Category: Енциклопедія

Хромосомна теорія спадковості сформульована у 1911-1926 рр. Т. Х. Морганом за результатами своїх досліджень. За її допомогою з’ясовано матеріальну основу законів спадковості, встановлених Г. Менделем, і те, чому в певних випадках успадкування тих чи інших ознак від них відхиляється.

Учені встановили, що кількість спадкових ознак організму значно перевищує число хромосом гаплоїдного набору. Так, у гаплоїдному наборі класичного об’єкта генетичних досліджень – мухи-дрозофіли – є лише чотири хромосоми, але число спадкових ознак і, відповідно, генів, які їх визначають, безсумнівно, значно більше. Це означає, що в кожній хромосомі розміщено багато генів. Тож разом з ознаками, які успадковуються незалежно, мають існувати й такі, що успадковуються зчеплено одна з одною, бо вони визначаються генами, розташованими в одній хромосомі. Такі гени утворюють групу зчеплення. Кількість груп зчеплення в організмів певного виду дорівнює кількості хромосом у гаплоїдному наборі (наприклад, у дрозофіли 1n =4, у людини 1n =23). Цей факт і було покладено в основу хромосомної теорії спадковості.

Положення хромосомної теорії спадковості

Матеріальною основою спадковості є хромосоми. Гени розташовані в хромосомах у лінійній послідовності. Гени, локалізовані в одній хромосомі, складають одну группу зчеплення і передаються нащадкам разом. Кількість груп зчеплення дорівнює гаплоїдному числу хромосом. Гаплоїдне число хромосом є постійним для кожного виду. Ознаки, які визначаються зчепленими генами, також успадковуються зчеплено.

Зчеплене успадкування генів може порушуватися внаслідок перехрещування хромосом (кросинговеру), який відбувається між гомологічними хромосомами у процесі мейозу. Слід зазначити, що Т. X. Морган вдало обрав об’єкт для своїх досліджень. Він обрав муху-дрозофілу, яка згодом стала класичним об’єктом для генетичних експериментів. Дрозофіл легко утримувати в лабораторіях, вони мають значну плодючість, швидку зміну поколінь (за оптимальних умов утримання нове покоління виникає кожні півтора-два тижні) та невелику кількість хромосом, що спрощує спостереження.

Явище зчепленого успадкування Т. X. Морган встановив у такому досліді. Самців дрозофіли, гомозиготних за домінантними алелями забарвлення тіла (сіре) та формою крил (нормальні), схрестили із самками, гомозиготними за відповідними рецесивними аллелями (чорне тіло – недорозвинені крила). Генотипи цих особин позначили відповідно ЕЕ YY та ееyy. Усі гібриди першого покоління мали сіре тіло й нормальні крила, тобто були гетерозиготними за обома парами алелів (генотип – EeYy). Потім гібридів схрестили з особинами, гомозиготними за відповідними рецесивними алелями (тобто провели аналізуюче схрещування).

Теоретично можна було очікувати два варіанти розщеплення. Якби гени, що зумовлюють забарвлення тіла й форму крил, містилися в негомологічних хромосомах, тобто успадковувалися незалежно, розщеплення мало бути таким: 25 % особин із сірим тілом і нормальними крилами, 25 % – із сірим тілом і недорозвиненими крилами, ще 25 % – з чорним тілом і нормальними крилами та 25 % – з чорним тілом і недорозвиненими крилами (тобто у співвідношенні – 1:1:1:1). Якби ці гени розміщувалися в одній хромосомі й успадковувалися зчеплено, то було б отримано 50 % особин із сірим тілом і нормальними крилами та 50 % – з чорним тілом і недорозвиненими крилами (тобто 1:1).

Насправді 41,5 % особин мали сіре тіло й нормальні крила, 41,5 % – чорне тіло й недорозвинені крила, 8,5 % – сіре тіло й недорозвинені крила і 8,5 % – чорне тіло й нормальні крила, тобто розщеплення наближувалося до співвідношення фенотипів 1:1 (як у разі зчепленого успадкування), але разом з тим проявилися всі чотири варіанти фенотипу (як у випадку незалежного успадкування). На підставі цих даних Т. X. Морган припустив, що гени, які визначають забарвлення тіла й форму крил, розташовані в одній хромосомі, але в процесі мейозу під час утворення гамет гомологічні хромосоми можуть обмінюватися ділянками, тобто має місце явище, яке дістало назву перехрест хромосом, або кросинговер.

Кросинговер – обмін ділянками гомологічних хромосом у процесі клітинного поділу, переважно в профазі першого мейотичного поділу, іноді в мітозі. Дослідами Т. Моргана, К. Бріджеса й А. Стертеванта було показано, що немає абсолютно повного зчеплення генів, за якого гени передавалися б завжди разом. Імовірність того, що два гени, локалізовані в одній хромосомі, не розійдуться в процесі мейозу, коливається в межах 1–0,5. У природі переважає неповне зчеплення, зумовлене перехрестом гомологічних хромосом і рекомбінацією генів.

Цитологічна картина кросинговеру була вперше описана датським ученим Ф. Янсенсом. Кросинговер проявляється тільки тоді, коли гени знаходяться в гетерозиготному стані (АВ/ав). Якщо гени в гомозиготному стані (АВ/АВ або аВ/аВ), обмін ідентичними ділянками не дає нових комбінацій генів у гаметах і в поколінні. Частота (відсоток) перехресту між генами залежить від відстані між ними: чим далі вони розташовані один від одного, тим частіше відбувається кросинговер. Т. Морган запропонував відстань між генами вимірювати кросинговером у відсотках, за формулою:

N1/N2 *100 =% кросинговеру,

Де N1 – загальне число особин у F1;N2 – сумарне число кросоверних особин.

Заслуги Т. Х. Моргана було увічнено в назві одиниці вимірювання кросинговеру. Відрізок хромосоми, на якому здійснюється 1 % кросинговеру, дорівнює одній морганіді (умовна міра відстані між генами). Частоту кросинговеру використовують для того, щоб визначити взаємне розміщення генів і відстань між ними.

Генетики розрізняють декілька типів кросинговеру: подвійний, множинний (складний), неправильний, нерівний. Кросинговер призводить до нового поєднання генів, що викликає зміну фенотипу. Крім того, він поряд з мутаціями є важливим фактором еволюції організмів.

Цинк в організмі людини сприяє нормальному протіканню процесів розвитку кісткової тканини, стимулює зростання і ділення клітин, регенерацію тканин, репродуктивну функцію, розвиток мозку. Тому продукти, що містять цинк неодмінно повинні бути присутніми в здоровому раціоні.

У яких продуктах міститься цинк?

Джерела цинку:

– Морепродукти, які вважаються делікатесами: омари, краби, молюски, восьминоги, кальмари креветки та ін.

– Риба (як морска, так і річкова) .

– Насіння – гарбузове та соняшникове, але не смажене

– Горіхи – волоські і кедрові

– Бобові (квасоля, горох і сочевиця) . Горошок важливо вживати в сирому вигляді. Використовуйте хоча б іноді у вигляді гарніру варену квасолю або сочевицю.

Таблиця Продукти містять цинк ( мг в 100 г продукту)

Устриці 100-400
Дріжджі пивні 8-30
Пшеничні зародки 13-30
чорниця 10
Насіння гарбуза 10
гриби 4-10
Вівсяні пластівці, овес 4,5-7,6
лук 1,4-8,5
Крупа гречана 1,5
Соняшник (насіння) 5
сочевиця 5
Соя 4,9
Сир ” Едам ” 4,9
Пшениця 4,1
Сухі вершки 4,1
Зелений горошок 3-5
какао 3-5
краби 2-3
м’ясо 2-5
Яєчний жовток 2,5-4
жито 2,5
Макарони з яйцем 2-3
Кукурудза 2,5
риба 1
горіхи 2,7-3,0

Добова потреба в цинку

У день людині необхідно від 8 до 10 мг цинку, причому, з продуктів харчування засвоюється лише 20-30%.

Знаючи в яких продуктах міститься цинк ви зможете задовольнити потребу організму в цинку і ваш організм подякує вас прекрасним здоров’ям.

На сьогоднішній день модульні котельні займають стійке місце в списку найбільш затребуваних агрегатів для опалення та гарячого водопостачання окремо розташованих та багатоквартирних будинків, а також самих квартир. Причина такої опулярності полягає в раціональності таких котелень з точки інженерної точки зору.

Модульний тепловий пункт дозволяє здійснювати підключення до теплових мереж житлові будинку в найстисліші терміни. Керувати тепловим пунктом можна автоматично і дистанційно з диспетчерського пульта.
Модулі застосовують як окрему блочну конструкцію для опалювальної системи і гарячого водопостачання, так і в складі єдиної системи теплопостачання багатоквартирного будинку, котеджу.

Звісно існують різні види модульних котелень, про які Ви можете. Самостійно вибрати обладнання досить важко. Тому краще звернутися за допомогою до виробників модульних теплових пунктів, які допоможуть з підбором максимально ефективного обладнання.

А щоб не сумніватися з доцільністю встановлення модульного теплового пункту варто згадати про їх переваги.

Переваги модульних котелень

– виробництво та встановлення системи здійснюється в найкоротші терміни;

– послуги котельні обходяться в невелику суму грошей, тоді як за користування центральною теплосистемою доводиться заплатити в кілька разів дорожче)

– висока якість теплової енергії (скорочення тепловтрат в системах опалення і гарячого водопостачання);

– відсутність необхідності в наймі робочого персоналу (система повністю працює в автономному режимі, а тому постійний контроль над її діяльністю не потрібний)

– скорочення витрат паливних ресурсів, витрат при експлуатації, зменшення витрат електроенергії на 20-40%;

– можливість контролю стану теплових мереж;

– зменшення числа планових або аварійних відключень;

Дуже важливо і те, що модульна котельня не вимагає приміщення великих розмірів, що призводить до раціонального використання простору в інших цілях.

Перехід на систему теплопостачання з індивідуальними тепловими пунктами (модульними тепловими пунктами) доцільний не тільки в об’єктах, що будуються, а й в існуючих мікрoрайонах, де може вимагатися заміна внутрішньо квартальних мереж і обладнання центрального теплопостачання.

Чи знаєте ви щось цікаве про винищувачі? Цікава інформація про винищувачі для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

Цікаві факти про винищувачі

Незважаючи на свою грізну назву, винищувач відноситься до оборонних озброєнь.

Перші винищувачі з’явилися у Першій світовій Війні.

Перші винищувачі замість кулеметів були оснащені гарматними ядрами, металевими брусками і навіть гирями (ці предмети вони скидали на своїх супротивників) або стріляли в противника з револьверів.

Перші винищувачі з реактивними двигунами були вироблені Німеччиною в кінці Другої світової війни ( Ме – 262, He – 162, Те – 163). Вони були швидше і перспективніше своїх супротивників.

У Першій світовій війні і у В’єтнамі, 65-95 % винищувачів були знищені від раптових атак противника.

Сучасним винищувачам пряма видимість супротивника необов’язкова, вони здатні визначити противника з бортових радарів.

Льотчики винищувачів носять спеціальні костюми, які допомагають льотчикам переносити великі перевантаження в повітряному бою. Ці костюми протидіють зміщенню крові в судини нижніх кінцівок і живота.

F – 22 Раптор – найдорожчий винищувач в світі (вартість $ 146 200 000).

Х – 43А – найшвидший безпілотний винищувач в світі (швидкість: 11200 км / год).

Цікавинки про винищувачі, цікаві відомості про винищувачі ви можете додавати через форму коментарів.

За ступенем розвитку пташенят, що вилупились з яйця, птахів поділяють на виводкові та нагніздні. Розглянемо чим відрізняються нагнізні та виводкові пташенята.

Нагніздні та виводкові пташенята

За типом розвитку Пташенята поділяються на виводкових та нагніздних.

Виводкові пташенята вилуплюються з яйця, вкриті пухом, зрячі, можуть самостійно пересуватися й живитися.

До виводкових птахів належать представники рядів Курині, Гусеподібні, Журавлі, Страуси, Дрохви.

Нагніздні пташенята вилуплюються голими, сліпими, позбавленими пуху або слабко опушеними. Вони нездатні триматися на ногах, а температура їхнього тіла непостійна. Самі добувати їжу не можуть. Їх вигодовують і вчать літати батьки.

До нагніздних птахів належать представники рядів Горобині, Дятли, Голуби, Денні хижі птахи, Сови, Лелекоподібні.

Порівняльна характеристика виводкових і нагніздних птахів

Турбота про потомство у різних птахів виявляється по-різному. Окрім підбору місця для гнізда, його влаштування, маскування, висиджування кладки яєць, вигодовування та обігрівання пташенят, очистки гнізда існують ще й інші форми турботи про потомство.

Часто за небезпеки дорослий птах подає сигнали тривоги і пташенята завмирають та причаюються до тих пір, поки не буде іншого сигналу, який повідомить, що загроза вже минула. У деяких видів за небезпеки самка намагається показати, що вона поранена чи не може літати, тобто б’є крилами по землі, повзе, і таким чином відводить ворога від того місця, де знаходяться пташенята. Відвівши ворога на небезпечну відстань, птах раптом злітає, а згодом повертається до своїх пташенят і скликає їх.

Кожен з нас прагне до економії, тому, одним з критеріїв вибору особистого транспорту, який, як ми знаємо, давно перестав бути розкішшю, є його двигун. Тисячі людей щодня вирішують важливу дилему, який двигун вибрати: бензиновий або дизельний. Ті, кому пощастило спробувати і один, і інший, упевнено скажуть, що і в догляді, і в роботі двигуна є істотна різниця, яку нам і належить розглянути.

Різниця між дизельним і бензиновим двигуном полягає в наступному:

У дизельного двигуна в циліндр паливо подається окремо від повітря, у бензинового – разом. Дизельний двигун більш довговічний, ніж бензиновий. У дизельного двигуна більш високий рівень ККД. Дизельні двигуни старого покоління працюють з характерним шумом і вібрацією, бензинові практично безшумні. Дизельні двигуни вимагають частої зміни масла і фільтрів, на відміну від бензинового. Бензиновий двигун більш екологічний. Дизельний двигун не стійкий до падіння температур, на відміну від бензинового.

Принцип роботи дизельного і бензинового двигуна

Принцип роботи дизельного двигуна полягає в наступному: двигун внутрішнього згоряння працює як поршень і при стисканні відбувається займання палива. У циліндр паливо подається окремо від повітря.

Принцип роботи бензинового двигуна такий: за допомогою свічок подається повітряно – бензинова суміш запалюється в певний момент, приводячи в дію двигун.

Характеристики роботи дизельного і бензинового двигунів

У процесі роботи дизельний двигун видає гучний звук, який відштовхує багатьох автовласників. Але на сьогоднішній момент більшість машин на дизелі укомплектовані таким чином, що звуку практично не чутно. Другий неприємний момент – вихлопи характерного чорного кольору і неприємного запаху. На сьогоднішній день і ця проблема успішно вирішується сучасними автовиробниками. На думку багатьох експертів, сучасні дизельні двигуни стали більш екологічними, ніж бензинові. Ну, а ” старички ” як і раніше продовжують псувати екологічну картину. Ще один момент, на який потрібно звернути увагу – небажання дизельного двигуна працювати при температурах нижче 20 градусів. Тому багато запасаються зимовим паливом, або додають присадку – антигель, який не дозволяє паливу згортатися. Але при всіх недоліках, дизельне паливо – більш бюджетний варіант, ніж бензинове, так як рівень ККД може досягати 50 % , тобто йде істотна економія палива.

Бензинові двигуни, особливо в сучасних машинах, працюють безшумно, дозволяючи власникові і пасажирам насолоджуватися дорогою. Крім того, бензин донедавна, хоч і не був другом навколишнього середовища, але приносив менше неприємностей, ніж двигун дизельний. Хоча і запах, і вихлопи присутні, але в меншій мірі, ніж у стареньких дизельних авто. Крім того, він стійкий до падіння температур.

Обслуговування та ремонт дизельного і бензинового двигунів

Дизельний двигун більш довговічний, конструкція блоку циліндрів більш міцна. Але проблема полягає в його примхливості в плані палива. Найчастіше, російський дизель може істотно зіпсувати роботу двигуна. Саме через проблеми з якісним паливом в автомобілі на дизелі часто доводиться замінювати масла і фільтри. В ремонті теж можуть бути заковики, тому що пристрій дизельного двигуна дещо складніше, ніж бензинового.

Бензиновий автомобіль менш вибагливий до якості бензину. Запчастини для ремонту бензинового двигуна більш доступні, а сам двигун має більш високу потужність і обороти.

Різниця між каталогом і картотекою

Досить часто користуючись послугами бібліотек або інших установ, де ми маємо справу з документами, нам доводиться стикатися з поняттями “каталог” і “картотека”. Зазвичай ми навіть не задумуємося про те, Яка різниця між каталогом і картотекою. Спробуємо з’ясувати їхні суттєві характеристики та відмінності.

Відмінності між каталогом і картотекою

Картотеки відображають документи незалежно від наявності їх у фонді даної бібліотеки. В картотеках, зазвичай в значно більших масштабах, ніж в каталогах, застосовується аналітичний опис матеріалів з різних видань (картотеки статей). Каталог установи може створюватися з картотек різних відділів, колекцій, різних типів документів.

Що таке каталог

Каталог – перелік творів друку та інших документів, наявних у фонді бібліотеки або групи бібліотек або ж в інших установах з документообігом, складений за певним принципом і який розкриває склад або зміст фондів. Каталоги створюються як на фонд бібліотеки/установи в цілому (генеральні), так і на його окремі частини – фонди відділів, філій, колекцій, на певні види видань: каталоги книг, періодичних видань, карт, нот, кінофотофонодокументів, магнітострічкових видань, і т. д. За призначенням каталоги бувають генеральними (службовими) або користувацькими.

Що таке картотека

Картотека – упорядковане зібрання даних на паперових картках малого формату. Тобто це система карток з обліковою, довідковою та іншою інформацією. Також – це скринька чи шафа для зберігання карток. Кожна картка в такій картотеці є інформаційною одиницею, що надає відомості про будь-який зберігаємий об’єкт, з метою полегшення пошуку цього об’єкту за певними ознаками. Впорядкування здійснюється обов’язково за логічними критеріями, відповідно абетки, дати і т. д..

Отже, ми з’ясували, що поняття “каталог” і “картотека”не є тотожними, а більше того – картотека є лише складовою частиною каталогу. Розуміючи те, в чому відмінність між каталогом і картотекою, у вас не виникне плутанини через ототожнювання цих двох понять.

Які фрукти можна годуючій мамі? Це питання постає перед кожною жінкою з появою малюка?

Фрукти при грудному вигодовуванні

Які фрукти можна при грудному вигодовуванні?

Яблука. Найчастіше годуючим жінкам рекомендують їсти саме яблука. Вони містять велику кількість заліза, йоду, магнію, кальцію і клітковини. Яблука відновлюють сили, наповнюють енергією і забезпечують легкий послаблюючий ефект. Починати вживання даного продукту бажано з зелених місцевих сортів. У перший місяць рекомендується використовувати запечені яблука, щоб уникнути сильного газоутворення у новонародженого. Помістіть їх в мікрохвильовку або духову піч – через 2-3 хвилини десерт буде готовий. Якщо ж хочете з’їсти свіжих фруктів, то почніть з невеликої кількості, попередньо знявши з плодів шкірку. Якщо у малюка не буде з’являтися дискомфорт і висипання, то з часом пробуйте включати в раціон різні види і сорти яблук.

Слива. Це потужний проносний засіб, тому при розвитку запору у дитини додайте трохи слив в своє меню. Однак захоплюватися ними теж не варто, інакше можна отримати зворотний ефект – рідкий стілець і подразнення слизової кишечника.

Груші – містять велику кількість мікроелементів і вітамінів. Вони насичені калієм, клітковиною і практично не містять шкідливих для немовляти алергенів. Всі сорти груші багаті вітамінами А, В9 і С. Вживати їх слід без шкірки і з особливою обережністю. Даний фрукт може викликати у дитини кишкові кольки.

Хурма – відмінно насичує йодом і підвищує рівень гемоглобіну. У раціон при грудному вигодовуванні фрукт краще вводити поступово.

Персики – дуже корисні фрукти, дозволені під час годування грудьми. Вони насичені магнієм, який вважається сильним антидепресантом, який підвищує стресостійкість та покращує настрій.

Інжир – має жарознижувальну дію, підвищує опірність організму різним захворюванням. Це особливо актуально при грудному вигодовуванні, коли в резерві годуючих жінок список лікарських препаратів обмежений.

Гранат – містить чимало вітамінів і мікроелементів. Він допомагає боротися з анемією. Починайте вживання фрукта з 30 г в день, поступово збільшуючи норму. Якщо вам більше подобається пити гранатовий сік, то перший час розводите його водою.

Абрикос – багатий бета-каротином, вітамінами і мікроелементами. Всі ці речовини потрібні для повноцінної роботи імунної системи.

Фрукти, заборонені в перші 3 місяці

Деякі фрукти дозволяється вводити в щоденне меню не раніше, ніж через 3-4 місяці. Ось деякі з них:

Цитрусові – можна їсти невеликими порціями, не раніше, ніж з 4 місяця життя немовляти. У більш ранньому віці існує ризик розвитку важкої алергічної реакції.

Ягоди (малина, суниця, полуниця) – є досить потужними алергенними продуктами. Від їх вживання краще взагалі утриматися, щоб не нашкодити малюкові.

Екзотичні фрукти (ківі, ананас, манго, фейхоа, папайя) – можуть спровокувати алергічні реакції у дитини.

Кавун – містить вітаміни, клітковину і пектин. Незважаючи на те, що він збільшує кількість грудного молока, їсти плід слід з обережністю. Справа в тому, що в більшій частині продаваних кавунів присутні шкідливі для організму нітрати.

Виноград – багатий мікроелементами і мінералами, корисний для формування кісткової системи. Однак вживати його потрібно в обмеженій кількості, щоб запобігти здуттю у дитини. Намагайтеся вибирати виноград світло-жовтого або зеленого кольору. Насичені винні сорти залиште на потім. Щоб виключити ризик колік або розладу, їжте виноград окремо від інших продуктів.

Вибираючи фрукти в перший місяць після пологів, дотримуйтеся деяких рекомендацій. Віддавайте перевагу фруктам, які ростуть у вашій місцевості. Доведено, що людина краще сприймає рослинність, типову для регіону, в якому проживає.

Фрукти (а також морси і соки) слід вводити в раціон поступово, по одному новому продукту протягом трьох днів. Робити це краще в першій половині дня, оскільки до вечора буде видна реакція дитини на продукти, що надійшли з молоком. Якщо з’явилися підозрілі симптоми (сухість шкірних покривів, висипання або плями на тілі, лущення), то бажано відмовитися від цього фрукта на деякий час. Через місяць пробуйте знову ввести його в раціон. Травний тракт немовляти дозріває поступово і потрібен час, щоб він звик до нової їжі.

Якщо все нормально, середня денна порція фруктів дорівнює 200-300 г. Обов’язково враховуйте власну індивідуальну переносимість плодів. Якщо до настання вагітності або під час неї який-небудь продукт викликав алергію, не потрібно їсти його і під час грудного вигодовування, навіть якщо він дуже корисний.

Крім прокаріотів, до клітинних організмів належать еукаріоти, серед яких є рослини, тварини і гриби. Тож Які організми називають еукаріотами?

Що таке еукаріоти?

Еукаріоти – це організми, що мають сформоване ядро, відокремлене від цитоплазми ядерною оболонкою.

До еукаріотів відносяться гриби, рослини, тварини.

Характерні ознаки еукаріотів :

1. ДНК лінійна

2. ДНК завжди в комплексі з білками гистонами (ДНП)

3. ДНК входить до складу хромосом.

4. Є органели

5. Рибосоми більші за прокаріотичних

6. Є мітоз

7. Є мейоз

8. Є гамети

Будова клітини еукаріотів

Еукаріотамі є як одноклітинні Найпростіші, так і всі багатоклітинні організми : рослини, гриби і тварини. Всі ці групи організмів мають загальний план будови клітин і, за сучасними уявленнями, спільне походження.

Еукаріотична клітина складається з трьох нерозривно пов’язаних частин:

1) Зовнішньої клітинної мембрани, у деяких додатково мається оболонка, (вона захищає клітину, регулює надходження речовин і обмін із зовнішнім середовищем, підтримує певну форму клітини. Складається з подвійного шару фосфоліпідів, звернених один до одного своїми гідрофобними кінцями з радикалів вищих жирних кислот).

2) Цитоплазми і її органоїдів (в напіврідкому вмісті клітини, знаходяться всі органели).

3) Ядро (ядерний апарат регулює всі процеси життєдіяльності клітини, забезпечує передачу спадкової інформації. Тут відбувається синтез ДНК, РНК, рибосом).

Форми клітин Еукаріотів можуть бути різноманітними, Розміри коливаються в межах від 5 мкм до 100 мкм. Клітини мають подібний хімічний склад і обмін речовин. Вони розділені системою мембран на компартменти. Всі клітини мають єдину систему збереження та реалізації спадкової інформації. Однак клітини організмів, що належать до тварин, рослин, грибів і найпростіших, мають низку істотних особливостей.

Еволюція еукаріот

Перші Еукаріоти з’явилися понад 2 млрд років тому. Наступні 1,5 млрд років йшло ускладнення еукаріотичної клітини і приблизно 630 млн. років тому з’явилися перші багатоклітинні істоти.

Імовірно спочатку в багатоклітинні структури об’єднувалися найпростіші Хоанофлагеляти, які, як вважають, стоять на межі між одноклітинних і багатоклітинних, утворюють зародкоподібні колонії тільки за допомогою бактеріального ліпіда, який отримують з з’їдених бактерій (прокаріот). Наступним кроком була поява в цьому ж періоді перших справжніх багатоклітинних макроогранізмів – ці організми з’явилися на Землі відразу після однієї з стадій глобального заледеніння, коли нашу планету протягом багатьох мільйонів років суцільно покривали льоди.

Перші багатоклітинні істоти були м’якотілими організмами, що Складаються з окремих фракталів. Розміри їх тіла варіювалися від одного сантиметра до одного метра. Виглядали вони настільки незвично, що довгий час вчені сперечалися, до якого царству – рослин або тварин їх можна віднести.

Близько 480-460 млн років тому на суші З’явилися перші рослини (за іншими даними це сталося в верхньому кембрії 499-488 млн. років тому), а ще через 50 млн років в девонському періоді слідом за рослинами на сушу вийшли і Перші тварини. Після цього почався бурхливий розвиток всіляких живих істот нащадками, яких є і люди.

Класифікація еукаріотичних організмів

Еукаріоти діляться На 4 царства :

1.Рослини (з зеленими і червоними водоростями)

2. Тварини

3. Гриби

4. Найпростіші (протисти)

Чи знаєте ви щось цікаве про клонування? Цікава інформація про клонування для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

Цікаві факти про клонування

У більшості країн Клонування людини заборонено. Лише в деяких країнах дозволено так зване терапевтичне клонування – з метою вирощування заміщаючих тканин і органів для трансплантації.

Перший клонований ссавець – Овечка Доллі – прожила 6,5 років. Це менше, ніж зазвичай живуть вівці, народжені природним шляхом, – вони зазвичай доживають до 10-12 років. Одні вчені припускають, що причина ранньої смерті Доллі в теломерах, адже вони бралися у вже дорослої тварини і були коротше, ніж належить.

Однак творці Доллі стверджують, що тварину просто довелося приспати через розвиток у неї захворювань – ураження легень та сильного артриту. Від тих же хвороб часто помирають інші вівці, народжені звичайним способом, без застосування клонування.

Японські вчені, які отримали кілька поколінь Клонів мишей, довели, що за тривалістю життя вони не відрізняються від мишей, народжених природним шляхом. І взагалі, ніякі аналізи поки не виявили їх відмінності. Однак техніка клонування мишей і овець трохи різниться. Японські вчені при клонуванні соматичних клітин мишей кожного разу “обнуляли” їх вік, змушуючи “повірити”, що вони ембріональні.

Клонований організм не є точною копією організму-господаря генетичного матеріалу. Як і однояйцеві близнюки (природні клони) не є точними копіями один одного при стовідсотковому збігу генетичного матеріалу.
Успішність клонування на сьогоднішній день досить низька. У разі клонування домашніх тварин вона становить 5%. При клонуванні диких тварин і зовсім 1%.

Перші експерименти з клонування людини почалися в 1998 році, в 2001-му вченим вдалося впровадити генетичний матеріал клітини шкіри в яйцеклітину і стимулювати поділ, внаслідок чого утворилося 6 клітин, потім поділ припинилося. Цього року американські вчені повідомили, що їм вдалося довести число клітин, на які розділилася яйцеклітина з підсадженим генетичним матеріалом, до 150.
Це стадія бластоцисти зародкового розвитку. Саме на цій стадії ембріон здатний імплантуватися в стінку матки, і на цій стадії відбувається підсадка ембріонів при ЕКЗ (достатньо навіть меншої кількості клітин). Однак, за словами американських вчених, вони не ставили своєю метою народження клонованої людини, а лише хотіли домогтися культури стовбурових клітин, тому про підсаджування ембріона сурогатній матері навіть не думали.

Південно-корейські вчені вивчають Цуценят-клонів кращого корейського розшукового пса. Вважається, що відбір пройдуть 90% з них, в той час як зазвичай тести на профпридатність проходять тільки 30% цуценят. Так клонування стає методом селекції.

Що стосується репродуктивного клонування людини, то теоретично воно б дало можливість бездітним парам мати дітей, генетично споріднених хоча б з одним з батьків. Виходить народження такого “відстроченого” близнюка. Кілька разів уже повідомлялося про народження таких дітей, але ці дані ніколи не підтверджувалися – в силу їх помилковості, законодавчої заборони або етичної спірності.

Генетики сходяться на думці, що репродуктивне клонування людини, швидше за все, поки неможливе, але буде здійснено протягом найближчих 5-10 років.

Клонування людини, принаймні, в даний час практично не може створити повністю ідентичну копію клонованої особистості. Теоретично скопіювати можна людську фізіологію, але не людський розум. До того ж, подібні роботи зупиняє довгострокова непередбачуваність генетичних змін при клонуванні, що рівносильно прямій загрозі біологічної безпеки людини.

Вчені наполягають, що за допомогою клонування уцілілих ДНК можна повернути на Землю багато вимерлих або безповоротно винищених людиною видів тварин і рослин. У їх числі називаються тасманський тигр, мандрівний голуб, морська корова, нелітаючий птах дронт, вимерлий в 2012 році підвид галапагоської черепахи. Вчені впевнені, що клонуванням можна відродити навіть мамонтів.

Цікавинки про клонування, цікаві відомості про клонування ви можете додавати через форму коментарів.