Category: Енциклопедія

Коли необхідно знайти Фразеологізми зі словом ВОДА, то в нагоді стане ця стаття, де зібрана велика кількість фразеологізмів зі словом ВОДА.

Фразеологізми зі словом ВОДА

Лізти у воду, не знаючи броду – робити що-небудь без попереднього обмірковування, зважування.

Багато води сплило (рос. много воды утекло) – дуже давно щось було, минуло багато часу з якоїсь пори; сталися значні зміни за якийсь час.

Буря у склянці води (рос. буря в стакане воды) – суперечки, тривоги з дріб’язкових, не вартих уваги питань.

Варити (виварювати/виварити) воду з когось (рос. веревки вить) – знущатися з кого-небудь, показуючи свої примхи, вередуючи перед ким-небудь чи прискіпуючись до когось.

Вивести на чисту воду – викрити чию-небудь непорядність, нечесність, знайти правду.

Вилами по воді писане – про щось невиразне, непевне, сумнівне.

Води не сколотити – бути тихим, непомітним, смирним.

Воду варити (виварювати) – знущатися.

Воду качати (лити) – вести пусту, беззмістовну розмову, говорити щось непотрібне.

Десята (сьома) вода на киселі – дуже далекі родинні зв’язки.

До часу глечик носить воду – всьому буває кінець; ніщо не вічне; застереження від надмірностей у чомусь.

І в ложці води не спіймаєш – хто-небудь дуже хитрий, спритний.

І води не замутить – дуже лагідний, скромний, сумирний.

І за холодну воду не візьметься – ледар.

І кінці в воду – не залишати ніяких слідів злочину, негідного вчинку; усе вирішено.

З мосту та в воду (пхнути, упасти) – на згубу, на погибель.

Замутити воду – навмисне заплутати яку-небудь справу, зробити щось неясним, незрозумілим.

Линути холодною водою – несподівано з’явитися, неприємно вразити кого-небудь.

Лити воду – говорити або писати неконкретно, нецікаво, поверхово висвітлювати якусь тему; вести беззмістовні розмови.

Лити воду на млин (на колесо) – діяти на чию-небудь користь, допомагати, сприяти комусь.

Лишити як на воді – позбавити засобів існування, обібрати когось; розірвати стосунки з кимсь; кинути когось самого.

Ловити (вудити) рибу в каламутній (мутній) воді – використовувати будь-які обставини, всіляко хитрувати для власної вигоди, намагаючись приховати свої дії.

Каламутити воду (в криниці) – вносити розлад, неспокій; підбурювати, підмовляти кого-небудь до якихось дій.

Набирати води в рот – уперто мовчати; нічого не говорити.

Набрати (напитися) шоломом води – здобути перемогу.

Носити (міряти, набирати) воду решетом – даремно робити що-небудь, марно витрачати час на що-небудь.

Решетом воду міряти – вести пусту розмову, балаканину.

Решетом у воді зірки ловити – марно витрачати час; байдикувати.

Як за водою піти – зникнути безслідно.

Як води напитися – дуже швидко, дуже просто.

Як водою облитий – розгублений, пригнічений, приголомшений.

Як з води іти; як з води (рости) – швидко рости.

Як (мов, ніби і т. ін.) камінь у воду – безслідно.

Як лист за водою піти (спливти) – безслідно, безповоротно, назавжди.

Як риба з водою жити – дружно, мирно, у злагоді; нерозлучний з ким-, чим-небудь.

Як у воді намочений – незадоволений, засмучений, зажурений, злий (синоніми: як у воду опущений; як чорна хмара, хмара хмарою).

Як (мов, ніби / т. ін.) у воду дивитися / глянути – ніби знати наперед, заздалегідь.

Ховати кінці в воду – не залишати ніяких ознак, слідів від якогось вчинку (перев. негативного).

Хоч з лиця води напийся (воду пий) – уживається для вираження вищої міри якості; дуже, надзвичайно; дуже вродливий, красивий.

У рот води набрати – ні пари з уст.

Тихіший води (за воду), нижчий трави (за траву) – дуже скромний, покірний, непомітний.

Товкти воду в ступі – займатися чим-небудь непотрібним, марно гаяти час (синонім: переливати з пустого в порожнє).

Садити на хліб та на воду – карати кого-небудь голодом, обмежуючи найнеобхіднішим у їжі.

Скакати у вогонь і в воду – бути готовим на будь-який самовідданий учинок заради кого-небудь, робити будь-що для когось.

Стрибнути в холодну воду – зопалу зробити якийсь нерозсудливий вчинок.

Якщо ви можете доповнити статтю фразеологізми зі словом ВОДА лишайте їх в коментарях.

Зв’язок сатири і гумору очевидний. Він проявляється у здатності відображати комічне як особливу оціночну категорію, завдяки якій у людини складаються уявлення про смішні, безглузді або потворні явищах життя. Будь-яка ситуація, що викликає сміх, може втратити гостроту або, навпаки, призвести до суспільного резонансу в залежності від того, в гумористичному або сатиричному ключі вона розглядається.

Зміст сатири і гумору відрізняється ступенем оцінки подій і викликає різну реакцію широкої аудиторії.

Гумор – це, перш за все, властивість, що дозволяє парадоксально сприймати дійсність, тобто бачити в типових обставинах приховані суперечності і реагувати на них зі сміхом. Однак він володіє і іншою характеристикою – естетичної. Гумор, як і дотепність, гротеск, іронія відноситься до видів комічного, які мають особливі засоби для досягнення смішного ефекту.

У літературі гумористичне трактування яких-небудь явищ дійсності засноване на прийомах перебільшення або применшення, грі слів, використанні фраз з подвійним змістом. Сценічний гумор пов’язаний з комедійними ситуаціями, знаково – смішними жестами і ситуаціями абсурду.

З цієї точки зору гумор сходить до народної сміхової культури, тісно пов’язаної з уявленнями про істинно значущі цінності і архаїчні карнавальні обряди, в яких піддавалося осміянню все, що не відповідало таким уявленням.

Однак гумор не має на меті засудити людські пороки. Його завдання – продемонструвати добродушність – глузливе ставлення до різного роду безглуздостей, викликати посмішку, принести задоволення.

Сатира відноситься до комедійного жанру, різко викривального і висміює порочні вчинки, низькі спонукання, потворні прояви соціальних конфліктів. На відміну від гумору, сатира активно використовує сміх як засіб колективної критики. Через її призму гостріше сприймаються проблеми суспільства і державної системи. Комізм у сатиричних творах набуває нового значення: він викликає сміх – заперечення, сміх – осуд і сміх – покарання.

Виражений критичний вміст сатири визначає специфіку жанрів, в яких вона використовується. Викривальний мотив стає основним у малих сатиричних формах сучасної публіцистики: байках, фейлетонах і памфлетах. Особлива роль відводиться сатирі в творах художнього стилю.

Сучасна сатира знаходить вираження не тільки в літературі та публіцистиці, а й на театральній сцені, в естрадних номерах розмовного жанру, в міському та студентському фольклорі.

Таким чином, різниця між сатирою і гумором полягає в наступному:

Гумор є видом комічного, що не володіє оціночної функцією. Сатира різко викриває пороки і активно впливає на формування суспільної свідомості. Гумористичні прийоми будуються на грі слів і абсурдності ситуацій. Сатира використовує елементи гротеску і карикатурного зображення. Гумор найчастіше виражається в добродушно – глузливою жарту. У сатирі відбивається активна викривальна позиція, посилена гнівним сміхом. Гумор універсальний. Сатира використовується переважно в жанрах художньої літератури, драматургії, публіцистики.

Дощові черв’яки і називаються дощовими, тому що після дощу залишають свої нірки, залиті водою, їх довжина від 10 до 20 см. А чи задумувались ви скільки живе дощовий черв’як.

Скільки живе дощовий черв’як

Тривалість життя дощового черв’яка 6-8 років. Зимові морози їм не страшні, бо черви проникають дуже глибоко в грунт і сплять, згорнувшись клубочком. У холодні або сухі дні нерухомо лежать у землі.

Чим корисні дощові червяки?
Переробляючи в шлунку опале листя, суху траву та інші відмерлі частини рослин, дощові черв’яки покращують родючість грунту у 5-6 разів. Це 50-80 т родючої землі на 1 га протягом року. Такі цифри вчені одержали, коли червів було 50-100 особин на 1 кв. м. Але ж є землі, де їх може бути 300-500 на 1 кв. м.
Крім значення для родючості, їх ще називають “санітарами грунту”. Це тому, що пропускаючи через кишечник гниючі рештки, вони знищують різні мікроорганізми, а звідси інфекційні хвороби.

Що їдять дощові червяки?

Дощові черв’яки живляться переважно напівгнилих залишками рослин. Вони втягують, зазвичай вночі, у свої нірки листя, стеблини і пр. Хробаки харчуються також багатою перегноєм грунтом, пропускаючи її через кишечник.

Цікаві факти про дощових червяків

У 1982 році в Англії був знайдений дощовий черв’як завдовжки 1,5 м. Проте він значно менший, ніж австралійські й південноамериканські види (їх довжина складає 3 м). Викопні черв’яки, що нагадують сучасних дощових черв’яків, були знайдені в геологічних шарах віком приблизно 600 мільйонів років. Якщо звичайний дощовий черв’як втратить кінець тіла, у нього найчастіше виростає новий. Проте ніколи з двох частин не з’явиться два дощових черв’яки. Звичайний дощовий черв’як, якого розрізають навпіл, гине. На підставі зважування відходів звичайних дощових черв’яків на площі 1 м2 протягом року можна зробити висновок, що дощовий черв’як виносить за цей час на поверхню землі 6 кг екскрементів.

Тепер ви знаєте скільки живе дощовий червяк, а також цікаві факти про них, та зможете розширити свій кругозір.

Цікава інформація про Давній Єгипет, про культуру Стародавнього Єгипту зібрана цій статті.

Цікавинки про Давній Єгипет

1. Макіяж носили, як жінки, так і чоловіки.

2. Щоб фараонам не докучали настирливі мухи поруч з ними могли перебувати раби, обмазані медом.

3. Зелений макіяж робили з міді, чорний – з свинцю. Ці кольори були найпоширенішими.

4. Наносився макіяж не тільки для краси, а й в цілющих цілях, в які вірили стародавні єгиптяни.

5. Макіяж також використовувався і як сонцезахисний крем.

6. До підліткового віку діти не носили одяг.

7. Головний убір на голові фараонів називався Немеш, він приховував волосся правителя, на які не можна було нікому дивитися.

8. Тутанхамон був похований в золотій посмертній масці, яка тепер відома кожному, хто хоч трохи знає про Стародавній Єгипет.

9. Заможні люди ходили в перуках.

10. Бідні люди носили довге волосся, яке стягувалося в хвостики.

11. Хлопчики і юнаки ходили з голеними головами, на яких залишалася довга коса. Подібним чином боролися з вошами.

12. У ті часи вважалося, що Земля має форму кола, але при цьому вона плоска, а Ніл протікає прямо через її центр.

13. Незважаючи на те, що в Стародавньому Єгипті не було соціальної рівності між статями, жінки і чоловіки мали рівні економічні і цивільні права.

14. Будівельники пірамід часом залишали написи на стінах. Завдяки їм з’ясувалося, що деякі з них іменували себе “Друзями Хуфу” (фараона Хеопса).

15. У муміфікованих тіл мозок видаляли через ніздрі.

16. Видалялися і внутрішні органи, які поміщали в спеціальні банки.

17. У тілі залишали тільки серце. Вважалося, що саме в ньому знаходиться душа.

18. Нерідко в древніх гробницях можна виявити… туалети.

19. Найдавніше плаття знайшли в Єгипті. Йому близько 5000 років.

20. Остання цариця Єгипту Клеопатра була грекиня.

21. Піраміди будували зовсім не раби, а робочі, які одержували за свою працю гроші. Подібний обман поширився завдяки грецькому історику Геродоту, який висунув подібну теорію. За свою роботу робітники отримували не тільки гроші, але і пиво. Щоденна норма пива дорівнювала 3,8 літра.

22. Після смерті своїх кішок Єгиптяни в знак жалоби і скорботи голили собі брови.

23. Спали жителі Давнього Єгипту на подушках з каменю.

Сподіваємося цікаві факти про Стародавній Єгипет відкрили для вас нову та корисну інформацію.

Чи знаєте Ви чому Україна називається Україною? Існує кілька варіантів походження цього слова.

Чому Україну називають Україною?

Колись територія від “Сяну до Дону” звалась Київською Руссю. Однак вже у 1187 році у Іпатіївському літописі вперше з’явилось слово “Україна”. Згодом ця назва почала зустрічатися і в інших літописах.

Історики відшукали у літописах підказки, як можна трактувати назву “Україна”:

Олександр Палій дотримуєтсья думки, що це був синонім слів “князівство” або “земля”. Іван Огієнко стверджував, що так називали “граничну Переяславську землю”. Імовірно, що так охрестили і всі інші землі київські. Канадський історик українського походження Орест Субтельний, вважав, що слово “Україна”, яке вперше з’явилось 1187 року, означає географічно “Київське порубіжжя”. Віталій Скляренко каже, що буква “у” в багатьох мовах, зокрема в українській, означає не “біля”, а “в середині”, тому не доцільно трактувати “Україну”, як граничну територію чи окраїну. Багато українських дослідників дотримуються твердження, що слово “Україна” складається з двох частин: “країна” і “у”, що означає “рідний”. Тобто, назва фактично стає антонімом “чужини”.

Назва “Україна” стала більш популярною в часи Козаччини та Речі Посполитої. Вона зустрічається в документах, листах, писаннях духовних осіб. Так називали територію Наддніпрянщини, розташованої обабіч Дніпра. Трохи згодом вона почала ширитись і на інші території, особливо на Лівобережжі.

Незважаючи на популярність “України” в Європі, козацька держава надалі офіційно залишалась “Військом Запорозьким”. Поділ тутешніх територій між Москвою та Польщею, а також знищення Гетьманщини, створили серйозні перепони для поширення нової назви. У цей час термін “Україна” знову почали використовувати у більш локальному значенні.

Тільки у 19 столітті, коли почали формуватися більш чіткі кордони українських земель, назва “Україна” почала все частіше вживатись у повсякденному житті її мешканців, викорінюючи інші. Таку тенденцію започаткувала інтелігенція, котрій вдалось витіснити етнонім “русини” і замінити його “українцями”.

Офіційному встановленню назви сприяло створення УНР, Української Гетьманської держави, ЗУНР.

Але в чому причина зміни назви тутешніх земель? Багато вчених та дослідників намагались зрозуміти, чому саме “Україна”. Версій виникло кілька.

Згідно з першою, назва пішла від “окраїни”, пограничної території. Ця теорія набула чималого розповсюдження в радянські часи. Подейкують, що вона виникла під впливом польських та російських істориків. Назва “Україна” вперше була застосована до Переяславських земель, які межували з половецьким степом, а тому і називалися окраїнними. Однак кажуть, так їх могли охрестити і за те, що вони відділились від Київської Русі в окреме князівство.

Інша теорія, більш поширена сьогодні, стверджує, що слово “Україна” походить від “країна”, “земля” . У Пересопницькому євангеліє, до речі, використовуються обидва значення цього терміну – і окраїна, і земля, територія
Якщо розглядати цю версію, варто зазначити, що зв’язок між поняттями значно складніший. Назва утворилась в декілька етапів. Слово “край” у значенні відрізок був відомий ще древнім слов’янам. Кожне тутешнє плем’я мало свою територію, яка відділялась від інших природними кордонами: річками, лісами, болотами тощо. Відповідно “краєм” почали називати територію племені. До цього додався суфікс –іна, який вживався слов’янами для означення простору. Поряд із цим, у тутешніх жителів існувало слово “окраїна”, яке означало саме “порубіжні території племен”. Різниця полягала у тому, що україна – вся окрема територія племені, окраїна – тільки пограничні території. В німецькій мові, наприклад, існує слово “Inland”, яке буквально можна перекласти “Вкраїна” і яке означає “своя земля”.

Зі зміною суспільних утворень, змінювались і їх назви. “Україною” почали називати територію феодальних князівств, а згодом і всю Київську Русь. Коли незалежні князівства почали від неї відділятись у 12 столітті, їх теж називали українами.

Трохи згодом так прозвали землі Наддніпрянщини, де збиралися козаки. Свідчення є і в українській народній творчості:

“Ой по горах, по долинах,
По козацьких українах
Сив голубонько літає,
Собі пароньки шукає”.

Вважається, що зміна Русі на Україну була необхідною і стала протестом проти агресивної царської політики, яка мала за мету перетворити українську націю на російську. Подейкують, що саме тому Московська імперія присвоїла собі назву “Русь”, перетворивши її з часом на Росію. Це мало сприяти втраті нашої самобутності. І коли стало зрозумілим, що українці і надалі намагаються бути самостійними і цю назву ніяк не викорениш, було вирішено її дискредитувати. Тому Україну почали трактувати як “окраїну Росії”.

Існує ще одна версія, згідно з якою назва “Україна” походить від слова “украяти”. Відповідно Україна – “шматок землі, украяний від цілого, який згодом став окремою країною”.

Якщо Ви не знаєте що таке електроліти, то тоді читайте дану статтю, і Ви знайдете всі відповіді на ваші запитання.

Що таке електроліти?

Електроліти – це речовини, в яких розплави, або розчини мають здатність проводити електричний струм, в результаті дисоціації на іони, але самі речовини не можуть проводити електричний струм.

Приклади електролітів : бромідна кислота (HBr), сульфідна кислота (H2S), калій хлорид (KCl).

Визначення електролітів:

1. Хімічні речовини або системи, в яких переміщення іонів супроводжується електролізом (за умови постійного струму):

тверді електроліти (AgCl, AgI) рідкі (розчини кислот, лугів, солей) розплавлені (NaOH, MgCl2).

2. Речовини, які можуть створювати іони внаслідок розчинення в іонізуючих розчинниках (у воді, спирті тощо).

3. Сполуки, які в розтопленому стані або в розчині проводять електричний струм.

Термін “електроліт” був вперше застосований та започаткований в науці англійський вчений – Майкл Фарадей. До електролітів раніше відносили тільки солі, кислоти, луги та воду, а тепер до них додають ще рідкий аміак, рідкий сірчастий ангідрид, окисли металів тощо.

Характерною ознакою електролітичної провідності Є – здатність спостерігати за хімічних розкладом будь-якої речовини при тривалому проходженні струму.

Властивості притаманні електролітам: іонна провідність; рух іонів в електролітах; процес дисоціації; електролітична дисоціація; властивості кислот, основ, солей; іонно-молекулярні рівняння; зсув іонних рівноваг тощо.

Чи знаєте Ви щось цікаве про вівцю? Цікава інформація про вівцю для дорослих та дітей зібрана в цій статті.

Цікаві факти про вівцю

Популяція овець Австралії перевищує кількість населення країни в 4 рази.

Найбільше поголів’я овець в світі знаходиться в Китаї.

Вівці здатні дивитися назад, не повертаючи голови.

Вівці були одомашнені людьми більше 8000 років тому.

З овечого молока готують бринзу.

Найперше клонований ссавець – це овечка Доллі.

Вівці мають прямокутні зіниці.

Вівці розрізняють кольори.

На Мадагаскарі, овець не вживають в їжу (люди Мадагаскару вважають, що в них втілюються душі предків).

Їх тримають для отримання вовни, м’яса та молока.

Масть різна в залежності від породи – від молочно-білої до темно-бурої і чорної, бувають також плямисті та строкаті вівці різних мастей.

Рекордний настриг вовни від одного барана в Україні склав 31,7 кілограми за рік (в радгоспі “Червоний чабан” Херсонської області; баран важив 130 кілограм).

Основні функції політичної культури

1. Ідентифікація – розкриває постійну потребу людини в розумінні своєї групової приналежності і прагненні визначити прийнятні для себе способи участі у вираженні та відстоюванні інтересів даної спільності.

2. Орієнтація – характеризує прагнення людини до змістового відображення політичних явищ, розуміння суспільних можливостей під час реалізації прав і свобод у конкретній політичній системі.

3. Адаптація – висловлює потребу людини у пристосуванні до мінливого політичного життя.

4. Соціалізація – характеризує набуття людиною певних навичок і властивостей, що дозволяють реалізувати в тій чи іншій системі влади свої громадянські права, політичні функції та інтереси.

5. Інтеграція – забезпечує різним групам можливість співіснувати в рамках певної політичної системи, зберігаючи цілісність держави та її взаємовідносини із суспільством в цілому.

6. Комунікація – пов’язана із взаємодією всіх суб’єктів та інститутів влади на базі використання загальноприйнятих понять, символів, стереотипів та інших засобів інформації та мови спілкування.

Зазначені функції характеризують Політичну участь.

Чи знаєте ви щось цікаве про тополю? Цікава інформація про тополю для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

Цікаві факти про тополю

Батьківщиною тополі є – Китай.

Тополя ростуть швидко до 40 – 60 років, потім їх ріст сповільнюється.

Деревина тополі є сировиною для соломинок сірників, паперу, меблів, для одержання штучного шовку та ін.

В середньому, тополі живуть 60 – 80 років ( можуть дожити і до 120 – 150 років, якщо не уражені грибковими захворюваннями).

Колись деревину тополі використовувалися як шпали при спорудженні залізниць.

З листя тополі отримують – жовту фарбу, а з бруньок – фіолетову.

Листя і пагони тополі служать кормом для худоби.

У світі налічується понад 95 видів тополі.

Тополя буває жіночого і чоловічого виду, ось пух виділяють тільки жіночі види. Чоловічі види від жіночих відрізняються наступним чином: у чоловічих дерев оцвітини, заповнені жовтуватими пильовиками, а у жіночих вони просто відсутні.

Бруньки тополі містять ефірні масла, які застосовуються в парфумерії.

Цікавинки про тополю, цікаві відомості про тополю ви можете додавати через форму коментарів.

Якщо ваш улюблений колір рожевий, то вам необхідно знати значення рожевого кольору. Які риси характеру переважають у людей, які надають перевагу рожевому?

Що означає рожевий колір?

Рожевий колір – пом’якшений Червоний, він об’єднує пристрасть і чистоту. Цей колір асоціюється з романтикою, свіжістю, витонченістю і ніжністю.
Людина, яка віддає перевагу рожевому, все життя перебуває у світі мрій і очікуванні чудес. Мріє про піднесену любов, ця людина ніжна і розслаблена, противник раю в курені – обожнює комфорт і затишок. Нерідко “рожеві окуляри” замінюють їй дійсність, тому спокій – його друге “я”. А ось побачення з суворою дійсністю може надовго вибити його з колії. Буває, що “рожева” людина частенько підводить оточуючих, так як переоцінює свої сили. Зате після неприємностей і життєвих бур вона майже миттєво заспокоюється. Така людина часто обіцяє набагато більше, ніж може виконати, але їїплани – це часто ілюзії.

Характер людей, які не люблять рожевий колір

Якщо ж ви поставили рожевий колір на останнє місце, значить, ви людина прагматична і не любите марно “витати в хмарах”. Взагалі, м’які, помірні відтінки не відрізняються емоційністю, тому багато людей байдужі до рожевого кольору. Якщо вам не подобається рожевий, ви, можливо, шукаєте яскравих вражень, а цей колір для вас занадто спокійний.