Category: Енциклопедія

Що називають місцевим часом?

Місцевим часом називають час, який характерний для певної місцевості; також це меридіан певного місця, що залежить від положення Сонця.

Місцевий час є залежним від географічної довготи, а не від широти. Кожне місце має свій власний місцевий час, що залежить від довготи. Земля робить оберти навколо своєї осі рухаючись із заходу на схід, у місцях, що є східніші від меридіана певного місця, схід сонця наступає раніше, аніж у країнах, які розташовані на захід. Так, наприклад, якщо в Україні 23 година вечора, то в США 16:00, в даному випадку: Україна – східна країна, США – західна.

Також, окрім місцевого часу виділяють і поясний час, це час якогось конкретного поясу Земної кулі. Планета Земля має 24 пояси, ширина якого сягає 15°. В межах таких поясів всі годинники вказують один і той самий час – місцевий час. Різниця між сусідніми поясами – 1 година, так, наприклад, Україна знаходиться в 2-му часовому поясі, тоді, як сусідня Польща в 1-му, різниця в годинах така: Україна 23:00 – Польща 22:00. Нульовий часовий пояс називається Гринвічський, середній меридіан, що проходить через місто Гринвіч. Як правило межі часових поясів проводять згідно з політичними кордонами країн.

Отже, місцевий час – це час, який властивий певній місцевості, та залежить від географічної довготи.

Що означає фразеологізм “дати на горіхи” знають не всі, хоча його часто можна зустріти в літературі

Фразеологізм “дати на горіхи”: значення

“дати на горіхи” – сильно насварити, розкритикувати кого-небудь.

Чому кажуть “дати на гріхи”?

Раніше горіхи були найпоширенішим ласощами. Батько, який повертався із заробітків часто привозив дітям горіхи. Якщо ж діти пустували та дуріли, то матір, щоб утихомирити їх погрожувала – “Ось приїде батько й дістанеться вам на горіхи”.

Фразеологізм “дати на горіхи”: приклади

– Чув, Гнате! – спитав Заруба. – Тепер держись. Зараз вона (Текля) дасть і нам на горіхи. Ось тільки побачить (Кучер, Трудна любов).

Єзуїтам тут (в статті) найперше добре Дав я На горіхи (В. Самійленко);

Тепер держись. Зараз вона (Текля) Дасть і нам На горіхи. Ось тільки побачить (В. Кучер).

Синоніми фразеологізму “дати на гріхи”

Дістане пам’яткового Хто Боком (рогом) вилізе Кому. Почастую (почастуєм) тим чаєм, що ворота підпираєм. Давати перцю

Чи знаєте ви яка рослина росте тільки в Євразії? Якщо ні, то, в даній статті, Ви знайдете відповіді на це запитання.

Рослина, яка мешкає тільки в Євразії

Венерин черевичок – єдина рослина, яка росте тільки в Євразії (точніше в Азії). Квітка має форму черевичка, в який потрапляють комахи; комахи добре вимазуються пилком та вибираються з пастки, після чого летять і запилюють інші квіти.

Що таке Євразія?

Євразія – це найбільший материк, що є на планеті Земля, площею, близько 54 млн км2 , ця число складає 36% площі всієї суші на Землі. Євразію утворюють два великих материка – Європа та Азія.

Євразія пролягає в усіх кліматичних поясах північної півкулі, це означає, що тут зустрічаються всі природні зони земної кулі, наприклад: тундра, тайга, ліси, степи, чагарники, пустелі, савани тощо.

Рослини, які ростуть в Євразії

Через те, що материк охоплює майже всі природні зони, то на ньому росте безліч різних рослин.

Тундра та арктичні пустелі – рослинність неймовірно низка, оскільки дуже низька температура.

Тайга – сосна, ялина, кедр, берези, осика, горобина.

Ліси – дуб, клен, граб, липа.

Степ – переважають злакові рослини.

Чагарники – Маслини, середземноморська сосна, кипарис, бамбук, фікус.

Пустелі – фініки, акація тощо.

Савана – Пальми, рідколистяні дерева.

Український державотворчий процес (1918-1920 рр.)

Брестський мир між УНР і держаними Четверного союзу, Військова конвенція УНР з Німеччиною та Австро-Угорщиною. 27 січня (9 лютого) 1918 р. між УНР і Німеччиною та її союзниками був підписаний Берестейський мирний договір:

скасування стану війни між підписантами договору, відмова від взаємних територіальних претензій; Німеччина й Австро-Угорщина мали допомогти УНР відновній контроль над усією територією держави; український уряд мав поставляти союзникам продовольство, якого в країні було вдосталь; Німеччина й Австро-Угорщина обіцяли надати УНР сільськогосподарські машини та інші дефіцитні в Україні товари, здійснення обміну надлишками промислових і сільськогосподарських товарів.

Значення і наслідки.

це був великий успіх української дипломатії, початок міжнародно-правового визнання УНР як незалежної держави, визнання кордонів Української держави; УНР стала першою державою, що вийшла з Першої світової війни; протягом березня-квітня 1918 р. територія України була звільнена від російських більшовицьких окупантів. УЦР повернулася в Київ і почала плідно працювати, хоча суверенітет УНР був дещо обмежений.

Ухвалення Конституції УНР

29 квітня 1918 р. УЦР ухвалила демократичну конституцію УНР, але їй не судилося вступити в дію, оскільки в той же день влада Центральної Ради була повалена.

Причини гетьманського перевороту:

УЦР виявилася неспроможною забезпечити постачання до Німеччини продовольства, не виконувала своїх зобов’язань, що змушувало німецьких чиновників втручатися у внутрішні справи України; конфлікт УЦР з консервативними колами України (заможними селянами, підприємцями тощо); небажання і невміння Центральної Ради створити регулярну українську армію та інші силові структури; нездатність керівників УЦР налагодити систему державного управління, відсутність політичного досвіду; прихильність лідерів УЦР до соціалістичних ідей, нерішучість у вирішенні соціально-економічних питань; складна економічна і політична ситуація – анархія, безладдя, господарська криза; утрата УЦР соціальної опори, втома населення від нестабільності, згода на прихід сильної влади.

Гетьманський переворот і утворення Української Держави.

29 квітня 1918 р. відбувся державний переворот. Німецькі війська розпустили Раду, а Всеукраїнський з’їзд землевласників вирішив встановити монархічну форму державного правління і проголосити гетьманат. Гетьманом України було проголошено генерала Павла Скоропадського. Серед його перших рішень було встановлення Української Держави замість УНР (Грамота до всього українського народу, Закон “про Тимчасовий державний устрій України”).

Внутрішня політика урядів гетьмана П. Скоропадського:

– гетьманський уряд – Раду Міністрів – очолив Ф. Лизогуб, більшість його членів були зрусифікованими українцями, кілька представляли національні меншини України. На відміну від соціалістів, які переважали в УЦР, оточення гетьмана складалося з помірковано-консервативних діячів; – великі землевласники відновлювали свою власність на землю і майно, у майбутньому передбачалося здійснити аграрну реформу за викуп. Незадоволене селянство чинило опір, відбувалися повстання; – відновлення права приватної власності у промисловості, скасування законів УЦР щодо робітників; – певна стабілізація відбувалася в промисловості, фінансах, на транспорті. Присутність німецьких військ сприяла планомірній роботі цих галузей, запроваджено конвертовану гривню, відкрито українські банки: – збільшення робочого дня, зростання безробіття викликали робітничі страйки, які намагалися заборонити; – українська мова фактично стала державною, але багато урядовців нею не володіли; – відкрито українські університети в Києві та Кам’янці-Подільському, 150 державних гімназій; – створено Українську Академію наук, архів, бібліотеки, галерею мистецтв, історичний музей тощо.

Зовнішня політика урядів гетьмана П. Скоропадського:

за гетьмана розширювалися міжнародні контакти, Україну визнали близько ЗО країн; до Української Держави належали деякі етнічні землі, які нині не входять до складу України; велися переговори з Кримом і Кубанню про об’єднання з Україною, з Румунією – щодо Бессарабії; розвиток подій – революція в Німеччині, її поразка в Першій світовій війні – викликав зміну політичної орієнтації гетьмана. 14 листопада 1918 р. П. Скоропадський опублікував грамоту про федерацію України з небільшовицькою Росією. Був призначений новий уряд, у якому переважали політики проросійської орієнтації.

Причини падіння режиму гетьмана П. Скоропадського:

залежність стабільності держави від австро-німецьких збройних сил; революція в Німеччині та п поразка в Першій світовій війні; відсутність регулярної потужної української армії, здатної контролювати ситуацію в країні; вузька соціальна база – заможні верстви, а більшість населення не підтримувало владу гетьмана; посилення впливу на державну лінію гетьмана російських консервативних кіл; наростання соціальної напруги, формування сильної антигетьманської опозиції.

Прихід до влади Директорії.

14 листопада 1918 р. – утворення Директорії на чолі з В. Винниченком (всього п’ять осіб) для керівництва збройною боротьбою проти гетьмана. Без підтримки німецьких військ гетьман зумів утриматися лише місяць. Повстання проти нього стало всеукраїнським. 14 грудня 1918 р. війська Директорії вступили до Києва, гетьман зрікся влади і виїхав за кордон.

Внутрішня політика урядів Директорії:

було відновлено УНР, її основні політичні принципи. Законодавча влада мала належати Трудовому конгресові, але він проіснував лише тиждень у зв’язку з воєнними подіями. Урядом була Рада Народних Міністрів, яким очолював Володимир Чехівський, соратник В. Винниченка по УСДРП; через непродуманий радикалізм (позбавлені права голосу) Директорія залишилася без підтримки більшості спеціалістів, промисловців, чиновників, без яких нормальне існування держави неможливе; незадоволеними аграрною політикою були найбідніші селяни, а також поміщики та заможні селяни (ліквідована приватна власність, землі площею понад 15 десятин підлягали конфіскації); відновлено 8-годинний робочий день, установлено робітничий контроль над підприємствами; заходи з надання допомоги безробітним та іншим нужденним категоріям населення.

Зовнішня політика урядів Директорії

Зовнішньополітичні обставини були складними. Ще з листопада 1918 р. на Україну почали наступ російські більшовицькі війська, почалася друга радянсько-українська війна. Усі намагання вирішити питання дипломатичним шляхом закінчилися невдало.

Окупація військами Антанти півдня України

На півдні України висадилися війська Антанти й почали наступ вглиб української території. Переговори з представниками Антанти, які вимагали відставки найрадикальніших діячів Директорії й уряду, були важкими. Зрештою В. Винниченко і В. Чехівський у лютому

1919 р. пішли у відставку, але допомоги від військ Антанти УНР так і не дочекалася. Внаслідок повстання французьких моряків війська Антанти у квітні 1919 р. евакуювалися з території України. Директорію УНР очолив С. Петлюра. З січня 1919 р. російські війська зайняли Харків, який став столицею більшовицької України, резиденцією маріонеткового уряду радянської України. 5 лютого більшовики зайняли Київ (першим увійшов Богунський полк на чолі з Миколою Щорсом) . Справа була не в силі більшовицьких військ. Причини невдач Директорії:

– селяни-повстанці, котрі з великим завзяттям боролися з гетьманськими військами, після їх розгрому стали розходитися по домівках. Частина з них, очолена місцевими отаманами (Ангел, Божко, Зелений, Григор’єв), не визнавали ніякої влади. Отаманщина підривала Директорію зсередини, знесилювала її; – суперечлива внутрішня політика (невирішене аграрне питання, соціалістична політика); – відсутність моделі державотворення, яка б відповідала тодішнім реаліям; – протистояння політичних лідерів, зокрема В. Винниченка і С. Петлюри; – міжнародна ізоляція; втрата контролю за розвитком подій тощо.

Утворення ЗУНР

У ніч на 1 листопада 1918 р. українські військові з’єднання взяли під контроль усі головні пункти Львова. Головну роль в організації цього Листопадовому зриву (повстання) відіграв Дмитро Вітовський. Першим урядом став тимчасовий Державний Секретаріат, який очолив К. Левицький. Нова держава отримала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).

Внутрішня політика урядів ЗУНР:

за короткий час було створено досить ефективну систему управління. Парламентом стала Українська Національна Рада, яка обрала Президентом ЗУНР Євгена Петрушевича; центральні органи спиралися на розгалужену і добре організовану систему місцевого управління; соціальна стабільність у державі забезпечувалася і розпочатою в квітні 1919 р. аграрною реформою; запровадження 8-годинного робочого дня, державна монополія на продаж найважливіших продуктів; створення Української Галицької армії на чолі з М. Омеляновичем-Павленком; українська національно-культурна політика, гарантування прав національних меншин.

Зовнішня політика урядів ЗУНР. Акт злуки УНР і ЗУНР:

настроям більшості населення відповідало прагнення уряду ЗУНР до об’єднання з УНР. Ця історична подія відбулася 22 січня 1919 р., коли в Києві було проголошено Акт злуки. ЗУНР отримала назву Західна область Української Народної Республіки й повну автономію. Є. Петрушевич став членом Директорії. Сторони, що об’єднувалися, не мали достатньої кількості державотворчих сил, щоб вистояти в складних тогочасних умовах; відкриття дипломатичних представництв у ряді країн світу, участь у Паризькій мирній конференції; війна з Польщею, напружені стосунки з Румунією, радянською і білогвардійською Росією. Історичне значення об’єднання українських держав (Акт злуки): продемонстрував прагнення українського народу до соборності держави; виявив прагнення українського народу до самозбереження як окремої національної спільноти.

Причини та наслідки українсько-польської війни

Територіальні претензії Польщі на українські землі. Уже 1 листопада 1918 р. у Львові почалися збройні сутички між українськими і польськими військами. З Польщі на допомогу місцевим полякам постійно надсилалося підкріплення. 21 листопада українські війська почали відступати з міста. Столицею 40 днів був Тернопіль, а з 2 січня 1919 р. – Станіслав. В умовах війни з Польщею одним із найважливіших завдань уряду ЗУНР стало формування боєздатнї армії. На весну 1919 р. Українська Галицька армія (УГА) – збройні сили ЗУНР – нараховували понад 100 тис. вояків. Але польська армія була ще численнішою, до того ж набагато краще озброєною.

“Чортківська офензива” . На червень 1919 р. УГА була затиснута в трикутнику між Дністром і Збручем. Українське військо під керівництвом новою командувача генерала О. Грекова несподівано перейшло в контрнаступ, відомий під назвою Чортківська офензива (8-28 червня 1919 р.). Це була блискуча операція УГА, але вона до краю виснажилася, брак боєприпасів, резервів призвів до її відступу з території ЗУНР. УНР не змогла надати допомоги ЗУНР оскільки сама перебувала в складній ситуації під натиском російської більшовицької армії.

Наслідки:

– Паризька мирна конференція визнала права Польщі на окупацію Східної Галичини; – за Сен-Жерменським договором Буковина відійшла до Румунії, Закарпаття – до Чехо-Словаччини; – 16-18 липня 1919 р. УГА відійшла за Збруч, ЗУНР перестала існувати.

“Київська катастрофа”

Обидві армії в липні 1919 р. об’єдналися на Поділлі й розпочали наступ на Київ. 30 серпня українським військам вдалося зайняти столицю УНР, але вже наступного довелося її залишити під тиском нового ворога – російської білогвардійської армії. Ці події відомі під назвою “Київська катастрофа”. Після цього українські війська потрапили в так званий “трикутник смерті” й змушені були вести бої з трьома силами, кожна з яких переважала їх: більшовиками, білогвардійцями та поляками. Ослаблені тяжкими боями, недоїданням і ранніми заморозками, жертвами епідемії тифу стали вояки обох українських армій, причому це супроводжувалося великою смертністю у зв’язку з браком медикаментів.

“Перший Зимовий похід”

Було вирішено застосувати методи партизанської боротьби – єдино можливої форми опору за тих обставин. Генерал М. Омелянович-Павленко очолив частину армії УНР, яка 6 грудня 1919 р. вирушила у славетний “І Зимовий похід”. Війська пройшли по тилах білогвардійської та Червоної армій покал дві тисячі кілометрів і 6 травня 1920 р. з’єдналися з українськими арміями, що були в союзі з поляками.

Денікінський режим в Україні

На осінь 1919 р. більшу частину України зайняли білогвардійські війська генерала А. Денікіна. Вони захищали інтереси перш за все російських поміщиків і підприємців. Уже перші кроки денікінців свідчили про їхнє прагнення знищити всі сліди існування Української національної держави. Відновлювалося колоніальне гноблення. Було встановлено режим терористичної диктатури. Реакційна шовіністична політика білогвардійців викликала масові селянські повстання. Значної шкоди денікінцям завдали загони під командуванням Нестора Махна. Своєю впертою боротьбою в білогвардійському тилу повстанська армія Н. Махна сприяла швидкій перемозі більшовиків над денікінськими військами. Свою роль в ослабленні денікінського режиму та у перебігу подій громадянської війни відіграла об’єднана армія УНР і ЗУНР. 12 грудня Червона армія зайняла Харків, а 16 грудня – Київ, на весну 1920 р. – всю Україну, крім Криму й західноукраїнських земель.

Більшовицький режим в Україні

28 листопада 1918 р. у Суджі (радянська Росія) було сформовано Тимчасовий робітничо-селянський уряд України (голова – Г. П’ятаков), що заявив про встановлення радянської влади. У січні 1919 р. маріонетковий уряд радянської України (РНК) очолив X. Раковський, назву УНР змінено на УСРР, столицею якої став Харків.

Ухвалення конституції УСРР 1919 р. Ще в березні 1919 р. була ухвалена Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР), створена за зразком конституції радянської Росії:

закріплення диктатури пролетаріату, влади трудівників у формі рад; позбавлення прав заможних верств населення, скасування приватної власності; формально незалежна держава, перебувала у федеративних зв’язках з радянською Росією.

Внутрішня політика урядів УСРР:

економічна політика більшовиків отримала назву “воєнний комунізм”. Головною її рисою на селі була продовольча розкладка. Селяни безкоштовно отримали значну частину поміщицької землі, але майже всі плоди своєї праці мали так само безплатно віддавати більшовицьким продовольчим загонам. Заборонена була і приватна торгівля. Це викликало масові селянські повстання; влада розгорнула “червоний терор”, активно діяла Всеукраїнська надзвичайна комісія (російська абревіатура ВЧК). Навіть Н. Махно, який кілька разів був союзником більшовиків, підняв повстання на півдні України проти такої комуністичної політики; майже всі промислові підприємства було націоналізовано, загальна трудова повинність, мілітаризація праці, зрівнялівка в оплаті, запровадження карткової системи постачання міського населення; більшовицький режим у 1920 р. пішов на певні поступки в національному питанні, порівняно з 1919 р. Задекларовані більшовиками політична лінія та економічна стратегія були більш м’якими та поміркованими порівняно з попередніми періодами, ліквідація УКП(б), дозвіл на існування УКП.

Наслідки – економічна криза, поширення насильницьких методів, погіршення умов життя народу, розгортання масового повстанського руху проти більшовицького режиму.

Зовнішня політика урядів УСРР – військово-політичний союз з радянською Росією.

Причини підписання С. Петлюрою Варшавського договору:

– потреба УНР у зовнішній допомозі для продовження боротьби за незалежність; – прагнення Полиці узаконити завоювання західноукраїнських земель, здобути вплив на УНР, зберегти існування УНР як буфера між Польщею і радянською Росією.

Варшавська угода між УНР і Польщею. Квітень 1920 р. Варшавська угода:

– польська влада визнавала незалежність УНР на чолі з С. Петлюрою; – українська сторона визнавала належність Західної України до Польщі; – союзники мали звільнити територію УНР від більшовиків; – польські війська на території України утримуються за рахунок УНР.

Наслідок Варшавського договору – спільні воєнні дії союзників проти радянської Росії.

Польсько-радянська війна на території України. 25 квітня 1920 р. розпочалася радянсько-польська війна. Спочатку вона була успішною, для українських і польських військ, які вже 6 травня зайняли Київ. Але Червона армія була значно численнішою, вже 12 червня вона відвоювала це місто й продовжувала наступ на захід. У ході цих дій більшовицькі війська зайняли частину Галичини, де в липні 1920 р. створили маріонеткову Галицьку Соціалістичну Радянську Республіку (ГСРР) на чолі з Галицьким революційним комітетом, який очолював В. Затонський. Столицею цієї псевдодержави був Тернопіль. Припинила своє існування вона у вересні, коли під натиском польських військ Червона армія відступила з Галичини. Ще раніше, в серпні, вона зазнала поразки під Варшавою. битва відома під назвою “диво на Віслі”. У жовтні 1920 р. між сторонами було укладене перемир’я.

Зміст Ризького мирного договору. 18 березня 1921 р. між Польщею, радянською Росією і УСРР:

– Польща порушила Варшавський договір, в якому обіцяла не визнавати УСРР; – кордони між Польщею та УСРР встановлювалися приблизно такі ж, як і за Варшавським договором: Польща зберегла за собою Галичину, до неї відійшли Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся; – Польща зобов’язалася забезпечити належні умови для національно-культурного розвитку українців.

“Другий Зимовий похід” Армії УНР

У листопаді 1921 р. українські війська під командуванням генерала Юрія Тютюнника зробили останню спробу регулярними військами відновити незалежність УНР. Цей наступ отримав назву “II Зимовий похід”, або Листопадовий рейд. Біля містечка Базар на Житомирщині учасники походу були розбиті, 359 полонених були розстріляні. Так закінчилася збройна боротьба регулярних військ УНР. повстанські загони воювали ще кілька років.

Розбивши білогвардійські війська П. Врангеля (листопад 1920 р.) і загони махновців (серпень 1921 р.), більшовицька влада утвердилася на більшій частині території України, що засвідчувало поразку національно-патріотичних сил і болючий територіальний розкол українських земель.

Культурне життя в Україні у 1918-1920 рр

Умови розвитку культури в 1917-1921 рр. були неоднозначні. З одного боку, жорстока боротьба різних національних і соціальних груп не сприяла йому, з іншого, крах Російської імперії, боротьба за утворення незалежної України викликали духовне піднесення суспільства, яке проявилося в галузі культурного життя. Знову з’явилися й активно діяли “Просвіти”, доки більшовики в 1921 р. не пішли на їх ліквідацію. Всі влади, крім білогвардійської, дещо зробили для розвитку української освіти. Навіть більшовики змушені були зробити кроки для українізації освіти. Але особливо багато здійснено за часів гетьманату. Тоді ж було засновано Українську академію наук, президент – Володимир Вернадський, неодмінний секретар – Агатангел Кримський, всіх разом перших академіків 12.

Частина письменників (В. Винниченко, О. Олесь, М. Вороний ) емігрувала за кордон. Але в літературу прийшло ціле покоління молодих письменників, які започаткували новий етап розвитку українського красного письменства. Найвидатнішим поетом став Павло Тичина, який у 1918 р. видав збірку “Сонячні кларнети”. Інші літератори себе особливо проявили в 20-х рр.

Активно почали працювати в цей період молоді театральні режисери Лесь Курбас і Гнат Юра. Виникли знамениті музичні колективи Державна українська мандрівна капела (ДУМКА) під керівництвом Нестора Городовенка, Українська державна капела під орудою Олександра Кошиця. Плідно працювали композитори М. Леонтович, Я. Степовий, К. Стеценко. Визначним явищем в історії українського мистецтва було утворення наприкінці 1917 р. Української академії мистецтв, її першими членами стали Михайло Бойчук, Михайло Жук, Василь і Федір Кричевські, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут (автор проектів грошових знаків, поштових марок, державного герба і печатки, форми для війська тощо). Перший в Україні пам’ятник Т. Шевченкові спорудив у Ромнах молодий скульптор Іван Кавалерідзе.

Отже, культурні процеси 1917-1921 рр. посіли в історії помітне місце, вони багато в чому суттєво сприяли дальшому розвиткові української культури.

Причини поразки національно-визвольних змагань (національно-демократичної революції в Україні):

суспільство було розколоте в питаннях про політичний устрій Української держави, про соціально-економічний лад, Українську революцію очолила інтелігенція, її соціалістичний напрям; отаманщина перетворилася на справжню “ракову пухлину” української державності, руйнуючи ЇЇ; надто багато було зовнішніх ворогів української державності, відсутність зовнішньої підтримки; недостатньою виявилася національна свідомість українського народу, що звузило соціальну базу руху.

Історичне значення відновлення української державності на східно – і західноукраїнських землях:

українці зробили ще один крок на шляху свого перетворення на сучасну націю; досвід державотворення міцно вкарбувався в історичну пам’ять народу; рівень національної самосвідомості значно виріс; прагнення народу до самозбереження як окремої національної спільноти не зникло; народжувалося переконання, що нормальний розвиток неможливий без власної держави – це було головною запорукою майбутнього відродження України.

Хронологічна таблиця: Український державотворчий процес (1918-1920 рр.)

Персоналії: Український державотворчий процес (1918-1920 рр.)

Терміни: Український державотворчий процес (1918-1920 рр.)

Видатні українські космонавти відкривали космічні простори для всього світу. Сьогодні визначимо відомих українських космонавтів.

ВІДОМІ УКРАЇНСЬКІ КОСМОНАВТИ

Леонід Каденюк

Каденюк Леонід Костянтинович (нар.28 січня 1951) – перший космонавт незалежної України, народний депутат України 4-го скликання, Народний Посол України, Герой України.
В 1977 році закінчив Центр підготовки льотчиків-випробувачів. У 1977–1979 рр. пройшов загальнокосмічну підготовку і отримав кваліфікацію космонавта-випробувача. З 1977 до 1983 року – космонавт-випробувач групи багаторазової космічної системи “Буран”. 1988–1996 рр. – космонавт-випробувач, льотчик-випробувач багаторазової космічної системи “Буран”.
Нагороди : відзнака Президента України – орден “За мужність” I ступеня – за визначний внесок у піднесення міжнародного авторитету національної космічної галузі, особисту мужність і героїзм, виявлені під час проведення українсько-американських наукових досліджень на борту космічного корабля “Коламбія” (19 січня 1998 р.); відзнака “Іменна вогнепальна зброя” – за особисті заслуги у забезпеченні обороноздатності України, зразкове виконання військового та службового обов’язку (25 січня 2001 р.) тощо.

2. Анатолій Арцебарський

Арцебарський Анатолій Павлович (1956) – радянський льотчик-космонавт українського походження, льотчик-випробувач, Герой Радянського Союзу, полковник запасу.
Здійснив політ на “Союзі ТМ-12” та орбітальному комплексі “Мир” (травень – жовтень 1991). З 11 серпня 1978 – воєнний льотчик 3-го класу; з 21 лютого 1981 – воєнний льотчик 1-го класу; з 24 серпня 1992 – Космонавт 2-го класу.
Здійснив довгий космічний політ з 18 травня по 10 жовтня 1991 року я кості командира екіпажа транспортного корабля “Союз ТМ-12” и ОК “Мир” за програмою 9-ї основної експедиції (ЕО-9) та програми “Джуно” (Juno). В стартовий екіпаж входили С. К. Крікалєв та Х. П. Шарман. Став 248 людоною, яка побувала в космосі, 71-м з СРСР.

3. Ляхов Володимир

Ляхов Володимир Афанасійович (1941)- радянський, український космонавт, двічі Герой Радянського Союзу. Здійснив три польоти в космос: командиром кораблів “Союз-32” і станції “Салют-6” (посадка на “Союзі-34”), “Союз Т-9” і станції “Салют-7”, “Союз ТМ-6” з відвідинами станції “Мир” (посадка на “Союзі-ТМ-5”) загальною тривалістю 333 доби 7 годин 17 хвилин 37 секунд; три виходи у відкритий космос загальною тривалістю 7 годин 7 хвилин.

4. Кизим Леонід

Кизим Леонід Денисович (1941-2010) – радянський український космонавт, двічі Герой Радянського Союзу.
Перший політ в космос здійснив на космічному кораблі “Союз Т-3” в якості командира корабля. Політ проходив з 27 жовтня по 10 листопада 1980 року. Загальний час перебування в космосі склав 12 днів 19 годин 7 хвилин і 42 секунди.
Другий політ в космос здійснив на космічному кораблі “Союз Т-10” в якості командира корабля. Політ проходив з 8 лютого по 2 жовтня 1984 року. Загальна тривалість другого польоту склала 236 днів 22 години і 49 хвилин, загальна тривалість перебування у відкритому космосі – 22 години 50 хвилин.

5. Васютін Володимир

Васютін Володимир Володимирович (1952-2002) – радянський космонавт українського походження.
17 вересня 1985 року Васютін здійснив свій перший політ у космос як командир корабля “Союз Т-14” до станції “Салют-7”. Під час перебування на станції Васютін важко захворів і на 62-й день свого перебування там був вимушений повернутися на Землю. Повернення з космосу здійснив 21 листопада 1985 року. Загальна тривалість польоту була 64 дні 21 годину 52 хвилини та 8 секунд

6. Попов Леонід

Попов Леонід Іванович (1945) – льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу.
Здійснив 3 космічних польоти. Перший політ (1980) тривав 185 діб, проходив на космічному кораблі “Союз-35” з посадкою на “Союз-37”. За успішне виконання завдань польоту Леоніду Попову було присвоєно звання “льотчик-космонавт СРСР” та звання Героя Радянського Союзу. Другий політ відбувся у 1981 році на космічному кораблі “Союз-40” в складі міжнародного космічного екіпажу. Політ тривав 9 діб, польотне завдання було успішно виконано. За цей політ Леоніду Попову вдруге присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Третій політ було здійснено на космічному кораблі “Союз Т-7” та орбітальній станції “Салют-7”.

7. Кондратюк Юрій

Кондратюк Юрій Васильович (1894-1941) – український радянський вчений-винахідник, один із піонерів ракетної техніки й теорії космічних польотів.
Найбільшим його досягненням є проект розрахунків польоту людини на Місяць, який використали американці, реалізовуючи запуск астронавтів на природний супутник Землі. Наприкінці 1960-х років журнал “Лайф” познайомив читачів з деякими деталями підготовки американської програми “Аполлон”. У січні 1929 року в Новосибірську побачила світ книга Кондратюка-Шаргея “Завоювання міжпланетних просторів” (видана власним коштом автора). 1939 року Кондратюк очолив відділ проектно-експериментальної установи вітроелектростанцій у Москві.

8. Бондаренко Валентин

Бондаренко Валентин Васильович (1937-1961) – радянський льотчик-винищувач, член першого загону космонавтів СРСР.
У 1960 році був відібраний для підготовки до космічного польоту. 28 квітня 1960 року був зарахований до першого загону радянських космонавтів. Проходив підготовку до космічного польоту на кораблі “Восход”. В кінці випробування він зробив просту і непоправну помилку. Після закінчення медичних тестів він зняв з себе датчики, які були закріплені на його тілі, протер місця, де були датчики, змоченою в спирті ватою і необережно викинув цей шматочок вати. Вата потрапила на спіраль розжареної електроплитки і миттєво спалахнула. Він загинув.

Окрім вищезгаданих космічний простір вивчали та відкривали такі вчені, як: В. М. Жолобов, Б. Е. Мельник, Г. С. Шонін, Н. І. Адамчук.

Агресивні породи собак

Всі кінологи в один голос стверджують, що агресивність тієї чи іншої породи собак безпосередньо залежить від людини, тому будь-яка собака може бути небезпечною, якщо потрапить в руки невмілого або поганого господаря. Але статистика свідчить, що найагресивніші породи собак нападають найчастіше, тому варто задуматися, перш ніж заводити такого вихованця.

Найнесподіванішим учасником рейтингу став улюблений багатьма сім’ями англійський кокер-спанієль, який за рівнем агресії перевершив навіть сумнозвісних пітбультер’єрів. При цьому кокер-спанієлі нападають не тільки на сторонніх, але і на своїх господарів. Пітбуль – це безстрашний собака, який атакує будь-якого супротивника, незалежно від розміру. Ці собаки відрізняються своєю хваткою: вони не відпускають щелепи, поки противник не помре. Ротвейлер вважається вельми популярною породою, проте дуже часто поводиться агресивно по відношенню до інших собак і незнайомців. Ці собаки будуть відчайдушно захищати господаря, якщо відчують небезпеку. Різеншнауцер вважається сторожовим собакою, тому вимагає спеціального дресирування. Ця порода відрізняється агресивністю, а в недосвідчених руках стає в два рази небезпечніше. Доберман був виведений в Німеччині і призначався для службових цілей. Ці собаки інстинктивно захищають своїх господарів і проявляють агресію по відношенню до незнайомців і інших собак. При цьому можуть напасти і на господаря. Розумна і енергійна Німецька вівчарка вважається класичною сторожовою породою. Але вівчарки дуже часто нападають на собак менших порід. При неправильному вихованні вівчарки надто посилено захищатимуть господарів і територію. Північні породи Хаскі і Маламути Аляска сильні і витривалі собаки. Якщо вони не будуть отримувати значні навантаження під час активного проведення часу, вони можуть стати дратівливими і неслухняними. До того ж вони вкрай вороже поводяться по відношенню до родичів однакової з ними статі. Канарський дог має не тільки грізну зовнішність, але і величезну силу. Хоч ця порода і проявляє велику прихильність до своїх господарів, вона також демонструє повну відсутність страху по відношенню до підозрілих незнайомців. Тоса-іну, або японський мастиф, був виведений спеціально для собачих боїв. Ця масивна і велика собака, яка має ще й велику витривалість. Саме бійцівські гени впливають на агресивність цієї собаки. Бразильський філа – велика робоча порода собак, яку можна назвати самою людиноненависною. Ці собаки були виведені на плантаціях бразильських рабовласників для контролю рабів. Філа не приховує своєї недовіри до сторонніх, навіть на виставках судді ніколи не доторкаються до цієї породи.

Якщо Ви не знаєте чому екологію називають комплексною наукою, то після прочитання даної статті Ви знайдете відповіді на всі свої запитання.

Чому екологія комплексна наука?

Екологія – наука, що відповідає за вивчення загальних взаємозв’язків та взаємовідносин тварин в органічному та неорганічному світах, ставлення до інших живих організмів. Вперше використав цей термін та ввів в науку німецький вчений Ернест Геккель, в 1866 році, його визначення “екології” – це наука про економію, домашній побут тваринних організмів. Етимологія терміну: “ойкос” – житло, місце існування, та “логос” – вчення, слово.

Екологія комплексна наука, тому що вона використовує з різних наук (технічних, природничих, гуманітарних, соціальних) знання, для того, щоб вивчити взаємозв’язок суспільства та навколишнього середовища, природи; вивчити вплив людини на природне середовище. Головна мета екології – зберегти та покращити природу та довкілля людини.

Чому екологію називають комплексною багатогранною наукою, тому що вона поєднує на сьогодні всі точні, природничі, гуманітарні та соціальні науки; різновиди екології: біоекологія, геоекологія, техноекологія, соціоекологія, комічна екологія.

Чому екологію називають філософією виживання людства, тому що під час зростання науково-технічного прогресу відбувається і ріст небезпеки глобальної екологічної катастрофи, саме це наштовхує на новий світогляд, на новий спосіб формування думки, на зміну поглядів з приводу свого місця в довкіллі тощо.

Які основні функції вітамінів в організмі людини Ви дізнаєтеся в цій статті.

Які функції виконують вітаміни

Функція 1. Вітаміни є регуляторами безлічі біохімічних реакцій, які разом складають обмін речовин і енергії в організмі. Яким же чином цим крихітним молекулам вдається управляти таким потужним механізмом обміну речовин, який лежить в основі нашої з Вами життєдіяльності? Все не так складно, як може здатися на перший погляд.

Спершу пропоную розібратися, як працює наш організм. Починаючи з народження і далі протягом усього життя, ми дихаємо, їмо, п’ємо, ходимо, спимо, працюємо, відпочиваємо, одним словом, живемо. На всі ці процеси витрачається величезна кількість енергії. Крім того вона необхідна для вироблення тепла, роботи серця, органів дихання, кровообігу, травлення і так далі. Всього нашому організму потрібно від 1200 до 1500 ккал в день. Виникає питання, звідки ця енергія береться і як ми її отримуємо.

Справа ось у чому. Наш організм не здатний засвоювати білки, жири і вуглеводи в тому вигляді, в якому вони надходять до нас з їжею. Спершу ці поживні речовини в ході складних перетворень розпадаються в шлунку і кишечнику на більш прості складові частини, звичні для нашого організму. Наприклад, білки розщеплюються до амінокислот, жири до гліцерину і жирних кислот, а вуглеводи (а саме глікоген) до глюкози, потім до піровиноградної і молочної кислоти. В результаті всіх цих реакцій виділяється дорогоцінна енергія, яка витрачається на побудову нових більш складних речовин і структур, а також на забезпечення процесів життєдіяльності клітин, органів і організму в цілому.

Важливо відзначити, всі ці хімічні реакції протікають з величезною швидкістю при температурі людського тіла (36,6? С). Як таке можливо? А ось виявляється, можливо, завдяки особливим речовинам, які мають білкову структуру – ферментам. Їх ще називають каталізаторами (або прискорювачами) біохімічних реакцій. Ферменти запускають реакції розпаду і утворення речовин в клітині і збільшують їх швидкість у багато мільйонів разів!!! У нашому організмі знаходиться величезна кількість цих біологічних каталізаторів. Кожен фермент приводить в рух строго певну реакцію, тим самим будучи унікальним у своєму роді. Бувають травні, дихальні ферменти і так далі. Але яке відношення мають до всього цього наші вітаміни? Саме пряме!

Річ у тім, кожному ферменту, для того, щоб стати активним і почати діяти, необхідні помічники, в ролі яких і виступають вітаміни. Входячи до складу більшості ферментів, вітаміни (особливо водорозчинні вітаміни групи В і жиророзчинний вітамін К) регулюють і прискорюють найважливіші реакції в клітинах нашого організму, іншими словами, виконують Каталітичну функцію. Таким чином, наш організм насичується енергією, зростає і розвивається. У цьому полягає біологічна роль вітамінів в обміні речовин. Слідуючи з цього, важливо зазначити, що значення вітамінів в харчуванні дуже велике, так як вони допомагають нам засвоювати всі життєво необхідні поживні речовини, що містяться в їжі.

Функція 2. Деякі вітаміни, такі, як А, С, Е і? – каротин мають антиоксидантні властивості. Вітаміни антиоксиданти (або антиокислювачі) – група біологічних або синтетичних речовин, яка захищає наш організм від руйнівної дії найнебезпечніших ворогів – вільних радикалів.

Функція 3 . Вітаміни беруть участь в утворенні деяких гормонів – біологічно активних сполук, які регулюють різні етапи обміну речовин в організмі. Наприклад, за допомогою вітаміну В3 (його ще називають вітаміном РР, нікотиновою кислотою, ніацином) наш організм створює статеві гормони і гормони кори надниркових залоз. Вітамін А також бере участь в утворенні стероїдних гормонів (або статевих гормонів, кортикостероїдів).

Функція 4. Взаємодія вітамінів відіграє чималу роль в організмі. Деякі з них необхідні для утворення інших. Так, від вітаміну В2 (або рибофлавіну) залежить формування активних форм вітамінів В6, В9, D, а також утворення вітаміну В3 з амінокислоти триптофану. Дефіцит рибофлавіну порушить функції даних вітамінів і призведе до їх дефіциту навіть при достатньому надходженні їх з їжею. Прикладів взаємодії вітамінів налічується досить багато.

Функція 5. Вітаміни відіграють важливу роль в регулюванні і функціонуванні нервової, ендокринної, імунної систем організму. Особливо вони важливі для підтримки імунітету і підвищення стійкості організму до різних хвороб і несприятливих факторів зовнішнього середовища.

Функція 6. На думку лікарів, вітаміни пом’якшують або усувають дію на організм людини багатьох лікарських препаратів.

Досліджується той факт, що в підвищених дозах вони можуть використовуватися в лікувальних цілях як неспецифічних засобів: вітаміни В1, В2 і В6 – при цукровому діабеті; вітамін С – при інфекційних і застудних захворюваннях; вітамін РР – при бронхіальній астмі; вітаміноподібні речовини U і нікотинова кислота – при виразках шлунково – кишкового тракту; вітамін В3 – при гіперхолестеринемії. Однак, наскільки достовірні ці дані невідомо.

Функція 7. Вітаміни беруть участь в регулюванні всіх життєво важливих органів і систем організму:

Центральної нервової системи – вітаміни В1, В3, В6, В12. Серця, шкіри і волосся – вітамін А. Кісткової системи – вітаміни С і D. Легких – вітаміни Е, А і ретиноїди, а також вітамін В2. Зубов – вітаміни С, А і D. Око – вітамін А. Кровоносних судин – вітаміни групи В і вітамін С.

Функція 8. Деякі вітаміни грають важливу роль в засвоєнні мінеральних речовин. Наприклад, вітамін С (аскорбінова кислота) сприяє всмоктуванню організмом заліза. Вітамін D бере участь в збереженні кальцію і фосфору.

Функція 9. Вітаміни захищають нас від захворювань, викликаних їх дефіцитом, а саме авітамінозів і гіповітамінозів.

Отже, ми з Вами розібрали основні функції вітамінів в організмі людини. Крім того кожен вітамін по своєму унікальний і має низку специфічних властивостей і функцій.

Цікаві факти про лебедів на українській мові розкриють для вас таємниці цих благородних птахів. Люди споконвіку були заворожені їх красою, тому лебеді – герої багатьох казок, пісень, легенд. А про їх “лебедину вірність” знають навіть діти.

Цікаві факти про лебедів

Лебідь є найбільшим водним птахом.

У світі існує 7 видів лебедів.

Про потомство піклується обоє батьків. Лебеді моногамні (тобто вибирають тільки одну/одного супутника життя).

Лебеді відноситься до сімейства “Качині” .

Лебеді відрізняються від гусей своїми більш довгими шиями.

Розмах крил лебедя досягає – 2 метрів.

Лебеді пересуваються незграбно через короткі лапи.

Іноді коскороба можна сплутати з лебедем (але вони відносяться до різних родів).

Лебеді можуть бути білими, сірими або чорними.

Лебідь-кликун є національним птахом Фінляндії.

Лебідь – шипун є національним птахом Данії. Також, цей вид лебедя є власністю королеви Великобританії і тільки королівській родині дозволено вживати м’ясо цих лебедів.

Емблемою Західної Австралії є – чорний лебідь.

Люди полювали на лебедів через цінний пух, але зараз полювати на цих птахів заборонено!

У Астрономії існує сузір’я – Лебідь.

Ви можете додавати цікавинки про лебедів, цікаві відомості про лебедів через форму коментарів.

Цікаві факти про зайця русака

Заєць-русак один найшвидших тварин в світі, він здатний розвинути швидкість 50-60 км /год.

Під час бігу заєць-русак плутає сліди.

Заєць-русак вміє плавати.

Як і всі зайці, зайці-русаки тихі тварини, але коли їх ловлять або завдають поранення вони видають пронизливий крик.

Самка русаків кличе своїх зайчат, видаючи тихі звуки.

Самка русаків може годувати чужих зайченят за умови, що вони того ж віку, що і її власні.

Заєць-русак відрізняється від зайця-біляка більш довгими вухами.

Зимове хутро русаків буває трохи світліше річного, але на відміну від зайців-біляків, русаки ніколи не бувають взимку білосніжними.

Зайці-русаки в основному активні в сутінковий і нічний час.

Зайці-русаки живуть 6-7 років.

Гібрид зайця-русака з зайцем-біляком називається “тумак”.

У світі чисельність зайців-русаків досягає більше мільйонів особин.

За одну ніч заєць-русак може общипати 10-15 фруктових дерев.

Заєць-русак виловлюється заради шкури і м’яса.