Category: Енциклопедія

Найтвердіший метал

Багато хто з нас навіть не уявляє який метал найтвердіший.

Сталь, хоч і міцний, але не чистий метал, її отримують шляхом сплаву заліза з вуглецем і деякими іншими металами-добавками. І при необхідності сталь піддають обробці, щоб змінити її властивості.

Титан – самий твердий і міцний метал у світі.

Механічна міцність титану в два рази вище міцності заліза

Приміром, літак на висоті в 20 кілометрів розвиває швидкість в три рази вище, ніж швидкість звуку. І температура його корпусу при цьому близько 300 градусів за Цельсієм

Навантаження такі витримує тільки титановий сплав.

Одними із самих твердих металів, так само, є Осмій і іридій. Ще один з твердих з найчистіших металів на планеті – Хром.

Відомості про титан

Титан відкрили німецькі та англійські хіміки Грегор і Клапрот незалежно один від одного з різницею в шість років. Сталося це наприкінці 18-го століття. Речовина тут же зайняла місце в періодичній системі Менделєєва. Через три десятиріччя був отриманий перший зразок металевого титану. І досить довго метал не використовували через його крихкість. Рівно до 1925 року – саме тоді, після ряду дослідів, іодідним методом був отриманий чистий титан. Відкриття стало справжнім проривом.

Титан виявився технологічним, на нього тут же звернули увагу конструктори та інженери. І зараз метал з руди отримують, в основному, магнієтермічним способом, який запропонували в 1940 році. Титан – найтвердіший використовуваний метал якщо торкнутись фізичних властивостей титану, то можна відзначити його високу питому міцність, міцності при високих температурах, маленьку щільність і корозійну стійкість. Механічна міцність титану в два рази вище міцності заліза і в шість – алюмінію. При високих температурах, де легкі сплави вже не працюють (на основі магнію і алюмінію), на допомогу приходять титанові сплави. Приміром, літак на висоті в 20 кілометрів розвиває швидкість в три рази вище, ніж швидкість звуку. І температура його корпусу при цьому близько 300 градусів за Цельсієм.

Навантаження такі витримує тільки титановий сплав. За поширеністю в природі метал займає десяте місце. Титан добувають в ПАР, Росії, Китаї, Україні, Японії та Індії. І це далеко не повний перелік країн.

Повідомлення про медузу на біологію може бути доповнене Цікавими фактами про медуз. Інформація про медуз містить багато пізнавального.

Повідомлення про медуз на українській мові

Медузи – вільноплавні морські тварини, які мають драглисте тіло, що складається з шапки форми парасолі та тягучих помацків. Вона нижча багатоклітинна істота, відноситься до типу кишковопорожнинних. Серед них є вільноплаваючі (медузи), сидячі (поліпи), прикріплені форми (гідра).

Ці прекрасні екзотичні істоти переважно Живуть в солоній воді, тому середовище їх існування – це океани, моря і в деяких випадках відрізані від “великої води” лагуни коралових островів. Хоча існують і прісноводні види. Деякі з видів люблять прохолодну воду, інші – теплу, треті живуть лише верхніх шарах, а четверті – тільки на дні.

Медузи – Одинаки. Вони ніяким чином не передають сигнали “родичам”, навіть якщо їх течія зіб’є в велику купу.

Назву їм в середині 18 століття дав Карл Лінней, який помітив їх подібність з персонажем давньогрецьких міфів – Медузи Горгони.

Медузи На 98% складаються з води, тому тіло у них майже прозоре, схоже на купол. А пересуваються вони за рахунок скорочення м’язів. На нижній увігнутій стороні медуз розташований ротовий отвір. Рот веде в глотку, яка відкривається в шлунок. Від шлунка розходяться до кінців тіла радіальні канали, що формують гастральную систему. Неперетравлені залишки їжі видаляються також через рот.

По краях медузи знаходяться щупальця. Вони дуже різні: є короткі і товсті, а є – довгі і тоненькі. Кількість їх коливається від чотирьох до чотирьохсот (число щупалець завжди кратно чотирьом, тому що цим тваринам властива Радіальна симетрія) .

Щупальця потрібні медузі для пересування, полювання і утримання здобичі.

Цікавий факт про медуз : навіть мертва медуза може кусати близько двох тижнів. Окремі види медуз для людини вкрай небезпечні. Наприклад, тварина, яка носить ім’я Морська Оса, за пару хвилин може отруїти шість десятків людей.

Збільшуються в розмірах медузи все життя, а кінцевий їх розмір залежить від виду. Є – крихітні, максимум пари міліметрів, а є Гіганти більше 40 м (разом зі щупальцями). Cyanea – найбільший представник, живе в Північній Атлантиці.

У медуз немає мозку і органів чуття, але є чутливі до світла клітини, які допомагають їм розрізняти темряву і світло. Окремі екземпляри можуть світитися в темряві. Проживаючі на глибині тварини – зазвичай червоні, а ті, що на поверхні води – блакитні.

Медузи складаються з двох шарів:

Зовнішньої ектодерми, яка як шкіра і м’язи, містить зачатки нервів і статеві клітини. Внутрішньої ентодерми, яка тільки перетравлює їжу.

Медузи мають приголомшливу здатність до регенерації: навіть якщо розрізати тварину на половинки, з них виросте дві аналогічні особини.

Повідомлення про медуз Чорного та Азовського морів може бути використане учнями 5-8 класів. Все про медуз на українській мові в цю доповідь не внесено, але вона досить інформативна.

Чим цікаві давні міфи читачеві Ви дізнаєтесь з цієї статті.

Чим цікаві міфи сучасному читачеві?

Чому ж ці оповіді з таким великим задоволенням та цікавістю читають дорослі і діти у сучасному XXI столітті, а за їх незатійливими сюжетами створюють мультфільми та комп’ютерні ігри? Можливо, тому що нам, сучасним людям, цікаво дізнаватися про далеке та таємниче минуле, про життя наших пращурів. У міфах, переказах та легендах багато повчального. Вони досить цікаво пояснюють звичайні для нас речі: зміни пори року, причини різних природних явищ, таких як гроза та сніг, дощ, та появу деяких рослин й тварин. Адже у нашу еру технологій хочеться почути щось незвичне і поетичне, тому що наша душа завжди прагне дива і краси.

Що таке міф?

Міфи – це античні, біблійні, фантастичні й інші перекази та сказання про створення світу й людини, розповіді про діяння древніх людей, про грецьких та римських богів і сильних героїв.

З давніх-давен в світі існували оповідання, які намагалися пояснити різні явища природи та складності людського життя. Часто в них було досить багато фантастичного і дивовижного. Фантастичні розповіді передують тому, що ми називаємо історією. Ці оповідки мали різну тематику: про виникнення світу та народження богів, появу людей на землі та про початки культури – вміння використовуватий добувати вогонь, про стосунки людей та тварин, про всілякі чудеса, про все природне й надприродне. Такі історії прийнято називати міфами й існували вони у всіх народів на стадії первісного рівня розвитку.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися чим цікаві давні міфи сучасному читачеві.

Харчування дитини до 3 місяців

Чим годувати 3 місячну дитину? Таке питання може виникнути у будь-якої матері.

Перші три місяці важливо годувати дитину Лише грудним молоком.

Харчування 1 місячної дитини – тільки грудне молоко. Ніякої водички, дитячого чаю, і інших докормів бути не повинно. Перші кілька днів після пологів у мами буде тільки невелика кількість молозива, яке потрібно малюкові для нормалізації роботи шлунково-кишкового тракту і для захисту новонародженого то інфекцій. У цей період мама повинна сконцентруватися на організації правильного прикладання малюка, годування дитини на вимогу. Чим більше прикладань – тим більше молока прибуває у мами. Дуже важливим в харчуванні малюка в 1-й місяць є годування грудьми вночі.

Харчування 2 місячної дитини Залишається таким же, як і в перший місяць – тільки грудне молоко. Якщо вам здається, що ваш малюк не наїдається, що ваше молоко або дуже жирне, або занадто рідке – проведіть тест на мокрі пелюшки, щоб розвіяти всі страхи. Мамі не можна експериментувати зі своїм харчуванням – шлунок малюка ще не готовий до нововведень в харчуванні на 2-му місяці життя.

Харчування 3 місячної дитини нічим не відрізняється від харчування в попередні місяці. Так само єдиною їжею для малюка залишається мамине молочко. У цей період у годуючої мами може трапиться лактаційний криз. Ні в якому разі не переводьте дитину на штучне або змішане харчування. Частіше прикладайте малюка до грудей і разом ви впораєтеся з цією невеликою проблемою.

Чи знаєте Ви щось цікаве про судака? Цікавинки про судака для дорослих та дітей зібрана в цій статті.

Цікаві факти про рибу судак

Судак досягає більше 1 метра в довжину і має вагу до 10-15 кг.

Судак Хижак (харчується рибою). Судаки мають іклоподібні зуби.

Судак чутливий до концентрації кисню у воді і через що не зустрічається в заболочених водоймах.

Судак активний як удень, так і вночі.

Вночі судак виходить на мілководдя, а вдень відкочовує в більш глибокі місця.

Судак стійкий до різноманітних хвороб.

Жирність м’яса судака мінімальна і тому він вважається дієтичним продуктом.

Вміст білків в м’ясі судака перевищує 18%.

У м’ясі міститься 8 амінокислот з 20 які є незамінними для людини. Також в ньому міститься фосфор, калій, йод, молібден, марганець.

Видатні казкарі України зробили великий внесок не тільки в українській, а й у світовій фольклористиці, у вітчизняну науку й культуру. Сьогодні визначимо відомих українських казкарів.

ВІДОМІ УКРАЇНСЬКІ КАЗКАРІ

1. Сергій Даушков (1905-1991) – український поет, прозаїк-казкар.
Народився в багатодітній родині сільського мельника. Маючи лише початкову освіту, завдяки природному обдаруванню та наполегливій праці здобув визнання як прозаїк. Написав більше десяти романів і повістей, понад 250 “Казок старого млина”. На жаль, переважна більшість творчого доробку письменника у рукописах. Сергій Даушков – автор популярної історичної повісті про княжі часи “Було колись”, виданої у Кременці 1936 року, кількох збірок оповідань, понад 50-и публікацій малої прози у різних часописах.

2. Володимира Жуковецька (Вільшанецька; 1871-1940) – українська галицька коломийська дитяча письменниця.
Першою публікацією був вірш “Я тебе люблю” в журналі “Світ” за 1906 рік. Жуковецька пише також педагогічні статті “Будуча жіноча школа виділова” (1912), “Виховання і наука дитини” (1930). У Коломиї вона почала писати вірші, дитячі казки, твори з життя вчительства та інтелігенції, що друкувалися в дитячому журналі “Веселка”, “Дзвінок”, тижневику “Неділя”, “Літературно-науковому віснику”, що виходили у Львові.
Жуковецька – автор повістей “Іскаріот”, поезій у прозі “Імпресії”, дитячих п’єс “Мати” (1920) і “Циган” (1935). У 1932 році львівське видавництво “Світ дитини” випустило її збірку “Оповідання для найменших”.

3. Микола Антонович Зінчук (1925-2012 року) – видатний фольклорист, збирач українських народних казок, казкар; історик; педагог. Зібрав, упорядкував та літературно опрацював збірку “Українські народні казки” у 40 томах.
Зібрана, упорядкована та літературно опрацьована М. А. Зінчуком збірка “Українські народні казки” у 40 томах за своїм обсягом, культурною та науковою цінністю не має аналогів у світовій культурі. На думку завідувача відділом фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН М. К. Дмитренка збірка є “унікальним явищем не лише в українській, а й у світовій фольклористиці, визначним внеском у вітчизняну науку й культуру”.

4. Андрій Степанович Калин (1908-1979) – український народний казкар. Автор збірок: “Закарпатські казки” (1955), “Дідо-Всевідо” (1969).
У 8 років залишився сиротою, ріс у наймах. До 1945 був неписьменним. Сюжети його казок оригінальні. Позитивних героїв – трудівників, знедолених селян, сміливих опришків, борців за щастя народу – протиставлено ненажерам-багатіям, неробам, користолюбцям. Мова казок насичена приказками й при слів’ями, в ній є чимало діалектизмів. Від Калина записано понад 120 казок та ін. Видання: Дванадцять братів (1972).

5. Зірка Захаріївна Мензатюк (1954) – українська письменниця, казкарка, журналіст. Друкувалася в газетах: “Літературна Україна”, “Зірка”, “Культура і життя”, “Наша віра” та інших та ін. Відзнаки і нагороди:
Літературна премія імені Наталі Забіли (2005);
Книжка “Казочки-куцохвостики” здобула титул “Книжка року 2006” у номінації “Дитяче свято”;
Третя премія Міжнародної київської виставки-ярмарку “Книжковий світ” (2006) в номінації “Найкраща дитяча книга”.
Друге місце у номінації “Підліткова та юнацька література” в XVI Всеукраїнському рейтинзі “Книжка року 2014”.

6. Параска Плитка-Горицвіт (Горицвіт – мистецький псевдонім; 1927-1998,) – гуцульська письменниця, казкарка, фольклористка; “Гомер Гуцульщини”.
Письменницький доробок Параски Плитки-Горицвіт об’єднаний під заголовком “Подарунок рідному краєві” – 46 великих рукописних і друкованих на машинці книг по 500 сторінок кожна, а також десятки маленьких книжечок з її власними ілюстраціями та в саморобних палітурках.
Інший цикл творів – народний: “З народних повісток”, “Співанке Гуцулсков говірков”, книга-альбом “Доля гуцулки”.

7. Марія Антонівна Пономаренко (1955) – дитяча письменниця.
Свою першу казочку “Подарунок” написала у 28 років. Вірші поетеси у простій для дитячого сприймання формі навчають малят важливим речам: любити маму й тата, дбайливо ставитись до рідної природи, змалечку працювати. Її твори часто друкуються в державній та обласній пресі. Понад 200 казок прозвучало на українському радіо у “Вечірній колисанці”, її твори друкувались у журналах: “Малятко”, “Барвінок”, “Юний натураліст”, “Старшокласник”, згодом – “Дзвіночку”, “Пізнайко”.

8. Остап (Євстафій) Петрович Рудиковський (1784-1851) – український казкар, поет, військовий медик.
Велику літературну спадщину Рудиковського вивіз до Петербургу його син, де вона й загинула. Збереглася лише незначна частина (26 віршів), що була опублікована у журналі “Киевская Старина” (1882, ч. 5, 6, 7) і ще два вірші (надруковані там таки, ч. 7, 1894).
Рудиковський писав казки й байки на морально-побутові теми (“Климова капуста”, “Мужича казка”, “Вибір женихів” та ін.), вірші про козаччину (“Помин”, “Козаки в щасті” та ін.), пісні. На творчості Рудиковського позначилися впливи бурлескно-травестійного стилю І. Котляревського, але, з іншого боку, він уже тяжів до романтизму, і на його піснях і баладах виразно помітний вплив Т. Шевченка.

Окрім цих казкарів великий внесок в розвиток фольклористики зробили такі персони, як: Н. Симчич, І. П. Січовик, В. Д. Кулькуляк та ін.

До мохоподібних належать понад 25 тисяч видів. В цій статті ми розглянемо які є Представники відділу мохоподібних рослин.

Представники мохоподібних

Відділ Мохоподібні (Bryophyta) відносяться до вищих спорових рослин, для яких характерне розділення тіла на органи.

Мохи це – найпримітивніші з вищих наземних рослин.

Мохи зустрічаються повсюдно (за винятком пустель), але переважно в областях з помірним і холод­ним кліматом: в густих лісах, на болотах, на корі дерев, на стінах і дахах дерев’яних споруд, у воді річок та озер, на скелях. Мохи здатні переносити сильні морози та сильну жару.

Відділ мохоподібних поділяють на три класи:

– антоцеротові,

– печіночники,

– листостеблові.

Клас Антоцеротові мохи

Це переважно рослини з пластинчастим розгалуженим таломом, недиференційованим на тканини. Клітини талому та спорогону антоцеротових здебільшого з пластинчастими хлоропластами та піреноїдами. Ризоїди гладкостінні. У порядку є дві родини, в Україні є представники лише однієї.

Представник класу Антоцеротові мохи – Антоцерос.

Клас мохів Печіночники

До цього класу належать мохи, гаметофіти яких представлені сланевими (маршанцієві) і листостебловими (юнгерманієві) формами. Спорогонії складаються із стопи, ніжки і коробочки. У коробочці утворюються спори і особливі спірально потовщені клітини – елатери. Коробочка розтріскується поздовжніми щілинами на декілька стулок і з неї за допомогою елатер висипаються спори, які проростають в пластинчасту або кулясту протонему.

Представник мохів класу Печіночники – маршанція поліморфна (печіночник звичайний), річчія сива, річчія водяна.

Клас Листостеблові, або справжні мохи

Гаметофіти Листостеблових мохів – рослини, що мають розвинуті вегетативні органи: стебло з диференційованою анатомічною будовою, спірально розміщеними філоїдами та ризоїдами. Філоїди цілісні, часто з жилкою. Антеридії і архегонії розміщуються групами на верхівці стебла або гілок, що від нього відходять. Спорогон складається із стопи, ніжки і коробочки. У більшості видів коробочка відкривається кришечкою, всередині міститься колонка. Клас Листостеблових мохів налічує близько 14 тис. видів і поділяється на три підкласи: сфагнові, андреєві і зелені. Водні і болотні види відомі серед сфагнових і зелених мохів.

Представник мохів класу Листостеблові – Сфагновий мох, зозулин льон.

Тепер вам відомо які є мохоподібні рослини.

Чи знаєте в щось цікаве про гори? Цікаві факти про гори Євразії, Африки, Америки, та інших частин світу ви знайдете в цій статті.

Цікаві факти про гори

1. На Землі є принаймні 100 гір, висота яких від рівня моря перевищує 7200 метрів, всі вони розташовані в центральній і південній Азії. Сумарна висота перших десяти складає приблизно 83,78 кілометра – поставлені один на одного вони всього на 16,22 кілометра не “дотяглися” б до офіційного кордону космосу.

2. Сумарна висота 100 найвищих гір становить приблизно 754,5 кілометра. З такої висоти можна побачити об’єкт, що знаходиться на відстані приблизно 3,19 тисячі кілометрів – це майже те ж саме, що з Нью-Йорка побачити Лос-Анджелес. Світло у вакуумі проходить таку дистанцію за 0,002517 секунди.

3. Висота гори Еверест – 8848 метрів. Це можна порівняти з товщиною озонового шару Землі, але приблизно в чотири рази менше максимальної висоти, з якою коли-небудь стрибав землянин – Фелікс Баумгартнер.

4. Гора Кайлас – одне із загадкових місць у світі висота, якої – 6666 метрів. Від гори Кайлас до монумента Стоунхендж в Англії – 6 666 км. До північного полюсу – 6666 км. Біля Кайласа люди швидше старіють (12 годин йде приблизно за 2 тижні), про це свідчить ріст волосся і нігтів. Гора розбита двома величезними гребенями – тріщинами, які, особливо у вечірні години за допомогою тіні від виступів скелі утворюють собою величезне зображення свастики.

5. Найчастіше на Землі, за деякими даними, люди підкорюють гору Монаднок в американському штаті Нью-Гемпшир. Висота її вершини над рівнем моря – 965 метрів, це приблизно 965 новонароджених слоненят.

6. Найбільший вулкан на Землі – гавайський Мауна Лоа. Його обсяг оцінюється приблизно в 75 000 кубічних кілометрів – це означає, що в нього цілком помістилося б Каспійське море і ще вистачило б місця для Ладозького озера, найбільшого прісноводного озера в Європі.

7. Висота “надводної” частини Мауна Лоа – 4169 метрів. Це п’ять веж “Бурдж Халіфа”, поставлених одна на одну, або більше 434,27 тисячі стандартних кубиків “Лего”. До речі, таку вежу з них скласти не вийде – пластик, з якого зроблені кубики, почне ламатися від тяжкості при висоті вежі в 3,5 кілометра.

8. Найвищий активний вулкан на Землі – чилійський Охос-дель-Саладо висотою 6 893 метра. Це десь 63 ракети Saturn V, найвищої в історії космонавтики, або 59,6 секвої Гіперіон на півночі Каліфорнії, найвищого дерева на Землі.

9. Кіліманджаро піднімається на 5895 м над рівнем моря, будучи найвищою точкою Африканського континенту. Це найвища гора в Африка.

10. Гора Арарат, яка є символом Вірменії та зображена на гербі країни, розташована не в Вірменії. Територія гори відійшла до Туреччини в 1921 році.

Найвища відома гора в Сонячній системі – гора Олімп, щитовий вулкан на Марсі, який має висоту 22 км.

10% людства живе в гірських районах. Більшість річок у світі живляться з гірських джерел, і більше половини людства залежить від цієї води.

Чи знаєте ви щось цікаве про скло? Цікаві факти про скло для дітей та дорослих зібрані в цій статті.

Цікаві факти про скло

Температура плавлення скла від 300 до 2500 ?С, в залежності від компонентів, що входять до його складу. В склад скла входять кварцовий пісок (близько 70%), вапно і сода.

Тріщина розбитого скла рухається зі швидкістю 5000 км / год

Скло є рекордсменом за часом розкладання, яке складає близько 1 мільйона років.

Скло, це матеріал, який переробляється на 100%, при цьому, не втрачаючи якості.

Переплавлення скла на 40% дешевше, ніж його виробництво з первинних компонентів.

Зі скла можна зробити нитки, гнучкості яких буде достатньо для пошиття тканини.

Фарбують скло за допомогою оксидів металів, наприклад, щоб надати склу блакитний або темно-червоний відтінок використовують окис заліза, світло-жовтого відтінку домагаються за допомогою окису урану, а фіолетового і коричневого з допомогою нікелю.

Для Створення броньованого (куленепробивного) скла, накладають кілька шарів стекол один на одного, пов’язуючи полімерною плівкою, потім цей “бутерброд” нагрівають в печі і під високим тиском прокочують верстатом.

Вітрове скло автомобіля не розсипається на шматочки через полімерну плівку, як і в випадку з броньованим склом.

Щоб зробити матове скло прозорим, потрібно просто наклеїти на нього прозорий скотч, клей скотча згладжує нерівності, в результаті світло не розсіюється, а проходить як через звичайне скло.

Небитке скло випадково винайшов Едуард Бенедиктус французький хімік в 1903 р, впустивши колбу з нітроцеллюлозою. На його подив скло не розлетілося на друзки, а лише трохи тріснуло. Так Бенедиктус створив перші лобові стекла.

Перше куленепробивне скло було встановлено в 1941 році в вікна Овального кабінету Білого дому США.

Найдавнішим зразком виробництва скла є зелена намистина діаметром 9 мм, знайдена Флиндерсом Питри поблизу Фів, на думку вчених її вік становить близько п’яти з половиною тисяч років. Зберігається вона в Берлінському музеї.

У Європі в середні століття, широке поширення мав психічний розлад, при якому хворий стверджував, що зроблений зі скла і може в будь-який момент розбитися. Страждали таким розладом, чомусь переважно вельможі, одним з яких був французький король Шарль VI. Він категорично забороняв торкатися до себе і носив тільки м’який товстий одяг, що б ненароком не “розбитися”.

Розповідь про князя Володимира, якого ще називали Красне Сонечко може бути представлена учнями 4 або 5 класу. Повідомлення про князя Володимира краще переказати своїми словами.

Повідомлення про Володимира Великого

Володимир I Святославич – князь новгородський, великий князь київський, при якому відбулося хрещення Русі. Він правив державою практично сорок років.

Народився Володимир понад тисячу років тому, коли Київську Русь розривали множинні зовнішні завойовники – в 948 році. У нього було два старших брата – Ярополк і Олег. У 970 році Володимир отримав управління містом Новгород, Олег – Древлянською землею, а Ярополк – Києвом. У кожного брата було своє князівство, і їх інтереси не перетиналися. Але так було недовго.

У 972 році батько Володимира загинув, і в 977 році почалася міжусобна війна, Ярополк напав на Олега і розгромив його військо. Володимир, дізнавшись про смерть Олега, вирішив покарати братовбивцю, зібрав дружину і насамперед позбавив Ярополка його “правої руки” – варяга Рогворда, що поставлений був його братом княжити до Полоцька. Підкоривши половецькі землі, він захопив Київ, але Ярополк утік, і виманивши його на переговори, Володимир убив його.

З 980 року князь Володимир став одноосібним правителем Києва.

Поки брати розбиралися між собою, польський князь Мечислав I захопив західні руські землі, а на Полоцьку та Псковську землі здійснювали набіги литовські племена ятвягів. Всі перші свої роки правління, князь повертає Русі всі втрачені землі, зміцнюючи її рубежі.

В 987 він здійснив похід на місто Херсонес. Після захоплення Херсонеса Володимир відправив до Візантії послання, що бажає одружитися на сестрі імператора Анні. Візантійці дали добро, але тільки в тому випадку якщо князь прийме християнство.

Після довгих роздумів Володимир Святославович став хрестителем всієї Русі в 988 році. Він скинув язичницьких ідолів, став зводити Божі храми, дотримуватися святі заповіді. За безліч добрих справ народ любив його і прозвав “Червоним сонечком”.

Після хрещення Київська Русь була визнана в європейському світі. Князь Володимир дав їй новий могутній виток до розвитку.

Він заповів царство синові Борису. Через це в 1014 року підняли повстання сини Святополк і Ярослав. Помер Володимир в 1015 році і похований був у Десятинній церкві