Category: Енциклопедія

  • У яких продуктах міститься глюкоза?

    Глюкоза ( декстоза, виноградний цукор) є найпоширенішим вуглеводом.

    Глюкоза – основне джерело енергії в організмі. Калорій вона має менше ніж жири, а засвоюється швидше і продуктивніше. Всім людям особливо важливо знати, в яких продуктах міститься глюкоза, щоб планувати свій раціон.

    Оскільки висока концентрація глюкози в крові призводить до інтенсивної виробленні інсуліну, який, у свою чергу, знижує вміст глюкози. Однак надмірне виділення цього моносахарида може призвести до розвитку цукрового діабету. Це ще одна причина, чому варто знати в якій їжі міститься найбільше глюкози.

    У яких продуктах міститься глюкоза?

    Глюкоза ( C6H12O6 ) – зустрічається в соку багатьох фруктів і ягід, у тому числі і винограду, від чого і пішла назва цього виду цукру. Глюкола – це шестиатомний цукор ( гексози ) . Кров і м’язи людини теж можуть виробляти глюкозу.

    Основними джерела глюкози є наступні продукти харчування:

    – Виноград – 7,8% ,
    – Черешня, вишня – 5,5 % ,
    – Малина – 3,9 % ,
    – Суниця – 2,7 % ,
    – Слива – 2,5 % ,
    – Кавун – 2,4 %.

    З овочів найбільше глюкози міститься в гарбузі – 2,6 %, у білоголовій капусті – 2,6 % , в моркві – 2,5 %.

    Також багато глюкози в меді, він складається з суміші глюкози з фруктозою.

  • Відомі українські режисери

    Видатні українські режисери 20 століття зробили значний внесок у кінематографії та у розвиток мистецтва взагалі. Їхні роботи є зразками для багатьох початківців, які пов’язали свою долю з цією складною художньою працею. Сьогодні Ви дізнаєтесь хто найвидатніші українські режисери та короткі відомості про них.

    Відомі режисери України

    1. Олександр Петрович Довженко (1894-1956) – український радянський кінорежисер, письменник, кінодраматург, художник, класик світового кінематографу.
    Довженко Один з засновників ВАПЛІТЕ. З 1925 року Довженко – стажист у агітфільмі “Червона Армія” А. Строєва. Довженко пише сценарій для дітей – “Вася-реформатор”. Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу на екрани фільму “Звенигора”. Наступним фільмом Довженка став “Арсенал” – фільм-поступка перед владою, як вважає більшість кінознавців.
    Фільмографія: Щорс (режисер, сценарист) (1939), Визволення (режисер) (1940), Поема про море (режисер) (1959) та ін.

    2. Михайло Герасимович Іллєнко (1947) – український кінорежисер, сценарист, актор.
    Закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії (1970, майстерня М. Ромма). З 1973 р. – режисер Київської кіностудії ім. О. П. Довженка. З 1997 року – організатор кінофестивалю Відкрита ніч. З 2000 року – декан кінофакультету Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Член Національної спілки кінематографістів України. У 2009 році брав участь у першому етапі навколосвітньої подорожі на яхті “Купава”.
    Фільмографія: “Там вдалині, за рікою” (1975), “Миргород та його мешканці” (1983), “Той, хто пройшов крізь вогонь” (2010-2012), “Толока” (2013-2014) та ін.

    3. Вадим Герасимович Іллєнко (1932-2015) – український кінооператор, кінорежисер. Народний артист України (2000). Заслужений діяч мистецтв Абхазії (1971). Лауреат Державної премії України ім. О. Довженка за фільм “За двома зайцями” (1999).
    Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1955). З 1955 р. працював на Київській кіностудії ім. О. П. Довженка.
    Фільмографія: “За двома зайцями” (1961), “Зозуля з дипломом” (1971), “Останній бункер” (1990), та ін.

    4. Юрій Герасимович Іллєнко (1936-2010) – український кінорежисер (“Криниця для спраглих”, “Вечір напередодні Івана Купала”, “Білий птах з чорною ознакою”, “Легенда про княгиню Ольгу”), політик, кінооператор (“Тіні забутих предків”), сценарист (“Мріяти і жити”, “Лісова пісня” тощо).
    Юрій Іллєнко створив незалежну кіностудію “Фест-Земля”, на якій зняв перший в Україні фільм не на державні кошти.
    Фільмографія: “Вечір на Івана Купала” (1968), “Лісова пісня. Мавка” (1980), “Сергій Параджанов. Партитура Христа до-мажор” (1994) та ін.

    5. Любомир Васильович Левицький (Кобильчук) (1980) – український режисер.
    Любомир Левицький – відомий кліпмейкер, режисер першого українського трилера “Штольня” та української версії мультфільму “Теркель і Халепа”. Любомир прийняв пропозицію Олексія Хорошко стати режисером першого українського молодіжного трилеру і вклав в цей проект свій потенціал і таланти.
    Фільмографія: “Штольня” (2006), “Ломбард” (2013), “Тіні незабутих предків: Таємниці мольфара”(2013) тощо.

    6. Луговський Володимир Іванович (1929-2005) – український кінорежисер, письменник.
    У 60-тих працював на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка у М. Верхацького. У 70-тих працював на студії Укртелефільм. У 90-тих викладав на Київському національному університеті культури і мистецтв. Член Національної спілки кінематографістів України.
    Фільмографія: Тіні забутих предків (1964), На зорі туманної юності (1970), Я знімаю геніальний фільм (1991) та ін.

    7. Сергій Йосипович Параджанов (1924-1990) – український і вірменський кінорежисер, народний артист УРСР (з 1990), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1991, посмертно).
    Міжнародне визнання прийшло до Параджанова після екранізації в 1964 повісті М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”. Фільм “Тіні забутих предків” був удостоєний призу на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1966). Та все ж на Заході (там фільм демонструвався під назвою “Вогняні коні”) інтерес до нього був значно більшим, ніж на батьківщині.
    Фільмографія: Українська рапсодія (1971), Тіні забутих предків (1964), Колір граната (1969) тощо.

    8. Григорій Наумович Чухрай (1921-2001) – кінорежисер, сценарист, народний артист СРСР.
    Народився в Мелітополі. Освіту здобув у Всесоюзному Державному Інституті Кінематографії. Режисерську роботу почав на Київській кіностудії художніх фільмів (1953 – 55; кольоровий фільм “Назар-Стодоля” та ін.). З 1955 року працював на “Мосфільмі”.
    Фільмографія: “Сорок перший” (1956), “Балада про солдата” (1959), “Чисте небо” (1961), “Трясовина” (1978) тощо.

    Також, значний внесок у кінематографію зробили такі режисери, як: М. Слабошпицький, Т. Магар, Д. Сахненко, І. Подольчак, О. Санін та ін.

  • Хто такий воєвода?

    Хто такий воєвода і що означає слово “воєвода” Ви дізнаєтесь з цієї статті.

    Хто такий воєвода?

    Існує декілька визначень даного поняття, в залежності від країни де воно набуло поширення.

    В часи Київської Русі та на слов’янських землях слово “воєвода” було відомо уже з Х століття. Термін воєвода означав керівника варязьких дружин, згодом і як командувача княжими військами. Пізніше на західних територіях Русі, вони були навіть управителями територій.

    У давній Польщі до XIV століття це була найвища посада в державі після правителя. Воєвода був заступником правителя в питаннях командування військом та судочинства, членом сенату. З середини XIV століття воєводи – це учасники Королівської ради, а з 1493 року у Речі Посполитій воєводи утворювали уряд та мали постійне місце у Сенаті (могли навіть стати сенатором). Компетенція воєводи була різною на землях польської Корони, при чому з роками функції воєвод поступово зменшувались. Наприклад, військова функція була зведена до охорони посполитої шляхти на місцях її зібрання. Щодо адміністративних функцій, то їм були залишені права головування на сеймиках, нагляд за містами, контроль цін на товари.

    В Московській державі протягом XVI-XVII століть існували так звані полкові воєводи, що очолювали кожний із 5 полків війська московського.

    Воєводи у середньовічних країнах, таких як: Чехія, Боснія, Болгарія, Угорщина, Хорватія, Сербія, Молдавія, Валахія і Трансільванія – носили титул воєначальників.

    В Болгарії в часи оттоманського панування командирів, які очолювали повстанців (гайдуків) теж називали воєводами.

    Японський воєвода – людина, яка займала посаду військового голови у провінціях Камакурський та Муромачівсикй шьогунат у ХІІ – ХVI століттях.

    Як бачимо, визначень дуже багато. Але спільний корінь у них один. Воєвода – це людина воєначальник, яка досконало володіла військовою справою.

    Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися хто такий воєвода.

  • Скільки відсотків води в організмі людини?

    Скільки відсотків води в організмі людини?

    Вміст води в організмі людини становить Близько 65 % .

    Тобто, якщо маса людини становить 60 кг, то з них 39 кг припадає на воду. Вміст води залежить і від віку: у новонароджених він становить близько 75–80 %, у період завершення росту – 65–70 %, а в людей похилого віку – лише 55–60%. Між різними органами і тканинами людини вода розподілена нерівномірно: найбільше її в крові та нирках – 82–83 %, головному мозку – до 80 %, печінці – 75 %, м’язах – 70–76 %, у жировій тканині – близько 30 %, кістках – близько 20 %.

    При втраті води до 2% маси тіла (1–1,5 л) з’являється спрага, при втраті 6–8% наступає стан напівнепритомності

    При браку 10% з’являються галюцинації, порушується ковтання.

    При втраті води в об’ємі 12% від маси тіла, людина гине.

    Недостатнє споживання води порушує нормальну життєдіяльність організму: з’являється утомленість і знижується працездатність, порушуються процеси травлення і засвоєння їжі, сповільнюється перебіг біохімічних реакцій, збільшується в’язкість крові, що створює умови утворення тромбів, порушується процес кровотворення. Без води неможлива регуляція теплообміну організму з навколишнім середовищем і підтримка постійної температури тіла.

    Скільки відсотків води в мозку людини?

    Оскільки мозок на 75% складається з води, відносне його обезводнення викликає у кліток мозку найсильніший стрес. Обезводнення негативно впливає на найважливіші функції організму, ослабляючи його і роблячи уразливим для хвороб.

    На думку ряду фахівців дефіцит води в організмі – хронічне обезводнення – є найважливішою причиною багатьох захворювань: астми, алергії, підвищеного артеріального тиску, надмірної ваги, деяких емоційних проблем, у тому числі депресії.

  • Цікаві факти з життя Булгакова

    Булгаков цікаві факти з життя ви можете прочитати в цій статті.

    Михайло Опанасович Булгаков (3 травня [15 травня] 1891, Київ – 10 березень 1940 Москва) – радянський письменник, драматург, театральний режисер і актор.

    Булгаков цікаві факти

      На Андріївському узвозі містилася квартира Булгакових, що стала прообразом будинку Турбіних у романі “Біла гвардія” і п’єсі “Дні Турбіних”. Зараз в цьому будинку – меморіальний музей письменника.
      В 8 років прочитав “Собор Паризької Богоматері”. Мав виняткову пам’ять, багато чого з прочитаного запам’ятовував напам’ять.
      Перше творіння з назвою “Пригоди Світлани” було написано ним у сім років.
      У Першу світову війну був лікарем у фронтовій зоні. Наприкінці лютого 1919 військлікар Булгаков був мобілізований в Українську армію, а в серпні 1919 го вже служив військовим лікарем в Червоній Армії. У жовтні цього ж року перейшов в Армію Південної Росії, де служив лікарем в козачому полку і воював на Північному Кавказі.
      Булгаков збирав театральні квитки, які купував сам і на яких концертах або виступах він був присутній. Часто ходив в Большой театр, щоб послухати “Фауста”. Ця опера завжди піднімала йому настрій.
      Булгаков писав “Майстра і Маргариту” в цілому більше 10 років.
      Хворів на тиф, після чого довгий час приймав морфій.
      Булгаков виступав проти комунізму і до нього в будинок частенько приходили чекісти з обшуком, але він при цьому жодного разу не був заарештований. Його п’єси в 1929 були заборонені у всіх театрах.
      Був знайомий і товаришував з Анною Ахматовою, В. В. Вересаевим (письменник), М. А. Волошиним (поет), Ісааком Дунаєвським (композитор).
      Булгаков був тричі одружений:

    – 1913-1924: Лаппа, Тетяна Миколаївна – прототип персонажа Ганни Кирилівни в оповіданні “Морфій”.
    – 1925-1931: Білозерська, Любов Євгенівна – друга дружина.
    – З 1932: Шиловська, Олена Сергіївна – третя дружина, берегиня літературної спадщини. Основний прототип персонажа Маргарити в романі “Майстер і Маргарита”.

      В якості пам’ятника, після кончини відомого письменника, його дружина вибрала величезну гранітну брилу – Голгофу. До цього дана брила була підніжжям хреста, який був встановлений на місці поховання Гоголя.

  • Хто першим використав термін “всесвітня література”?

    Хто першим використав термін “всесвітня література”?

    Творцем терміну “світова література” вважають Йоганна Вольфганга фон Гете, який у 1827 році вжив німецький вислів Weltliteratur. Але концепція терміну набагато старша (Вольтер, Віко, Лейбніц). Однак саме Гете звертати увагу на загальні тенденції розвитку, взаємозв’язки та характерні специфічні особливості кожної з національних літератур, їх здобутки, спираючись на творчість визначних письменників, які презентують певні літературні явища різних періодів (античність, Середньовіччя тощо), регіонів (Західна Європа, Близький Схід тощо) конкретно зазначених країн.

    Гете був у захваті від виконання робіт Тассо в Франції, стверджуючи, що літературу не повинні обмежувати народи. З 1827 до 1832 в різних дискусіях і бесідах з Еккерману не встановлено ідею світової літератури, і його ідеї були під впливом Гердер, який між 1874 до 1891 опублікував дискусійні ідеї для філософії історії людства.

    З розвитком економічних та культурних зв’язків із багатьох національних і місцевих літератур утворюється одна всесвітня література. Всесвітній літературний процес зумовлений розвитком різних національних літератур, які мають власну своєрідність, але водночас існують загальні закономірності, притаманні літературі загалом.

  • Характерні ознаки хвойних рослин

    Які загальні ознаки класу хвойних? Спробуємо виділити характерні ознаки хвойних рослин

    Характерні ознаки хвойних рослин

    Хвойні рослини мають ряд загальних ознак:

    А) життєві форми – дерева, чагарники, немає трав;

    Б) листя видозмінені в вигляді хвоїнок (ялина, сосна) або лускоподібні (кипарис, туя);

    В) добре розвинена деревина. Стебло хвойних має тонку кору та масивну деревину, яка на 90% складається з трахеїд та на відміну від покритонасінних включає дуже мало паренхіми.

    Г) У більшості хвойних розвинений міцний стрижневий корінь, від якого відходять довгі бічні корені. Крім довгих коренів є короткі дрібні корені, що сильно галузяться та виконують функцію всмоктування та часто бувають мікоризними.

    Д) розмножуються насінням, але насіння розташовується відкрито, немає зав’язі, тому хвойні відносять до голонасінних рослин;

    Ж) хвойні мають велике господарське значення. Деревина використовується в деревообробній, паперовій промисловості, при виготовленні меблів, музичних інструментів. Хвойні виділяють речовини – фітонциди, що володіють корисними властивостями, тому багато санаторіїв розташовуються в хвойних лісах.

    Різноманітність хвойних

    Приблизно 1/3 всіх видів хвойних складають Сосни. Сосни відрізняються один від одного кількістю хвоїнок і їх довжиною. Наприклад, у сибірської сосни, що дає кедрові горішки, п’ять хвоїнок. У Сибірі й на Далекому Сході, де вони ростуть, населення називає їх кедрами, що неправильно.

    Ялина. У дикому вигляді росте в помірному поясі Євразії і Північної Америки. Це найважливіша лісовими породами. Стовбур прямий, крона конусоподібна. Хвоя чотиригранна, гостра. Шишки звисаючі, довжиною до 15 см.

    Ялиця. У дикому вигляді росте в Сибірі, ​​на Уралі, Кавказі, Карпатах. Трохи схожа на ялину, але хвоя плоска (у ялини чотиригранна), а шишки стоять, як свічки (у ялини звисають).

    Модрина. У дикому вигляді зустрічається тільки в Сибірі, ​​де утворює модринові ліси. Хвоя зібрана в пучки, м’яка, щорічно змінюється. Модрина часто розводиться в містах.

    Ялівець звичайний. Під охороною, повільно зростаюча і в багатьох районах зникаюча деревина. Шишки з дуже соковитими лусками, схожі на ягоди. Ароматна деревина.

    Кипарис. Хвоя у вигляді лусочок. Зростає в Криму і на Кавказі.

    Туя. Зустрічається в дикому вигляді в середніх широтах, але також поширені культурні та декоративні види. Схожа на кипарис, але пагони здаються сплюсненими.

    Цікаві факти про хвойні рослини

    Серед хвойних є справжні рекордсмени. Так, секвойя вічнозелена (США, райони поблизу Тихого океану) – найвище дерево світу – досягає 120 м, діаметр стовбура 10-12 м), тривалість життя – 3-4 тисячі років.

    Ялиця Нордманна (Кавказ) – найвище дерево в Росії, до 60-70 м.

    Сосна остиста (США. Каліфорнія) – дерево-довгожитель, тривалість життя майже 5000 років.

  • Цікаві факти про легені

    Чи знаєте ви щось цікаве про легені? Цікава інформація про легені для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

    Цікаві факти про легені людини

    Назва “легені” походить від того, що легені тримаються на воді, коли інші органи тонуть.

    У дітей тканина легень Блідо-рожевого кольору, а у дорослих легені поступово темніють через пилу і вугілля, яке вдихається.

    При вдиху тиск в легенях вище атмосферного, а при вдиху – нижче.

    У легенях містяться чутливі нерви.

    При чханні або кашлі, людина задіює мускулатуру черевного преса, діафрагму і межреберні м’язи, а при глибокому вдиху задіює мускулатуру плечового пояса.

    Повна ємність легень – 5000 мл, а сам дихальний обсяг (вдих і видих) складає 400-500 мл. Максимальний глибокий вдих і видих становить – 2000 мл. Об’єм легенів вимірюється за допомогою – спірометра.

    Легені служать як амортизація серця, вони оберігають його від ударів.

    Легені виділяють антимікробні сполуки (слиз), щоб захистити організм від інфекцій.

    В організмі, легені служать резервуаром крові. У легенях міститься 450 мл крові (це 9 % від загального обсягу крові людини). При кровотечі або втраті крові, вона компенсується з легень в кровоносну систему.

    Куріння приводить до захворювань легень.

    Ліва легеня менша ніж права, цим самим вона дає місце нашому серцю.

    Цікавинки про легені, цікаві відомості про легені людини ви можете додавати через форму коментарів.

  • У яких продуктах міститься глюкозамін?

    Глюкозамін – це?

    Глюкозамін є видозмінений цукор, який виробляють клітини організму. Це єдина речовина, яка передує утворенню глюкозаміногликанів ( ГАГ ) . І це також незамінна речовина при утворенні колагену. Хондроцити (клітини хрящів) сприяють синтезу глюкозаміну з глюкози, а з амінокислоти синтезують глютамин.

    Глюкозамін сприяє відновленню хрящової тканини.

    У яких продуктах міститься глюкозамін?

    Глюкозамін і хондроїтин є речовинами, які входять до складу хрящів і дисків. Так що потрібно частіше їсти холодець або бульйон з виварених яловичих, або свинячих ніжок, і обов’язково варити юшку з риб’ячих голів. Так само можна їсти желе з фруктів і ягід.

    Глюкозамін в складі лікарських препаратів і добавок

    У літньому віці можуть виникнути проблеми з суглобами, артрит, так що доцільно буде вживати глюкозамін, як ліки проти запалень суглобів. Такі препарати глюкозамін, сульфат глюкозаміну, гідрохлорид глюкозамін можна запитати в аптеці.

    Застосовувати по п’ятсот міліграм три рази на день протягом двох місяців до поліпшення стану ( перестати приймати його після чотирьох місяців, якщо симптоми не змінилися).

  • Які функції виконує атмосфера

    Які функції виконує атмосфера ви дізнаєтеся в цій статті.

    Функції атмосфери

    Роль і значення атмосфери в житті планети є надзвичайно важливі. Вона, як елемент глобальної екосистеми, виконує кілька основних функцій:

    · Захисні функції атмосфери проявляються з одного боку в екрануванні земної поверхні від попадання на неї різноманітних космічних тіл (метеорів, метеоритного пилу), більшість яких згоряє в щільних шарах атмосфери.

    · Кліматорегулюючі функції атмосфери проявляються в регуляції нею основних кліматичних параметрів: температури, вологості, тиску, швидкості і напрямку вітру. Завдяки атмосферній регуляції основних кліматичних параметрів на Землі представлені різноманітні кліматичні пояси і погодні умови. Присутність атмосфери істотно нівелює добові і сезонні контрасти температур біля земної поверхні. Циркуляція атмосфери виступає одним із провідних кліматоутворюючих чинників.

    · Атмосфера регулює інтенсивність протікання процесів кругообігу речовин і енергії, кожен з яких проходить атмосферну стадію. В залежності від прозорості атмосфери регулюється процес поступлення до земної поверхні сонячних променів.

    Що таке атмосфера

    Атмосфера – газова оболонка Землі, формування якої відбувалось в результаті геологічної еволюції і безперервної діяльності живих організмів. Склад сучасної атмосфери знаходиться в стані динамічної рівноваги, яка підтримується живими організмами, Світовим океаном, геохімічними явищами як природного, так і антропогенного походження глобального масштабу.

    Атмосфера ділиться та три основні частини: нижню – тропосферу; середню – стратосферу і верхню – іоносферу. В тропосфері зосереджено близько 80% маси повітря, основна маса атмосферних домішок, більша частина водяної пари. Стратосфера поширена до висоти 60км. На висоті 20-25км розташований шар з підвищеною концентрацією озону (озоновий шар). Вона розріджена, з незначним вмістом вологи. Іоносфера простежується на висоті до 2000 км. Вона поділяється на мезосферу і термосферу. Повітря знаходиться в ній в іонізованому стані.

    Маса атмосфери складає 1/1000000 маси Землі.