Category: Енциклопедія

Хто такий літописець? Навіщо писали літописи? Відповіді на ці питання ви дізнаєтеся в цій статті.

Хто такий літописець?

Літописці – люди, які займалися записом і описом подій, які відбувалися.

Зазвичай літописцями були ченці, літописи складалися в монастирях, саме монастирі були оплотами книжності в Стародавній Русі. Літописи писалися переважно церковнослов’янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики.

Самим відомим літописцем є Нестор-Літописець.

Нестор Літописець (нар. близько 1056 – пом. близько 1114) – преподобний, київський літописець та письменник-агіограф. З 1073 чернець Києво-Печерського монастиря. Автор Житій святих князів Бориса і Гліба та Феодосія Печерського. Вважається упорядником (за іншою версією автором) Повісті минулих літ.

Навіщо писали літописи?

Літописці прагнули показати історію Русі. Літописці дуже мало висвітлювали життя сільського населення, землеробство і соціальні відносини в Київській Русі.

За невеликим винятком, усі події літописці висвітлювали з позицій окремих князів і феодальної верхівки взагалі. На літописах значною мірою відбилося і те, що їх писали ченці, які причини подій пояснювали втручанням божественних сил.

Газета та журнал – найпоширеніші друковані видання, що надають читачам актуальну інформацію про події політичного, соціального, економічного та культурного життя суспільства. Однак при подібності тематики публікованих матеріалів і способів їх подачі журнал відрізняється від газети і за формою, і за змістом, і за ступенем впливу на читацьку аудиторію.

Газета – це періодичне видання, орієнтоване на оперативну публікацію відомостей про поточні події, важливих для вирішення політичних питань і розвитку суспільних відносин. Одна з першорядних завдань газети – аналіз і оцінка фактів з певної ідеологічної позиції, якої дотримується редакція видання. Газета не тільки інформує про злободенні проблеми, але веде пропаганду і агітацію з метою формування громадської думки та моделювання відповідної поведінкової реакції читача на освітлювану проблему.

Журнал відрізняється від газети форматом випуску, об’ємом публікованих матеріалів, більш довгим циклом випуску. Якщо газети за періодичністю бувають щомісячними, щотижневими і щоденними, то журнал зазвичай виходить не частіше одного разу на місяць. Він володіє меншою в порівнянні з газетою оперативністю інформації, але може надати більш глибокий і всебічний аналіз порушеної теми.

На відміну від газети, для якої характерні репортажі, замальовки, огляди і замітки, журнальними жанрами вважаються розгорнуті інтерв’ю та аналітичні статті.

Журнали, як і газети, видають для певної аудиторії і розрізняють за тематикою. Вони можуть бути загальнонаціональними, регіональними, місцевими, корпоративними; є періодичні видання для певних соціальних груп і вікових категорій.

Однак журнал і в цьому плані має більш широкі можливості. Поряд з традиційними формами випуску політико-економічних, технічних, медичних, літературних журналів виходять журнали – підручники, каталоги, альманахи, хроніки та інші види журнальної продукції.

По внутрішній структурі і композиційним рішенням журнал також відрізняється від газети. Якщо газетний матеріал верстають за розділами і рубриками, що традиційно закріпився за газетної смугою, то в журналі постійні розділи можуть доповнюватися нарисними і публіцистичними матеріалами, а в літературних журналах – критичними статтями та бібліографічними довідками.

Журнал, як і газету, можна читати в будь-якому місці. Але все-таки солідні журнальні видання завдяки якості паперу і щільності обкладинки зберігаються значно довше газет.

Таким чином, відмінність між журналом і газетою полягає в наступному:

Журнал відрізняється від газети форматом видання і може виходити у вигляді брошури об’ємом до 100 сторінок. У газеті публікується оперативна інформація з місця події; перевага журналу – в можливості більш глибоко і детально проаналізувати матеріали публікації. Провідні газетні жанри – репортажі, замальовки, огляди і замітки, в той час як в журналах частіше публікують розгорнуті інтерв’ю, аналітичні та публіцистичні статті. Журнал відрізняється від газети композиційно і стилістично.

Які функції виконують кінцівки річкового рака?

Функції кінцівок річкового рака

Кінцівки служать:
опорою при ходінні;
допомагають при плаванні; беруть участь в добуванні їжі і її роздрібненні;
є органами почуттів – дотику та нюху.

Кінцівки річкового рака виконують різноманітні функції. Так, функцію пересування по грунту виконують останні п’ять пар грудних кінцівок, першою з яких – клешнею – рак захоплює їжу і захищається. За допомогою кінцівок черевця рак плаває. Кінцівки голови і три передні пари кінцівок грудей відрізняються за будовою від типової рухової кінцівки і виконують зовсім інші функції. Так, на головному відділі кінцівки перетворені в вусики, на яких розміщені чутливі клітини, що виконують роль дотику, нюху, рівноваги. Три інші пари перетворених кінцівок голови і перші три пари грудей утворюють ротовий апарат раку.

Крім перерахованих функцій самки річкового рака на черевних кінцівках виношують запліднену ікру до появи з них маленьких рачат.

У річкового рака всього 19 пар кінцівок. П’ять з них є головними, вісім – грудними, а шість – черевними.

Ніг у рака всього п’ять пар. А тих, завдяки яким він безпосередньо здійснює пересування по річковому дну, тільки чотири. П’ята пара, що знаходиться ближче до голови, виконує роль допоміжної при подоланні різних перешкод, що зустрічаються на річковому дні.

Значення 3 універсалу УЦР

7 (20) листопада 1917 р. УЦР III Універсалом проголосила створення Української Народної Республіки у складі федеративної Росії.

Практичне значення прийняття Центральною Радою III Універсалу і проголошення Української Народної Республіки полягало в тому, що вперше була проголошена конкретна програма перебудови українського суспільства на демократичній основі – програма, що відповідала інтересам більшості. Сам факт проголошення прогресивних і справедливих політичних і соціально-економічних реформ показав українському народу реальність досягнення національної незалежності та побудови національної демократичної держави. Цей документ відіграв важливу роль і в розвитку української національної самосвідомості, і в зміцненні демократичної спрямованості українського національного руху.

Крім того, до практичних результатів можна віднести таке:

– було завдано удар по поміщиках – соціальній опорі монархістів;

– були забезпечені умови для участі в Українській революції представників російського, єврейського, польського та інших народів;

– підвищився авторитет українського національного руху серед населення України;

Центральна Рада здобула верх над українськими більшовиками, змусивши їх звертатися по допомогу до Росії.

Історичне значення 3 універсалу

Історичне значення прийняття Українською Центральною Радою III Універсалу і проголошення Української Народної Республіки полягало, насамперед, у такому:

– український народ вийшов на історичну арену як самостійний творець власної історії, здатний на створення своєї незалежної держави;

– був підірваний раніше недоторканний принцип “єдиної і неподільної” Росії, що сприяло національно-визвольній, антиімперській боротьбі інших народів;

– відстоювання українською владою ідеалів демократичних свобод стояло на шляху зміцнення тоталітаризму в Росії;

– велике значення для багатонаціональних Європи і Росії мало визначення шляхів справедливого вирішення проблем національних меншин в УНР;

– історичний досвід українського державного будівництва став основою для відтворення і зміцнення української державності в 1990-ті pp.

В чому полягає різниця між коломийкою та народною піснею ми спробуємо розібратись в даній статті.

Різниця між коломийкою і народною піснею

Народна пісня має довільну форму написання та виконання, жанр та стиль виконання. Тоді ж як коломийка відрізняється тим, що кожен її рядок містить по 14 складів з цезурою (паузою) після 8-го складу.

Що таке народна пісня?

Народна пісня – це та пісня, яку всі співають, але ніхто не знає хто ж її автор. Передаючи таку пісню з одного покоління у інше покоління, представники народу можуть поміняти в ній слова, вставити нові, скласти інші продовження, у результаті пісня стає дійсно дітищем народу в буквальному значенні.

Суттєвою рисою більшості народних пісень є безпосередній зв’язок пісні з побутом і трудовою діяльністю людини.

Що таке коломийка?

Коломийка – це коротенькі пісеньки, які можуть виступати як і приспівки до танцю так і існувати не залежно від нього.

Заданість розміру коломийок (лише 2 рядки, в яких слова мають розміщуватися так, щоб у кожному наступному рядку було по 14 складів) сприяє виробленню лаконізму та сталих поетичних формул, економічному та точному використанню тропів – певних рис, які властиві майстерно відточеним художнім мініатюрам. Завдяки багатому внутрішньому римуванню й анонсам, коломийки ніколи не справляють враження одноманітних чи нудних пісень.

Також коломийки мають двохсруктурну будову: образ природи першого рядка по аналогії або контрасту підсилює смислове й емоційне значення думки, яка висловлена в іншому рядку. Іноді перший рядок є традиційним зачином, зміст якого не завжди може бути пов’язаним з наступним рядком

Сподіваємося, що з цієї статті ви дізналися в чому різниця між народною піснею та коломийкою.

Чумаки цікаві факти про стан населення, яке займалося перевізницько-торгівельним промислом викладені в цій статті.

Цікаві факти про чумаків

Корені чумацтва сягають періоду Київської Русі. Ще у “Літописі Руському” є згадка про прасолів. Вони займалися транспортуванням солі із Прикарпаття. Також в ньому згадується і транспортний засіб чумаків – мажа

Їздили чумаки валками до 100 і більше возів, що їх очолювали виборні отамани.

Для того щоб в дорозі не заразитись чумою, чумаки мазали свій одяг в дьоготь

Деякі вчені вважають, що чумаки породили козацтво. Так як вони займалися не тільки перевозкою товарів на сотні кілометрів, а й змушені були його захищати від нападів ворогів. Вони оволоділи військовою майстерністю і стали стержнем козацтва

Чумаки володіли неабиякою майстерністю дипломатів. Вони займалися укладанням міждержавних економічних угод на тих землях, де здійснювали свою діяльність. Це дозволяло їм відкривати все нові та нові ринки для збуту та імпорту товарів

У XVIII столітті чумаки Мали монополію на торгівлю сіллю

Чумаків підтримувала влада. Наприклад, у Катеринославі Потьомкін у 1788 році організував величезний обоз для того щоб постачати стотисячній армії (яка тримала в облозі місто Очаків) провіант. Це був один з найбільших осередків чумаків

Практично всі шляхи загальноукраїнського значення (сучасні) були засновані чумаками

Вони займалися складанням пісень. Переважно це були романтичні мотиви

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про чумаків.

Скільки має спати новонароджений? Таке питання виникає перед мамами після виписки з пологового.

Скільки має спати новонароджений?

У перші 2 тижні життя немовля малюк спить практично весь час (близько 18-20 годин на добу ), прокидаючись тільки для того, щоб поїсти.

На 3-4 тижні період, коли малюк не спить, стає більш тривалим (малюк спить 17 годин на добу ). Коли немовля не спить, то починає пізнавати навколишній світ: довго розглядає яскраві, великі, що привертають увагу предмети, реагує на голос мами, прислухається до оточуючих звуків.

Поганий сон у немовляти може бути з різних причин. Найчастіше – це дискомфорт, викликаний такими факторами як голод, кольки в животі, мокрий підгузок.

Якщо у малюка болить животик, зробіть йому легкий масаж круговими рухами долонь за годинниковою стрілкою.

Не варто також забувати про важливість прояви уваги до новонародженого. Візьміть дитину на руки, походіть з нею по кімнаті, притисніть до себе животиком (тепло допомагає при кишкових кольках).

Цікаві факти про гірчицю ви можете прочитати у цій статті.

Батьківщиною гірчиці є Азія. Гірчицю виготовляють з меленого насіння гірчичної рослини додаючи воду, сіль, цукор, оцет і рослинне масло. В стародавньому Римі вживання гірчиці вважали корисним для зубів і для просвітлення розуму. Греки і римляни додавали гірчицю в молоде неферментований вино, яке називалося mustum ardum, а також застосовували для консервування. Саме римські легіонери поширили її по Європі. Перед поєдинком між Дарієм та Олександром Македонським, цар Дарій надіслав Македонському мішок кунжута, як свідчення незліченності його війск. На що Олександр надіслав невеликий мішечок гірчиці, як свідчення сили та гарячності його військ під час бою. До моменту поширення індійських приправ, на території Європи гірчицю використовували у якості основної приправи під час приготування їжі. У Данії гірчичні насіння розсипають по будинку на щастя і для захисту від нечистої сили. У США в першу суботу серпня відзначається Національний День Гірчиці. У Маунт Хоребе (США, штат Вісконсін) діє Музей гірчиці, в якому 5 тис. експонатів з усіх штатів і ще 60 країн світу. Також там відкритий гірчичний коледж. Гірчиця посилює виділення шлункового соку, підвищує апетит. При застуді, буде корисним споживати корицю з їжею. Гірчиця розщеплює жири, тому вона буде корисна тим хто стежить за своєю фігурою. При виразці шлунка, гірчицю слід виключити з раціону. Щоб гірчиця втратила свій смак і аромат, її слід зберігати в темному місці. Існує 3 види гірчиці (біла, чорна і сарептська гірчиця). Гірчиця здатна ароматизувати м’ясо і утримати його сік. Гірчичний порошок застосовується в якості приправи для м’ясних страв і інгредієнта для майонезу. Використання гірчиці як одного із інгредієнтів шампуню стимулює ріст волосся і запобігає їх випадінню.

Якщо вам відомі інші цікаві факти про гірчицю, діліться ними в коментарях.