Category: Енциклопедія

Які 12 подвигів здійснив Геракл? Дізнатися цю інформацію ви можете прочитавши “Міфи про Геракла”

12 подвигів Геракла

1) боротьба з Немейським левом, якого герой задушив;

2) знищення Лернейської гідри, отрутою якої Геракл намазав стріли, і тому найменша рана від його стріли вважалася смертельною;

3) полювання на Еріманфського вепра, який спустошав Аркадію;

4) лови Керинейської лані із золотими рогами й мідними ногами;

5) знищення стімфалійських птахів, що мали мідні пазурі, крила, дзьоби і пір’я, що правило їм за стріли;

6) здобуття для доньки Еврисфея Адмети пояса цариці амазонок Іпполіти;

7) очищення Авгієвих стаєнь протягом одного дня;

8) подолання Критського бика, що вивергав полум’я (цього бика Посейдон подарував Міносові);

9) перемога над царем Діомедом, який кидав чужоземців на поталу своїм кобилам-людожеркам;

10) викрадення корів страхітливого триголового велетня Геріона, який жив на далекому заході на острові Ерітія. Геракл перейшов усю Європу й Лівію і на пам’ять про цей похід спорудив Гераклові стовпи (Гібралтар і Сеуту);

11) викрадення золотих яблук із саду Гесперид: яблука дістав Атлант, поки Геракл підтримував замість нього небо;

12) останній і найважчий подвиг – приборкання Кербера. Геракл спустився в царство Аїда біля Тенара, здолав стоголового пса без будь-якої зброї, виніс його зв’язаного на світ і, показавши Еврисфею, відніс назад.

Здійснивши подвиги, Геракл звільнився від служби в боягузливого Еврисфея і повернувся до Фів.

У драматургії остання третина XIX століття позначена пошуком нових форм зображення дійсності засобами мистецтва. Цей процес приводить до появи “нової драми”.

Безумовно, усі представники “нової драматургії” – а це Г. Ібсен, Б. Шоу, А. Чехов, М. Метерлінк, Ю. А. Стріндберг, Г. Гауптман, Е. Золя, В. Винниченко та інші – йшли власними шляхами, їхні театральні естетика й поетика дуже різнилися. Але існувала ознака, яка об’єднувала: усі вони намагалися створити проблемний театр, мова, стилістика якого максимально наближали його до сучасного читача.

Різниця між “старою” драмою та “новою”

Відмінність “старої” драми та “нової”

“Нова драма” на зламі століть поставила в центрі уваги особистість, але не соціальну, а духовну, індивідуальність переживання й відчуття якої визначають загальну атмосферу епохи. Драматурги намагалися показати “трагедію життя”, а не “трагедію в житті”, закликали до осмислення глибинної суті дійсності, звільнення людського духу, пошуку гармонії. Театр став “інтелектуальним”, “дискусійним”. На перший план вийшов внутрішній конфлікт, а не зовнішня дія. У “новій драмі” стали помітними риси модернізму: символізму, імпресіонізму, неоромантизму та ін.

Засновником “нової” драми був норвежець Генрік Ібсен. Успіх його п’єс надихнув інших драматургів: Г. Гауптмана (Німеччина), Б. Шоу (Англія), А. Стріндберга (Швеція), М. Метерлінка (Бельгія), Е. Золя (Франція), А. Чехова (Росія).

Новим на сценах театрів був показ картин повсякденного життя, розкриття його злободенних соціальних і моральних проблем. Перед глядачами постали звичайні для них картини побуту банкірів, комерсантів, адвокатів і навіть робітників, злидарів. Автори порушували нові проблеми, наприклад, жіноче питання. Посилився критичний, викривальний пафос п’єс.

Було переосмислено природу всіх елементів драматичного твору. Оскільки в житті сумне часто поєднується з комічним і навпаки, розвивається жанр трагікомедії. Замість “любовних трикутників”, таємниць, кримінальних злочинів (зовнішньої інтриги), у центрі уваги – ідейні конфлікти (Б. Шоу), внутрішня прихована інтрига (М. Метерлінк), складна гра підтекстів (А. Чехов).

Герої відзначаються суперечливими характерами, інколи важко визначити, хто з них головний персонаж (як, наприклад, у А. Чехова). Дійові особи розмовляють сучасною літературною мовою, використовуючи побутову та жаргонну лексику. П’єси більше не мають зрозумілого, завершеного закінчення: читачеві й глядачеві пропонується відкритий проблемний фінал – запрошення до дискусії, роздумів і власних висновків.

“Нова драма” стала одним із найцікавіших загальноєвропейських явищ, яке зробило свій вагомий внесок у справу гуманізації суспільства.

Риси “осучаснення” драми на зламі століть:

Герої – звичайні люди; конфлікт – внутрішній; мова – сучасна; фінал – незавершений; проблеми – актуальні.

Чи знаєте Ви щось цікаве про п’явок? Цікава інформація про п’явок для дорослих та дітей зібрана в цій статті.

Цікаві факти про п’явок

П’явки харчуються кров’ю тварин і навіть людини. Голодна п’явка масою 1,5-2 г може висмоктати до 15 мл крові, при цьому збільшуючись по масі в 7-9 разів. Наситившись кров’ю, п’явка Може обходиться без їжі до 2 років.

Передній і задній кінці тіла п’явок мають присоски. П’явки рухаються і висмоктують кров за допомогою цих присосок.

П’явка викликає таку хворобу як “гірудіноз”.

Найбільшою п’явкою є – ” Haementeria ghilianii ” (що досягає до 45 см в довжину). Кілька таких п’явок можуть погубити корову (кровоссальний хобот цієї п’явки досягає в довжину 15 см). Така п’явка зустрічається в Амазонії.

Не всі п’явки кровососи, існуєть і такі, які заковтують здобич цілком (наприклад, заковтують личинку дощового черв’яка або комара).

П’явки висмоктують кров від 40 хвилин до декількох годин.

У медицині, лікування п’явками називається – гірудотерапією (для цього використовують медичних п’явок). Медичні п’явки використовуються при лікуванні варикозу, геморою, ран і для зняття венозного застою. Застосування п’явок було відомо ще з давніх часів (їх застосування було описано Гіппократом, пізніше і Авіценной ).

У світі існує близько 500 видів п’явок.

З слини п’явок отримують такий фермент як “гірудин”.

Різниця між подвоєнням і подовженням

Навіть по закінченні загальноосвітньої школи не всім вдається запам’ятати і використовувати терміни “подвоєння” і “подовження” правильно. Тому спробуємо не лише розібратися У чому різниця між подовженням і подвоєнням приголосних.

Відмінності між подвоєнням і подовженням

Подовження є лише різновидом подвоєння.
Подвоєння маємо при збігу однакових приголосних.
Подовжуються приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч, коли вони стоять після голосного

Коли відбувається подвоєння

Подвоєння приголосних маємо при збігу однакових приголосних:
а) Префікса й кореня: ввіч, ввічливий, віддати, відділ, заввишки, ззаду, оббити, роззброїти, роззява.
б) Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат (військовий комісаріат),страйкком (страйковий комітет), юннат (юний натураліст);
в) Кореня або основи на – н – (-нь-) і суфіксів – н(ий) [-н(і)й], – ник, – ниц(я): вина – безвинний, день – денний, закон – законний, кінь – кінний, причина – причинний, осінь – осінній, ранок – ранній; баштанник, годинник, письменник; віконниця, Вінниця.
Подвоєння н зберігається й перед суфіксом – ість в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безвинний – безвинність – безвинно, законний – законність – законно, туманний – туманність – туманно;
г) Основи дієслова минулого часу на с і постфікса – ся: винісся, пасся, розрісся, трясся.

Коли відбувається подовження

Приголосні д, т, з, с, л, н, ж, ш, ц, ч подовжуються (а на письмі позначаються двома літерами), коли вони стоять після голосного:
а) Перед я, ю, і, є в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини):знаряддя, знаряддю, на знарядді та ін.; життя, життю, у житті; мотуззя, у мотуззі; колосся, колоссю, у колоссі; гілля, гіллю, на гіллі; знання, знанню, у знанні; збіжжя, збіжжю, у збіжжі; сторіччя, сторіччю, у сторіччі; піддашшя, піддашшю, на піддашші; а також у похідних словах: гілля – гіллястий, гіллячка; життя – життєвий (і життьовий), життєпис та ін. Але: знань, знарядь, піддаш, сторіч, угідь.
Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на – ів, подовження зберігається: відкриття – відкриттів, почуття – почуттів.
б) Перед я, ю, і, е в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком родового множини із закінченням – ей): суддя, судді, суддю, суддів і т. ін.; стаття, статті, статтею(але в родовому множини – статей); рілля, ріллі, ріллю, ріллею; Ілля, Іллі, Іллю, Іллею та ін.
в) Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини ІII відміни, якщо в називному відмінку основа їх закінчується на один м’який або шиплячий приголосний: молодь – молоддю, мить – миттю, мазь – маззю, вісь – віссю, міць – міццю, сіль – сіллю, тінь – тінню, подорож – подорожжю, ніч – ніччю, розкіш – розкішшю.
Але: молодість – молодістю, повість – повістю, кров – кров’ю, матір – матір’ю, пригорщ – пригорщю. В називному відмінку однини вони закінчуються на два приголосних (у тому числі шч – на письмі щ), губний або р.
г) Перед я, ю в прислівниках типу зрання, навмання, спросоння; попідвіконню, попідтинню;
д) перед ю, є у формах теперішнього часу дієслова лити (литися): ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, ллється, ллються, а також у похідних: виллю, наллю та ін.

Сподіваємося, що стаття стала вам корисною і тепер питання різниці між подвоєнням і подовженням для вас прояснилося. Це допоможе не лише краще пізнати українську мову, а й використовувати її більш грамотно і зв’язно.

Чи знаєте ви щось цікаве про цукор? Прочитавши статтю ви зможете будь-кому розповісти цікаво про цукор.

Цікаві факти про цукор

1. Цукор – один з перших фармацевтичних інгредієнтів який використовуються досі, щоб замаскувати гіркий смак ліків.

2. Вперше, цукор був упакований в короку в 1899 році. До цього цукор Продавався в дерев’яних бочках.

3. Наприкінці 16 – го століття, всього лише 1 чайна ложка цукру коштувала 5 $ .

4. У банці кока-коли є 39 грамів цукру ( В Pepsi – 41 грам цукру ). Це приблизно 7 чайних ложок або 13 шматків цукру на банку.

5. Цукру в лимоні більше ніж в полуниці.

6. Хімічні виробники використовують цукор щоб виростити пеніцилін.

7. Цукор є 100 % натуральним і без жиру.

8. Цукровий тростник був введений в Новому Світі в 1493 році Христофором Колумбом.

9. Цукор був виявлений в космічному просторі в 2001 році.

10. Цукор продовжує життя зрізаних квітів.

11. Одна чайна ложка цукру містить близько 15 калорій.

12. Цукор під мікроскопом виглядає як дорогоцінне каміння.

13. Цукор підвищує рівень інсуліну.

14. Сахароза, декстроза, фруктоза, лактоза, декстрин, мальтоза, моносахариди, дисахариди, сироп є іншими назвами цукру.

15. Цукор також може міститися в консервованих овочах, кетчупах або в салатах.

16. Фрукти містять багато цукру. Тим не менш, кращий спосіб споживати плоди без шкоди для вашого рівня інсуліну, споживати їх у цілому вигляді, (тобто з шкірою).

17. Мед є замінником цукру.

18. Стевія також є цукрозамінником, вона не впливає на рівень інсуліну.

Цікавинки про цукор, цікаві відомості про цукор ви можете розширити через форму коментарів.

Поняття генотип і фенотип – дуже важливі в генетиці. В даній статті ви дізнаєтеся Визначення генотипу та фенотипу, їх мінливість.

Що таке генотип та фенотип?

Генотип – це сукупність всіх генів організму, які є його спадкової основою.

Генотип особин кожного виду є цілісною системою, хоча і складається з окремих генів, які можуть відокремлюватись один від одного і успадковуватись незалежно. Цілісність генотипу, яка склалася в процесі історичного розвитку виду, проявляється в тому, що формування станів більшості ознак організму є результатом взаємодії алельних і неалельних генів, а алелі більшості генів впливають на розвиток певних станів кількох ознак.

Фенотип – Це сукупність всіх ознак і властивостей організму, які виявляються в процесі індивідуального розвитку в даних умовах і є результатом взаємодії генотипу з комплексом факторів внутрішнього і зовнішнього середовища.

Фенотип формується Внаслідок взаємодії генотипу організму і умов зовнішнього середовища. Якщо домінування повне, то при однаковому фенотипі особини можуть мати різний генотип. Якщо ж маємо справу з проміжним характером успадкування, то кожний генотип визначатиме свій варіант фенотипу.

Кожен біологічний вид має властивий тільки йому фенотип. Він формується відповідно до спадковою інформацією, закладеної в генах. Проте залежно від змін зовнішнього середовища стан ознак варіює від організму до організму, в результаті чого виникають індивідуальні відмінності – Мінливість.

На основі мінливості організмів з’являється генетична різноманітність форм.

Мінливість буває:

-модифікаційна, або фенотипічна;

– генетична, або мутаційна.
Модифікаційна мінливість не викликає змін генотипу, вона пов’язана з реакцією даного, одного і того ж генотипу на зміну зовнішнього середовища: в оптимальних умовах виявляється максимум можливостей, властивих даному генотипу. Модифікаційних мінливість проявляється в кількісних і якісних відхиленнях від вихідної норми, які не передаються у спадок, а носять лише пристосувальний характер, наприклад, посилення пігментації шкіри людини під дією ультрафіолетових променів або розвитку м’язової системи під дією фізичних вправ і т. д.
Ступінь варіювання ознаки у організму, тобто межі модифікаційної мінливості називаються Нормою реакції.

Таким чином, фенотип формується в результаті взаємодії генотипу і факторів середовища. Фенотипічні ознаки не передаються від батьків до нащадків, успадковується лише норма реакції, тобто характер реагування на зміну навколишніх умов.
Генетична мінливість буває комбінативна і мутаційна.

Комбінативна мінливість виникає в результаті обміну гомологічними ділянками гомологічних хромосом у процесі мейозу, що призводить до утворення нових об’єднань генів у генотипі. Виникає в результаті трьох процесів: 1) незалежного розходження хромосом в процесі мейозу, 2) випадкового з’єднання їх при заплідненні; 3) обміну ділянками гомологічних хромосом або кон’югації..
Мутаційна мінливість (мутації) – називають стрибкоподібні і стійкі зміни одиниць спадковості – генів, що тягнуть за собою зміни спадкових ознак. Вони обов’язково викликають зміни генотипу, які успадковуються потомством і не пов’язані зі схрещуванням і рекомбінацією генів.

Мутації, що виникають в статевих клітинах, передаються у спадок (генеративні мутації).

Зміни в соматичних клітинах викликають соматичні мутації, що поширюються на ту частину тіла, яка розвивається з змінилася клітини. Для видів, що розмножуються статевим шляхом, вони не мають істотного значення, для вегетативного розмноження рослин вони важливі.

Якщо ви маєте більше інформації щодо визначення термінів “генотип” та “фенотип”, пишіть в коментарях.

Значення бактерій у природі

Автотрофні бактерії відіграють дуже важливу роль у природі. Вони утворюють велику кількість органічних речовин, тобто є продуцентами. Найважливіша роль гетеротрофних бактерій у тому, що вони є редуцентами – організмами, які завершують розклад мертвої органіки до неорганічних речовин і знову повертають необхідні елементи до кругообігу речовин на нашій планеті.

Але не менш важливе значення гетеротрофних бактерій і як паразитичних та симбіотичних форм так, практично всі багатоклітинні еукаріоти, які живляться рослинами, використовують симбіотичних бактерій у своїх процесах травлення на коренях бобових рослин утворюються спеціальні більбочки, де живуть азотфіксуючі бактерії, що забезпечують рослини сполуками нітрогену, який вони одержують з атмосферного азоту. А паразитичні збудники бактеріальних захворювань є важливими регуляторами чисельності всіх видів живих організмів.

Людина також постійно використовує симбіотичні бактерії. Крім тих видів, які живуть у людському організмі, широко застосовуються бактерії для виготовлення продуктів харчування (йогуртів, кефіру тощо).

Багато зусиль потребує від людства боротьба з бактеріальними захворюваннями. Саме до бактерій належать збудники таких захворювань, як чума (паличкоподібна бактерія), дифтерія (коринебактерія), холера (вібріон), бактеріальна пневмонія (коки), ангіна (стрептококи та стафілококи), сифіліс (спірохети).

Банабак – це сленгове слово, що позначає зневажливе прізвисько відносно до осіб кавказької національності (в основному до азербайджанців, які торгують на ринках).

Наголос: на третій склад.

Територія використання: Україна і південь Росії. Найчастіше банабакамі називають представників Кавказу в Києві і Сочі.

Значення слова “банабак”: Точної етимології даного слова не відомо. Існує кілька версій походження слова банабак.

1. Bana bak (азерб. “дивись на мене”) – один з вигуків, вигуків, які можна почути в мові.

2. Видозміна від іншого прізвиська “банобак”, яке було поширене в царській Росії.

Синонім до слова банабак: чурка. Важливо відзначити, що слово чурка, відноситься до всіх вихідців з Кавказу та Середньої Азії, в той час як банабак тільки до торгуючих кавказців. При цьому почути на свою адресу слово банабак для даних людей менш образливо, ніж слово чурка.

Чи знаєте ви щось цікаве про природний газ? Цікава інформація про природний газ для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

Цікаві факти про природний газ

Природний газ не має ні кольору ні запаху. Для того, щоб визначити витік газу в нього додають одоранти (речовини, які мають різкий неприємний запах).

Природний газ самозаймається при температурі – 650 °С.

США – найбільший виробник природного газу в світі.

Природний газ легший за повітря в 1,8 разів.

Природний газ може знаходиться не тільки в газоподібному стані але і твердому (кристалічному стані).

Природний газ, Від 70 до 98 % складається з метану. Метанол широко поширений в космосі, він третій найпоширеніший газ у Всесвіті, після Водню І Гелію.

Природний газ – екологічно найчистіший вид палива, при його згорянні утворюється менше вуглекислого газу в порівнянні з іншими видами палива.

21,4% світових запасів природного газу належать Росії. На другому місці – Іран (15,9% світових запасів).

Природний газ Знаходиться в землі на глибині від 1000 метрів до декількох кілометрів. Надглибокою свердловиною недалеко від міста Новий Уренгой отриманий приплив газу з глибини більш 6000 метрів.

Цікавинки про природний газ, цікаві відомості про природний газ ви можете додавати через форму коментарів.

Хронологічна таблиця

Українська революція

1917 р., 27 лютого – Лютнева демократична революція та повалення самодержавства у Російській імперії.

1917 р., 3-4 березня – утворення в Києві Української Центральної Ради – представницького органу київських українських громадських організацій. Головні ініціатори – УНП (самостійники) і ТУП. Головою обраний М. Грушевський.

1917 р., 16 березня – створення в Києві українського військового клубу імені гетьмана П. Полуботка на чолі з М. Міхновським.

1917 р., 6-8 квітня – Всеукраїнський національний з’їзд (конгрес). Переобрання УЦР (голова – знову М. Грушевський, заступники – В. Винниченко і С. Єфремов). Постановка мети – автономія України.

1917 р., 18 квітня – створення в Києві за ініціативою українського військового клубу імені гетьмана П. Полуботка на чолі з М. Міхновським першого українського полку імені Б. Хмельницького.

1917 р., 5-8 травня – Перший Всеукраїнський військовий з’їзд. Створення Українського генерального військового комітету на чолі з Симоном Петлюрою.

1917 р., 5-10 червня – II Всеукраїнський військовий з’їзд, понад 2 тис. делегатів. З’їзд запропонував УЦР почати впровадження автономії, українізації армії.

1917 р., 10 червня – Перший універсал УЦР, проголошення національно-територіальної автономії України. Викликав піднесення серед українців.

1917 р., 15 червня – утворення Генерального Секретаріату (уряду) УЦР на чолі з В. Винничснком у складі 9 осіб.

1917 р., 3 липня – Другий універсал УЦР. Констатація досягнутого під час переговорів у Києві компромісу між УЦР і Тимчасовим урядом. Заява про запрошення до складу УЦР представників інших народів, що мешкають а Україні, проти самочинного творення автономії.

1917 р., 4-5 липня – невдалий збройний виступ самостійників, другого українського полку імені П. Полуботка.

1917 р., 4 серпня – “Тимчасова інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового уряду на Україні”. Відкинення статуту українського уряду. Невизнання законодавчих прав УЦР, повноваження Генерального Секретаріату поширювалися лише на 5 губерній (без Півдня і Сходу), з 14 членів ГС затверджувалися лише 9.

1917 р., 25-30 серпня – корніловський заколот і його розгром. Праві сили зазнали невдачі у спробі встановлення диктатури. УЦР закликала не виконувати наказів Л. Корнілова і надати підтримку Тимчасовому урядові.

1917 р., 8-15 вересня – З’їзд народів (“З’їзд поневолених народів”) у Києві, який закликав до федеративної перебудови Росії.

1917 р., 25 жовтня (7 листопада) – більшовицький перевороту Петрограді.

1917 р., 29-31 жовтня – збройна боротьба за владу в Києві. Перехід влади в Києві до УЦР.

1917 р., 7 листопада – Третій універсал УЦР. Проголошення УНР. Поширення юрисдикції УНР на 9 українських губерній. Оприлюднення основних принципів політики УЦР (скасування поміщицького землеволодіння, запровадження 8-годинного робочого дня, скликання Українських Установчих зборів).

1917 р., 22 листопада (5 грудня) – створення Української Академії мистецтв.

1917 р., 30 листопада – спроба більшовицького збройного перевороту в Києві. Роззброєння налаштованих по-більшовицьки частин гарнізону з їх наступною висилкою за межі України.

1917 р., листопад – вибори до Всеросійських Установчих зборів. Українські національні партії вибороли близько 75% голосів виборців.

1917 р., 3 грудня – маніфест РНК до українського народу з ультимативними вимогами до Української Ради (ультиматум). Погрози радянської Росії розпочати війну проти УНР.

1917 р., 4-6 грудня – з’їзд представників робітництва, вояцтва та селянства України (І Всеукраїнський з’їзд рад) в Києві.

1917 р., 5 грудня – УЦР відмовилася виконати вимоги ультиматуму. РНК ухвалив рішення про війну з УНР. Франція визнала УНР.

1917 р., 8 грудня – захоплення російськими більшовицькими військами Харкова.

1917 р., 11-12 грудня – з’їзд рад у Харкові. Проголошення влади рад в Україні (“УНР”). Обрання ЦВК рад України на чолі з Юхимом Медведєвим. ЦВК створив уряд маріонеткової “УНР” – Народний секретаріат.

1917 р., 23 грудня – випуск перших українських банкнот.

1918 р., 9 (22) січня – Четвертий універсал УЦР. Проголошення незалежності УНР. Заклик до боротьби з російськими окупантами. Перейменування Генерального Секретаріату на Раду Народних Міністрів.

1918 р., 16 (29) січня – бій під Крутами. Загибель близько 300 українських бійців – студентів і гімназистів. Свідома українська молодь на декілька днів затримала наступ більшовицьких військ.

1918 р., 16-22 січня – збройний виступ частини міського гарнізону та робітників заводу “Арсенал” проти УЦР. Удар у спину українським військам, що воювали на фронті проти червоних. Придушення виступу.

1918 р., 26 січня – вступ військ М. Муравйова до Києва. Початок червоного терору проти населення міста, внаслідок якого загинуло 3-5 тис. осіб.

1918 р., січень – остаточне оформлення так званої Донецько-Криворізької республіки (проіснувала до 19 березня 1918 р.). Початок дроблення України більшовиками на радянські “республіки”.

1918 р., 30 січня – переїзд Народного секретаріату з Харкова до Києва.

Читайте тему ” Українська революція” повністю, щоб детально знати матеріал до ЗНО з історії України.