Category: Енциклопедія

  • Хто такі міщани?

    Хто такі міщани і чим займалися міщани Ви дізнаєтеся в цій статті.

    Хто такі міщани?

    Міщани – представники стану міщан, який включав різні категорії міських жителів: ремісники, торговці, дрібні домовласники, вони засновували цехи, які об’єднували ремісників за їхнім фахом.

    За соціальною структурою Міщани поділялися на три групи:

      патриціат – міські багатії; середнє міщанство; плебс – незаможне населення.

    У європейських країнах міщанство зазвичай походило з селянства і з часу своєї появи по-різному протистояло або знаходилось під тиском таких феодальних класів як дворянство та аристократія, лицарство та клір.

    Групи міщан різних національностей, віросповідання підлягали різним юрисдикціям. В містах Речі Посполитої магдебурзьким правом користувалися лише римо-католики. Участь українців у самоврядуванні була обмежена, тому українські міщани мусили вести боротьбу водночас проти соціального і релігійно-національного гніту. У цій боротьбі організацією українського міщанства стали братства. В XVI ст. українське міщанство стало осередком боротьби за національні права на релігійному, політичному й культурному полі. Воно також надало нового спрямування козацтву – зміцнило його активними, інтелектуально вищими силами, залучило до спільних національно-політичних змагань, надихнуло прагненнями державного відродження України.

    На теренах України міщани з’явились з середини XIV ст. Стан спадкувався за народженням. Для повноцінного користування правами міщанина необхідно було набути громадянство міста, для чого необхідно було володіти у даному поселенні визначеним нерухомим майном. Історично та соціально – це той самий суспільний прошарок, що у французькому суспільстві та мові позначається словом буржуазія, а в німецькому – бюргерство.

    У 1824 р. вийшов закон, що зобов’язував міщан купувати відповідні торговельні посвідчення, де фіксувалися види діяльності, способи торгівлі, володіння нерухомістю тощо.

    Чим займалися міщани?

    Більшість міщан займалася дрібним підприємництвом, а оскільки становище більшості підприємців було дуже нестійким, то міщани мусили найматися на роботу до багатших підприємців, або йти в чиновники.

    Отже, міщани – це люди, які належали до суспільного стану в слов’янських країнах Східної Європи за доби Середньовіччя та Нового часу; населення міст і містечок. Подібний суспільний стан, як буржуазія у франкомовних країнах або бюргерство в німецькомовних країнах Центральної та Західної Європи.

  • Скільки років Дзідзьо

    Дзідзьо (Dzidzio) – український поп-гурт. Використовує бойківську говірку. Гурт добре відомий в Україні, але скільки років Дзідзьо знає дуже мало людей.

    Скільки років Дзідзьо

    Гурт Дзідзьо заснований у 2009 році, тобто в 2013 році гурту виповнилося 4 роки.

    DZIDZIO – гурт, створений в місті Новояворівськ Львівської області у вересні 2009 року двома артистами: Михайлом Хомою (Дзідзьо) та Олегом Турком (Лесик) за підтримки їхнього земляка – Андрія Кузьменка. Саме тому Дзідзьо часто називає Кузьму своєю “першою вчителькою”. Незабаром після появи пісні Кузьми “Старі фотографії” у незвичному виконанні DZIDZIO новий музичний проект впевнено увійшов у медійний простір України.

    В Інтернеті Дзідзьо став популярним завдяки його широко відомим монологам про свиню Мейсона, якиє є “ідейним натхненником гурту”. Фан-клуб гурту в соціальній мережі “ВКонтакті” є найбільшим в Україні і перевищує 176 тис. прихильників, а тільки за рік кількість переглядів роликів гурту лише на офіційному каналі “Дзідзьо” в “YouTube” перевищила 10 млн.

    На сьогодні у складі гурту троє музикантів – Дзідзьо, Лесик і Юлік, що працюють у жанрі “комедійного антигламурного попу”. DZIDZIO їздять з концертами по всій Україні на “Каділаку”, який, як пожартував Дзідзьо в своєму інтерв’ю, дістався хлопцям в якості гонорару за виступ в одному мальовничому колгоспі. В 2011 році Дзідзьо поїхав в гості до своєї мами в Іспанію, де відбулися зйомки кліпу на пісню “Сама-сама”.

    Влітку 2012 року була проведена прем’єра кліпу на пісню “ХА-ХА-ХА” в столичному клубі “Byblos”. До презентації кліпу гурт DZIDZIO залучив максимум технічних ноу-хау: було проведено кілька веб-конференцій на відомих порталах та радіостанціях, величезна інтернет-аудиторія спостерігала за концертом онлайн на офіційному каналі гурту в “YouTube”, а також було випущено App-програму гурту для iPhone.

    У вересні 2012 року DZIDZIO відвідали щорічний “Октоберфест” в Мюнхені, де хлопці спілкувалися з місцевими поціновувачами пива і музики, а також гостями фестивалю зі всього світу, які були вражені і запам’ятали гурт завдяки яскравим костюмам в стилі Oktoberfest і живому виконанню пісень.

    20 листопада 2012 року креативні DZIDZIO та їх команда випустили вибухово-позитивний і яскравий дебютний CD-альбом під назвою “ХА-ХА-ХА”, що вже впевнено підкорює музичний ринок України.

    Весну 2013 року хлопці зустріли з новим яскравим хітом “Сусіди”, на який невгамовні музиканти презентували кліп в середині березня. В ньому традиційно знялася героїня всіх кліпів гурту DZIDZIO, їхня муза – Надєжда. Також в березні DZIDZIO випустили перший на українському музичному просторі персональний караоке-диск гурту у DVD-форматі, щоб їхні прихильники мали можливість співати разом з ними, де б вони не були!

    18 травня 2013 року відбулась визначна подія в історії гурту – сольний концерт на стадіоні “Арена Львів”! Яскраві номери і постановки, цікаві дуети, спецефекти, сучасне технічне обладнання, велика командна робота! І обіцяний МЕГАКОНЦЕРТ виправдав усі сподівання прихильників і став знаковим для гурту DZIDZIO. Вони перші, хто провів концерт на новому стадіоні, що був збудований до “Євро 2012” і зібрали 25 000 глядачів! Перед початком концерту глядачі мали змогу на великому екрані побачити мультфільм, що розповідає про створення гурту DZIDZIO, під назвою “Народження легенди”, що згодом також було презентовано на офіційному каналі гурту в YouTube. Фінальним акордом цього незабутнього шоу стала прем’єра пісні “Мені повезло”, яку прихильники гурту вже мають змогу послухати на офіційному сайті!

    З 2013 року Дзідзьо є ведучим шоу “Співай, якщо можеш”.

    Учасники групи Дзідзьо

    Михайло “Дзідзьо” Хома – вокал

    Олег “Лесик” Турко – гітара, бек-вокал; директор гурту

    Назар “Юлік” Гук – клавіші, бек-вокал

    Концертний директор – Андрій Любий

    Звукорежисер – Сергій Либа

  • Cкільки живе бджола

    Бджоли – добре відомі кожному комахи, ви може й знаєте Цікаві факти про бджіл, але ви навряд здогадаєтесь Скільки живе бджола.

    Скільки живе бджола

    Тривалість життя бджоли: Матка 10 місяців, робітники і трутні 4 тижні.

    Скільки існує видів бджіл?

    Існує близько 20 тисяч видів бджіл. Їх можна виявити на всіх континентах, окрім Антарктиди.

    Що їдять бджоли?

    Бджоли пристосувалися харчуватися нектаром і пилком, використовуючи нектар головним чином як джерело енергії, а пилок для отримання білків та інших живильних речовин. Основна їжа бджіл – комахи, фрукти і фруктові соки, м’ясні соки.

    Тепер ви знаєте скільки живе бджола, та що вони їдять, та зможете розширити свій кругозір.

  • Вживання Also, Too, As Well, So, Either, Neither

    Вживання прислівників Also, Too, As Well, So, Either, Neither

    Дані прислівники мають значення “теж”, “також”, але вони вживаються в різній позиції в пропозиції і в різних видах пропозицій.

    Вживання Also

    Also вживається в стверджувальних реченнях в позиції між підметом і присудком або між допоміжним і основним дієсловами.

    Наприклад:

    He has a regular job, but he also works in the evenings.

    We have also been invited to the party.

    Вживання Too, As Well

    Too, as well вживаються в стверджувальних реченнях і знаходяться в кінцевій позиції в реченні.

    Наприклад:

    She plays the piano, and sings, too.

    I like science fiction books, too (as well).

    I will accept the offer as well.

    Вживання Either

    Either вживається в негативних пропозиціях і ставиться в кінці речення.

    Наприклад:

    This summer is not hot, either.

    I can not understand his refusal to join us, either.

    So, neither (nor) вживаються в коротких відповідях.

    Вживання So

    So вживається для вираження згоди з ствердною повідомленням.

    Наприклад:

    On Sunday Jane stayed at home and so did I (Jack).

    Erin will join us for lunch and so will Jim.

    Вживання Neither

    Neither вживається для підтвердження згоди з негативним повідомленням.

    Наприклад:

    He does not feel like going to class today, and neither do I.

    He has never visited Hungary, and neither have I.

    Найбільш типовою є помилка у вживанні допоміжного дієслова, яке повинно замінювати основне дієслово вихідного повідомлення і відповідати його тимчасової формі.

    Слід пам’ятати також, що в коротких фразах-погодження з негативним повідомленням може бути тільки одне заперечення neither; допоміжне дієслово має ствердну форму.

    Наприклад :

    I always have a cup of coffee in the morning. / So have I.

    I should stay at home and study. / So should I.

    I have never lied to you. / Nor have I.

    He does not know what to do with himself. / Neither does she.

    I’d rather stay here. / So would I.

    I am looking forward to going camping this summer. / So is Jack.

    He is so rude at times. / So is his friend.

    I agree that television has a great impact in children. / So do I.

  • Походження вірусів

    Походження вірусів

    Існує кілька версій походження вірусів. Згідно з однією з гіпотез, віруси утворилися шляхом спрощення бактерій, які перейшли до внутрішньоклітинного паразитизму. На користь цієї теорії свідчать особливості будови мімівірусів та інших найбільших ДНК-вмісних вірусів.

    Згідно з іншою точкою зору, віруси утворилися з мобільних генетичних елементів клітини-хазяїна, які набули здатності переміщатися не лише в межах одного геному, а й поза батьківською клітиною. На користь цієї теорії свідчать особливості будови вірусів-сателітів і віроїдів. Віроїди є паразитами рослин. Фактично це маленькі молекули РНК, які не мають клітинної оболонки, але ведуть себе як віруси. Вони здатні викликати певні симптоми захворювання й інфікувати незаражені рослини.

  • Хто першим побачив клітини в мікроскоп?

    Клітини це – найменші частинки, з яких побудовані організми. Історія вивчення клітин починається з кінця XVIІ ст. Вивчення клітини стало можливим лише з винайденням мікроскопа і його застосуванням для дослідження біологічних об’єктів. В цій статті ви дізнаєтеся не тільки Хто першим побачив клітини, А й Історію відкриття клітини.

    Хто першим побачив клітини в мікроскоп?

    Прототип сучасного мікроскопу був винайдений наприкінці XVI ст.

    В середині XVII ст. англійським фізиком та натуралістом Робертом Гуком за допомогою мікроскопа були виконані одні з перших наукових спостережень біологічних об’єктів.

    У 1665 р., намагаючись зрозуміти, чому коркове дерево так добре плаває, він почав розглядати тонкі зрізи корку за допомогою мікроскопа. Гук виявив, що корок розділений на безліч крихітних комірок. Він назвав ці комірки Клітинами (англ. сell – келія, комірка, клітина). Як виявилося пізніше, Р. Гук тоді побачив не самі клітини, а лише клітинні стінки. Учений вважав, що клітини порожні, а живою речовиною є лише клітинні стінки. Він опублікував цей малюнок разом з низкою інших зображень мікроскопічних структур каменів, різноманітних матеріалів, рослин та тварин у книзі “Мікрографія”.

    Отже, Роберт Гук в 1665 р. Увів поняття “клітина” для характеристики виявлених порожнистих утворень корку.

    Дослідження Р. Гука продовжив його сучасник Марчелло Мальпігі Разом із Неємієм Грю. У 1675 та 1682 роках вони узагальнили й поглибили уявлення про анатомічну будову рослин (дослідили будову тканин, пояснили, що тканини складаються з клітин).

    У 1674 р. голландець Антоні ван Левенгук за допомогою мікроскопа вперше побачив у краплині води “тваринок” – живі організми, які рухалися. Це були амеби й бактерії. Також Левенгук уперше спостерігав Тваринні клітини – еритроцити та сперматозоїди. Отже, А. ван Левенгук відкрив світ мікроскопічних організмів.

    Отже, уже на початку XVIII ст. вчені знали, що під великим збільшенням рослини мають коміркову будову, і бачили деякі організми, які пізніше отримали назву одноклітинних.

    Карл Бер – російський природодослідник, в 1827 р. відкрив яйцеклітину в ссавців; установив, що всі багатоклітинні організми починають свій розвиток з однієї клітини – заплідненого яйця.

    З удосконаленням мікроскопа, не тільки поглиблювалися і розширювалися знання про будову клітини, але й формувалися уявлення про будову багатоклітинних організмів. До середини ХІХ ст. накопичилося багато знань про клітину та клітинну будову рослин і тварин. Так, у 1831 р. Роберт Броун уперше відкрив у клітині Ядро – важливу складову частину клітини. Він описав ядро як сферичне тільце, що міститься в рослинних клітинах.

    У 1838 р. ботанік Матіас Шлейден дійшов важливого висновку, що всі рослинні тканини складаються з клітин, а зародки рослин завжди розвиваються з однієї клітини. Роком пізніше німецький цитолог Теодор Шванн зробив аналогічні висновки і щодо тканин тварин. Таким чином він став першим, хто встановив фундаментальну схожість між рослинними та тваринними тканинами. На основі накопичених спостережень Т. Шванн створив Клітинну теорію, згідно з якою клітина є основною структурною та функціональною одиницею живих організмів.

    Тепер вам відомо хто першим побачив клітину, що з допомогою мікроскопу відкрив А. Левенгук та хто створив клітинну теорію.

  • Які функції виконують словники?

    Які функції виконують словники Ви дізнаєтесь з цієї статті.

    Які функції виконують словники?

    Словники виконують декілька важливих функцій, а саме:

      Інформативну функцію

      Нормативну функцію

      Правописну функцію (урахування не тільки правильної літературної вимови та найскладніших випадків наголошування слів у сучасній українській літературній мові, вони подають численні тлумачні й синонімічні пояснення, додаткові граматичні форми відмінюваних слів)

    Загалом словники являються універсальними інформаційними джерелами для розуміння того чи того явища та найпевнішою консультацією щодо мовних норм.

    Що таке словник?

    Словник – це зібрання слів, які розташовані за певним порядком (алфавітним, тематичним, гніздовим тощо). Вони є одним із засобів накопичення результатів пізнавальної діяльності всього людства, показником культури народу. Словники – це своєрідна скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід, які набули попередні покоління. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань і великих зусиль.

    Далекими попередниками словників вважають так звані глоси. Глоси –це пояснення значення окремих слів без відриву від основного тексту, на полях і в самих текстах давніх та рукописних книг. Традицію пояснювати незрозумілі і малозрозумілі слова за допомогою глос давньоруські книжники успадкували від візантійських та старослов’янських книжників.

    Усі словники залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання поділяють два типи:

      Енциклопедичні

      Філологічні.

    Суттєва відмінність між ними саме в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об’єктом опису в енциклопедичному словнику є поняття, у філологічному – слово.

    Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізнались про функції словників.

  • Значення фотосинтезу

    Значення фотосинтезу у природі важко переоцінити. Це єдиний процес на 3емлі, що відбувається в грандіозних масштабах і пов’язаний з перетворенням енергії сонячного світла в енергію хімічних зв’язків.

    Значення фотосинтезу

    Фотосинтез – єдиний процес у біосфері, що веде до збільшення її вільної енергії з допомогою зовнішнього джерела. Продукти, що утворилися в процесі фотосинтезу – основне джерело енергії для людства. Щорічно завдяки фотосинтезу на Землі синтезується близько 150 млрд. тонн органічної речовини і виділяється понад 200 млрд. тонн вільного кисню, який не тільки забезпечує дихання організмів, але й захищає все живе на Землі від згубного впливу короткохвильових ультрафіолетових космічних променів (озоновий екран атмосфери). Оскільки зелені рослини є безпосередньою чи опосередкованою базою харчування для гетеротрофних організмів, фотосинтез задовольняє потребу у їжі всього живого на планеті.

    Виділяють декілька аспектів космічної та планетарної ролі фотосинтезу, які розглянуті нижче.

    Значення фотосинтезу для біосфери

    Завдяки фотосинтезу вловлюється світлова енергія Сонця. Фотосинтезуючі організми перетворюють її на енергію хімічних зв’язків синтезованих вуглеводів, а потім по ланцюгах живлення вона передається гетеротрофним організмам. Отже, не буде пере­більшенням вважати, що саме завдяки фотосинтезу можливе існу­вання біосфери. Зелені рослини та ціанобактерії, поглинаючи ву­глекислий газ і виділяючи кисень, впливають на газовий склад атмосфери. Увесь атмосферний кисень має фотосинтетичне по­ходження. Завдяки фотосинтезу зелені рослини, а через їх посередництво і вся жива природа, отримали доступ до практично невичерпного і поновлюваному джерела електронів, що беруть участь у всіх біоенергетичних процесах. Фотосинтез є головним методом залучення неорганічного вуглецю в біологічний цикл.

    Значення фотосинтезу для еволюції

    З виникненням фотосинтезу відбулася дивергенція (розбіжність) органічного світу в двох напрямках, які відрізнялися способом живлення (автотрофні і гетеротрофні організми). Поява автотрофних фотосинтезуючих організмів призвела до того, що практично всі процеси на поверхні Землі взяли біогеохімічний характер. Саме в цей період значного підвищення О2 в атмосфері відбулося окислення сполук заліза, сірки, марганцю, причому на це пішло більше 95% кисню, виділеного фотосинтезуючими організмами за всю історію біосфери. Атмосфера Землі до появи фотосинтезуючих організмів була розріджена і складалася головним чином з СО2 і аміаку. Сам процес фотосинтезу, що супроводжується утворенням і запасанням органічної речовини, привів до значного, більш ніж в 100 разів, зменшення вмісту СО2 в атмосфері і накопичення О2. Накопичення кисню зумовило утворення у верхніх шарах атмосфери озонового екрана, який не пропускав згубного для життя ультрафіолетового випромінювання. Це забезпечило можливість виходу життя на суходіл. Поява фотосинтезуючих рослин, у свою чергу, дало можливість існування і прогресивного розвитку гетеротрофних організмів.

    Значення фотосинтезу для живих організмів

    У процесі фотосинтезу в зелених частинах рослин під впливом сонячних променів починає утворюватися кисень і величезна кількість енергії. Дана енергія використовується рослинами для власних потреб тільки частково, а невитрачений потенціал накопичується. Потім рослини йдуть на корм травоїдним тваринам, які отримують за рахунок цього необхідні поживні речовини, без яких їх розвиток буде неможливим. Потім травоїдні тварини стають їжею для хижаків, їм також необхідна енергія, без якої життя просто зупиниться. Фотосинтез – це основний процес утворення органічних речовин, що в поєднанні з асиміляцією мінеральних солей із грунту створює біомасу рослин.

    Значення фотосинтезу для людини

    Найголовніше значення фотосинтезу – це забезпечення енергією всіх живих істот на планеті, включаючи людину. Органічні речовини, що утворюються в процесі фотосинтезу, становлять близько 95 % сухої маси рослини. Тому керування процесом фотосинтезу, підвищення його продуктивності – один із ефективних методів впливу на продуктивність рослин та підвищення врожаю. Крім того, викопні рослини утворили корисні копалини кам’яного вугілля (давні папоротеподібні). І зараз продовжується утворення торфу (мохи). Завдяки фотосинтезу атмосфера Землі збагачується вільним киснем, який потрібен для дихання людини.

    Планетарне значення фотосинтезу

    Виділяють п’ять основних аспектів планетарної ролі фотосинтезирующих організмів.
    1) Накопичення органічної маси. В процесі фотосинтезу наземні рослини утворюють до 170 млрд. тонн, а рослини світового океану – до 70 млрд. тонн біомаси на рік у перерахунку на суху речовину, використовуваної гетеротрофними організмами.
    2) Забезпечення сталості вмісту СО2 в повітрі. Зв’язування СО2 в ході фотосинтезу в значній мірі компенсує його виділення в результаті інших процесів (дихання, бродіння, діяльність вулканів, виробнича діяльність людства).
    3) Перешкода розвитку парникового ефекту. Частина сонячного світла відбивається від поверхні Землі у вигляді теплових інфрачервоних променів. СО2 поглинає інфрачервоне випромінювання і тим самим зберігає тепло на Землі. Підвищення вмісту СО2 в атмосфері може сприяти збільшенню температури, тобто створювати парниковий ефект. Це призведе до затоплення прибережних зон через підняття рівня світового океану в результаті танення льодовиків в горах і на полюсах. Проте високий вміст СО2 в повітрі активує фотосинтез і, отже, концентрація СО2 в повітрі знову зменшиться.

    4) Накопичення кисню в атмосфері. Спочатку в атмосфері Землі кисню було дуже мало. Наразі його зміст становить 21% по об’єму повітря. В основному, цей кисень є продуктом фотосинтезу. Щорічно рослини та інші фотосинтезуючі організми постачають в атмосферу приблизно 120 млрд. тонн кисню.

    5) Озоновий екран. Озон (О3) утворюється в результаті фотодиссоціації молекул кисню під дією сонячної радіації на висоті близько 25 км. Озон затримує велику частину ультрафіолетових променів, згубних для всього живого.

  • Цікаві факти про їстівні гриби

    Цікаві факти про їстівні гриби Для дітей та дорослих на українській мові зібрані в цій статті.

    Цікаві факти про їстівні гриби

    Всього налічується кілька тисяч видів їстівних грибів.

    Гриби мають специфічні смак і запах, деякі з них є делікатесами і мають високу ціну.

    Гриби вживаються в їжу протягом майже всієї історії людства. За своїм хімічним складом і вмістом білків гриби більше наближаються до м’яса, ніж до рослинних продуктів. А за кількістю і складом вуглеводів, мінеральних речовин вони все ж ближче до овочів і фруктів.

    Збирання грибів, або “грибне полювання” є популярним в багатьох країнах видом промислу, активного відпочинку або хобі.

    Хоча ніякі гриби не рекомендується вживати в сирому вигляді, зустрічаються рецепти страв (салатів, бутербродів) саме з сирих грибів. Іноді в такому вигляді вживають печериці, гливи, рижики, гриб-парасолька строкатий; делікатесним вважається салат із сирого мухомора цезаря.

    Вже в античні часи Білий гриб використовувався в Римі. В Італії донині білі гриби дуже цінуються. У цій країні немає права кожного на вільне збирання грибів та ягід, на місцях існують обмеження на збір грибів, які контролює спеціальна лісова поліція

    Вважається, що за харчовою цінністю Грузді перевершують м’ясо. За старих часів груздь справжній вважався єдиним грибом, придатним в засолення, його називали “царем грибів”.

    Цікава інформація про їстівні гриби може бути розширена через форму коментарів. Також ви можете ознайомитися з Цікавими фактами про гриби лисички.

  • Різниця між автор та оповідач

    Якщо в літературному творі розповідь ведеться від першої особи, це не означає, що оповідачем є сам автор. Образ оповідача – авторська вигадка для реалізації авторської мети, і його роль в художній організації тексту не менш важлива, ніж сама дія, про яку оповідає автор.

    Хто такі автор і оповідач

    Автор – це письменник, поет чи драматург, творець художнього або публіцистичного твору, в якому відбивається його світоглядна позиція і реалізується індивідуальний авторський стиль.

    Оповідач – це вигаданий персонаж, від імені якого ведеться розповідь про долю героїв або про події, що становлять зміст літературного твору.

    Порівняння автора і оповідача

    Різниця між автором і оповідачем

    Автор реалізує власний творчий задум, розробляючи фабулу, вибудовуючи сюжет, наділяючи героїв драматичною долею, з’єднуючи фрагменти тексту в єдине композиційне ціле.

    Персонажі завжди отримують пряму або непряму авторську оцінку, важливу для розкриття ідейного змісту твору. У деяких жанрах для цієї мети вводиться оповідач – особа, умовно наділена власним судженням про події та героїв, навколо яких розгортається сюжетна дія.

    Образ оповідача нейтральний. Читач майже нічого не дізнається про його характер, образі думок, долі. Оповідач цікавий тільки тим, що від його імені ведеться розповідь. Зі слів оповідача ми дізнаємося про звички та дивацтва Печоріна у романі М. Ю. Лермонтова “Герой нашого часу”; пушкінський цикл ” Повістей Бєлкіна ” теж переданий вигаданим оповідачем.

    Розповідь від першої особи – поширений прийом в європейській літературі XVIII – XIX століть. Оповідачеві рідко відводилася роль безстороннього спостерігача за подіями і хронології: в його уста вкладалася портретна характеристика головних героїв твору, оцінка їх вчинків, прогнози та попередження про наслідки необдуманих дій.

    Часто оповідач необхідний для вираження авторської позиції. У романі О. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” образ оповідача майже тотожний самому автору. Однак це все-таки образ у якому тільки частково відбилося авторське світовідчуття.

    Введення фігури оповідача в сюжет твору ускладнює композицію, надає їй багатоплановість і в той же час чітко структурує розповідь. Автор при цьому залишається творцем і головним режисером дії, а не його учасником.

    Таким чином, відмінність автора від оповідача полягає в наступному:

    Автор – творець літературного твору. Оповідач – один з його персонажів. Автор вибудовує сюжет і описує події, розповідати про які повинен вигаданий герой – оповідач. Завдяки образу оповідача може бути виражена авторська позиція по відношенню до описуваних подій. У оціночних судженнях оповідача частково проявляється світогляд автора.