Емма Андієвська хронологічна таблиця

Емма Андієвська хронологічна таблиця життя і творчості української письменниці викладена в цій статті.

Емма Андієвська хронологічна таблиця

Дата Подія

19 березня 1931	Народилася у м. Сталіне. Батько був хіміком-винахідником, мати працювала вчителькою біології. Була хворобливою дитиною, тому багато шкільних предметів Емма Андієвська здавала екстерном.
Кінець 1943	Під час війни разом з родиною емігрувала на Захід
Наприкінці 1949	Родина переїхала спочатку до табору переміщених осіб у Міттенвальді, а потім до Мюнхена. Маючи природне оперне контральто і рятуючись від сухот легенів, Емма Андієвська, знаходячись у Берліні, а згодом у Міттенвальдському таборі, брала уроки оперного співу.
1951	“Поезія”
1955	Новели “Подорож”
1955–1957	Працювала фрілансером на радіо “Свобода” у Мюнхені.
1957	Закінчила Український вільний університет за спеціальностями філософія та філологія. Переїхала до Нью-Йорка, де працювала у Norcross Greeting Card Company, перевіряючи дизайн вітальних листівок. У Нью-Йорку Емма Андієвська також працювала бібліотекаркою у медичній бібліотеці разом з Мирославом Лабунькою – майбутнім ректором Українського вільного університету.
1958	“Народження ідола”
1959	Андієвська вийшла заміж за літературного критика, есеїста та письменника Івана Кошелівця, з яким прожила все життя. Після одруження подружжя повернулося до Німеччини у Мюнхен
1961	“Риба і розмір”
1962	Отримала американське громадянство. Проза – “Тигри” й “Джалапіта”. Поезія – “Кути опостінь”
1970	“Герострати”
1973	“Роман про добру людину”
1982	“Роман про людське призначення”
1984	“Спокуси святого Антонія”
1987	“Вігілії”
До 1995	Емма Андієвська лишалася штатним працівником радіо. За цей час вона працювала диктором, сценаристом, режисером і редактором українського відділення радіо “Свобода”.
1992	Відвідала Україну
Після 2000	“Проблема голови”, збірки “Казки Емми Андієвської”
2001	На Міжнародному баварському кінофестивалі картиною Емми Андієвської “Золотий Христос” був премійований всесвітньо відомий італійський кінорежисер Франческо Розі
2002	Кавалер Ордену “За інтелектуальну відвагу” незалежного культурологічного часопису “Ї”
2003	Міжнародна літературна премія “Тріумф”.
2009	Премія “Глодоський скарб”.