Category: Енциклопедія

Сірка – обов’язкова складова частина клітинних структур, тканин ( внутрішні органи, нервова, кісткова і хрящова системи), а також шкірних покривів, волосся і нігтів людини. Сірка в організмі необхідна для синтезу колагену. Шкіра, волосся нігті виглядають здоровими завдяки цьому елементу.
Добова потреба в сірці 500 – 1200 мг. При інтенсивних навантаженнях, в період зростання до 3000 мг.

У яких продуктах міститься сірка?

Основні джерела сірки продукти харчування тваринного походження: нежирна яловичина і свинина, яйця, сири, риба, молюски, квасоля, молоко, (особливо її багато в перепелиних яйцях) ; в продуктах рослинного походження: капуста ( кольорова і брюссельська), часник, цибуля, салат, черемша, кабачки, інжир, пастернак, редис, шпинат, ріпа.

Також сірку містять – вівсяна і гречана крупи, злаки, агрус, виноград, гірчиця, хрін, яблука, всі бобові і хлібобулочні вироби.

Вмісту сірки в деяких продуктах харчування (мг/100 г):

М’ясо яловиче 230
М’ясо свиняче 220
Морський окунь 210
ставрида 210
кета 205
тріска 202
Кури супові 184
Кури – бройлери 180
Курячі яйця 177
морозиво 37
Молоко 28
Сир твердий (голландський ) 25

Чи знаєте ви щось цікаве про Ісландію? Цікава інформація про Ісландію зібрана в цій статті.

Цікаві факти про Ісландію

Ісландія здобула незалежність від Данії в 1944 році.

Слово “Ісландія” перекладається як “крижана країна” або “країна льодів”.

Ісландія складається з острова Ісландія і декількох островів.

Ісландія має близько 130 вулканічних гір.

Ісландія є домом для однієї з найбільших концентрацій гейзерів у світі.

Озера і льодовики покривають 14,3 % поверхні Ісландії.

Ватнайекюдль – є найбільшим льодовиком в Ісландії і в Європі.

В Ісландії погода змінюється дуже різко. Навіть є ісландська приказка: “Якщо вам не подобається погода, почекайте п’ять хвилин, і стане ще гірше”.

Полярної ночі в Ісландії не буває.

Світловий день в грудні, триває не більше 5 годин.

Ісландія не є членом Європейського союзу, не є членом Шенгенської угоди.

Ісландія є однією з перших країн, яка визнала незалежність прибалтійських держав ще до розпаду СРСР.

Одностатеві шлюби в Ісландії легалізовані (з 2010 року).

Столиця Ісландії : Рейк’явік є самою північною столицею світу і самої західною столицею Європи.

У столиці Рейк’явік живе близько 50% населення країни.

Альтінг, парламент Ісландії, є найстарішим парламентом у світі.

40% ірландської економіки залежить від рибної промисловості і 31 % від необробленого алюмінію.

В Ісландії проживає 325 тис. людей. Площа Ісландії – 103 000 км?.

До складу Ісландії входять 30 малих островів, включно з малозаселеними островом Грімсей та архіпелагом Вестманнових островів.

Ісландія не має регулярних збройних сил. Із воєнізованих структур є берегова охорона. Інші збройні формування в мирний час відсутні. Захист країни здійснює NATO.

Ісландія – одна з найбезпечніших країн у світі. Вона є прикладом того, що можна побудувати суспільство, вільне від страху.

Багато ісландців досі вірять у ельфів, обожнюють оселедця з варенням, а вівцю прирівняли до національного надбання.

Цікавинки про Ісландію, цікаві відомості про Ісландію ви можете розширити через форму коментарів.

“Украдене щастя” – п’єса Івана Франка, короткий (стислий) переказ якої нагадає про її події.

“Украдене щастя” Франко переказ

Події розгортаються коло 1870 року в підгірськім селі Незваничах.

Анна після смерті батька живе з братами, які поводяться з нею, паче з наймичкою. Потім вони віддають її заміж за наймита, не давши навіть належного посагу. Була дівчина не з бідної сім’ї, батько вважався багачем на весь повіт.

Анна покохала Михайла Гурмана, та брати не хотіли віддати її заміж за коханого, щоб не ділитися батьківщиною. Тому вони домовилися з війтом й відправили хлопця на війну, хоч він і був єдиним сином у матері. Анну ж видали заміж “на десяте село”.

Коли Михайло пішов до війська, брати перехоплювали його листи, а потім підкинули матері повідомлення, що хлопець загинув у Боснії. Чоловіком Анни став старший на 20 років наймит Микола Задорожний, який мав невелике господарство. Він любив Анну, і вона почала поступово звикати до свого жаття. Однак дітей у неї не було, і це засмучувало жінку.

Одного разу Анна випадково дізнається від своєї куми Насті, що Михайло повернувся живий та питав про неї. Він не вважає її винною. Тепер служить чоловік у жандармах.

Анна почала хвилюватися, передчуваючи якесь нещастя.

Якось чоловік повертається ввечері весь у крові. На запитання Анни він розповідає, що його побив війт. В цей час з’являється у формі жандарма Михайло Гурман. Він помічає, що Микола подряпаний, та починає його розпитувати. Залишившись з Анною в хаті на самоті, жандарм витягає з неї зізнання, що вона кохає його. Жінка просить не завдавати страждань чоловікові та їй, але Михайло не хоче слухати.

Наступного дня Миколу заарештовують, звинувачуючи в тому, що він брав участь у нападі на жидів. На чоботях та кожусі чоловіка знаходять кров. Михайло сподівається, що він може тепер повернути вкрадене у нього щастя. Анна розповідає, що її звінчали з нелюбом, який був посміховиськом для всього села.

З того часу Анна почала з’являтися на людях разом з Михайлом, до чоловіка ас у в’язницю не ходила.

Миколу визнали невинним, і він повернувся додому. Люди почали йому розповідати про поведінку дружини. Та вона не хотіла з ним навіть розмовляти, лише сказала, що жити без Михайла не може.

Михайло став приходити до Анни відкрито навіть тоді, коли чоловік був удома. Він бив господаря на людях, змушував спати на току, виганяв з хати його гостей.

Люди підбивають Миколу вигнати дружину з жандармом з дому. Одного разу підпилий господар починає виганяти непрошеного гостя, але той його б’є. Тоді Микола схопив сокиру та зарубав суперника. Помираючи, Михайло дякує Миколі, бо й сам не хотів уже жити.

Коли прийшли до хати війт і люди, жандарм встигає їм сказати, що сам наклав на себе руки.

Чи знаєте Ви чому Візантію історики називають мостом у часі?

Чому Візантію називають мостом у часі?

Значення історії Візантійської імперії для світової історії величезне. “Золотим мостом” між стародавньою історією та новим часом називають її історики. Візантійці зберегли в “темні століття” раннього середньовіччя досягнення античної культури і, об’єднавши їх з ідеалами християнства, передали їх сусіднім народам.

Історія Візантії справила значний вплив на розвиток культури європейських народів.

У Візантії не було втрачене жодне з грецьких вчень у філософії, вони вивчалися і коментувалися. Збереглися центри античної науки й освіти, на основі яких у Константинополі вже в IX ст. при імператорському дворі було відкрито вищу школу, де викладали, крім духовних, і світські науки (міфологію, історію, літературу), а в Х! ст. – університет з філософським і юридичним факультетами.

Розквітала й історія. Імператор Константин Багрянородний сам був автором декількох книг.

За імператора Константина Багрянородного (Х ст.) було створено близько 50 своєрідних “енциклопедій” і окремих трактатів з агрономії, медицини, історії, географії, військового мистецтва, дипломатії та інших наук. Сам імператор також написав кілька творів до цього зібрання наукових знань людства. До нас дійшли праці імператора “Про керівництво імперією”, “Про церемонії імператорського двору” тощо.

Наслідком нових форм храму став найвидатніший витвір візантійської архітектури – храм Св. Софії в Константинополі, побудований за наказом Юстиніана. Спорудити його було можливо, лише досконало володіючи таємницями будівельної справи: умінням виготовляти й укладати міцну цеглу, якісний вапняний розчин, створювати монументальні бані та ін. Усі ці навички разом із християнством й особливим типом храму перейшли до інших країн, зокрема і до наших предків.

Надалі в церковному живописі оформлюється так званий візантійський канон, що передбачає площинне зображення, регламентовані релігійні сюжети. Наприклад, на багатьох іконах і фресках від часів Візантії до сьогодні Ісус Христос зображується із благословляючим жестом однієї руки та книгою в іншій. Такий тип зображення отримав назву Христос Панкратор, що означає Вседержитель.

Виникає особливий жанр живопису – іконопис, у якому всіх канонів дотримуються дуже суворо. У нашій національній історії особлива роль належить привезеній до Києва в XII ст. візантійській іконі Божої матері, яка первинно перебувала в храмі міста Вишгорода.

На книжковий живопис уся суворість канону не поширювалася. Цим пояснюється більший реалізм і виразність книжкових мініатюр.

Сукупність жорстко встановлених правил зображення святих, біблійних сюжетів та ін., що стосується зовнішності, кольорів, виразів обличчя тощо.

Деякі мистецтвознавці свідчать, що її цінність полягає в тому, що вона не була привезеною з Візантії, а написана в Києві, можливо, преподобним Аліпіем-іконописцем.

Наприкінці ІХ ст. Візантія активно діяла, поширюючи християнство серед сусідніх варварських народів.

Саме тоді прийняв християнство київський князь Аскольд. Багато народів навчились у візантійців зводити храми, прикрашати їх мозаїками, фресками, створювати книжкові мініатюри.

У Візантії запозичені й імена грецького походження: Андрій, Петро, Олександр, Галина, Ірина та ін.

Хто такі древляни? Де жили древляни? Відповіді на ці питання Ви дізнаєтеся в цій статті.

Хто такі древляни?

Древляни – це східнослов’янське плем’я (союз племен), у VI-X ст. які Жили на українському Поліссі. Остаточно увійшли до складу Київської Русі при Ользі в 946 році.

Походження древлян

Ім’я – древляни, надано їм тому, що вони жили в лісах. Деякі історики, спираючись на літописи, кажуть про зв’язок древлян, поряд з дреговичами, полянами (дніпровськими), і кривичами ( полочанами), з племенами білих хорватів, сербів і хорутан, що прийшли в VI – VII століттях і оселилися в придніпров’ї. Археолог Сєдов В. В., включає древлян в Дулебську групу племен.

Яким було життя древлян?

З археологічних розкопок в країні древлян можна зробити висновок, що вони володіли певною культурою:

Сталий похоронний обряд свідчить про певні релігійні уявлення про потойбічне життя. Відсутність зброї в могилах свідчить про мирний характер племені; знахідки серпів, черепків і судин, залізних виробів, залишків тканин і шкір вказують на існування у древлян хліборобства, промислів гончарного, ковальського, ткацького і шкіряного; безліч кісток домашніх тварин і шпори вказують на скотарство і конярство; безліч іноземних виробів з срібла, бронзи, скла і сердоліку вказує на існування торгівлі, а відсутність монет дає привід зробити висновок, що торгівля була міновою.

Політичним центром древлян в епоху їх самостійності було місто Іскоростень, пізніше цей центр, змістився в місто Овруч.

Підпорядкування Києву

В давні часи древляни кривдили своїх сусідів полян, але вже князь Олег у 882 – 912 р. р. підпорядкував їх Києву і наклав на них дань. У числі племен, підпорядкованих Олегу і брали участь в його поході на греків, згадуються і древляни, та вони підкорилися не без наполегливої боротьби. По смерті Олега вони зробили спробу звільнитися; князь Ігор переміг їх і наклав на них ще більшу данину.

При спробі Київського князя Ігоря зібрати повторну данину з древлян у 945 році вони обурилися і вбили князя. Вождь древлян Мал зробив спробу посвататися до вдови Ігоря, княгині Ольги, але та, рухома почуттям помсти, обманом вбила Мала і його Сватівське посольство, заживо закопавши у землю. Після цього Ольга разом з малолітнім сином Святославом пішла війною на древлян і розгромила їх. Дружина Ігоря княгиня Ольга придушила древлянське повстання, провела перші державні реформи, які впорядкували систему збору і розміри данини. На відміну від князя Олега й Ігоря, надавала перевагу мирним відносинам з іншими країнами.

Її син Святослав Ігорович, прозваний Завойовником, за своїм покликанням був більше полководцем, ніж державним діячем та політиком. Він провів ряд успішних походів.

Ім’я древлян останній раз зустрічається в літописі в 1136 році, коли їх земля була подарована великим князем київським Ярополком Володимировичем Десятинній церкві.

Отже, стає зрозуміло, що історія древлян як етнічної групи та ранньофеодального державного формування тісно перепліталась із загальними тенденціями розвитку давньоруської держави та її формування. Щоправда, окремі аспекти впливу древлян на динаміку розвитку Русі в різні історичні періоди потребують більш широкого та фундаментального дослідження.

В англійській мові багато слів, які мають певне значення, але стикаючись з необхідністю їх використання, несподівано встаєш в глухий кут. Так і відбувається з city і town, що позначають міста різної величини.

Як перекладаються town і city

City – велике місто, також ділова частина Лондона ( the City )

Town – місто

Різниця між town і city

Здавалося б, все просто – якщо описуєте велике місто, використовуєте City, невелике – Town. Однак плутанина існує досить серйозна, і пов’язана вона в першу чергу з відмінностями між англійським і американським вживанням цих слів.

Для початку ознайомимося з правилами в Англії. Історично існував досить чіткий критерій : якщо в місті є церква ( cathedral ), це city, якщо ні – це town. Сьогодні цей критерій зберігається, за одним але : існують city без церков. І це визначається вже не граматичними правилами, але рішенням уряду.

В Америці town – проміжне між city і village. Останнє на нашу мову перекладається як “село” : щоб називатися так в США, населений пункт повинен мати менше 1000 жителів ( або займати не більше 13км2 площі) , більша частина яких займається сільським господарством. У town від 1000 до 30000 жителів, і при цьому практично немає багатоповерхових будинків – в основному одноповерхові будиночки. Однак це розмежування досить умовне, так як статус міста визначається найчастіше законами штату з урахуванням фінансових міркувань, так як якщо дивитися з юридичної точки зору, town і city розрізняються за типом управління містом : city – це юридично певну освіту з усіма витікаючими звідси повноваженнями.

Що ж робити нам? У нас і в невеликих містах можуть бути присутніми багатоповерхові будинки, тому орієнтуватися варто на чисельність населення і розвиненість міста. І якщо мова йде про обласний чи регіональному центрі – використовуйте city, якщо ж вам потрібно підкреслити компактність – town.

Відмінність town від city

В Англії city – місто з церквою, а також той, якому було присвоєно такий статус рішенням уряду. The City – діловий район Лондона. В Америці статус city визначається законами штату. У самому загальному випадку town – містечко з числом населення від 1000 до 30000 , заповнений переважно одноповерховими будинками ; Говорячи про російських містах або містах неангломовних країн, вибирайте те або інше позначення залежно від контексту : обласний або регіональний місто – швидше city, в іншому випадку – швидше town.

Отже, місто – в англійській мові може позначатися двома словами: „town” і „city”. Говорячи про різницю між цими поняттями, можна сказати, що зараз чітку межу між ними простежити складно. У тлумачному словнику A. S. Hornby дається таке тлумачення цих понять:

City – large and important town; town given special rights in selfgovernment 2. a town created a city by charter and containing a cathedral. 3. municipal corporation occupying a definite area

Town Centre of population larger than a village, esp. one that has not been created a city (and often used in contrast to country)

Значить найменування міста в англійській мові залежить від його розміру та адміністративного статусу, тобто будь-яке більш-менш значне місто з
місцевим самоврядуванням може називатися „city”.

Цікаві факти про генетику зібрані в цій статті.

Генетика: цікаві факти

У людини оптимізм або песимізм програмується на генетичному рівні. Вчені з’ясували, що погляд на світ визначається концентрацією нейропептидів Y в мозку, знижена концентрація яких змушує людину депресивно і песимістично сприймати навколишнє середовище.

Всі люди з блакитним кольором очей – дуже далекі родичі. Такий колір очей виходить в результаті мутації гена HERC2. Виникла така мутація приблизно 6-10 тисяч років тому на Близькому Сході.

Вчені проаналізували ДНК єгипетського фараона Тутанхамона і виявили, що він відносився до генетичної галлогрупи R1b1a2, до якої належить і половина чоловічого населення Західної Європи. У Великобританії відсоток чоловіків цієї галлогруппи доходить до 70%, а в Єгипті – тільки 1%.

У 2002 році мешканка США Лідія Фейрчайлд при розлученні з чоловіком пройшла процедуру аналізу ДНК, яка показала, що вона не є матір’ю двох своїх дітей, що народилися, а також не є матір’ю дитини, якою була на той момент вагітна. Як виявилося, Лідія була химерою, тобто організмом, який утворився в результаті злиття на ранній стадії розвитку двох яйцеклітин, запліднених різними сперматозоїдами. В результаті цього організм Лідії в різних тканинах має різні послідовності в ДНК.

“Ген Гомера Сімпсона” – відносно недавно виявлений вченими ген, в результаті видалення якого лабораторні миші краще запам’ятовували предмети і швидше знаходили вихід з лабіринту. Такий ген є і у людини, але вчені ще не вивчили практичну користь його видалення у людей.

Якщо сон звичайної людини триває 7-8 годин, то у людини з мутацією в гені hDEC2, який регулює цикл сну і неспання, необхідність у сні істотно знижується (до 4 годин). Найчастіше носії такої мутації домагаються в житті великих успіхів. Маргарет Тетчер, наприклад, неодноразово заявляла про свій короткий сон, але чи було це пов’язано з цією мутацією – невідомо.

Адерматогліфія – рідкісне генетичне захворювання, пов’язане з мутацією в гені SMARCAD1. В результаті цієї мутації у людини відсутні відбитки пальців. В даний час в світі відомо лише 4 сім’ї з таким генетичним відхиленням.

За допомогою археології не можна визначити, коли люди стали носити одяг, так як він не зберігається в похованнях. Однак це може зробити інша наука – генетика. Вивчення ДНК платтяних вошей, які відкладають яйця на одяг, показало, що вони еволюціонували з головних вошей приблизно 170 тисяч років тому – саме в цей час людина стала одягатися.

Цікавинки про генетику ви можете додавати через форму коментарів.

Часто чуючи навколо себе вираз “легкий мов повітря”, навіть не здогадуємося, що річ йде про густину, а тим паче про те, в чому вимірюється густина.

Що таке густина?

Густина – це фізична величина, за допомогою якої характеризують певну речовину. Вона чисельно дорівнює масі речовини одиничного об’єму. Густина є показником фізичної характеристика будь-якої речовини. Позначається символом р.

В чому вимірюється густина?

Виходячи із її визначення, можна дістати одиницю вимірювання густини. Вона вимірюється в кілограмах на метр кубічний (кг/м3) . Це означає, що густина речовини, маса якої в об’ємі 1 м3 дорівнює 1 кг.

Що таке густина газу?

Густина газу – це фізична величина, яка показує, у скільки разів відносна молекулярна маса одного газу більша чи менша від відносної молекулярної маси іншого газу, взятих для порівняння. Вона є безрозмірною величиною. Також вона показує відношення густини газу до густини повітря при нормальних чи стандартних умовах.

Особливості густини газу:

Чим більшою стає температура повітря, ти густина газу зменшується. Вона може збільшуватись від збільшення тиску.

В чому вимірюється густина газу?

Одиниця вимірювання густини газу аналогічна густині речовини. Це Кг/м3.
Густина також притаманна і такому фізичному явищу як струм.

Що таке густина струму?

Густина струму – це фізична величина, яка характерна величині заряду, який проходить через одиничну площу за певний проміжок часу. Вона є векторною величиною, напрямок якої залежить від напрямку потоку заряду.

В чому вимірюється густина струму?

Оскільки вона характеризує силу струму, одиницею виміру якого є Ампер (А), то густина струму, відповідно, вимірюється в А/м2 .

Що таке оптична густина?

Оптична густина – це показник заломлення середовища. І чим більший цей показник, тим густина більша, і навпаки.
Оптична величина – це показник безрозмірної міри поглинання елемента для певної дожини хвилі.
Позначається символом D.

В чому вимірюється оптична густина?

Оптична густина має декілька одиниць вимірювання. Це:

Нанометри. Проценти. Ампери. Або вона є безрозмірною величиною.

Пластиди (грец. Plastides < plastos – утворений, оформлений) – характерні компоненти клітин лише рослинних організмів. Виділяють три Основні типи пластид – хлоропласти (зелені), хромопласти (червоні, оранжеві або жовті) і лейкопласти (безбарвні). Функції пластид Різні і залежать від особливостей їхньої будови.

Які функції виконують пластиди?

Пластиди (від грец. пластідес, пластос – виліплений, сформований) Це – двомембранні органели клітин рослин і деяких тварин (рослинних джгутикових). Пластиди різноманітні за формою, розмірами, забарвленням, особливостями будови.

Основні функції пластид:

– синтез органічних речовин, завдяки наявності власних ДНК і РНК та структур білкового синтезу;

– накопичення запасних поживних речовин;

– з допомогою різних пластид рослини забезпечують забарвлення окремих своїх частин у різний колір.

– Функція Хлоропластів – Здійснення фотосинтезу. У результаті фотосинтезу з вуглекислого газу й води з допомогою сонячної енергії утворюються вуглеводи;

– синтез інших речовин, таких як білки, ліпіди, деякі вітаміни;

– завдяки наявності в пластидах ДНК вони відіграють певну роль у передаванні спадкових ознак (цитоплазматична спадковість);

– Основна функція лейкопластів – накопичення поживних речовин – крохмалю, жирів, білків;

– Функція хромопластів – забарвлюють віночки квіток, плоди тощо в різні кольори: жовтий, оранжевий, червоний, завдяки наявності пігментів – Каротиноїдів.

Тепер вам відомо які функції здійснюють пластиди в клітині.

Якби всі знали які речовини забруднюють повітря, то ми б більш дбайливо ставилися до навколишнього середовища і кожен би знав що потрібно робити щоб зберегти повітря чистим.

Які речовини забруднюють повітря?

Однією з найбільш серйозних глобальних проблем, з якими зіткнулося людство за всю його історію – це проблема забруднення повітря. Ця небезпека полягає не тільки в тому, що в чисте повітря потрапляють шкідливі речовини, які згубні для організмів, а й в тому, що забрудненнями викликаються зміни в кліматі Землі.

Що таке забруднення повітря?

Забруднення повітря – це процес забруднення повітря всередині будь-яких приміщень і також у навколишньому середовищу фізичними, хімічними або біологічними речовинами, які здатні змінювати природні властивості атмосфери.

Основними джерелами забруднення повітря є автомобілі, промислові підприємства, домашні печі, і лісові пожежі. У число найбільш шкідливих забруднювачів повітря, які викликають високий рівень стурбованості громадської охорони здоров’я, входять тверді частинки, такі як:

Оксиди вуглецю (СО) оксид сірки (SO2 і SO3) сірчистий ангідрид Сірководень і сірковуглець оксиди азоту (NO і NO2) сполуки фтору сполуки хлору

Основними забруднюючими речовинами, які надходять в атмосферу при спалюванні палива, є тверді частинки (зола, сажа). Бензапірен (С20Н12), а також п’ятиокис ванадію (V2O5) відносяться до класу надзвичайно небезпечних. Діоксид (SO2) і триоксид (SO3) сірки є головними компонентами забруднення природного середовища при спалюванні палива.

Природне забруднення атмосфери. У нормі природні джерела забруднення не спричинюють істотних змін повітря. Інтенсивне поширення певного природного джерела забруднення на певній території (викиди попелу і газів вулканами, лісові і степові пожежі) можуть стати серйозною причиною забруднення атмосфери. Так, під час виверження вулкана Кракатау у 1883 р. маса попелу та пилу становила 150 млрд. т, і вони поширилися майже по всій земній кулі.

Внаслідок виверження вулкана на Алясці в 1912 р. в атмосферу надійшло понад 20 млрд. т пилу, який тривалий час утримувався в повітрі. Такі катастрофічні явища зумовлюють іноді утворення світлонепроникного екрана навколо Землі, а також зміну її теплового балансу. Проте природні забруднення атмосфери здебільшого не завдають великої шкоди людині, бо відбуваються за певними біологічними законами і регулюються кругообігом речовин, виявляються періодично.

Штучне (антропогенне) забруднення атмосфери. відбувається внаслідок зміни її складу та властивостей під впливом діяльності людини. За будовою та характером впливу на атмосферу штучні джерела забруднення умовно поділяють на технічні (пил цементних заводів, дим і сажа від згоряння вугілля) та хімічні (пило – або газоподібні речовини, які можуть вступати в хімічні реакції).

За агрегатним станом усі забруднювальні речовини поділяють на тверді, рідкі та газоподібні. Саме газоподібні забрудники становлять 90% загальної маси речовин, що надходять в атмосферу.

Забруднення атмосфери неоднакове по регіонах. В індустріально розвинених районах воно може бути в тисячу разів більшим за середньопланетарні значення. У світі щороку спалюють понад 10 млрд. т органічного палива, переробляють близько 2 млрд. рудних і нерудних матеріалів. Лише при спалюванні вугілля и атмосферу щороку потрапляє близько 120 млн. т попелу, а разом з іншими видами пилу – до 300 мли т. За приблизними підрахунками, в атмосферу за останні 100 років надійшло 1,5 млн. т арсену, 1 мли т нікелю, 900 тис. т чадного газу, 600 тис. т цинку, стільки ж міді.

Серйозної шкоди навколишньому середовищу завдає хімічна Промисловість. Особливо небезпечними є сірчисті сполуки, оксиди азоту, хлор та ін. Майже всі забруднювальні речовини можуть вступати між собою в реакції, утворюючи високотоксичні сполуки. У поєднанні з туманом це явище дістало назву фотохімічного смогу.

Значним джерелом забруднення довкілля є підприємства чорної металургії. Вони викидають в атмосферу багато пилу, кіптяви, сажі, важких металів (свинець, кадмій, ртуть, мідь, нікель, цинк, хром). Ці речовини практично стали постійними компонентами повітря промислових центрів. Особливо гостро стоїть проблема забруднення повітря свинцем.

Повітря забруднюють практично всі види транспорту, кількість якого постійно збільшується у всьому світі. Майже всі складові вихлопних газів автомобілів шкідливі для людського організму, а оксиди азоту до того ж беруть активну участь у створенні фотохімічного смогу. Одна вантажівка або один легковик викидає в повітря відповідно 6 м3, З м3 чадного газу СО. Забруднюється повітря і пилом гуми з покришок автомобілів і літаків (один автомобіль утворює близько 10 кг гумового пилу).

Найбільшу загрозу для людства становить забруднення атмосфери радіоактивними речовинами. Ця проблема вперше виникла в 1945 р. після вибуху двох атомних бомб, скинутих з американських літаків на японські міста Хіросіму й Нагасакі. Природна радіоактивність існує незалежно від діяльності людини.

Живі істоти певною мірою пристосувалися до неї, хоч шкідливість її для них є очевидною.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися які речовини забруднюють повітря.