Category: Енциклопедія

  • Функції травної системи

    Функції травної системи та їх значення ми розглянемо в цій статті.

    Травна система – система органів у багатоклітинних тварин, призначена для переробки і видобування з їжі поживних речовин, всмоктування їх в кров і виділення з організму неперетравлених залишків (кінцевих продуктів життєдіяльності).

    Основні функції травної системи:

    – Секреторна – вироблення та виділення залозистими клітинами трав­них соків (слина, шлунковий, підшлунковий, кишковий сік, жовч), що містять ферменти та складники які забезпечують їх високу активність.

    – Моторно-евакуаторна або рухова – здійснюється м’язами травного тракту і забезпечує зміну агрегатного стану їжі (подрібнення, перемішу­вання) та пересування її в аборальному напрямку.

    – Всмоктувальна – забезпечує транспорт кінцевих продуктів травлення, води, солей та вітамінів через слизову оболонку із порожнини травного тракту у внутрішнє середовище організму (міжклітинна рідина, кров, лімфа).

    – екскреторна (видільна) – виділення з травними секретами природних метаболітів, солей важких металів, лікарських речовин або їх метаболітів.

    – Інкреторна – виділення специфічними клітинами слизової оболонки шлун­ково-кишкового тракту та підшлункової залози гормонів, які стимулю­ють або гальмують функції органів травлення.

    – Захисна – здійснюється завдяки бар’єрній функції шлунково-кишкового тракту (бактеріоцидна, бактеріостатична, дезінтоксикаційна) та рефлекторним механізмам.

    – Рецепторна (аналізаторна) – хемо – і механорецептивні поля внутрішніх поверхонь органів травного тракту можуть бути загальними для рефлек­торних дуг вісцеральних і соматичних рефлексів.

    – Гемопоетична – здійснюється гемаміном (продукт залозистих клітин слизової оболонки шлунка), що стимулює всмоктування ціанкобаламіну, не­обхідного для дозрівання еритроцитів. Крім того, слизова оболонка шлунка, тонкої кишки та печінки депонує ферритин, який приймає участь в синтезі гемоглобіну.

    Необхідно звернути увагу на тe, що функції травного тракту у чо­ловіків, дітей і жінок мають свої особливості. Відмінність функцій проявляється в різній чутливості, активації та перебігу травних про­цесів, що пов’язано з статевою і віковою диференціацією тканин.

  • Чим вимірюється потужність?

    Чим вимірюється потужність?

    Якщо запитати пересічну людину В чому вимірюється потужність, то вона не відразу згадає, що і до чого. І справді, багато хто з нас, закінчивши школу, запхали знання з фізики десь у далекі шафки свого розуму, думаючи про те, що вони більше їм не знадобляться. Але, насправді, ми стикаємося з фізикою в житті набагато частіше ніж думаємо, тому знати певні ази, все таки потрібно.

    Що таке потужність?

    Потужність – це відношення роботи до проміжку часу, протягом якого вона виконувалася. Позначається літерою N.

    Основна одиниця вимірювання потужності – Ват (згідно з Міжнародною системою позначень – Вт).

    Вона названа в честь винахідника-механіка Джеймса Уатта, шотландсько-ірландського походження, який подарував світу універсальну парову машину та саме поняття потужності.

    Наразі існують різновиди даної одиниці виміру. Так, одиниця, яка в тисячу разів більша за 1 ват, називають кіловат, у мільйон разів більшу – мегават. Окрім вату є ще декілька одиниць вимірювання потужності – джоуль (Дж, який рівний 1 вату) та кінська сила (к. с., яка рівна 735,5 ват.). Але найбільш використовуваною все таки є ват.

    Чим вимірюється потужність?

    Для виміру потужності використовують:

      Ватметри Варметри Вольтметри Амперметри Фазометри

    Всі вони призначені для виміру електричної потужності і відрізняються лише методикою вимірювання та принципом дії.

  • Як вибрати фліпчарт?

    Сьогодні на ринку можна знайти??велику кількість різних фліпчартів. Як вибрати фліпчарт знають не всі, а особливо це питання важливе для тих, хто вперше купує такий девайс.

    Що таке фліпчарт?

    Фліпчарт – магнітно-маркерна дошка з кріпленням для листа або паперу, перевертається за принципом блокнота.

    Головна перевага фліпчартів перед дошками – легкість, можливість писати на паперовому блоці, щоб потім можна було повернутися до написаного, і, як уже зазначалося, мобільність.

    Як вибрати фліпчарт?

    Перше, на що потрібно звернути увагу – це Поверхня фліпчарта.

    Найкраще, якщо його поверхня комбінована: магнітно-маркерна або магнітно-маркерно-крейдяна (в останньому випадку фліп-чарт можна назвати “багатоверстатним”: на ньому можна писати і крейдою, і маркерами, в цьому випадку дошка поділяється на сектори і найчастіше робочими є всі поверхні).

    Також, слід звернути увагу на Підставку фліпчарта.

      Класична підставка фліпчарт має 3 ноги. Якщо Вам важлива мобільність і компактність дошки, але при цьому Ви дуже цінуєте ергономіку і комфорт, то є сенс зупиниться на таких дошках, це дозволяє здійснювати регулювання по висоті. Пересувна підставка: одна нога, закріплена на підставі з коліщатками.
      Пересувний варіант буде зручний тільки за деяких умов:
      – Колеса фліпчарта повинні фіксуватися, щоб він не відкочувався, коли ви на ньому пишете
      – Основа повинна бути досить потужною, щоб фліпчарт не втрачав стійкості.

    В магазині Ви можете вибрати фліпчарт враховуючи всі Ваші побажання.

    Купуючи фліпчарт потрібно уточнити, як і чим Регулюється його висота. Зазвичай флипчарт має можливість регулювання висоти до 190 см. За рахунок телескопічних ніжок, у дешевших моделей така можливість може бути відсутня. Важливим є, і те, з якого матеріалу зроблені фіксатори висоти це можуть бать пластикові та металеві гвинти.
    Природно пластик менш надійний, але його зовнішній вигляд більш естетичний.

    І останній, важливий момент – це наявність відкидних бічних тримачів для кріплення паперу магнітами, як правило, вони бувають в більш дорогих моделях. І їх використання дозволяє збільшити робочу поверхню.

    Сподіваємося, що ця інформація, допоможе зрозуміти, яким повинен бути ваш фліпчарт.

  • Цікаві факти про загартовування

    Цікаві факти про загартовування та про здоровий спосіб життя Ви дізнаєтеся з цієї статті.

    Цікаві факти про загартовування

    Загартовування – це ціла система спеціального тренування терморегуляторних процесів організму, яка включає в себе процедури, дія яких спрямована на те, щоб підвищити стійкість організму до переохолодження або перегрівання

    Загартовування до дії холоду сприяє більш інтенсивному теплоутворенню в організмі. Це, в свою чергу, забезпечує поліпшене кровопостачання шкірних покривів і зниження ризику отримати обмороження при тривалому перебуванні людини в зимовий час на відкритому повітрі

    Правильне і регулярне загартовування дає можливість виявити воістину безмежні можливості людського організму. Багато любителів купання в ополонці демонструють просто приголомшливі результати. Наприклад, житель Воронежа Володимир Дадакін, який протягом багатьох років систематично займається загартовуванням, зміг просидіти у воді при температурі +1 ?С цілих сто хвилин. Це при тому, що за даними американського дослідника Рітсон, при температурі води + 10 ° С людина втрачає свідомість вже через 30-60 хвилин, а смерть настає через 1-2 години

    Кілька нетрадиційних явищ в світі великого спорту – Світовий чемпіонат з плавання в холодній воді – в останні роки набуває все більшої популярності, привертаючи увагу любителів оздоровчих процедур з різних країн. Такі чемпіонати проводяться у відкритих басейнах, температура води в яких зазвичай не перевищує 5-6 ?С

    Регулярне проведення загартовування в навчальних закладах значно знижує рівень захворюваності серед учнів. Так, у багатьох школах після введення на уроках фізичної культури обов’язкових елементів загартовування відмічено скорочення числа простудних захворювань серед учнів на 40-50%. Результати таких експериментів достовірно підтверджені і опубліковані в серйозних наукових виданнях

    Ходіння босоніж – це найпоширеніший вид загартовування

    Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про загартовування.

  • Що лікує терапевт

    Які хвороби лікує терапевт знають не всі, в цій статті ми спробуємо розібратися в цьому питанні.

    Терапія ( therapy ) – систематичні дії з лікування і профілактики захворювань. Терапія спрямована на відстеження хвороб і на визначення курсу лікування пацієнтів. Якщо пацієнт не знає, до якого лікаря йому слід звернутися, то починати потрібно саме з візиту до терапевта.

    Саме фахівець терапевт визначає, до якого фахівця вас направити.

    Що лікує терапевт

    При відповіді на це питання, узагальнюючи, можна відзначити, що терапевт лікує майже всі ті захворювання, які не передбачають необхідності в оперативному втручанні. Найбільш часті захворювання, з якими хворі до нього звертаються:

    Простудні захворювання ( ГРВІ, ГРЗ, грипу, застуди) Захворювання бронхів і легенів ( бронхіт, пневмонія, бронхіальна астма, хронічна обструктивна хвороба легень, дихальна недостатність та ін ) Захворювання, пов’язані з діяльністю серцево – судинної системи ; Втома ( в т. ч. і втома хронічна ) ; Захворювання шлунково – кишкового тракту ( гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, захворювань тонкої кишки, синдрому роздратованого кишечника, гострого та хронічного панкреатиту, гострого та хронічного холециститу, вірусних гепатитів В і С, цирозу печінки тощо) ; Порушення, що стосуються сполучної тканини ; Захворювання хребта і спини, в т. ч. і захворювання суглобів; Захворювання нирок ; Неврологічні проблеми ; Захворювання, пов’язані з порушеннями в обміні речовин ( цукрового діабету, атеросклерозу, хвороб щитовидної залози, захворювань наднирників і гіпофіза та ін); Захворювання крові (анемії; лейкозів, порушень згортання крові – гемофілій, геморагічних діатезів та ін.)

    Обов’язки лікаря терапевта:

    збір анамнезу (отримання інформації про захворювання пацієнта, вивчення скарг на самопочуття, історії хвороби) ; застосування об’єктивних методів обстеження ( огляд хворого, в тому числі за допомогою простукування порожнин (перкусія) , прослуховування легень ( аускультація), промацування органів ( пальпації )) ; визначення спеціальних методів дослідження (наприклад, лабораторні, рентгенологічні); занесення інформації про діагноз і лікування пацієнта в його медичну карту ; визначення показань для госпіталізації (наприклад, якщо потрібна хірургічна операція) ; виявлення факторів ризику розвитку хронічних захворювань; оформлення лікарняного листа; призначення необхідних ліків, процедур та інших лікувальних заходів.

    Як працює терапевт

    На прийомі терапевт розпитує пацієнта з приводу скарг на самопочуття, з’ясовує причини попередніх звернень до медичних установ, вивчає його історію хвороби ( збирає анамнез), проводить огляд. Після первинної консультації лікар направляє пацієнта на необхідні дослідження (наприклад, зробити аналіз крові, сечі, зняти кардіограму, виміряти тиск). За результатами проведеного огляду, після вивчення аналізів і досліджень терапевт призначає лікування або, при необхідності, направляє до лікаря вузької спеціалізації (наприклад, якщо виявлено цукровий діабет – до ендокринолога)

  • Як навчитися розмовляти англійською?

    Як навчитися говорити англійською мовою самостійно? Це питання задають собі учні та студенти, для яких мовний бар’єр стає перепоною у вивченні мови.

    Розмовна англійська дуже важлива, адже деякі з легкість засвоюють граматику, але відповісти самостійно на питання їм досить важко. Ця проблема може виникати через вузький словниковий запас, через брак розмовної практики і психологічний бар’єр.

    Ось прості та ефективні поради, які допоможуть вам удосконалювати розмовну англійську мову.

    Як навчитися розмовляти англійською?

    1. Вчимо нові слова

    Очевидно, що чим більше слів ви знаєте, тим більше розмовних тем вам доступно, тим точніше ви можете висловити свої думки. Тому, захопившись розмовною практикою, не забувайте про поповнення свого словникового запасу.

    2. Вивчаємо синоніми і антоніми

    Щоб ваша мова була багатою і красивою, під час вивчення нового слова подивіться в словник, де вказані його синоніми і антоніми, наприклад Merriam-Webster. Групи синонімів запам’ятовуються легше, ніж окремі не зв’язані за змістом слова.

    3. Вчимо фрази

    Якщо запитати сучасних поліглотів, як навчитися говорити англійською мовою швидко, багато з них дадуть однаково: “Вчіть фрази-кліше, мовні конструкції і фразові дієслова”. Такі вирази, як Let’s talk briefly about… (Давайте поговоримо коротко про…), I am tempted to think that… (Я схильний думати, що…), I’ve got an impression that.. . (У мене враження, що…) допоможуть вам почати розмову грамотно і красиво.

    4. Активізуємо словниковий запас

    Активний запас – ті слова, які ви використовуєте в мові або на листі, пасивний – розумієте з чужої мови або при читанні, але самі не використовуєте. Чим більше ваш активний словниковий запас, тим більше у вас способів самовираження, тим більше ви можете сказати. Працюйте над його розширенням: вчіть нові слова і “активуйте”, привносите їх у свою мову.

    5. Удосконалюємо вимову

    Працюйте над вимовою: якщо ви плутаєте звуки або вимовляєте їх нечітко, ймовірність того, що вас зрозуміють, значно знижується. Хочете говорити правильно? Значить, наслідуйте мови тих людей, які говорять правильно. Можете наслідувати своєму викладачеві англійської, дикторові BBС, улюбленому акторові або англомовному одному, якщо такі є. Коли навчитеся чітко вимовляти звуки, у вас пройде страх бути незрозумілим, і ви не будете відчувати збентеження від свого акценту.

    6. Слухаємо навчальні аудіозаписи

    Вся принадність навчальних аудіозаписів в тому, що ви можете фактично без усяких зусиль освоїти кілька корисних розмовних фраз. Досить встановити собі на смартфон додаток для вивчення англійської і слухати по дорозі на роботу, під час обідньої перерви, в поїздці, під час шопінгу і т. д. Радимо прослуховувати одну і ту ж запис по кілька разів, а якщо є можливість, то і повторювати за диктором. Цей простий спосіб дозволить вам вивчити фрази з справжньої “живої” англійської мови.

    7. Дивимося відеоролики, фільми

    Працюйте з роликами приблизно таким же чином, що і з аудіозаписами. Дивіться відео, слухайте, ЯК і ЩО говорять носії мови, і повторюйте за ними.

    8. Співаємо пісні

    Улюблені пісні англійською мовою можуть допомогти вам у вдосконаленні навички говоріння. Знайдіть текст пісні і включіть улюблений хіт. Слухайте виконавця і повторюйте текст за ним. Постарайтеся встигнути за темпом мови співака і в той же час вимовляти слова максимально чітко. Така вправа допоможе вам прискорити темп мови і трохи відволіктися від виконання граматичних вправ.

    9. Читаємо вголос

    Читання вголос працює аналогічно прослуховуванню відео і аудіо, тільки тепер ви самостійно читаєте текст. У результаті запам’ятовуються нові слова і фрази. Почати можете з казок та коротких оповідань

    10. Говоримо якнайчастіше

    Чим більше ви будете спілкуватися англійською мовою, тим швидше досягнете швидкості мови. Ви можете домовитися з друзями про спільні тренування.

    11. Записуємо свій голос

    Виберіть яку-небудь тему (наприклад розповідь про вашу улюблену книгу, фільм)іі запишіть свою розповідь на диктофон. Після цього включіть запис і уважно прослухайте його. Зверніть увагу, в яких випадках у вас виникає заминка, де ви затягуєте паузу, наскільки швидка у вас мова, хороша вимова і правильне інтонування. Зазвичай перші записи – випробування не для слабкодухих: по-перше, ми не звикли чути себе з боку, по-друге, англійська мова на перших щаблях навчання звучить дивно і незрозуміло. Ми рекомендуємо вам взяти себе в руки (всі з цього починали) і продовжити подібні заняття. А через місяць-другий порівняйте першу і останні записи: різниця буде разюча, і це надихне вас на подальші подвиги у вивченні англійської мови.

    Практика, практика і тільки практика розмовної мови принесе бажані плоди. Однією теорії буде недостатньо: скільки б ви не читали корисних порад про те, як почати говорити англійською, це не дасться вам, поки ви не почнете застосовувати всі поради на практиці.

  • У яких продуктах міститься калій?

    Калій – один з найважливіших макроелементів, необхідних організму, оскільки він обов’язковий учасник багатьох обмінних процесів в організмі.

    Калій норма споживання

    Щоб не допустити дефіциту калію, необхідно включити в свій раціон продукти, що містять калій у великій кількості. Добова норма споживання калію для дорослої людини – не менше 2-2,5 г.

    У яких продуктах міститься калій?

    Продукти, з високим вмістом калію – це продукти харчування рослинного походження.

    1 . Сухофрукти і горіхи – рекордсмени за вмістом калію :

    Вмісту калію в сухофруктах і горіхах ( в 100г продукту ) :

    Курага ( 1710 мг)
    чорнослив ( 860 мг)
    родзинки ( 860 мг)
    мигдаль ( 745 мг)
    фундук ( 720 мг)
    арахіс ( 662 мг)
    насіння соняшнику ( 647 мг)
    кедрові горіхи ( 628 мг)
    волоський горіх ( 475 мг)
    Бобові і крупи містять калій у великій кількості :

    Вмісту калію в бобових і крупах ( в 100г продукту ) :

    Квасоля ( 1100 мг)
    горох ( 879 мг)
    сочевиця ( 663 мг)
    вівсяна крупа ( 380 мг)
    гречана крупа ( 360 мг)
    пшоно ( 212 мг)
    Фрукти і ягоди також багаті калієм :

    Вмісту калію в фруктах і ягодах (у 100г продукту ) :

    Банани ( 400 мг)
    персик ( 363 мг)
    абрикоси ( 302 мг)
    виноград ( 255 мг)
    яблука ( 280 мг)
    хурма ( 200 мг)
    апельсини ( 200 мг)
    грейпфрут ( 200 мг)
    мандарини ( 200 мг)
    калина ( 180 мг)
    журавлина ( 119 мг)
    брусниця ( 90 мг)
    чорниця ( 51 мг)
    Овочі, які ми вирощуємо на своєму городі, теж можуть похвалитися високим вмістом калію :

    Вмісту калію в овочах ( в 100г продукту ) :

    Картопля ( 550 мг)
    капуста брюссельська ( 375 мг)
    томати ( 310 мг)
    буряк ( 275 мг)
    часник ( 260 мг)
    моркву ( 234 мг)
    топінамбур ( 200 мг)
    цибуля ( 175 мг)
    червоний перець ( 163 мг)

    Продукти, що містять калій тваринного походження : м’ясо, риба, молочні продукти.

    М’ясо в середньому містить від 150 до 300 мг калію на 100 грамів продукту. Приблизно стільки ж містять і рибні продукти.

    З молочних продуктів можна виділити сир, кефір, молоко і сир.

    Цікавий факт: Близьким другом калію є магній, і брак останнього погіршує засвоєння першого. Тому раджу вам прочитати статтю ” У яких продуктах міститься магній? ” , Щоб продукти максимально засвоювалися і приносили максимальну користь здоров’ю.

    Тепер вам відомо в яких продуктах міститься калій і скільки його потрібно організму в день, щоб скласти свій денний збалансований раціон харчування.

  • Які клітини крові здатні активно рухатись?

    Які клітини крові здатні активно рухатись?

    Лейкоцити Здатні самі активно рухатися подібно до амеби, проникати крізь стінку капілярів і виходити у міжклітинний простір. Лейкоцити виконують важливу функцію захисту організму від проникнення хвороботворних мікробів. При пошкодженні шкіри вони направляються із судин у тканини, до рани, де захоплюють бактерії і перетравлюють їх.

    Цей процес активного захоплення і поглинання чужорідних живих організмів (бактерій, вірусів, мікро-скопич. грибків і ін), а також неживих частинок, що потрапили в організм, називається фагоцитозом, а лейкоцити, які його здійснюють, називаються фагоцитами.

    Лейкоцити, або білі кров’яні тільця, відрізняються від еритроцитів наявністю ядра й здатністю до активного руху за допомогою псевдоніжок, унаслідок чого вони можуть виходити з кров’яного русла й рухатися по тканинах­ організму. Лейкоцити бувають різними за розміром, формою ядер, властивостями цитоплазми та функціями.

    За будовою лейкоцити поділяють на дві великі групи:

      зернисті, або гранулоцити, незернисті, або агранулоцити.

    Гранулоцити – нейтрофіли, еозинофіли та базофіли – мають у цитоплазмі велику кількість гранул, що забарвлюються різними барвниками. У гранулах містяться ферменти, необхідні для здійснення внутрішньоклітинного перетравлювання чужорідних речовин. Ядра всіх гранулоцитів розділені на 2-5 частин, з’єднаних між собою нитками. Тому їх іще називають сегментоядерними лейкоцитами. Свою назву клітини зернистого ряду одержали від барвника, що здатний їх забарвлювати: еозинофіли сприймають кислу фарбу (еозин) базофіли – лужну (гематоксилін), а нейтрофіли – і ту, й іншу.

    До агранулоцитів належать лімфоцити й моноцити. Лімфоцити, найменші з-поміж лейкоцитів, мають велике округле ядро, оточене вузьким обідком цитоплазми. Найбільші агранулоцити – моноцити – мають ядро у формі бобу або овалу.

    Лімфоцити поділяють на два класи – В-лімфоцити й Т-лімфоцити.

      В-лімфоцити утворюються в червоному кістковому мозку, потім з них формуються клітини, що виробляють антитіла, Т-лімфоцити дозрівають утимусі – вилочковій залозі. Вони беруть участь у розвитку й збереженні імунітету

  • Як написати вступ до курсової роботи

    Як написати вступ до курсової роботи потрібно знати всім студентам, адже на нього звертають увагу всі викладачі.

    Як написати вступ до курсової роботи

    Розділ “Вступ” – це одна з важливих частин курсової роботи. Для студентів 1-3 курсів ця частина може здаватися найважчою, хоча і не перевищує 1-2 сторінок тексту. Давайте з’ясуємо, що писати у вступі курсової роботи. Вступ складається, як правило, з декількох важливих частин.

    План вступу в курсовій роботі часто виглядає однаково, тому що практично в кожному ВНЗ однакові вимоги до оформлення.

    Структура вступу до курсової роботи:

    1. Вступна частина (не більше 1-го абзацу або 2-3 пропозиції) – описується загальний стан розглянутої теми.

    2. Актуальність теми дослідження – тут слід написати про важливість вивчення даної теми в даний час. Тобто пояснити, чому ви вибрали саме це тему і що дозволить зробити її вивчення.

    3. Мета курсової роботи. Це може бути: вивчення, опис, визначення, встановлення, дослідження, розгляд, розробка, розкриття, освітлення, виявлення, аналіз, узагальнення чого-небудь.

    4. Завдання дослідження – вони пишуться для того, щоб за допомогою їх вирішення можна було досягти мети, яку ми ставимо в роботі. Тобто для досягнення мети роботи слід вивчити, описати, показати, визначити, встановити, досліджувати, розглянути, розробити, розкрити, висвітлити, виявити, проаналізувати, довести, узагальнити що-небудь.

    5. Об’єкт і предмет дослідження. Об’єкт включає в себе предмет, а не навпаки. Адже предмет говорить про більш вузький сектор дослідження і змушує нас конкретизувати область дослідження.

    6. Огляд літератури. У цій частині введення слід вписати тих авторів, праці яких використовувалися при написанні курсової, і коротко описати, що вони вивчали. При цьому важливо вказати також і тих авторів, які були рекомендовані науковим керівником.

    7. Опис структури курсової роботи. Тут варто вказати всі розділи, які містить курсова робота і що в них розглянуто.

    Іноді нам не вистачає часу для написання роботи, тоді краще по вашій темі.

    Приклад вступи до курсової роботи подано нижче.

    Вступ

    Електронна пошта, в даний час, є одним з найважливіших інформаційних ресурсів мережі Internet – засобом електронних комунікацій, основним призначенням якої є можливість спілкуватися користувачам один з одним.
    Фактично появу електронної пошти можна віднести до 1965 року, коли співробітники Массачусетського технологічного інституту (MIT) Ноель Морріс і Том Ван Вабив написали програму MAIL для операційної системи CTSS (Compatible Time-Sharing System), яка була встановлена??на комп’ютері IBM 7090/7094.
    Потім, протягом багатьох років створювалися нові поштові програми, які постійно вдосконалювалися.
    Наприклад, в 1971 році Рей Томлінсон, співробітник компанії “Bolt Beranek and Newman, Inc.” (BBN), розробив поштову програму для пересилки повідомлень по розподіленої мережі. А в 1972 році, він же модернізував її, адаптувавши для використання в мережі ARPANET, яка була попередницею нинішньої мережі Інтернет. Саме в цей час в адресах електронної пошти став використовуватися символ “@”.
    Перша ж програма, яка дозволяла створювати і сортувати списки листів, зберігати повідомлення в файлі, а також пересилати електронні листи на іншу адресу або автоматично відповідати на отримане послання, була розроблена вже Ларрі Робертсом.
    Поступово налаштовувалася електронний поштовий зв’язок між різними країнами і континентами, дозволяючи людям обмінюватися електронними листами на величезних відстанях.
    У міру зростання популярності електронної пошти стали з’являтися також різні шкідливі об’єкти, які роблять пошту вразливою, такі як віруси і спам, поширювані через мережу.
    Перший спам був розісланий в 1994 році, будучи тоді першої розсилкою рекламних оголошень, які мають зараз своє поширена назва і статус – розсилки “засмічують” поштові скриньки користувачів непотрібною інформацією.
    Таким чином, з 2000 року електронний спосіб відправлення та отримання листів не здає своїх позицій і, на сьогоднішній день, мільйони людей використовують електронну пошту як спосіб зв’язку.

    Актуальність. У сучасних умовах життя, коли необхідно швидко реагувати на події, що відбуваються в світі, використання електронної пошти незамінне. Особливо це стосується ділової сфери. Електронна пошта може застосовуватися в різних цілях. Наприклад, для інформаційної підтримки споживачів або рекламування товарів і послуг.
    У зв’язку з цим використання електронної пошти є актуальним. Вона повинна забезпечувати користувачеві виконання всіх основних функцій:
    – Доставку листів;
    – Відправлення повідомлень.
    З використанням електронної пошти, з’явилася необхідність вивчення основних її характеристик і принципів роботи, а також способів захисту від шкідливих об’єктів.

    Мета курсової роботи – охарактеризувати поняття “електронна пошта” і вивчити принципи її роботи.

    Завдання курсової роботи :
    – Розкрити поняття “електронна пошта”
    – Показати основні переваги використання електронної пошти;
    – Виявити недоліки електронної пошти;
    – Виявити необхідність в захисті електронної пошти від вірусів і спаму;
    – Визначити основні шляхи вирішення проблеми захисту поштової скриньки.
    – Вивчити, на підставі, яких протоколів функціонує сервіс електронної пошти.

    Об’єктом дослідження даної курсової роботи є електронна пошта в цілому.
    Предмет дослідження – вивчення основних принципів роботи електронної пошти, її програмних і апаратних компонентів.

    [Огляд літератури] В ході написання курсової роботи були використані літературні джерела наступних авторів: Гаєвський, А., Жуков А. С., Попов В. Б., Саврасенко А. А., Романенко В. В.

    Структура роботи складається з вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури, глосарію та додатків.

  • Фразеологізми зі словом Брати

    Фразеологізми зі словом Брати

    БРАТИ (ВЗЯТИ) НА ГЛУМ
    Брати (взяти) на глум (рос. поднимать на смех) – викрити й осміяти когось за брехню, похваляння тощо.

    БРАТИ БИКА ЗА РОГИ
    Брати (узяти) бика за роги – сміливо, рішуче братися за справу, починаючи з основного, найважливішого.

    БРАТИ ЗА ЖИВІТ
    Брати (узяти) за живіт – дошкуляти; корчитися від заздрощів, скупості, страху, досади й под.

    БРАТИ НА КЛИН
    Брати (узяти, піднімати) на клин (на кпини) – глузувати, насміхатися.

    БРАТИ ДО СЕРЦЯ
    Брати (узяти, приймати) до серця – гаряче, боляче реагувати на щось; ставитися співчутливо, із зацікавленістю.

    БРАТИ ЗА ЖАБРИ
    Брати (хапати) за жабри – ставити в безвихідне становище, брати міцно у свої руки; піймати на чомусь, звинуватити.

    БРАТИ В ЛЕЩАТА
    Брати в лещата (рос. брать в тиски) – змусити щось робити, нав’язати свою волю, позбавити можливості супротиву.

    БРАТИ В РОБОТУ
    Брати в роботу (рос. брать в оборот) – залучити когось аба щось до діла, часто нечесним способом, з корисливою метою.

    БРАТИ ЗА ГОРЛЯНКУ
    Брати за горлянку – вчепитися.

    БРАТИ СЕБЕ В РУКИ
    Брати себе в руки – ставати зібраним, цілеспрямованим, діяльним, рішучим.

    БРЕХНЕЮ СВІТ ПРОЙТИ
    Брехнею світ пройти – все життя брехати.

    БРЕХНЮ ЗАВДАВАТИ
    Брехню завдавати – звинувачувати когось у брехні.

    БРАТИ НОГИ В РУКИ
    Брати, взяти ноги в руки (на плечі) у ролі прис.– швидко бігти, квапливо іти, тікати.

    БРАТИ ВЕРХ
    Брати верх – здо­бувати перевагу в чомусь; перемагати

    НА ГЛУЗИ БРАТИ
    На глузи брати (узяти, піднімати) – насміхатись, глузувати.

    НАБРАТИ ШОЛОМОМ ВОДИ
    Набрати (напитися) шоломом води – здобути перемогу.

    НАБРАТИ ВОДИ В РОТ
    Набрати води в рот – уперто мовчати, берегти таємницю.

    НАБРАТИСЯ ЮШКИ
    Набратися юшки – перейнятися чиїми-небудь поглядами, думками, ідеями; засвоїти чиїсь манери, звичаї.