Category: Енциклопедія

Австралія – материк, повністю зайнятий однією державою і входить до числа десяти держав з найвищим рівнем життя. Багато цікавих і незвичайних фактів про життя в Австралії ми розглянемо в цій статті. Всі знають, що Х’ю Джексон, Рассел Кроу, Наомі Уоттс, Ніколь Кідман і Кейт Бланшетт, Хіт Леджер є найбільш відомими австралійськими акторами в світі.

Цікаві факти про Австралію

Австралія є самим сухим населеним місцем на Землі. Одну третину континенту і країни займає пустеля. В Австралії є Снігові гори. Названі вони так тому, що за рік тут випадає набагато більше снігу, ніж у швейцарських Альпах. На всьому континенті Австралія немає жодного активного вулкана. Найбільшою по довжині живою кораловою структурою в світі є Великий Бар’єрний риф, що знаходиться біля берегів Австралії. Протяжність рифа – 2600 км. В Австралії Щільність населення є однією з найнижчих на Землі. Австралію населяли люди протягом 40 000 років. Всі племена аборигенів Австралії говорили на більш ніж 300 мовами. Австралійці – самі азартні люди в світі, більше 80 % дорослих грають в азартні ігри. В австралійській Пустелі Налларбор знаходиться найдовша в світі пряма дорога, довжина якої становить 146 км. Австралія поділена на 6 штатів, причому в одному з них, в Тасманії, найчистіше повітря у світі. Сіднейска опера – одна з найвидатніших і впізнаваних оперних театрів світу. Це один із символів Сіднея і Австралії. У ньому – 1000 залів! Поміщаються – 5000 чоловік! А дах цієї грандіозної споруди важить 161 тонну.

Цікаві факти про життя в Австралії

В Австралії дуже серйозно ставляться до Виборів. Так, за неявку на всенародне голосування стягується грошовий штраф. Якщо Австралійська купюра порвалася на частини, які не менше за 20 % і не більше 80 % від оригінальної купюри, їх можна також використовувати як гроші. Наприклад, якщо 10 – доларова купюра порвалася навпіл, кожну частину можна використовувати як 5 доларів. Будинки в Австралії погано ізольовані від холоду, тому в зимові місяці при температурі нижче +15 градусів у приміщеннях досить прохолодно. Не дивно, що саме з Австралії пішла мода на взуття “уггі”. Австралійці носять їх прямо вдома. Будь-якому іммігранту, щоб отримати Австралійське громадянство потрібно прожити на території Австралії не менше 2 років. На територію Австралії з міркувань Екологічної безпеки забороняється ввозити будь-які продукти, рослини, вироби з дерева, шкіри, хутра, грунт на підошвах взуття. Крім того, окремий екологічний контроль проходять люди, які прибули з континентальної Австралії на Тасманію. Всі знають про Велику китайську стіну, але не кожен знає про австралійський паркан Дінго довжиною 8500 км. Він був побудований для того, щоб захистити родючу частину Австралії та овечі пасовища від кроликів, вомбатов і дінго.

Цікаві факти про тварин Австралії

Найбільш Отруйні змії мешкають саме в Австралії ( 6 видів з 10 ) , в тому числі найнебезпечніша змія у світі – австралійська жорстока змія (отрута від одного укусу якого може вбити 100 чоловік відразу!) . У Австралії мешкає найбільший вид Земляних червяків На Землі, особини якого досягають 1,2 метра в довжину. М’ясо кенгуру легко можна знайти в австралійських супермаркетах і ресторанах. Тут воно вважається корисною альтернативою яловичині або баранині: вміст жиру в кенгурятині не перевищує 1-2 відсотків. Австралія – це материк з найбільшою кількістю Отруйних звірів! До таких належать різні павуки, змії, медузи і навіть один вид восьминога ( який досягає всього лише 10-20 см в розмірах). Укус такого восьминога безболісний, але через кілька хвилин настає повний параліч і, як наслідок, смерть. Протиотрути не існує. Популяція кенгуру втричі перевершує за чисельністю кількість людей, що проживають в Австралії. Овець в Австралії всього в два рази більше, ніж людей, а кроликів – у шістнадцять разів. Від Акул в Австралії Загинуло за останні 50 років 53 людини, в середньому значить 1.06 людину в рік. Папуги літають прямо на вулиці, красиві, але кричать дуже голосно. Харчуються евкаліптовими плодами.

Цікаві факти про річки Австралії

Мюррей – Дарлінг – найдовша ріка на континенті. Води річки Муррей йдуть на зрошення прибережної території і забезпечують необхідною вологою до сорока відсотків усього що збирається на континенті врожаю. На Середньому острові архіпелагу Решерш в західній Австралії розташоване Озеро Хіллер, примітне водою рожевого кольору. Причина такої аномалії досі не встановлена: передбачалося, що колір воді надають виробляють червоний пігмент водорості, проте вчені, що дослідили проби води з озера, що не виявили слідів життєдіяльності таких водоростей. Схоже озеро з кольором води, що коливається від фіолетового до червоного, знаходиться в Сенегалі і називається Ретба. Тут причини забарвлення встановлені точніше : винні в цьому ціанобактерії і велика кількість розчиненої у воді солі.

Цікаві факти про рослини Австралії

На вулицях багато евкаліптів. Евкаліпт – це не один вид, а сотні. У них, як правило, жорсткі листя синюватого відтінку, з сильним ефірним – смолистим запахом. Листя зазвичай вузькі, але бувають і кругленькі. Плоди евкаліптів різноманітні, іноді цікаві : химерні коробочки, дудочки або глечики.

Тепер ви знаєте цікаві та незвичайні факти про Австралію, сподіваємося ви дізналися багато нового і пізнавального.

Яка різниця між ВВП і ВНП розуміють не всі, спробуємо розібратись в цьому питанні.

Різниця між ВВП І ВНП

ВВП визначається за обсягом продуктів вироблених на території країни, а ВНП – за обсягом продуктів виготовлених на території країни та за кордоном.

Що таке ВВП?

Валовий внутрішній продукт ВВП (англ. Gross Domestic Product – GDP) – ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, зроблених за рік у всіх галузях економіки на території держави для споживання, експорту й нагромадження, незалежно від національної належності підприємств, розташованих на території даної країни. ВВП підраховується по, так званій, територіальній ознаці. Вперше це поняття було запропоновано в 1934 р. Саймоном Ковалем.

Валовий національний продукт (ВНП) – сукупна вартість обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених на території даної країни і за її межами з використанням факторів виробництва, що належать даній країні. З 1993 р., згідно Системі національних рахунків, замість ВНП розраховується валовий національний дохід (ВНД).

ВНП = ВВП + Сальдо первинних доходів, отриманих з-за кордону або переданих за кордон (до таким першим доходах зазвичай відносять оплату праці, доходи від власності у вигляді дивідендів). Тобто якщо відняти від ВВП доходи, які виплачуються іноземцям за кордон, і додати доходи, які надходять співвітчизникам за кордону, вийде ВНП (правильніше ВНД).

Таким чином, ВНП відрізняється від ВВП на суму доходів від використання ресурсів даної країни за кордоном (переведена в країну прибуток вкладеного за кордоном капіталу, наявної там власності, заробітна плата громадян, які працюють за кордоном за мінусом аналогічних вивезених з країни доходів іноземців.

На відміну від тварин, більшість рослин ведуть прикріплений спосіб життя, тому що вони не мають органів чуття, нервів та м’язів. Але, незважаючи на це, рослинам притаманні специфічні відповіді на подразнення, які ми сприймаємо як рухи. В цій статті ми ознайомимося Як рослини відповідають на подразнення Та Які є рухові реакції рослин.

Подразливість та рухи рослин

Чинники, що впливають на рослинний організм :

– світло;

– температура;

– тривалість світлового дня;

– гравітація.

Рослина певним чином відповідає на ці впливи. Найчастіше такі відповіді проявляються у вигляді рухових реакцій. У їх основі лежить притаманне усім живим організмам Явище подразливості.

Подразливість – це загальна біологічна здатність клітин і організмів реагувати (відповідати) на вплив факторів зовнішнього середовища.

Рухові реакції рослин

Найбільш Поширені рухові реакції характерні для рослин є тропізми, настії й нутації.

Таксиси – це переміщення клітини або організму, спричинене певним зовнішнім стимулом.

Наприклад, хламідомонада пливе у напрямку до світла ( Позитивний фототаксис ), сперматозоїди мохів і папоротей – у бік речовин, які виділяє яйцеклітина ( Позитивний хемотаксис ).

Тропізми – це спрямовані у певний бік ростові рухи органів рослин або їх частин зумовлені однобічною дією певних чинників середовища (світла, хімічних речовин, води, повіря тощо). Відповідно до характеру подразника рухи рослини називають фото-, термо-, гео-, гідро-, тигмо-, електро – і травмотропізмами. Є наслодком того, що стебло, корінь або листок з якогось одного боку ростуть швидше, а тому можуть згинатися у напрямку до подразника або від нього.

Фототропізм – це Специфічні ростові рухи як рослини так і її органів на певну односторонню дію світла або ж сонячних променів. В природі на відкритій місцевості процес фототропізму, за звичай, чітко не проявляється тому що, крім прямих променів сонця, на рослину також діє сильне розсіяне світло від небосхилу та хмар. Однак при однобічному впливові світла (на якійсь галявині, біля споруд, під кроною дерева чи в кімнаті) фототропізм виявляється чітко. Рослини, таким чином, ніби тягнуться до світла.

Геотропізм – це відповідна реакція окремих органів на односторонній вплив сили тяжіння землі. Розрізняють три типи геотропізму:

І) рослина росте вертикально вниз;

2) росте в напрямі протилежному, тобто вгору;

3) орган намагається прийняти горизонтальне положення.

Настії це – неспрямовані рухи органів або частин органів у відповідь на зовнішній подразник. Відбуваються або в результаті росту, або в наслідок зміни тургору.

Прикладами настій є розкривання квіток вранці та закривання їх увечері, рухи листків комахоїдних рослин, швидке складання листочків мімози соромливої у відповідь на дотик чи порив вітру, повертання суцвіття соняшника за сонцем тощо.

Хемонастії – це специфічні рухи, що пов’язані з вмістом в оточенні рослини певних хімічних речовин. Подвбні рухи характерні, головним чином, рослинам, що живляться тваринами. Оскільки комахи та дрібні тварини являються таким рослинам додатковим джерелом такого хімічного елементу як Нітрогену, що надзвичайно необхідний для росту рослин.

Фотонастії проявляються у відкриванні та закриванні квіток. (Демон­стрування суцвіть цикорію, кульбаби.). Фотонастії спостерігаються й у листків. Наприклад, кислиця опускає листки ввечері й піднімає вранці.

Нутації Це – здатність рослин до здійснення колових або маятникоподібних рухів.

Досить добре такі рухи виражені на верхівках стебел та у вусиків деяких видів витких рослин. Подібні рослини здатні підніматись вгору використовуючи якусь опору. Ці рослини називаються ще лазячими чи ліанами. Також поміж них за способом їхнього прикріплення розрізняють виткі, чіпкі і ті, які вплітаються.

Значення мітозу в природі та для живих організмів дуже важливе.

Значення мітозу

Мітоз є важливим засобом підтримки сталості хромосомного набору. В результаті мітозу здійснюється ідентичне відтворення клітини. Отже, ключова роль мітозу – Копіювання генетичної інформації.

Мітоз відбувається в наступних випадках:

Ріст і розвиток. Кількість клітин в організмі в процесі росту збільшується завдяки мітозу. Це полягає в розвитку багатоклітинного організму з єдиної клітини – зиготи, а також зростання багатоклітинного організму.

Переміщення клітин. У деяких органах організму, наприклад, шкірі і травному тракті, клітини постійно злущуються і замінюються новими. Нові клітини утворюються шляхом мітозу, а тому є точними копіями своїх попередників. Схожим шляхом відбувається заміна червоних кров’яних клітин – еритроцитів, що мають коротку тривалість життя – 4 місяці, а нові еритроцити формуються шляхом мітозу.

Регенерація. Деякі організми здатні відновлювати втрачені частини тіла. У цих випадках утворення нових клітин часто йде шляхом мітозу. Наприклад, завдяки митозу морська зірка відновлює втрачені промені.

Безстатеве розмноження. Деякі організми утворюють генетично ідентичне потомство шляхом безстатевого розмноження. Наприклад, гідра розмножується безстатевим способом за допомогою брунькування. Поверхневі клітини гідри піддаються мітозу і утворюють скупчення клітин, які називаються бруньками. Мітоз триває і в клітинах бруньки, і вона виростає на дорослу особину. Подібний клітинний розподіл відбувається при вегетативному розмноженні рослин.

Кубізм цікаві факти про модерністський напрямок в винахідливому мистецтві та живописі, який зародився на початку ХХ століття у Франції викладені в цій статті.

Цікаві факти про кубізм

Винахідниками кубізму вважаються художник Пабло Пікассо і Жорж Брак. А ось саму назву “кубізм” придумав Луї Воксель, французький критик, який зауважив, що всі картини Пікассо повні кубиків

Кубізм виник в 1907, коли Пікассо створив картину під назвою ” Авіньйонський дівиці “

На початку ХХ століття існував навіть Клуб любителів кубізму. Їх називали кубістами

У кубізмі головним є Ритмічність і чергування відтінків. Другорядну роль відіграють форма і перспектива

У напрямку кубізму працювали такі художники як Хуан Гріс, Марі Лорансен, Фернан Леже, Робер Делоне, Альбер Глез, Анрі Ле Фоконье, Жан Метценже, Франсіс Пикабиа

З 1925 року, внісши свій внесок в розвиток живопису, кубізм почав згасати

Виділяють три фази кубізму – сезанновський, аналітичний і синтетичний

” Кубізм без кубиків “, як зауважив один цінитель мистецтва. І правда, в живописі в стилі кубізм багато чітких ліній і геометричних форм, абстрактності і м’якості в кольоровій гамі, але самих кубів практично немає

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про кубізм

Магній – один з важливих для організму хімічних елементів, який необхідний для протікання більш ніж 300 біохімічних реакцій: виробництва ферментів, синтезу білків, активації амінокислот, розщеплення глюкози, окислення жирних кислот.

Властивості магнію

Магній активізує ферменти, що регулюють вуглеводний обмін, стимулює утворення білків, регулює зберігання і вивільнення енергії в АТФ, знижує збудження в нервових клітинах, розслаблює серцевий м’яз. Магній відіграє основну роль в енергетичних процесах, в нервово – м’язової передачі і механізм м’язового скорочення.

Магній норма споживання

Добова норма споживання магнію ( в мг)
Чоловіки:

До 30 років – 400
після 30 років – 420

Жінки:

До 30 років – 310
після 30 років – 320

У яких продуктах міститься магній?

Магній знаходиться у великій кількості в рослинних продуктах харчування. Багато магнію міститься в:

– Шоколад і какао – боби. Але їсти потрібно не плитками, пару шматочків на день допоможе поповнити запаси магнію. Шоколад повинен бути гірким, з великим вмістом какао. Какао – порошок містить 414 мг магнію в 100г.

– Горішки та насіння. Гарні для підтримки рівня магнію лісові горішки і мигдаль. За рахунок того, що в горіхи входить безліч корисних речовин, вони можуть стати прекрасним продуктом для перекусу, але теж в невеликій кількості.

Вмісту магнію в горіхах і насінні ( мг в 100г продукту )

Насіння кунжуту ( 350 мг)
Кешью ( 275 мг)
Кедрові горіхи ( 232 мг)
Мигдаль ( 230 мг)
Фісташки ( 200 мг)
Арахіс ( 185 мг)
Фундук ( 171 мг)
Насіння соняшнику ( 132 мг)
Волоський горіх ( 120 мг)
Бразильський горіх ( 400 мг)

– Фрукти і сухофрукти. Фрукти потрібно їсти зі шкіркою (яблука, персики, абрикоси та сливи) , саме під шкіркою ховається магній. Магній присутній також у фруктах, шкірку яких потрібно очищати, наприклад в бананах.

Вмісту магнію в фруктах і сухофруктах :

Фініки ( 85 мг)
Хурма ( 56 мг)
Чорнослив ( 44 мг)
Ізюм ( 31 мг)
Банан ( 27 мг)

– Крупи. Магнію багато в гречці, вівсянці і ячної крупі.

Вмісту магнію в крупах :

Ячна крупа ( 150 мг)
Гречана крупа ( 255 мг)
Вівсяна крупа ( 137 мг)
Пшоняна крупа ( 132 мг)

– Бобові продукти. Горох, квасоля і сочевиця повинні бути присутніми в раціоні кожного.

Вмісту магнію в бобових :

Зелений горох ( 105 мг)
Квасоля ( 102 мг)
Сочевиця ( 80 мг)

– Овочі і зелень. У всіх овочевих культурах присутній магній, але в деяких його більше, наприклад, в капусті, томатах, моркві.

Вмісту магнію в зелені і овочах :

Петрушка ( 85 мг)
Шпинат ( 79 мг)
Кріп ( 70 мг)
Рукола ( 47 мг)
Морква ( 38 мг)
Часник ( 30 мг)

Тепер ви знаєте в яких продуктах міститься магній і зможете правильно підібрати продукти, які заповнять недолік магнію в організмі.

Китай: особливості ЕГП

Столиця: Пекін Площа: 9 596 961 км² Населення: 1 357 000 000 осіб (2013 г.) Валюта: Китайский юань

Країна розташована у східній частині азіатського материка. За площею посідає третє місце. До складу Китаю входять особливі ад­міністративні райони: з 1997 р. – Сянган (Гонконг) і з 1999 р. – Аоминь (Макао). Формально провінцією Китаю вважається Тай­вань, але фактично острів є окремою країною.

Китай межує з Росією, Казахстаном, Монголією, Киргизста­ном, Таджикистаном, Індією, Непалом, Бутаном, М’янмою, Лао­сом, В’єтнамом і КНДР. Китайський сухопутний кордон – най­більший у світі. Береги Китаю омивають Жовте, Східнокитайське й Південно-Китайське моря. Сухопутні кордони Китаю довші за морські, але частіше вони проходять важкодоступними природни­ми рубежами, тому для зовнішніх економічних зв’язків викорис­товують виходи до морів. Моря також використовуються для суд­ноплавства й рибальства, у рекреаційних цілях, на їхньому шельфі розвідані й розробляються нафтові родовища.

Часто можна заплутатися в тому, що є віршами, а що прозою. Спочатку здається все просто: в одного є рима, а в іншого немає. Але існує так званий ” білий вірш ” або ж японська ” хокку ” або ” танка “, де немає ніякої рими і все ж це вірші. Так як відрізнити вірші від прози в цьому випадку і чому це важливо? Почнемо з того, що в пристойному суспільстві легко потрапити в халепу, якщо не до місця назвати одне іншим. З іншого боку, якщо такий казус може бути просто приводом до занесення вас в категорію безграмотних людей, то на іспитах подібна помилка буде коштувати позитивної оцінки.

Визначення вірша і прози

Вірш – це з одного боку організовані рівні відрізки в певній ритмічній тональності. А з іншого – рядок віршованого тексту за певним зразком. Якщо розглянути шкільні визначення, то у звичайного вірша повинна бути рима, але не обов’язково, адже є згадані вище хокку і танка. У японській традиції рима як така зустрічається не так часто, і разом з тим, це теж вірші. Що приводить нас до більш широкого визначення: віршована форма – це короткий запис тієї чи іншої теми (думки), в якій є певна глибина, що розкривається у своїй повноті перед чуйним читачем.

Проза – під цим поняттям ховається не тільки письмова, а й усна мова. При цьому тут немає поділу на рівні відрізки, що зробило б таку запис або вираз віршем. Однак і в прозі є свій певний ритм, але на відміну від вірша, він є приблизним і відноситься до синтаксичної побудови тексту. Якщо простіше, то ритмічна складова прози заснована на періодах, реченнях, абзацах і колонках. Якщо вдатися до першоджерел, то в давньогрецькій літературі будь-яка художня мова або писемність вважалася поезією. У більш пізній період сталося розподіл на прозу і вірші за принципом вираженості віршованої форми.

Порівняння вірша і прози

Почати порівняння вірша з прозою можна з ритму. У віршованій формі ритмічна складова виражена більш повно. Вона відчувається навіть непідготовленим читачам, задає певну тональність і настрій при читанні. У прозі ритм виражений набагато слабкіше, він не так нав’язливий і не настільки сильно впливає на читача.

У віршах зазвичай є рима, хоча і не завжди, але головна відмінність прози в тому, що в ній ніколи немає цієї римованності. Якщо вірші можуть мати вираження ” палка – галка “, то в прозі подібні включення моментально роблять речення віршованим.

У віршах в стислій формі дається основна думка, яка часто завуальована символізмом, метафорами, порівняннями. Використовуються уособлення, персоніфікація, оксюморони та інші літературні прийоми. У прозі теж може бути подібне, але зазвичай у більш розлогій формі, вона більш описова і інформативна.

Таким чином, різниця між віршами і прозою полягає в наступному:

У віршах обов’язково є виражений ритм, а в прозі він не явний, прихований, не завжди відчувається. Рима – відмітна ознака вірша, не дивлячись на окремі форми без неї, а в прозі рима може використовуватися тільки як віршованих вставок. Вірші дають більш стислу завуальовану головну думку за допомогою образів і метафор, а проза більш описова. Рівні відрізки. Сама форма запису віршів тяжіє до рівних коротків відрізків. Проза записується послідовно, широко і не зосереджена в коротких висловах.

Видатні українські лексикографи зробили значний внесок у мовознавчій науці. Їхні роботи є зразками для багатьох початківців, які пов’язали свою долю з цією вибагливою та водночас цікавою працею. Сьогодні Ви дізнаєтесь хто відомі українські лексикографи та короткі відомості про них.

Відомі лексикографи України

1. Бевзенко Степан Пилипович (1920-2005) – український мовознавець, дослідник історії та діалектології української мови. Доктор філологічних наук (1962), професор (1964). Учасник Другої світової війни.
Працював старшим викладачем (від 1949), завідувачем кафедри української мови (1950–1962), доцент (від 1951) Ужгородського університету. Завідувач кафедри української мови Одеського університету (1962–1981); завідувач кафедри мовознавства й методики викладання мови (1982–1991), професор кафедри української мови (1991–1999) Київського педагогічного інституту.
Праці: Нариси з історії граматики української мови. Морфологія. К., 1953.; Українська діалектологія. К., 1980.; Сучасна українська літературна мова. К., 1994 тощо.

2. Гріненко Борис Дмитрович (1863-1910) – український лексикограф, письменник, педагог, літературознавець, етнограф. Редактор низки українських періодичних видань. Обстоював поширення української мови в школі та в установах. Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури, зокрема “Рідного слова” – книжки для читання в школі. Укладач чотиритомного тлумачного “Словаря української мови”.

3. Горецький Петро Йосипович (1888-1972) – український лексикограф, мовознавець.
Закінчив 1914 Київський університет. Учителював, викладав українську мову та літературу у ви­щих навчальних закладах Києва. Розробляв здебільшого проблеми лексико­логії та лексикографії української літературної мови. Разом з І. Шалею створив підручник “Українська мова. Практично-теоретичний курс” (1926, 8 видань). Як лексикограф Горецький дебютував “Словником термінів педагогіки, психології та шкільного адміністрування” (1928); один з авторів “Українсько-російського словника”, “Словника української мови”. Автор низки праць (монографія “Історія української лексикографії”); один з авторів “Курсу сучасної української літературної мови”, “Курсу історії української літературної мови”.

4. Комаров Михайло Федорович (1844-1913) – український лексикограф, письменник, бібліограф, критик, фольклористі перекладач.
М. Ф. Комаров закінчив катеринославську гімназію, у 1867 році закінчив юридичний факультет Харківського університету і розпочав службу в Окружному суді м. Острогозька на Воронежчині. М. Комаров був першим бібліографом творів Т. Г. Шевченка та праць про нього.
Праці: Уклав “Словар російсько-український” (1893–1898); бібліографічні покажчики: Українська драматургія. – Одеса, 1906; Шевченко в литературе и искусстве: Библиографический указатель. – Одесса, 1903.
Перекладав твори Миколи Гоголя, Льва Толстого, Володимира Короленка.

5. Коломієць Віра Титівна (1922-1993) – український мовознавець, доктор філологічних наук з 1974, професор з 1985.
Закінчила 1946 Київський педагогічний інститут. Протягом 1950–1982 працювала в Інституті мовознавства НАН України, з 1983 – завідувач кафедри фонетики російської мови Київського педагогічного інституту іноземних мов. У 1979–1983 була секретарем Міжнародного комітету славістів.
Праці: “Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов” (1966), “Розвиток лексики слов’янсь­ких мов у післявоєнний період” (1973), “Історична типологія слов’янсь­ких мов” (1986).

6. Карпіловська Євгенія Анатоліївна (1957) – український мовознавець, доктор філологічних наук (з 2000), професор (з 2006), фахівець у галузі морфеміки, словотвору, лексикології, лексикографії української мови, структурно-математичної та прикладної лінгвістики.
В 1979 р. закінчила Київський університет. Відтоді працювала в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні HAH України.
Праці: “Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови” (1998), “Шкільний словотвірний словник сучасної української мови” (2005), “Вступ до комп’ютерної лінгвістики” (2003). Та ін.

7. Руберовський Микола Олексійович (1845-1915) – український лексикограф, філолог і педагог.
Автор рукописного українсько-російського “Словаря малорусского наречия” у 18 томах (понад 100 000 слів). В словнику Руберовського використано твори українських письменників, етнографічні й фольклорні джерела. Широко зафіксовано слова на позначення абстрактних понять, іншомовні запозичення, книжну лексику, народні ботанічні назви тощо. Перекладна частина переписана лише в межах слів на літери А-Д, решта в чорновому варіанті. Правопис української частини етимологічний, хоч не скрізь витриманий. Руберовський уклав рукописну хрестоматію української поезії. Рукописи зберігаються у Бібліотеці Російської Академії Наук

8. Сабалдир Павло Олексійович (1880-1956) – український агроном і лексикограф.
Склав “Практичний словник сільськогосподарської термінології” (1931), близько 9 000 російських термінів з українськими (а при морфологічних назвах і з латинськими) відповідниками, “Словник сільськогосподарської термінології”. Х.-К. 1933.
Після ліквідації Інституту Української Наукової Мови подавав у співавторстві з Д. Дріновим зросійщену математичну термінологію в “Математичному термінологічному бюлетені” (“Проти націоналізму в математичної термінології”, 1934).

9. Скляренко Віталій Григорович (1937) – український мовознавець, славіст, фахівець у галузях історичної акцентології, етимології, історії української мови. Доктор філологічних наук (1983). Професор (1992). Член-кореспондент (1992), академік (2003) НАН України. Заслужений діяч науки і техніки України.
1959 року закінчив Одеський університет ім. І. І. Мечникова, філологічний факультет. Від 1963 в Інституті мовознавства НАН України: 1987-1996 – заступник директора з наукової роботи, від 1996 – директор.

Також, значний внесок у науку внесли такі лексикографи, як: Л. Скрипник, В. Лучик, К. Тищенко, В. Русанівський, П. Житецький та ін.

Цікаві факти про шахмати для дітей та дорослих зібрані в цій статті.

Цікаві факти про шахмати

1.Батьківщиною шахів вважається Індія, епоха держави Гуптів (близько 1400 років тому). Звідти гра потрапила в Ераншахр (територія сучасних Ірану і Іраку), потім на Близький Схід та в Європу.

2. Перший хід пішака на дві клітини замість однієї був придуманий в Іспанії в 1280 році.

3. Китайський імператор Сунь Вень-ді одного разу стратив двох заморських шахістів, почувши, як вони називали одну з фігур імператором. Лють Сунь Вень-ді викликало згадування високого титулу правителя Піднебесної в простій грі.

4. Перша згадка шахів в Америці відноситься до 1641 року і пов’язана з містом Естер Сінглтон, де в той час жили голландські поселенці. А перший шаховий турнір в США відбувся в Нью-Йорку в 1857 році.

5. Найдовший за часом хід належить бразильцеві Франсіско Троїсени: на його обдумування шахіст витратив дві години і двадцять хвилин.

6. Перша партія “Космос – Земля” відбулася 9 червня 1970 року. Її зіграли екіпаж космічного корабля Союз-9 і представники центру підготовки космонавтів на Землі. Гра закінчилася внічию.

7. Спочатку ферзь міг рухатися тільки на одну клітку по діагоналі, потім на дві. Так тривало до тих пір, поки королева Ізабелла Іспанська не веліли зробити ферзя (а в Європі його називають королевою) найсильнішою фігурою на дошці.

8. Найстаріша з записаних шахових партій відноситься до 900 року – це була гра між багдадським літописцем і його учнем.

9. Легендарний вчений Алан Тьюринг написав першу в світі комп’ютерну програму для гри в шахи в 1951 році. Так як в той час не було машини, здатної обробити цю програму, для тестової гри Тьюрингу довелося самотужки виконувати алгоритмічні обчислення, роблячи в кілька хвилин один хід.

10. “Deep Blue” стала першою програмою, яка програла гросмейстеру в листопаді 1988 року. Однак через дев’ять років вона ж виграла дві партії в матчі з Гаррі Каспаровим в 1997 році і стала також першою машиною, тепер уже обігравши людину.

11. Найстаріший зі збережених наборів шахів був знайдений на острові Льюїс в Північній Шотландії. Він датується XII століттям нашої ери, і імовірно створений в Ісландії чи Норвегії. Його оригінальне виконання послужило зразком для чарівних шахових фігур у фільмі “Гаррі Поттер і філософський камінь”.

12. Еммануель Ласкер залишався чемпіоном світу з шахів найдовше в історії: 26 років і 337 днів, з 1894 по 1921 роки.

13. Другою книгою, надрукованою на англійській мові слідом за розповідями про Троянську війну, стала праця про шахи.

14. У 1561 році іспанський священик Руї Лопес де Сегура написав книгу “Про винахідливість і мистецтво гри в шахи”, яка стала першим серйозним вивченням цієї гри. З ім’ям Руї Лопеса пов’язане створення іспанського дебюту, так як найбільшу увагу в своїй праці Лопес приділяв саме початку гри.

15. Шахи часто наводяться лікарями в приклад ефективного засобу поліпшення пам’яті. Також ця гра тренує розум шляхом вирішення складних логічних задач, тому вона рекомендується для боротьби з хворобою Альцгеймера.

16. Назва “шахи” походить від персидських слів “шах” і “мат”, які часто переводяться як “король помер”, хоча більш точним еквівалентом був би вираз “король в пастці” або “королю не втекти”.

17. Філліпінський хлопчик Альохін Нурі став наймолодшим майстром ФІДЕ в світі. Зараз йому 9 років.

19. Теоретично в найдовшій шаховій партії може бути 5 949 ходів.

20. Складна шахівниця була винайдена 1125 року священиком-шахістом. Церква забороняла священикам грати в шахи, тому винахідливий пастор просто складав дошку навпіл, щоб вона здавалася схожою на книги, що лежать один на одному.

21. Шахові годинники були винайдені Томасом Вілсоном в 1883 році, до цього часу використовувався пісочний годинник. Сучасного вигляду шаховий годинник набув до 1900 року, коли був придуманий механізм перемикання.

22. У 1985 році Гаррі Каспаров став наймолодшим чемпіоном світу з шахів у віці 22 років і 210 днів. До сих пір тринадцятий чемпіон світу визнається багатьма експертами найбільшим шахістом в історії.

23. Найтриваліший за кількістю ходів матч був зіграний між шахістами Ніколичем і Арсовічем в Белграді в 1989 році. Партія тривала 20 годин 15 хвилин і завершилася нічиєю. За гру було зроблено 269 ходів. Після цього матчу ФІДЕ ввела правило 50 ходів: якщо за 100 ходів жодна фігура не була взята, гравці не мають права більше затягувати гру і оголошується нічия.