Category: Енциклопедія

Фразеологізми давньогрецьких міфів – цікаві, всі вони пов’язані з богами Давньої Греції. Античні фразеологізми зображають дух того часу, їх значення пояснити не просто, особливо якщо не знаєш історію їх походження.

Авгієві стайні

У Давній Греції був цар Авгій, який любив коней. У його стайнях їх було понад три тисячі. Ці стайні майже тридцять років ніхто не вичищав, і вони під саму стелю заросли гноєм. До Авгія на службу прийшов герой Геракл (у римлян – Геркулес). Лише йому було під силу вичистити стайні. Однак Геракл був не тільки дужим, а і розумним: він пустив річку крізь ворота стаєнь, і бурхливий потік вимив звідти весь бруд.

Фразеологізм “авгієві стайні” вживають, коли хочуть сказати про надзвичайну запущеність, бруд, безлад.

Антей

Фразеологізмом є ім’я персонажа грецької міфології Антея – сина Посейдона (бога моря) та Геї (богині землі). Сили йому надавала земля-мати, стоячи на якій він перемагав усіх. Проте Геракл зміг здолати Антея, піднявши його у повітря і не даючи змоги торкнутися землі.

Антеями називають осіб, які мають надзвичайну фізичну силу.

Аполлон

Давньогрецький бог Аполлон мав надзвичайну вроду, витончений смак і був покровителем сонця, мистецтв і юності. Його ім’ям називають красивих молодих чоловіків.

Аріаднина нитка. Нитка Аріадни

Згідно із давньогрецьким міфом, у лабіринті на острові Крит жила жорстока потвора – Мінотавр, яка мала тіло людини і голову бика. Кожні дев’ять років жителі Афін віддавали йому в жертву сім юнаків і сім дівчат. Відважний Тезей був серед чотирнадцяти нещасних. Дочка критського царя Аріадна вподобала його і потай дала йому клубок ниток та гострий меч. Тезей прив’язав кінець рятувальної нитки біля входу в лабіринт і, розмотуючи клубок, пішов заплутаними ходами. Перемігши Мінотавра, він за допомогою чудової Аріадниної нитки знайшов шлях і вивів приречених.

У переносному значенні “нитка Аріадни” означає дороговказ, провідну нитку, порятунок.

Ахіллесова п’ята

За давньогрецькою легендою, морська богиня Фетіда, бажаючи зробити свого сина Ахілла безсмертним і невразливим для ворожих стріл, скупала його у водах священної річки Стікс. Та, купаючи, вона тримала дитину за п’яту, якої не торкнулася вода, тож п’ята залишилася незахищеною. Ахіллес виріс і став непереможним воїном. Однак в одному з боїв стріла, спрямована рукою бога Аполлона, вразила його в п’яту, і герой загинув.

З того часу будь-яке слабке, вразливе місце в людини називають ахіллесовою п’ятою.

Бочка Діогена

Багато легенд існує про давньогрецького філософа Діогена, який жив у IV ст. до н. е. Він усім доводив зневагу до побуту, задовольняючись лише найнеобхіднішим. За переказами, Діоген жив у бочці, вважаючи будинок зайвою розкішшю.

Так виник вислів “бочка Діогена”, який найчастіше використовують для порівняння, коли йдеться про чиєсь аскетичне, дуже невибагливе житло.

Геркулесів подвиг

Геркулес (Геракл) – герой давньогрецьких міфів, син верховного Бога Зевса і земної жінки Алкмени. У день, коли Геркулес мав з’явитися на світ, Зевс вирішив: герой, який народиться сьогодні, буде володарем усіх земних народів. Та богиня Гера, Зевсова дружина, щоб помститися чоловікові за зраду, затримала народження Геркулеса, і першим у світ прийшов Еврісфей, якому Геркулес мусив служити й підкорятися. Коли Геркулес виріс, він повинен був здійснити дванадцять подвигів для Еврісфея, а вже потім стати вільним. Кожен із цих подвигів вимагав нелюдської фізичної сили. Тому вислів “геркулесів подвиг” уживають тоді, коли йдеться про справу, що потребує великих зусиль.

Гомеричний сміх

Легендарного давньогрецького поета Гомера вважають автором епічних поем “Іліада” та “Одіссея”. Окрім людей, героями цих творів є боги, наділені незвичайними силами. Вони володіють могутніми голосами, а їхній сміх подібний до грому, який чути дуже далеко.

Тепер гомеричним називають нестримний, голосний сміх. Епітет “гомеричний” трапляється і в інших висловах, позначаючи щось величезне, більше за звичайні розміри.

Гора породила мишу

Вислів походить із байки давньогрецького байкаря Езопа “Гора, що народжує”. Також римський поет Горацій у трактаті “Мистецтво поезії”, висміюючи невмілих віршописців, що починали свої твори пишномовними виразами, писав: “Народжують гори, а родиться смішна миша”.

Цей фразеологізм уживають, коли говорять про великі надії, але малі результати; про того, хто багато обіцяє, а робить мало. Синонімом до нього є приказка “з великої хмари малий дощ”.

Дамоклів меч

Походження фразеологізму пов’язане з іменем Дамокла, придворного улюбленця грецького тирана Діонісія. Одного разу під час обіду Дамокл дуже вихваляв володаря, із заздрістю говорив про нього, вважаючи його найщасливішою людиною у світі. Діонісій вирішив провчити заздрісника. Під час бенкету він наказав слугам посадити Дамокла на трон. Той був на сьомому небі від радості. Аж раптом побачив, як над його головою на кінській волосині повис гострий меч, що будь-якої миті міг обірватися і вбити. Діонісій пояснив, що це символ небезпеки, яка завжди нависає над тим, хто має безмежну владу.

Відтоді вислів “дамоклів меч” уживають, коли йдеться про постійну смертельну небезпеку.

Егіда. Перебувати (відбуватись) під егідою

Походить вислів із грецької міфології. Егіда – щит верховного бога Зевса, викуваний Гефестом. У центрі егіди була зображена голова Медузи Горгони. Згодом цей щит став атрибутом богині мудрості Афіни і символом її заступницької зверхності над богами й людьми. У виняткових випадках його міг носити також Аполлон.

У сучасному розумінні “під егідою” означає під захистом, заступництвом, патронатом.

Езопівська мова

Давньогрецький поет-байкар Езоп жив у VІ ст. до н. е. Він був рабом, тому не мав права вільно казати те, що думає, зате міг замасковано висловлювати свої думки у байках. Героями його байок були тварини, але вони діяли і мали характери, погляди, звички, як люди.

Такий замаскований спосіб висловлення думок із натяками й недомовками називають езопівською мовою.

Канути в Лету

У грецькій міфології Лета – містична річка забуття, що текла в підземному царстві Аїда. Ковток води з неї примушував людину забути про земне життя.

“Канути в Лету” означає назавжди зникнути, піти в непам’ять, пропасти безслідно.

Крилате слово (вислів)

Вираз належить давньогрецькому поету Гомеру. В його поемах “Іліада” та “Одіссея” повторюється декілька разів. Гомер називав слова “крилатими” тому, що вони ніби перелітають з уст того, хто говорить, у вуха того, хто слухає.

Тепер і сам вислів став крилатим. Його вживають у значенні: влучний вираз, афоризм, популярна цитата.

Левова частка

Батько фразеологізму – давньогрецький байкар Езоп. В одному з його творів Лев сказав: “Першу частку я дістаю як учасник полювання, другу – за відвагу, третю беру, знаючи апетит моєї сім’ї. Хто сумнівається в моєму праві на четверту частку, нехай виступить”. І так він забрав собі всю здобич.

Та згодом вислів “левова частка” набув іншого значення – найбільша частка здобичі, грошей, майна, спадку тощо.

Луснути від злості

Походження фразеологізму пов’язане з давньогрецьким богом лихослів’я і глузування Момом. Він ганив богів, коли ті давали людям дари, порадив Зевсові затіяти Троянську війну, щоб зменшити тягар землі. Саме Мом луснув від злості, бо не зміг у жодній з богинь знайти хоч якісь вади.

У переносному значенні фразеологізм “луснути від злості” означає дуже розсердитися.

Нектар і амброзія

У грецькій міфології нектар – напій, амброзія – їжа богів, що дає їм безсмертя. Переносно: надзвичайно смачний напій, вишукане блюдо; вища насолода.

Нитка життя

Давні греки вірили, що долю людини визначають боги. Існує міф про трьох богинь долі – Мойр. Їх зображували в образах трьох старих потворних жінок, що тримають нитку людського життя. Клото (та, що пряде) сукає нитку, Лахесис (та, що визначає долю) проводить її через усі випробування, Атропос (невідворотня), перерізуючи нитку, обриває життя людини.

Отже, нитка життя – символ людської долі.

Панацея від усіх хвороб

У давньогрецькій міфології Панацея – богиня зцілення, донька бога лікарювання Ескулапа. Середньовічні алхіміки намагалися знайти універсальні ліки, які допомагали б від усіх хвороб, тому й назвали його ім’ям богині-цілительки.

Нині словом “панацея” називають засіб не тільки від недуг, а й від усіх проблем.

Прокрустове ложе

В одному з грецьких міфів розповідається про розбійника Полипемона на прізвисько Прокруст, що в перекладі означає “розтягувач”. Усіх, хто до нього приходив, він укладав на своє ліжко. Розбійник відрубував ноги тим, для кого це ліжко було коротким, а для кого довгим – розтягував ноги.

Фразеологізм “прокрустове ложе” характеризує надумане мірило, під яке насильно підганяють факти дійсності.

Прометеїв вогонь. Прометеєві муки

Прометей – титан, могутній герой давньогрецьких міфів. Його образ та ім’я набули поширення в європейських літературах і фразеологізмах.

Пожалівши людей, які не знали вогню і були безпорадні у боротьбі з природними стихіями, Прометей викрав у богів полум’я і передав його смертним. За це верховний бог засудив титана на страшну муку: його прикували до скелі у Кавказьких горах, і щодня велетенський орел шматував тіло і викльовував печінку. Уночі рани загоювались, і на ранок тіло було готове до нових мук.

Згодом могутній Геракл звільнив страдника за наказом Зевса, захопленого витримкою і мужністю Прометея.

Вислів “прометеїв вогонь” уживають тоді, коли характеризують дух благородства, мужності і таланту, а “прометеєві муки”, коли йдеться про страждання в ім’я високої мети.

Самозакоханий Нарцис

У давньогрецьких міфах збереглася історія про сина бога річок Дефіса і наяди Ліріони, прекрасного юнака на ім’я Нарцис. Він був надзвичайно вродливий. Якось Нарцис побачив у річці своє відображення, закохався в нього і помер від кохання. Боги перетворили його на нарциса.

У переносному значенні “нарцис” – самозакохана людина; особа, яка милується собою.

Сізіфова праця

За давньогрецьким міфом, боги прирекли Сізіфа – спритного і хитрого царя міста Коринф – за всі його злочини на страшну кару. Він мав вічно котити на круту гору важкий камінь. І тільки-но брила торкалася вершини гори, вона виривалася із рук Сізіфа і летіла у прірву. Знову й знову, заточуючись і спотикаючись, приречений на вічну працю, цар мусив спускатися за каменем униз і все починати спочатку.

Сізіфовою працею називають безплідну, важку, нескінченну роботу

Скриня Пандори

У давньогрецьких міфах ідеться про те, що колись люди жили, не знаючи горя, хвороб, старості, доки Прометей не вкрав у богів вогонь. За це розгніваний Зевс послав на землю красиву, але нерозумну жінку – Пандору, яка вийшла заміж за Прометеєвого брата Епіметея. Вона отримала від головного бога Олімпу іменну скриньку із суворою забороною відкривати її. Та розпалена цікавістю, Пандора відчинила скриньку: звідти висипались Старість, Хвороби, Безумство, Злість, Пристрасті та інші нещастя, що можуть переслідувати людей.

Вислів “скриня Пандори” означає джерело нещасть, лиха, біди.

Стріли Амура (Купідона)

Амур (Купідон) – у римській міфології божество кохання, що відповідає грецькому Еросові. Це син богині кохання і краси Венери, маленький вродливий крилатий хлопчик, веселий, кмітливий і меткий бешкетник, який завжди носив із собою лук і сагайдак із золотими стрілами. Непомітно для інших він вражав ними серця людей і богів, чим викликав кохання або загибель.

Про людину, яка закохалася, кажуть, що її вразили стріли Амура (Купідона).

Фенікс. Повстати, як Фенікс з попелу

У грецькій міфології Фенікс – казковий птах, схожий на орла, покритий вогняно-червоним і золотим пір’ям. Живе вона 500 років, а перед смертю спалює себе, але тут же відроджується із попелу. Символ відродження і оновлення. “Повстати, як Фенікс з попелу” – загинути і знову ожити.

Циклопічна споруда

Циклоп (круглоокий) – персонаж давньогрецьких міфів – бридкий одноокий велетень-людожер. У поемі Гомера “Одіссея” герої-мандрівники потрапляють до печери циклопа Поліфема і тільки завдяки хитрощам Одіссея рятуються від неминучої загибелі. Греки вважали, що величезні будови, складені з кам’яних брил, від яких залишалися самі руїни, – справа рук циклопів.

Вираз “циклопічна споруда” вживають тоді, коли говорять про величезну будівлю.

Яблука гесперид

За давньогрецьким міфом, у день весілля Гери і Зевса богиня землі Гея подарувала їм дерево, на якому росли золоті яблука – символ вічної юності й сили. Охороняли дерево геспериди – доньки божества вечірньої зірки Геспери – за допомогою дракона Ладона. Геракл убив дракона, забравши золоті яблука (це був його одинадцятий подвиг).

У переносному значенні “яблука гесперид” – це коштовний здобуток.

Яблуко розбрату (чвар)

Давньогрецький міф розповідає, що богиня розбрату Ерида вирішила помститися богам за те, що вони не запросили її на бенкет. Ерида непомітно кинула золоте яблуко із написом “найпрекраснішій” між богинями Герою, Афродітою та Афіною. Вони почали сперечатись, кому має належати яблуко, бо кожна вважала себе найкрасивішою. Син троянського царя Парис, якого запросили бути суддею, віддав яблуко Афродіті. За це вона допомогла йому викрасти дружину спартанського царя Єлену Прекрасну, що призвело до десятилітньої Троянської війни.

У переносному значенні “яблуко розбрату (чвар)” – це причина ворожнечі, суперечок, незгоди між ким-небудь.

Що таке ферменти, які їхні функції Ви дізнаєтесь з цієї статті.

Що таке ферменти і хто їх відкрив?

Ферменти – це біологічні каталізатори, які відносяться до білкової природи та синтезуються в клітинах живих організмів. Ферменти координують і прискорюють біохімічні реакції, які регулюють обмін речовин.

Ферменти утворюються в клітинах живих організмів і здатні прискорювати в них перебіг хімічних реакцій. Ферменти містяться у різних рідинах організму – слині, шлунковому соку та соку підшлункової залози.

Термін “фермент” вперше був запропонований у XVII столітті хіміком Ван – Гельмонтом. Його застосовували для опису механізмів травлення. Проте сам механізм цих явищ був тоді ще невідомий. В XIX столітті Луї Пастер, проводячи досліди та вивчаючи перетворення вуглеводів під дією дріжджів у етиловий спирт, дійшов до такого висновку – процес бродіння каталізується певною “життєвою силою”, яка знаходиться у дріжджових клітинах. Він мав на увазі ферменти. А саму білкову природу ферментів довів Джеймс Самнер у 1926 році. Він отримав перші кристалічні препарати ферменту уреази.

Властивості ферментів:

Вони каталізують тільки енергетично можливі реакції; Прискорюють пряму і зворотну реакцію, не зміщуюючи напрямку хімічної рівноваги; Ферменти у ході реакції залишаються незмінними і до складу кінцевого продукту не входять; Вони мають високу специфічність дії, тобто здатні каталізувати перетворення однієї чи групи подібних молекул; Значно ефективніші за звичайні небіологічні каталізатори. Кожна ферментна молекула виконує від декількох тисяч до декількох мільйонів “операцій” за одну секунду та може прискорювати реакції у мільярди разів; Вони діють у м’яких умовах, таких як – фізіологічні значеннях рН, температура, нормальний атмосферний тиск; Ферменти є каталізаторами, активність яких може регулюватися, тобто збільшуватися або зменшуватися.

Які функції ферментів?

Функції ферментів полягають у наступному:

сприяють перетворенню одних речовин – субстратів на продукти, виступають в ролі каталізаторів в усіх біохімічних реакціях, скеровують та регулюють обмін речовин організму, знижують енергію активації хімічних процесів в організмі.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися, що таке ферменти.

Терміни та поняття

КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.

“Історія русів” – найвизначніший іст. твір в Україні наприкінці XVIII – на поч. XIX ст. Вперше опублікував у Москві 1846 О. Бодянський. Автор праці невідомий (найбільш ймовірно Г. Політика (Полетика) і його син, хоча називали й ін. прізвища можливих авторів – Г. Кониський, О. Безбородько, В. Капніст, М. Рєпнін та ін.). Подається картина іст. розвитку України з найдавніших часів до 1769. Осн. ідея твору – право кожного народу на самостійний держ.-політ. розвиток. Б-ба укр. народу проти іноземних загарбників складає осн. зміст “І. р.”. Її використовували при написанні літ. та іст. творів Т. Шевченко, М. Гоголь, М. Костомаров та ін.

Класицизм (від лат. “зразковий, взірцевий”) – один з осн. напрямів у розвитку європейської к-ри, звертання до античності, як до зразка, дотримання твердих норм і правил, глибокий виховний зміст творів (XVII – перша половина XX ст.). Своєрідно переосмислене класичне (давньогрецьке та давньоримське) мистецтво.

Романтизм (від лат. “римський”) – худ. метод та ідейно-художній напрям у л-рі, мистецтві й гуманітарних науках європейських країн наприкінці XVIII-на поч. XIX ст. У р. поєднувалися ідеалізація минулого та заклики до оновлення сусп. життя, ствердження неповторності людської особистості, прагнення до свободи. Переносно – ідеалізація дійсності, мрійлива споглядальність.

Читайте тему ” КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.”, щоб краще зрозуміти матеріал.

Чи знаєте ви щось цікаве про Болівію? Цікава інформація про Болівію для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

Цікаві факти про Болівію

До прибуття іспанських дослідників і колонізації, Болівія входила до складу імперії інків.

У 1532-1538 роках, Болівія була завойована Іспанією. Болівія здобула незалежність 6 серпня 1825 .

Болівія була названа на честь Симона Болівара, який бився за незалежність країни.

Населення Болівії більше 10 млн. Воно подвоїлося за останні 50 років.

Валютою Болівії є – Болівіано.

Болівія займає 27 – е місце в світі за площею території (після Ефіопії).

Болівія не має виходу до моря, але має вихід в Атлантичний океан.

Офіційними мовами в Болівії є – іспанська, кечуа, аймара.

Найбільший солончак у світі – Уюні знаходиться в Болівії. Солончак Уюні містить 10 млрд запасів солі.

Незважаючи на те, що Болівія володіє багатими природними ресурсами, країна є однією з найбідніших і менш економічно розвинених країн Південної Америки.

Болівія має близько половину світових літієвих родовищ.

Цікавинки про Болівію, цікаві відомості про Болівію ви можете додавати через форму коментарів.

Чи знаєте ви щось цікаве про куріння? Цікава інформація про куріння зібрана в цій статті.

Цікаві факти про куріння (тютюнопаління )

На те, щоб викурити сигарету, щонайменше, курець витрачає близько п’яти хвилин свого життя.

Куріння тютюну поширилося з релігійних церемоній в Америці і, ймовірно, спочатку було тільки забавами для шаманів і жерців. У стародавній Америці і в шістнадцятому столітті в Європі вважалося, що “святий дим” від тютюну допомагає в лікуванні хвороб і вигнанні злих духів.

Є припущення, що в Європу тютюн завіз чернець Рамон Пейн, який супроводжував Христофора Колумба до Америки.

У древній Америці: жували тютюн, як чай; вдихали у вигляді порошку; і споживали тютюнове желе. Але, не дивлячись на вищенаведені способи, куріння тютюну на сьогоднішній день стало найпопулярнішим.

Перуанські аборигени Агуаруна використовували галюциногенні речовини в клізмах при вживанні тютюну.

У Європі середини шістнадцятого століття вважалося, що куріння тютюну може вилікувати сифіліс.

Термін “куріння” як такий з’явився лише наприкінці 17 століття, до цього його найчастіше називали “сухим пияцтвом”.

Сечовина – хімічна сполука, виявлена в сечі, додається в сигарети для додаткового аромату.

Європейські торговці ввезли тютюн в Азію та Індію в середині 17 століття. У цих країнах, тютюн часто змішували з іншими листами або спеціями, а потім курили через спеціальний пристрій з трубками, відомий як Кальян. Таким чином, дим охолоджується, віддаючи значне тепло рідини усередині кальяну, що дуже навіть непогано в умовах жаркого клімату.

Цукор і какао часто додають у сигарети, але багато курців, що хворіють на цукровий діабет про це навіть не здогадуються.

Китайський імператор Чунжень попередив, що “прості люди, які курять, будуть покарані як зрадники”, а в 1634 році Патріарх Московський зробив заяву, згідно з якою: “чоловіки і жінки, які палять, будуть висічені різками по спині”.

Бен Джонсон, автор Ренесансу, стверджував, що куріння – це “пукання диявола”.

Нікотин названий на честь Жана Ніко, французького посла в Португалії, який привіз тютюн і звичку куріння у Францію, в середині шістнадцятого століття, в якості лікарського засобу.

Сигарети є найбільш ходовим товаром у світі.

В даний час більше 5,5 трильйонів сигарет виробляється по всьому світу в рік. Сигарети представляються привабливим джерелом доходу для держави, тому що серед населення дуже багато людей, які їх курять.

В даний час куріння вбиває близько 178030 жінок в Сполучених штатах щороку.

Британське опитування показало, що майже 99% жінок навіть не підозрювали про зв’язок між курінням і раком шийки матки.

У Сполучених Штатах, більше 3000 смертей від раку легенів у людей, які не палять, пов’язані з пасивним курінням.

З багатьох тисяч хімічно речовин в тютюновому димі, більше 50 Викликають рак, що доведено науковим шляхом.

Протягом 20 хвилин після того, як ви кинете курити, ваш кров’яний тиск повертається до нормального ритму. Протягом одного року, ймовірність серцевого нападу зменшиться наполовину.

Куріння тютюну стало однією з основних причин високої смертності населення в Сполучених Штатах.

Рівень куріння вище серед людей, які живуть за межею бідності і у тих, хто малоосвічений.

Амбра (блювота китів) додається до сигарет для аромату.

Дві людини, які брали участь у популярній рекламі Marlboro Man, померли від раку легенів. Після чого, сигарети Marlboro отримали прізвисько “вбивця ковбоїв”.

Хоч і деякі сигарети виробляються з низьким вмістом смол і нікотину, курці зазвичай вдихають їх дим ще глибше, щоб отримати такий же нікотиновий ефект, як від звичайних сигарет.

Анти-сигаретний активіст і автовиробник Генрі Форд популяризував термін “маленький білий работоргівець” з посиланням на тютюнові компанії XX століття. І Генрі Форд і Томас Едісон висловили протести проти сигарет, відмовляючись наймати тих, хто палить під час і після роботи.

Французький антрополог і етнолог Клод Леві-Строс стверджує, що куріння допомагає зміцнювати особисті стосунки всередині компанії людей і часто служить певним індикатором в соціальній адаптації.

Цікавинки про куріння, цікаві відомості про куріння ви можете розширити через форму коментарів.

Акварельні фарби та їх особливості

Акварельні фарби – це Фарби, які є водорозчинними.

З чого роблять акварельні фарби?

Акварельні фарби замішують на основі природного гуміарабіку або декстрину – це такі смоли рослинного походження, а як пластифікатори використовують мед, гліцерин або цукор. Тому і пишуть на упаковках “Акварель медова”. Незважаючи на таку нешкідливість складу, пробувати акварельні фарби не варто: до складу входять і деякі антисептики, зокрема, фенол. При попаданні в організм він може стати причиною серйозного отруєння. Акварельні фарби родом з Китаю, як папір.

Особливості акварельних фарб

Головна особливість акварелі (aqua по-латинському означає вода) – це прозорість її фарб. Унікальність цієї живописної техніки в тому, що вона може повністю обходиться без білил. Замість них залишається білий колір паперу, який просвічується крізь прозорі фарби, а потрібний колір виходить при змішуванні фарб на палітрі або при накладенні їх одна на одну прямо на папері. Звідси і складність цієї техніки – на відміну від гуаші, акварель практично не терпить переробок. Невдало написане місце новим перекриттям можна тільки затемнити, але зробити світлішим вже не можна. Зазвичай такі переробки замість кольору дають бруд. Тому перед тим, як зробити перший мазок пензлем, художник повинен подумки уявляти собі весь подальший хід роботи.

Секрет особливої краси і легкості акварельної техніки криється в її вологості. Перед роботою, фарби обов’язково змочують. Набряклі від води фарби, пензлем наносять на папір, при цьому фарба ніби сама розтікається по поверхні паперу, а кисть тільки допомагає їй розподілитися в потрібному напрямку. Дуже неприємний результат виходить, коли невмілий художник починає мазати напівсухим пензлем по сухому паперу.

Для великих просторів – чисте небо або спокійна гладь води найкраще підходить широка, плавна заливка, а осушеним пензлем тільки підбирають надлишки фарби. Малюнок під акварель робиться дуже легкий, контурний.

Техніки малювання аквареллю

Багатошарова заливка. Перша загальна прокладка фарбами робиться дуже легко, набагато слабше і прозоріше, ніж в натурі. Поступово тонким нашаруванням кольору на попередні просохлі шари досягається потрібна глибина тону.

Працюють по сухому паперу в один шар, причому потрібний колір кладеться на білий папір відразу в повну силу.

Техніка по-сирому. В один шар працюють по вологому папері, при цьому мазки злегка розпливаються, а потім зливаються, позбавляючи чітких кордонів. Це непроста техніка, – щоб вірно відчувати і розподіляти фарбу потрібен великий особистий досвід.

Практично, дуже часто ці три методи можуть бути використані в одній роботі.

Які кисті вибрати для акварельних фарб?

Для роботи в техніці акварелі потрібні м’які товсті кисті, які в мокрому вигляді, при струшуванні дають гострий кінець. Таким пензлем можна зробити широку заливку, провести як товсту смугу так і тонку лінію. Найкраще для цього підходять круглі колонкові і білячі кисті. Для початку достатньо мати одну білячу кисть №10-12 і одну тонку, колонкову №2 для опрацювання дрібних деталей.

Який папір вибрати для акварельних фарб?

Кращий папір для акварелі – крупнозернистий ватман, придатні також всі сорти креслярського паперу. Не годиться папір з гладкою, глянсовою поверхнею – фарба погано з’єднується з її поверхнею.

Виняток становить техніка монотипії, де під тиском фарба дає на поверхні надзвичайно гарні ефекти, які особливо вдало проявляються саме на глянцевому папері.

Чи знаєте Ви щось цікаве про алхіміків? Цікаві факти про алхіміків містять багато пізнавальної інформації.

Алхімія: цікаві факти

Алхімія – мати хімії. Саме в алхімічних лабораторіях вперше були отримані сірчана, азотна і соляна кислоти, селітра і порох, “царська горілка” і багато лікарських речовин.

Батьківщина алхімії – Древній Єгипет. Самі алхіміки вели початок своєї науки від Гермеса Трисмегиста (він же єгипетський бог Тот), і тому мистецтво робити золото називалося герметичним. Свої судини алхіміки запечатували печаткою із зображенням Гермеса – звідси вираз “герметично закритий”.

Найважливішим завданням алхіміки вважали перетворення неблагородних металів у благородні (цінні)

У 15-17 вв. багато коронованих осіб займалися алхімією. Такий, наприклад, англійський король Генріх VI, за правління якого країна була наповнена фальшивим золотом і фальшивою монетою. Метал, який заміняв золото, був цілком ймовірно мідної амальгамою.

Алхіміки винайшли печі для тривалого нагрівання, перегінні куби.

І. В. Гете кілька років присвятив вивченню праць алхіміків.

У XIV столітті король Англії Едуард II замовив іспанському алхімікові Раймунд Луллію виплавку 60 тис. фунтів золота, надавши йому ртуть, олово і свинець. Невідомо чи зміг Луллій впоратися із завданням, однак історичні документи свідчать про те, що при укладенні великих торгових угод англійці стали використовувати золоті монети в кількості, яка значно перевищувала золоті запаси країни.

Церква вважала алхімію джерелом забобон і мракобісся.

Центральний елемент алхімічного вчення – філософський камінь або еліксир, здатний перетворювати неблагородні метали в благородні. Його представляли не тільки у вигляді каменю, він міг бути порошком або рідиною. Деякі адепти залишили нам рецепт приготування свого філософського каменя.
Наприклад, Альберт Великий як компоненти філософського каменю пропонує використовувати ртуть, миш’як, срібну окалину і нашатир. Все це пройшовши через стадії очищення, змішання, нагрівання, перегону повинно перетворитися в “білу субстанцію, тверду і ясну, близьку за формою до кристалу”.

Філософський камінь повинен був здатний вирощувати дорогоцінне каміння, посилювати родючість рослин, зціляти всі хвороби, продовжувати життя і навіть дарувати вічну молодість.

Цікаві факти про алхімію можуть бути доповнені кожним читачем через форму коментарів.

Дієприслівниковий зворот: розділові знаки

Дієприслівник, як і інші форми дієслова, може мати залежні від нього слова:

Вихопившись (куди?) на узвишшя, кінь розкотисто заіржав, радуючись (чому?) молодій своїй силі (В. Чемерис). Дієприслівник разом із залежними від нього словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні виконує роль поширеної обставини.

В усному мовленні дієприслівниковий зворот відділяється від решти компонентів речення паузами, а на письмі – комами:

Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду (Леся Українка).

Літа не минули, лиш, втомившись жаром палким, на хвилину заснули (Лепкий).

Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина (Головко).

Відокремлюються і одиничні дієприслівники (без залежних слів):

Гуркочучи, проїхала колона вантажних машин.

Не відокремлюється одиничний дієприслівник та фразеологізм із дієприслівником, якщо вони стоять після присудка і відповідають на питання Як? :

Дівчата йшли співаючи; На всі запитання хлопець відповідав не моргнувши оком.

У суфіксах, за допомогою яких утворюються дієприслівники, завжди пишеться буква и. Дієприслівники з суфіксами – учи (-ючи), – ачи (-ячи) треба відрізняти від активних дієприкметників теперішнього часу в називному або знахідному відмінках множини, в яких після суфіксів – уч – (-юч – ), – ач – (-яч-) є закінчення – і: Ішли співаючи. – Пташки співаючі. Курликаючі журавлі пролетіли над селом. – Курликаючи, журавлі пролетіли над селом. НЕ з дієприслівниками пишеться так, як і з дієсловом, – окремо: Не спитавши броду, не лізь у воду (Народна творчість). Виняток становлять дієприслівники (як і твірні дієслова), що без Не не вживаються: Нехтуючи, недочуваючи.

Розповідь про досягнення людини в дослідженні Всесвіту Ви можете використовувати для підготовки до уроків. Для чого люди досліджують Всесвіт? Якщо Ви шукаєте відповідь на це запитання, то, прочитавши дану статтю, обов‘язково її знайдете.

Для чого людині досліджувати Всесвіт?

Всесвіт – це весь безмежний простір, який заповнений небесними тілами, наприклад, зірками, планетами, метеорами, кометами тощо.

З давніх-давен люди почали вивчати та досліджувати Всесвіт, тому що небесні тіла, такі як зорі та Сонце, допомагали їм визначати погоду, зміну пір року, визначитися з кращим часом для посіву та збирання врожаю тощо. Саме тому люди почали досліджувати Всесвіт, почали використовувати космічні апарати, з допомогою яких можна досліджувати різні планети та супутники; апарати, які роблять знімки Земної кулі, служать для зв‘язку; апарати, які люди використовують для вивчення природних ресурсів планети. Без вивчення Всесвіту ми б не знали скільки існує планет та зірок. Але ця інформація постійно доповнюється та змінюється, так як вчені та космонавти отримують нові дані.

Безліч як вітчизняних, так і зарубіжних вчених займалися та займаються відкриттям чогось нового у Всесвіті.

Наприклад, Микола Коперник (польський вчений) вперше довів той факт, що Земля обертається навколо Сонця, а разом з цими небесними тілами обертаються інші планети. В XVII італійський вчений Галілео Галілей відкрив 4 нові небесні тіла, яка оберталися навколо планети Юпітер. Першим космонавтом, який підкорив небесні простори став Юрій Гагарін 12 квітня 1961 року.

Розповідь про досягнення людини в дослідженні Всесвіту

Вивчення космосу почалося ще з найдавніших часів, коли людина тільки вчилася рахувати по зірках, виділяючи сузір’я. І тільки всього чотириста років тому, після винаходу телескопа, астрономія почала стрімко розвиватися приносячи в науку все нові відкриття.

XVII століття стало перехідним етапом для астрономії, тоді почали застосовувати науковий метод в дослідженні космосу, завдяки якому був відкритий Чумацький шлях, інші зоряні скупчення і туманності. А зі створенням спектроскопа, який здатний розкласти через призму світло, що випромінюється небесним об’єктом, вчені навчилися вимірювати дані небесних тіл, такі, як температура, хімічний склад, маса і інші виміри.

Починаючи з кінця XIX століття астрономія вступила в фазу численних відкриттів і досягнень, головним проривом науки в XX столітті став запуск першого супутника в космос, перший політ людини в космос, вихід у відкритий космічний простір, висадка на Місяці і космічні місії до планет Сонячної системи.

Винаходи надпотужних квантових комп’ютерів в XIX столітті також обіцяють багато нових відкриттів, як уже відомих планет і зірок, так і відкриття нових далеких куточків Всесвіту.

Терміни і поняття: Українські землі в складі Великого князівства Литовського

Балада (від провансальського “танець”) – віршований ліро-епічний твір казково-фантастичиого, легендарно-історичного чи героїчного змісту. Становлення укр. балади разом з іст. піснею відбувалося в XIV XV ст.

Бурмистр (бургомістр; від нім. “міський голова, керівник, правителі.”) голова міського самоврядування середньовічних міст, що мали магдебурзьке право, голова ради. В укр. містах бурмистрами були помічниками війтів, які керували містами. У сучасних німецькомовних країнах – голова міського самоврядування.

Війт – керівник місцевого самоуправління, яке грунтувалося на магдебурзькому праві, у XVI – XVIII ст. в Україні. Здійснював судову й адмін. владу. Війта у містах затверджував гетьман. Посада проіснувала в селах до XVIII ст., а в містах – до скасування магдебурзького права на поч. XIX ст. У Галичині в. очолював сільську громаду, 1921-1939 був керівником найменшої адмін.-терит. одиниці – гміни.

Вількомирська битва – битва між армією вел. князя литовського Сигізмунда, посиленої польськими загонами і військом князя Свидригайла, який очолив руську (українсько-білоруську) знать у б-бі за власні права, що відбулася 1435 під Вількомиром (нині Укмерге, Литва). Армія Свидригайла зазнала поразки, після чого повстання Вел. князівства Руського проти Польщі було приречено на невдачу.

Думи – уснопоетичні героїчні твори про важливі події та видатних діячів укр. історії, що напівпроспівувались-напівпромовлялись під муз. супровід мандрівними співцями. Думи були найціннішим мистецьким надбанням народу ХІУ-

ХУ ст., а корінням вони сягали княжих часів.

Городельська унія – угода між польським королем Ягайлом і вел. князем литовським Витовтом (Вітовтом), укладена 2.10.1413 у Городлі на р. Зах. Буг. Рішення Г. у., заперечуючи положення Кревської унії, підтверджували існування Вел. князівства Литовського як незалежної держави. Разом з тим визнавалася політ. зверхність польського короля, який мав стати вел. князем литовським після смерті Витовта. Унія також передбачала зрівняння прав шляхти католицького віровизнання Королівства Польського та Вел. князівства Литовського. Результатом Г. у. було зміцнення союзу Литви і Польщі у війнах з Тевтонським орденом.

Готика (від іт. “готський”) – худ. стиль у мистецтві країн Європи ХІЇ-ХУ ст., якому властиві підпорядкованість архітектурних форм вертикальному ритму, стрілчасті склепіння на ребрах, вел. кількість різьблення по каменю і скульптурних прикрас.

Грюнвальдська битва (Танненберзька битва, нині територія Польщі) – битва, яка відбулася 15.07.1410 між військами Тевтонського ордену й об’єднаною польсько-литовсько-українською армією. Союзні війська очолював польський король Ягайло. У битві брали участь укр. війська з Галичини, Поділля, Києва, Стародуба, Луцька, Володимира (усього бл. 40 тис. осіб зі 100-тис. армії). Польсько-литовсько-українське військо дещо переважало кількісно (у його складі були також білоруські, чеські й татарські частини), але орденська армія мала перевагу в озброєнні та воєнній підготовці. У критичний момент битви стійкість проявили укр. та смоленські полки. Війська Тевтонського ордену втратили 18 тис. убитими, 14 тис. полоненими І зазнали поразки. Перемога союзницьких військ підірвала військ, могутність ордену і припинила просування нім. лицарів на Схід.

Данники – найчисленніша група особисто вільних селян, осн. повинність яких полягала у сплаті натурою або грішми данини за користування орними землями та угіддями.

Дворище – частина громади, яка об’єднувала по кілька “димів” (дворів), тобто господарств окремих родин.

Зем’яни – дрібна шляхта, найчисленніший прошарок шляхетської верстви. Частина з. мала право розпоряджатися власними маєтками, які були їх приватною власністю, решта користувалася землею за умови виконання військ, повинності. Осн. їхнє заняття – служба у представників вищої шляхти. Втративши землю, з. потрапляли в розряд шляхти-голоти.

“Змова руських князів” – одна з останніх спроб руських князів зберегти автономію у Вел. князівстві Литовському. 1481 Михайло Олелькович, Федір Бельський та Іван Гольшанський змовилися усунути від влади вел. князя литовського Казимира, який був і польським королем, а зробити вел. князем Михайла Олельковича. Але його було страчено, змову викрито, відновити Київське удільне князівство не вдалося.

Іконостас (від гр. “зображення, образ” і “місце стояння”) – стіна з ікон у православному храмі, яка відокремлює вівтар від центр, частини. В Україні збереглося чимало і., які мають велику худ. цінність: у Львові в церкві св. П’ятниці (кінець XVI ст.), у Рогатині (1649 р., тепер Івано-Франківська обл.), у Києві в Андріївській церкві (1747-1753 рр.) та ін. Укр. і. сформувався у XV ст.

Кревська унія – угода, укладена між Вел. князівством Литовським і Польщею 14.08.1385 у Крево (тепер Литва). Передбачала об’єднання Польщі та Литви в єдину державу внаслідок шлюбу литовського князя Ягайла і польської королеви Ядвіги. Литва зберігала самоуправління, але зазнавала посиленого польського впливу. Однією з умов було прийняття католицизму Ягайлом і поширення його на Литву. Осн. метою К. у. було об’єднання сил двох держав для б-би проти агресії Тевтонського ордену і приєднання до Польщі частини укр. земель, які належали Литві. Проти унії виступила литовсько-українська опозиція на чолі з князем Витовтом (Вітовтом), яка домоглася збереження Вел. князівства Литовського як незалежної держави.

Кримське ханство – кримськотатарська держава, що існувала 1449-1783 на землях Кримського півострова, пониззя Дніпра, Приазов’я та Прикубання. Незалежності від Золотої Орди з допомогою Польщі та Вел. князівства Литовського добився хан Хаджі-Гірей у 1449 р. Столицею стало місто Бахчисарай. Держ. релігією був іслам. 1478 хан Менглі-Гірей визнав себе васалом турецького султана. У другій половині XV ст.

Кримські хани попали здійснювати грабіжницькі походи на укр. землі (до середини XVI ст. відбулося бл. 100). Перший такий великий похід відбувся 1482. Під час набігів татари захоплювали багато полонених. Гол. оборонцем укр. народу від татарської агресії стало укр. козацтво, особливо успішною була його б-ба у часи гетьмана П. Сагайдачного та кошового отамана І. Сірка. У період нац.-визв. війни укр. народу під проводом Б. Хмельницького з Кримським ханством було укладено військ-політ союз, який хан Іслам-Гірей ІІІ неодноразово порушував. З другої половини XVIІ ст. починається занепад держави. За Кючук-Кайнарджійським договором 1774 Кримське ханство було проголошено незалежним від Туреччини. 1783 р. рос. уряд змусив останнього хана Шагін-Гірея зректися влади і виїхати з країни. Територія держави була включена до складу Рос. імперії.

Магдебурзьке право – середньовічне міське право, за яким міста звільнялися від управління і суду вел, землевласників і створювали органи місцевого самоуправління. Виникло у XIII ст. в Магдебурзі (Німеччина). Воно установлювало порядок виборів і функції органів міського самоврядування, суду, купецьких об’єднань, цехів, регулювало питання торгівлі, спадкування, визначало види покарань за злочини тощо. Укр. міста отримували це право від литовських князів, польських королів і укр. гетьманів. Першими в Україні м. п. отримали Сянок (1339, тепер у Польщі), Львів (1356), Київ (1494-1497), у ХV-ХVІІ ст. – більшість міст України. У деяких містах надання права супроводилося посиленням нім. і польської колонізації, обмеженням прав укр. населення. Норми м. п. використовувалися при всіх офіційних і приватних кодифікаціях права в Україні ХVІІІ-ХІХ ст. Фактично його застосування припинилося після запровадження 1781 “Установлення про губернії” та створення нової судової системи. Указом Імператора 1831 м. п. було скасоване по всій Україні (у Києві – 1835). У Львові застосування права припинено 1786.

Магістрат (від лат. “керівна посада, урядова установа”) – в укр. містах, що отримали магдебурзьке право, орган міського самоврядування. М. відав адмін., госп., фінансовими, поліцейськими та судовими справами. Об’єднував лаву і раду. Очолював м. (і лаву) війт, до його складу входили помічники війта (бурмістри, очолювали раду), райці (радники) і лавники (засідателі). У більшості міст виникли у ХV-ХVІІ ст. У Лівобережній Україні з 1785 за м. залишилися лише судові функції. Ліквідовані після судової реформи 1864.

Магнат (від лат. “багата, знатна людина”) – у Польщі та Вел. князівстві Литовському вел. землевласник, той, хто належить до аристократичної верхівки феодалів, переважно князі. Переносно – представник вел. промислового та фінансового капіталу (наприклад, фінансовий м.).

Мухи повстання – нар. повстання в Галичині та Буковині проти польської влади 1490-1492. Почалося у Коломийському повіті на Покутті, керівником став селянин Муха. Повсталі нараховували бл. 10 тис. осіб, зайняли Коломию, Снятин, Галич (тепер Івано-Франківська обл.) і рушили на Львів. Польський король Казимир IV Ягеллончик найняв для походу проти повстанців пруські війська. З їхньою допомогою влітку 1490 біля Рогатина (нині Івано-Франківська обл.) осн. сили повсталих були розбиті, але невеликий загін на чолі з Мухою відступив на Покуття. 1491 повстанський рух очолив А. Боруля (Барула; за ін. даними під цим іменем виступав Муха). 1492 під Галичем повсталі були розсіяні, Муха схоплений і ув’язнений у Кракові, де й помер від катувань.

“Непохожі” селяни – категорія селян, прикріплених до свого наділу.

Острівська угода – угода, укладена 1392 між польським королем Ягайлом і вел. князем литовським Ви-товтом (Вітовтом). Ягайло мав повернути йому всі батьківські землі й визнати довічним правителем Вел. князівства Литовського. Витовт визнав себе васалом польського короля.

Пани – у XVI ст. належали до вищої верстви укр. с-ва. Термін “п.” позначав своєрідний титул. Гол. ознакою п. було те, що він володів хоч і невеликою, але власною отчинною землею.

Панцирні бояри (панцирні слуги) – категорія залежного селянства у Вел. князівстві Литовському в XV – першій половині XVI ст. Вони були зобов’язані нести службу на коні при важкому (“панцирному”) озброєнні по охороні держ. кордонів, маєтків, брати участь у воєнних діях. Походили переважно із селян і зубожілих бояр, їхні господарства звільнялися від феод, повинностей. 1528 стан п. б. було ліквідовано, більшість їх була перетворена на держ. селян. На укр. землях їх певна група стала близькою за своїм станом до реєстрових козаків.

Панщина – примусова та неоплачувана робота селян у господарстві пана.

“Похожі” селяни – особисто вільні селяни, поділялися на данників, тяглових і слуг.

Руське воєводство – адмін.-терит. одиниця в складі Польщі (Речі Посполитої) у ХV-ХVІII ст. Утворена на захоплених землях Галицької Русі не пізніше 1432, хоча існує традиційна думка, що воно засноване бл. 1434. Р. в. складалося з Львівської, Галицької, Перемишльської і Сяноцької земель. У другій половині XV ст. до нього прилучено Холмську землю. Територію поділяли на повіти. Адмін. центром Р. в. був Львів. Проіснувало до 1772, було ліквідоване у зв’язку з входженням більшої частини його території до складу Австрійської імперії.

Синьоводська битва – переможна битва об’єднаної литовсько-української армії під командуванням князя Ольгерда Гедиміновича проти військ Золотої Орди на берегах р. Сині Води (нині Синюха, ліва притока Пд. Бугу) побл. фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського р-ну Кіровоградської обл.) 1362. Татарські війська очолювали брати князі Кочубей, Кутлубучу і Дмитро. Існують ін. версії часу і місця битви – 1351, 1363, Снивода (ліва притока Пд. Бугу, нині Вінницька обл.). Під час битви осн. сили татар були розбиті, а полководці загинули. У результаті битви князь Ольгерд відвоював у татар Поділля і розширив свої володіння далеко у напрямку до Чорного моря. Перемога поклала поч. звільненню східнослов’янських народів від монголо-татарського ярма.

Слуги – категорія особисто вільних селян, які, займаючись сільським господарством, одночасно відбували військ, службу в прикордонних замках, брали участь у військ, походах, виконували різноманітні доручення. Перебували у більш привілейованому становищі, ніж данники і тяглові селяни.

Тяглі селяни (тяглові селяни) – на укр. землях під владою Польщі та Вел. князівства Литовського (згодом – Речі Посполитої, ХІУ-ХУШ ст.), а також у Правобережній Україні у складі Рос. імперії (до 1861) – категорія селян, що відбували панщину, обробляючи панську землю своєю тягловою худобою та реманентом.

Унія (від лат. “єдність, об’єднання”) – 1) об’єднання двох монархічних держав під владою одного монарха; союз держав. 2) Назва деяких міжнародних адмін. союзів. 3) Церк. унія – об’єднання деяких православних церков з католицькою під зверхністю Папи Римського.

Фільварок (від нім. “хутір, ферма”) – у Білорусі, Литві, Польщі, Україні в ХІV-ХІХ ст. багатогалузеве панське господарство, яке грунтувалося на дармовій праці кріпосних селян. В укр. землях уперше з’явилися у Галичині в XV ст. В укр. землях Вел. князівства Литовського фільваркова система господарювання стала запроваджуватися у середині XVI ст. У феодалів виникла потреба о-ції власного господарства з виробництвом хліба на продаж і переробкою сільськогосподарської продукції. Згідно з “Уставою на волоки” найкращі землі були віддані під ф. Поширенню ф. сприяли наявність вел. кількості вільних земель і колонізаційний процес. У Гетьманщині ф. зникли в середині XVII ст. У правобережних і західноукраїнських землях існували до скасування кріпосного права в XIX ст.

Хан (від тюркського “правитель”) – у тюркських і монгольських народів титул феод, правителів.

Централізована держава (від гр. “осереддя” і укр. “держава”) – держава, що має один центр управління.

Цехи (від нім. “спілка, гільдія”) – корпоративні союзи особисто вільних міських ремісників однієї чи кількох близьких професій, які забезпечували своїм членам госп. й особисту незалежність, монополію заняття цим видом ремесла у місті та привілейоване становище на місцевому ринку. Ц. регулювали закупку сировини, виробництво і збут продукції, були політ, о-ціями для захисту громадянських прав ремісників від утисків міського патриціату, військ, одиницями під час оборони міст, церк.-реліг. та благодійними о-ціями для допомоги бідним. Ц. з’явилися в укр. містах разом із наданням їм магдебурзького права, найраніше в Галичині – наприкінці XIV ст. Розквіт ц. в Україні припав на ХVІ-ХVІІ ст. їхня структура складалася з майстрів, підмайстрів та учнів. Очолювали ц. виборні цехмістри. Виробнича діяльність і відносини регулювалися статутом.

Шляхта (від давньонімецького “рід, порода”) – у ХІV-ХVІІІ ст. привілейований феод. стан у Польщі та Литві, а також на загарбаних ними укр. і білоруських землях; родова знать, середнє та дрібне лицарство.

Ясир (від тур. “полонений, бранець”) – полонені, яких захоплювали турки й татари під час загарбницьких походів на укр. землі з XV ст. до 60-х рр. XVIII ст. Частину бранців продавали в рабство на невільничих ринках Кафи (тепер Феодосія, АРК), Гезлева (нині Євпаторія, АРК), Бахчисарая. Ін. частину місцеві феодали залишали для роботи на галерах, рудниках, у своїх маєтках. Часто полонених визволяли запорізькі козаки (наприклад, взяття Кафи козаками на чолі з П. Сагайдачним 1616), інколи викупляли. Були випадки повстань невільників і їхніх успішних утеч (наприклад, С. Кішка). Важке життя бранців відображено в нар. піснях і думах, худ. творах.