Category: Енциклопедія

Ведмеді – великі клешоногі тварини, герої багатьох казок. Всі ми знаємо, що ведмеді впадають в сплячку взимку, а які Цікаві факти про ведмедів ви ще знаєте. Ми підібрали Найцікавіші факти про ведмедів, прочитавши які ви дізнаєтеся багато нового.

Цікаві факти про ведмедів

Всі види ведмедів неймовірно розумні. Так наприклад, багато мисливців і спостерігачі стверджують, що ведмеді підкидають каміння і палиці в капкани, щоб їх знешкодити і отримати приманку; часто заплутують сліди, ходячи задом в перед і колами. Бурі ведмеді на пам’ять знають всі в своїй околиці галявини з ягодами, фруктами і грибами, і знають коли вони дозріють…

Найближчі родичі ведмедів – собаки, Вовки Та лисиці.

Скільки живуть ведмеді? Термін життя ведмедів в дикій природі приблизно 30 років. Найстаріший відомий ведмідь жив у неволі 47 років.

Ведмедів прийнято вважати Косолапими, але це зовсім не так. Вся справа в їх незвичайної ході: ведмеді одночасно спираються на дві ліві лапи або на дві праві, от і створюється враження, ніби тварина перевалюється з одного боку на інший.

У ведмедів два шари шерсті. Перший шар короткий і щільний, служить він для утримання тепла. Другий – довгий і рідкісний, призначений для захисту від води.

Незважаючи на всю свою повільність і незграбність, ведмеді мають дуже хорошу реакцію і можуть дуже швидко бігати. На коротких дистанціях “клишоногі” можуть розвивати Швидкість в 55 км/год, це на 20 км/год більше, ніж показник фізично підготовленого чоловіка.

Ведмеді живуть у лісах, наприклад бурі, грізлі, малайські, Вміють лазити по деревах. Правда висоту охоче підкорюють тільки молоді особи.

Всі ведмеді, крім білого і панди впадають у Зимову сплячку. Під час сплячки ведмідь втрачає від 30 до 50 % маси тіла. Під час сплячки ведмідь не испражняется.

Нормальний Пульс ведмедя 40 ударів на хвилину. Коли ведмідь впадає в сплячку пульс знижується до 8 ударів на хвилину.

Тільки полярні ведмеді вживають в їжу одне лише м’ясо, решта види є практично Всеїдними.

Ведмеді є єдиними хижаками, які регулярно їдять і м’ясо, і рослини. З цієї причини, вони мають різні зуби, спеціально для м’яса і рослинної їжі.

Полярний ведмідь за один раз може з’їсти 70 кг м’яса, а панда до 22 кг бамбука.

Ведмеді Бачать добре, майже настільки ж як і люди. Але слух і нюх у них розвинені в рази краще, ніж у нас. Бурий ведмідь, наприклад, здатний унюхать мед за 8-9 км або за 5 км почути жужання Бджіл, а білий ведмідь здатний розрізнити запах тюленя за 32 км або почути як той пливе під метровим шаром льоду на відстані 1 км.

Не секрет, що Ведмеді можуть прямо ходити на задніх лапах. Але мало хто знає, що при ходьбі ведмеді повністю ставлять стопу на землю. Крім ведмедя так ходити може тільки людина.

Слово ” Bear ” з’явилося ще в стародавній Англії, означає воно “яскраво – коричневий”

У 2008 році, один канадець був атакований ведмедем – грізлі. Він вижив, прикидаючись мертвим. Ведмідь у підсумку втратив інтерес і пішов.

Цікаві факти про білих (полярних) ведмедів

В Арктиці живуть від 21 000 до 28 000 білих ведмедів.

Тільки полярний Ведмідь хижак. Всі інші ведмеді всеїдні.

Більшість ведмедів, народжуються без хутра. Тільки білі ведмеді і гігантські панди, народжуються з тонким білим хутром.

Найбільший ведмідь – полярний. Вага дорослого самця доходить до 500 кг.

Полярні (білі) ведмеді можуть пропливати до 100 миль без відпочинку. Більш того, подібно пінгвінам вони здатні з великою швидкістю вистрибувати з води на відстані до 2,5 метрів.

Під білим хутром полярного ведмедя перебувати Чорна шкіра.

Шлунок полярного ведмедя вміщує до 68 кг м’яса.

Цікаві факти про бурих ведмедів

Новорожденний бурий ведмідь може важити менше півкіло. У зрілому віці його вага збільшується в 1000 разів. Якби люди росли як ведмеді то в дорослому віці вони б важили більше 6000 кг.

У світі найбільш поширений бурий ведмідь.

Бурі ведмеді занесені до Червоної книги і знаходяться в розділі видів, які знаходяться під загрозою зникнення.

Цікаві факти про панд

У панди 6 пальців, вірніше 5 повноцінних пальців і один допоміжний для лазіння по деревах.

У гігантської панди дуже велика голова відносно її тіла. Вчені вважають, що це викликано тим, що панда потребує сильних м’язах щелепи і шиї, щоб їсти бамбук, який складає 99 % її раціону. Що залишився 1 % складається з комах.

Цiкавi факти про тварин ведмедiв можна доповнювати, а якщо ви володієте такою інформацією лишайте її в коментарях.

Хто такі нормани? Повідомлення про норманів розповість про їх спосіб життя та вірування.

Хто такі нормани?

Нормани – це одна з назв північних народів. Скандинавський півострів завдовжки майже 2000 км – найбільший у Європі. Здавна його заселяли північні германські племена, яких у Західній Європі називали норманами, тобто “людьми Півночі”.

Більшу частину Скандинавського півострова займали ліси та гори. Земля була малопридатною для землеробства, тому в житті скандинавів велике значення мало море, а їхніми головними заняттями були мореплавство, рибальство, скотарство та мисливство.

На світанку епохи Середньовіччя нормани жили племенами, кожне з яких очолював ярл, або конунг. Це був військовий вождь, який мав добре озброєну дружину, і кожен воїн давав йому клятву вірності.

Наприкінці VIII ст. в Скандинавії налічувалося не більше 2 млн жителів. Однак із початку IX ст. населення починає зростати. Цей приріст, а також пов’язана з ним нестача засобів до існування, спонукали скандинавів здійснювати набіги на сусідні землі. Такі походи організовували та очолювали вихідні зі знатних родин. Так, у VIII ст. з’явилося чимало “берегових вождів”, які були безземельними, але мали хоробрі серця. Навесні вони лаштували кораблі та зброю, набирали загін відважних воїнів і вирушали в далеке плавання. Часто перед відплиттям догори підкидали спис і за напрямком його падіння визначали шлях майбутнього походу.

Як називалися кораблі норманів?

Мореплавство було відоме жителям Скандинавського півострова з давніх-давен. Вони добре вивчили морські шляхи та вправно пересувалися вздовж берегів вузькими й звивистими затоками – фіордами. Нормани були чудовими суднобудівниками, а їхні кораблі на той час вважалися найкращими. Із VIII ст. скандинави будували вже вітрильні багатовесельні кораблі, довжина яких сягала 20 і більше метрів, а ширина – від 4 до 5 метрів. Такі судна вмішували до 150 осіб. У разі погреби їх можна було перенести на руках. Корма й ніс корабля мали загострену форму, тому для зміни курсу досить було тільки переставити весла. Корабель мав вітрило чотирикутної форми, яке часто фарбували в червоний колір.

Самі нормани з гордістю називали свої кораблі ” Кіньми моря “. Ніс корабля прикрашали вирізьбленою з дерева головою дракона або змія. За тогочасними віруваннями, це надавало кораблю магічної сили, боронило його від злих духів і відлякувало ворогів. Коли нормани приставали до берега й витягували корабель на сушу, то голову звіра знімали, щоб не розгнівати місцевих богів. Жителі Півночі давали кораблям імена (“Дракон”, “Великий змій”), дорожили ними й берегли їх.

Оскільки морських карт не було, то нормани знаходили дорогу за сонцем і зірками чи за обрисами землі.

Духовний світ норманів

Релігією норманів було Язичництво. Усе починалося зі звичайного обожнювання явищ природи. Поступово створилася багата міфологія, складена з історій про войовничих героїчних богів, які жили в Асгарді – скандинавському Олімпі.

В Асгарді володарювали три головні боги Один, Тор і Фрейр. Із-поміж них верховним богом був Один – бог війни та мудрості. Він був однооким, бо віддав друге око в заклад, щоб набратися мудрості і знань. Скандинавські народи уявляли, що Один проноситься над світом на восьминогому копі з вірними супутниками-воронами – Думкою і Пам’яттю. Ці ворони щоднини облітали світ і сповіщали йому про все, що побачили й почули. Дружиною Одина була богиня-красуня Фрігт. яка славилася своїм милосердям. Вона піклувалася про здоров’я дорослих і дітей, була покровителькою шлюбів, утіленням родючості.

Крім головних, у норманів були й інші боги, а також ельфи, добрі та злі духи тощо. Особливо цікавими є легенди про потворних маленьких тролів, які оберігали заховані в скелях або під землею скарби.

Релігійні ритуали стали важливим елементом повсякденного життя північно-європейських народів. Місця, у яких вони поклонялися богам, вважалися священними. Як правило, це відбувалося під відкритим небом – у гаю чи на узгір’ї, на галявині чи біля скелі, на луці чи біля потічка. Мали нормани також святилища – освячені храми. Проте вони не збереглися до наших днів, бо внаслідок християнізації були повністю знищені.

Від чого залежить активність ферментів Ви дізнаєтесь з цієї статті.

Що таке ферменти?

Ферменти – ц Е біологічні каталізатори, які відносяться до білкової природи та синтезуються в клітинах живих організмів. Ферменти координують і прискорюють біохімічні реакції, які регулюють обмін речовин.

На активність ферментів впливає декілька відповідних умов:

певна температура, тиск, кислотність середовища, концентрація водневих іонів (рН) середовища, концентрація субстрату, наявність активаторів і інгібіторі.

Ферментативні реакції відбуваються у декілька послідовних етапів. Ланцюги взаємопов’язаних таких реакцій забезпечують в повній мірі нормальний перебіг процесів перетворення енергії і обміну речовин в організмі. Особливо є визначальним вплив температури на активність ферментів. Підвищення температури призводить до підвищення хімічних реакцій ферменту. Але занадто тривале перебування при високій температурі призводить до зниження активності ферменту та його денатурації. Низькі ж температури теж впливають на їх активність, але на відміну від високих температур, вони інгібують дію ферменту, не руйнуючи їхньої структури.

Залежно від хімічного складу ферменти прийнято поділяти на складні та прості.

Прості ферменти – це прості білки, які побудовані лише із залишків амінокислот. Складні ферменти – це білки, молекула яких має небілкову частину – кофермент.

Активність складних ферментів визначається:

А) розташуванням їх у клітині

Б) кількістю амінокислотних залишків

В) просторовою структурою

Г) наявністю небілкової частини

Д) молекулярною масою

Активність простих ферментів визначається:

А) наявністю білкової частини

Б) кількістю амінокислот

В) реакціями гідролізу

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися, чим визначається активність складних ферментів.

Що таке акомодація, її види та значення ви можете дізнаєтися в даній статті.

Акомодація ока

Вірне сприйняття різновіддалених предметів можливе лише за умови проектування їх зображення оптичною системою ока безпосередньо на сітківку. Ця здатність досягається зміною кривизни кришталика відповідно його заломлюючої сили і називається Акомодацією ока.

Акомодація – це здатність ока до ясного бачення віддалених на різну відстань предметів, тобто бачити добре й удалину, і поблизу.

При переведенні погляду з далеко розташованих від ока предметів на близько розташовані війковий м’яз скорочується і кришталик, завдяки еластичності, стає опуклішим. При цьому збільшується його Заломлююча сила і зображення фокусується безпосередньо на сітківці. При віддаленні предмета від ока напруження м’яза зменшується. Війкове тіло натягується і капсула кришталика стискує його. Від цього заломлююча сила зменшується.

Механізми акомодації: у момент перекладу погляду з далеких предметів на ближні відбувається скорочення цилиарной м’яза, внаслідок чого зменшується її діаметр, розслаблюються циннови зв’язки, і кришталик стає більше опуклим, що збільшуються його заломлюючі здатності.

Око людини налаштоване на сприйняття далеко розташованих предметів.

Скорочення війкового м’яза починається тоді, коли предмет наближається на відстань 65 см, а максимальна буває при його розміщенні на відстані 7-14 см від ока.

Найменша відстань від ока, з якої зображення ще сприймається чітко, для дітей і підлітків у нормі становить 7-10 см. З віком кришталик втрачає свою еластичність і акомодаційна здатність ока зменшується.

Регуляція акомодаційних реакцій відбувається рефлекторно.

У людини різке Зниження акомодаційної здатності настає після 40 років. На близькій відстані вона перестає чітко розрізняти предмети – це Стареча далекозорість.

Стареча далекозорість, або пресбіопія, обумовлена відсуванням найближчої точки ясного бачення внаслідок втрати кришталиком еластичності і відповідного зменшення його заломлюючої сили при найбільшому посиленні акомодації. У 10 – річному віці найближча точка ясного бачення знаходиться на відстані менше 7 см від ока, в 20 років – 8,3 см, в 30 років – 11 см, а до 60-70 років наближається до 80-100 см.

Людині завжди було цікаво знати, Як і коли утворилася Земля, планета на якій вона живе. На цю тему існує багато наукових гіпотез та простих припущень. Гіпотез про походження нашої планети значно більше, ніж гіпотез про походження Всесвіту. В даній статті розглянемо деякі Теорії щодо появи Землі.

Як утворилася планета Земля?

В історії Землі існує безліч найважливіших подій та етапів розвитку еволюції, які сталися на планеті з моменту її утворення. Вік Землі зафіксований на позначці в 4,5 мільярда років (4540000000 років), що відповідає приблизно 1/3 віку Всесвіту, за цей час відбулися величезні біологічні та геологічні зміни. Формування Землі, а так же освіту Сонця та інших тіл Сонячної системи сталося від ущільнення хмари міжзоряного пилу. Туманності протопланетних дисків формувалися шляхом збільшення речовини на орбіті навколо них.

Серед відомих припущень про освіту Землі можна виділити Теорію французького вченого Ж. Бюффона (1707-1788 р. р.), який вважав, що наша Планета утворилася в результаті космічної катастрофи. Теорія Бюффона підкуповує простотою – на його думку, колись дуже давно Сонце зіткнулося з великим небесним тілом (на думку Бюффона – з кометою). В результаті цього зіткнення виникли бризки з сонячної матерії, з яких згодом утворилися планети.

Схожу гіпотезу озвучив англійський учений Д. Джині (1877-1946 р. р.). На його думку, повз Сонця колись пролетів крупний космічний об’єкт (на думку Джині – інша зірка) і своїм гравітаційним полем буквально відірвала від Сонця шматки матерії. Ці сонячні “обривки” не покинули Сонячну систему, а оберталися навколо світила, поступово охололи, придбали кулясту форму і стали планетами.

Трохи інакше мислив Німецький учений І. Кант (1724-1804 р. р.). Він висунув припущення, що вся Сонячна система виникла з величезного і холодного пилової хмари. Окремі частинки матерії, котра утворює ця хмара перебували в хаотичному русі, стикалися, притягувалися один до одного і незабаром утворили згустки, які послужили основою для утворення Сонця і планет.

Француз П. Лаплас (1749-1827 р. р.) навпаки, був упевнений, що Об’єкти Сонячної системи утворені з розпеченої газової хмари, яка оберталася і стискалася в обсязі, утворюючи згустки, з яких виникли небесні тіла.

В даний більшість учених підтримують гіпотезу утворення Землі з міжзоряної пилоподібної речовини, включаючи її молекулярний склад, а також шматки і уламки різних небесних тіл. Процеси, що лежать в основі цієї гіпотези появи Землі вперше описав російський вчений О. Ю. Шмідт (1891-1956 р. р.). На його думку, справа була так. Приблизно 4,6 млрд. років тому навколо тоді ще молодого Сонця почали утворюватися згустки і скупчення речовини, поступово збільшуються в розмірах через тяжіння все більшого “будівельного матеріалу” і завдяки поступовому збільшенню сил гравітації.

Земля була сформована приблизно Через 10 мільйонів років після початку ущільнення міжзоряного пилу. Тепло, що виділяється в результаті ущільнення, сформувало планету в розплавленому стані, у якої під час диференціації шарів, утворилося внутрішнє ядро з важких елементів огорнуте мантією і прото-кора утворена легкими елементами. Саме в цей час, утворився Місяць, ймовірно, через зіткнення між Землею і гігантським астероїдом.

Земля охолоджувалася і поступово набувала тверду кірку, з якої Вийшли перші континенти. При постійному бомбардуванню метеоритами і кометами з льодом, Земля поповнилася величезною кількістю води, з якої утворилися океани, а вулканічна активність і водяна пара створили примітивну атмосферу, спочатку позбавлену кисню. Континенти плавали на розплавленої мантії, з’єднуючись і роз’єднуючи в процесі, який був повторений багато разів протягом чотирьох з половиною мільярдів років.

Хімічні реакції призвели до утворення органічних молекул, що взаємодіють один з одним і утворюють структури все більш складні і складні, які нарешті, привели до молекул, здатним відтворювати свої копії. Ця здатність і привела до створення життя. Спочатку життя почалося у вигляді одноклітинних організмів, але пізніше перейшла до багатоклітинних, а в еволюційному процесі, такому як фотосинтез, з’явився кисень атмосфери, що призвів до створення озонового шару. Форми життя, еволюціонують у багатьох видах, стають досконалішими, колонізують і поступово займають всі місця проживання на Землі. Заледеніння, виверження вулканів і падіння метеоритів викликають масове вимирання багатьох видів, але решта види перетворюються в нові форми і завжди відтворюють нову Біосферу.

Тепер ви знаєте як утворилася планета Земля. Якщо ви маєте більше інформації про походження Землі, пишіть в коментарях.

Будова атомів металів визначає не тільки характерні фізичні властивості простих речовин – металів, а й спільні їх хімічні властивості.

Хімічні властивості металів

Прі великому різноманітті всі хімічні реакції металів належать до окисно-відновних і можуть бути тільки двох типів: З’єднання і заміщення. Метали здатні при хімічних реакціях віддавати електрони, тобто бути відновниками, проявляти в з’єднаннях, що утворилися, тільки позитивну ступінь окислення.

У загальному вигляді це можна виразити схемою:

Ме0 – ne → Me + n,

Де Ме – метал – проста речовина, а Ме0 + n – метал хімічний елемент в поєднанні.

Метали здатні віддавати свої валентні електрони атомам неметалів, іонам водню, іонам інших металів, а тому будуть реагувати з неметалами – простими речовинами, водою, кислотами, солями. Однак відновна здатність металів різна. Склад продуктів реакції металів з різними речовинами залежить і від окислювальної здатності речовин і умов, при яких протікає реакція.

При високих температурах більшість металів згорає в кисні:

2Mg + O2 = 2MgO

Не окислюються в цих умовах тільки золото, срібло, платина і деякі інші метали.

З галогенами багато металів реагують без нагрівання. Наприклад, порошок алюмінію при змішуванні з бромом загоряється:

2Al + 3Br2 = 2AlBr3

При взаємодії металів з водою в деяких випадках утворюються гідроксиди. Дуже активно при звичайних умовах взаємодіють з водою лужні метали, а також кальцій, стронцій, барій. Схема цієї реакції в загальному вигляді виглядає так:

Ме + HOH → Me (OH) n + H2 ↑

Інші метали реагують з водою при нагріванні: магній при її кипінні, залізо в парах води при червоному кипінні. У цих випадках виходять оксиди металів.

Якщо метал реагує з кислотою, то він входить до складу солі, яка утворюється. Коли метал взаємодіє з розчинами кислоти, він може окислюватися іонами водню, наявними в цьому розчині. Скорочене іонне рівняння в загальному вигляді можна записати так:

Me + nH + → Men + + H2 ↑

Більш сильними окисними властивостями, ніж іони водню, володіють аніони таких кисневмісних кислот, як наприклад, концентрована сірчана і азотна. Тому з цими кислотами реагують ті метали, які не здатні окислюватися іонами водню, наприклад, мідь і срібло.

При взаємодії металів з солями відбувається реакція заміщення: електрони від атомів заміщаючого – активнішого металу переходять до іонів замещаїмого – менш активного металу. Тобто відбувається заміщення металу металом в солях. Дані реакції не оборотні: якщо метал А витісняє метал В з розчину солей, то метал В не буде витісняти метал А з розчину солей.

Метал порядку убування хімічної активності, що проявляється в реакціях витіснення металів один одного з водних розчинів їх солей, метали розташовуються в електрохімічному ряду напруг (активності) металів:

Li → Rb → K → Ba → Sr → Ca → Na → Mg → Al → Mn → Zn → Cr → → Fe → Cd → Co → Ni → Sn → Pb → H → Sb → Bi → Cu → Hg → Ag → Pd → Pt → Au

Метали, розташовані в цьому ряду лівіше, більш активні і здатні витісняти наступні за ними метали з розчинів солей.

У електрохімічний ряд напруг металів включений водень, як єдиний неметал, що розділяє з металами загальну властивість – утворювати позитивно заряджені іони. Тому водень заміщає деякі метали в їх солях і сам може заміщатися багатьма металами в кислотах, наприклад:

Zn + 2 HCl = ZnCl2 + H2 ↑ + Q

Метали, що стоять в електрохімічному ряді напруг до водню, витісняють його з розчинів багатьох кислот (соляної, сірчаної та ін.), А всі наступні за ним, наприклад, мідь витісняють.

Цікаві факти про печери світу зібрані в цій статті.

Цікаві факти про мамонтову печеру

Мамонтова печера – найдовша печера в світі (довжина понад 587 км) знаходиться в штаті Кентуккі (США).
Назва печери нічого спільного з мамонтом не має ( вона була названа через свого величезного розміру).
Мамонтова печера має приблизно 20 великих залів, 225 підземних переходів і більше 20 глибоких шахт.
Глибина мамонтової печери – 115 метрів.
У мамонтової печері протікає підземна річка “Відлуння” (глибиною до 10 метрів і шириною до 60 метрів).
Мамонтова печера була утворена близько 10 мільйонів років тому.

Цікаві факти про печери

Дивовижний кар’єр, який розташовується в печерній системі Еллісон, Джорджія, США. Його глибина – 586 футів (179 м). Цей кар’єр використовують для стрибків з тарзанкою

Найбільший за площею грот у світі знаходиться на острові Борнео, в печері Гуа-Насіб-Багус. Він називається Саравак і налічує 700 м в довжину, 396 м завширшки і 70 м у висоту (для наочності: у ній помістяться не менш сорока Boeing-747).

Найглибша печера у світі – печера Крубера-Вороняча, яка розташована в гірському масиві Арабіка в Абхазії. Її глибина становить 2191 м, а довжина перевищує 13 км.

Найбільша підводна печерна система – Велика печера, розташована в північній частині мексиканського півострова Юкатан. У ній спочивають руїни міст легендарної цивілізації майя.

Печера, Куева дель Фантасма була названа на честь святого Аума. Ця печера настільки велика, що в ній можуть одночасно перебувати 2 вертольоти. Також у цій печері знаходиться один з найкрасивіших водоспадів у світі.

Найдовша система печер знаходиться в США. До системи печер Флінт-Рідж в Кентуккі (США) відносять печери, розташовані на п’яти рівнях. Загальна їх протяжність – 288 кілометрів. З них приблизно 100 прохідні.

Найдовша система печер в Європі знаходиться в Швейцарії. Загальна довжина її проходів становить 130 кілометрів.

У світі існує велика кількість крижаних печер, але найбільша з них – це печера Ісрісеннвелт в Новій Зеландії. Загальна площа цієї печери становить близько 300 квадратних кілометрів.

Чотири великі печери, названі Печерами Дракона (на Майорці він вважається не стільки лиходієм, скільки сторожем підземних скарбів), знаходяться на східному узбережжі острова, недалеко від міста Порто-Кристо. Система печер розташована на глибині 25 м і розтягнута на 2,5 км. Першим тут побував основоположник спелеології Едуард Альфред Мартель; він, зокрема, відкрив тут одне з найбільших у світі підземних озер (1150 м в довжину і 30 м в ширину), яке потім так і назвали: Мартель. Вода в цьому озері солонувата, і це підтверджує версію, що печери створило колись Середземне море.

Найдовшим підземеллям в світі вважаються знамениті Одеські катакомби. Їх загальна протяжність (досліджена на даний момент) перевищує 2500 км. Протяжність одеських катакомб в три рази перевищує протяжність римських катакомб і трохи менш, ніж у 10 разів паризьких катакомб.

Печера Постойна (Postojna) являє собою 20 – кілометрову мережу з’єднаних між собою проходів, галерей, за якими досвідчені гіди провели більше 31 мільйона чоловік за останні 188 років. Це найбільша печера в “класичному карсті” і найпопулярніша печера в Європі. У 1872 в печері були прокладені рейки, а в 1884 до них було підведено електрику. Поїздка в невеликих вагонетках і електричне освітлення дозволяють милуватися розмірами і пишністю підземного світу. Система печер була створена водами річки Пивка.

Печера-світлячок в Новій Зеландії знаменита тим, що вона, заповнена хробаками, які світяться в темряві, Гнізда цих черв’яків знаходяться на верхніх стінах печер. Гнізда виглядають як зірки на нічному небі.

Вчені з’ясували, в якій з печер “живе” найсильніше ехо. Йдеться про печери Ласко і Фонт-де-Гом у Франції, де воно піднімає звук відповідно до 23 дБ і 31 дБ.

Печера Sotano de las Golondrinas (печера Ластівок) знаходиться в мексиканському штаті Сан-Луїс-Потосі. Гігантська чорна безодня в діаметрі досягає 55 м., Після чого відразу ж починається розширення до 160 м. Глибина печери практично порівнянна з висотою Емпайр-Стейт-Білдінг і становить 376 метрів.

Меджліс аль Джинн в Омані є другою за величиною печерою у світі. Висота печери становить близько 120-150 м.

Айсрізенвельт (Австрія) – назва Найбільшої в світі системи крижаних печер (вона знаходиться в 40 км на південь від Зальцбурга) перекладається з німецької як “гігантський крижаний світ”. Протяжність світу – цілих 42 км, але туристів пускають не далі першого. Втім, і цього цілком вистачає.

У печері Куева-де-лос Кристалес в Мексиці знаходяться найбільші природні кристали у світі. Кристали доходять до 11 м в довжину.

Відомі гетьмани України 17 століття увійшли в нашу історію. Сьогодні ми визначимо прізвища відомих українських гетьманів, які боролись за майбутнє України, захищали землі від нападників, керували та намагалися покращувати життя простих людей.

ВІДОМІ УКРАЇНСЬКІ ГЕТЬМАНИ

Андрій Дорошенко

Дорошенко Андрій Дорофійович (1644-1709) – український політичний та військовий діяч часів Хмельниччини та Руїни, наказний гетьман.
У липні 1668 року призначений намісником на Лівобережній Україні. Влітку й восени 1672 року залишався наказним гетьманом у Чигирині. У 1675 році як посол їздив до Москви домовлятися щодо умов складання звання гетьмана Петром Дорошенком. Після зречення Петра Дорошенка з гетьманства у жовтні 1676 року перебрався на Лівобережжя. Цього року був обраний сосницьким сотником. Надалі мешкав у місті Сосниця, де помер у 1709 році.

2. Григорій Дорошенко

Дорошенко Григорій Дорофійович (невід-1684) – український військовий та політичний діяч часів Руїни, наказний гетьман 1668 року.
Протягом серпня – жовтня 1671 року Григорій Дорошенко очолював опір козацьких сотень й населення Брацлавщини наступові польського війська. 8 липня 1672 року заманив польські полки на Батозьке поле, де гетьман Петро Дорошенко завдав їм нищівної поразки. Разом із гетьманом брав участь у поході до м. Кам’янця (нині м. Кам’янець-Подільський) та Львова. В бою 2 березня 1674 року під містечком Лисянка з військовими підрозділами гетьмана Івана Самойловича та москалів зазнав поразки й потрапив у полон. Його заслали у Сибір, а у березні 1677 року за клопотанням Петра Дорошенка звільнили.

3. Михайло Дорошенко

Михайло Дорошенко (невід. – 1628) – український військовий діяч, з 1618 р. – козацький полковник, реєстровий козацький гетьман (1622–1628 з перервами).
Дорошенко брав участь у селянсько-козацькому повстанні 1625 р. під проводом Марка Жмайло. В листопаді 1625 обраний гетьманом замість Марка Жмайла. Уклав Куруківський договір 1625 р.: встановив старшині грошову платню, надавав їй земельні маєтності, збільшив реєстр до 6000 вояків. Навесні 1626 року за наказом польського уряду намагався захопити Запорізьку Січ, але внаслідок збройного опору запорожців змушений був відступити на о. Велика Хортиця, де залишив залогу з 1 тис. реєстрових козаків. За Дорошенка було реорганізовано реєстрове козацьке військо, створено 6 реєстрових полків

4. Степан Опара

Степан Опара (невід. – 1665) – сотник Медведівської сотні Чигиринського полку, гетьман Правобережної України (1665).
Перебував на службі у гетьмана Юрія Хмельницького, виконував його доручення у Варшаві. Під час повстання проти Павла Тетері в червні 1665 року захопив за допомогою татар Умань і в червні 1665 року проголосив себе гетьманом Правобережної України. Намагався укласти договір з Іваном Сірком і Василем Дрозденком про спільну боротьбу проти Кримського ханства і Польщі.
18 серпня 1665 року біля Богуслава Опара був схоплений татарами і разом з кількома своїми старшинами (Радочинським, Царем) виданий польському уряду. Деякий час перебував в ув’язненні в Марієнбурзькій (Мальборкській) фортеці. В середині жовтня 1665 року був страчений у Варшаві.

5. Богдан Макошинський

Богдан Макошинський (невід. – 1596) – козацький ватажок, обирався гетьманом в 1584, 1586 і 1594 років. Був дуже популярний серед козаків (переобирався три рази).
У червні 1594 р. запорожці на чолі з Микошинським протягом кількох днів стримували переправу татарського війська через Дніпро, але після підходу турецької флотилії змушені були відступити. У липні того ж року Микошинський на Базавлуцькій Січі вів переговори з послом імператора Священної Римської імперії Рудольфа II Габсбурга? Еріхом Лясотою щодо участі козаків у протистоянні натиску Османської імперії в Європі. Під час Косинського повстання 1591–1593 рр. і повстання Наливайка 1594–1596 рр. тримався осторонь соціальної боротьби.

6. Марко Жмайло-Кульчицький

Марко Жмайло-Кульчицький (рр. н. і см. невід.) – гетьман реєстрового козацтва (1625), керівник селянсько-козацького повстання 1625 р.
За одним із джерел рід Жмайло походить з с. Кульчиці. Відомо, що до обрання гетьманом Жмайло брав участь у Хотинській битві (1621 р.).
В листопаді 1625 скинутий з гетьманства поміркованою частиною козацької старшини, яка через складні обставини, здобувши перемогу над 35-тисячним польським військом неподалік Куруківського озера (сучасне передмістя Кременчука) була змушена піти на перемир’я з польським гетьманом Станіславом Конецпольським.

7. Павло Скоропадський

Павло Петрович Скоропадський (1873-1945) – український громадський та політичний діяч, військовик, за правом народження носив князівський титул. Походив з козацько-старшинського роду Скоропадських. Офіцер армії Російської імперії. Учасник російсько-японської та I-ї Світової війн. Гетьман Української Держави (29 квітня – 14 грудня 1918). Один із лідерів та ідеологів монархічного гетьманського руху.
Уряду Скоропадського вдалось добитись внутрішньої стабільності, збити хвилю погромів і бандитизму, стабілізувати фінанси, нормалізувати торгівлю і створити передумови для економічного пожвавлення, принаймні в сільському господарстві.

8. Венжик Хмельницький

Венжик Хмельницький (невід. – 1569) – український військовий козацький діяч, козацький полковник, низовий гетьман (1534–1569).
Гетьман українського козацтва (1534–1536 рр.). За твердженням деяких істориків – дід гетьмана Богдана Хмельницького. Походив з литовсько-українського шляхетського роду. Належав до так званої рангової шляхти. Прославився в битві під Заславом 1534 року: зібравши полки козацтва та загони охочекомонних, розгромив Кримську орду неподалік Заслава на Волині. Під час генеральної битви вдався до створення табору з возів, який згодом – як вид польового укріплення – буде дуже популярним серед козацтва.

9. Богдан Хмельницький

Богдан Хмельницький (1595-1657) – український військовий, політичний та державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, очільник Гетьманату (1648 – 1657). Намагався розбудувати незалежну українську державу. Укладав союзи з Кримським ханатом та Московським царством. Брав участь у повстанні проти Польщі і як військовий писар – підписав капітуляцію під Боровицею 24 грудня 1637. Осінню 1638 р. Хмельницький був членом козацького посольства до короля Володислава IV. В кінці грудня 1647 з невеличким (300-500) загоном козаків подався на Запоріжжя, де його було обрано гетьманом. Це був початок нового козацького повстання, яке незабаром перетворилося на велику національно-визвольну революцію, очолену Хмельницьким.

Також, окрім цих постатей, які ми перерахували, українці мають знати прізвища і інших відомих гетьманів, до яких відносяться: Я. Бадовський, Д. Ярмоленко, М. Ружинський, М. Вишнивецький та ін.

Для чого потрібен вітер в природі? Як вітер допомагає людям? Іноді ми навіть і не замислюємося що користь вітру для людини величезна, хоча він впливає на багато що в нашому житті.

Значення вітру в природі та житті людини

1. Вітер приносить опади з океанів на сушу (інакше дощ і сніг були б тільки над водною поверхнею).

2. Очищає повітря (забирає забруднене повітря з міст, недарма в вітряну погоду легше дихається).

3. Виробляє електроенергію (з давніх-давен люди будували вітряні млини. Полярники, наприклад, використовують вітряні двигуни для отримання тепла і світла).

4. Бере участь у формуванні рельєфу (згладжує гори і створює нові химерні форми рельєфу (Відома всьому світу долина монументів в США, або бархани в пустелі).

5. Переносить на велику відстань насіння рослин: трав, чагарників і дерев.

6. Сприяє утворенню морських течій. Він може розігнати хмари.

7. Сильно впливає на клімат (Якби в природі не відбувалося руху повітря, то в жарких країнах, де нестерпно пече сонце, стало б ще спекотніше. У холодних країнах стало б ще холодніше. Але вітер переносить тепле повітря з жарких країн в холодні, а холодне повітря – в жаркі країни. Від цього в жарких країнах робиться прохолодніше, а в холодних – тепліше.

8. Допомагає руху або ускладнює його (Той, хто літав на літаку, помічав, що з точки А в точку В ми прилітаємо, наприклад, за 1 годину, а назад за 1 годину 20 хвилин. Вітер буває попутний і зустрічний. Люди ще в давнину зрозуміли, що човен і без весел може плавати, був би вітер. Стали ловити його широкими полотнищами – вітрилами, поступово навчилися будувати кораблі-вітрильники.

9. Велике естетичне значення вітру (відчувати в жаркий день лагідний, ніжний, легкий, літній вітерець – одне задоволення).

Вітер – велика сила, якою користуються люди. Він впливає не тільки на природу, але і на життя людини.

Каротин – це складова вітаміну А, як і ретинол. Ретинол міститься в продуктах тільки тваринного походження. Тоді як, джерела каротину це рослинні продукти: переважно зелені, помаранчеві і яскраво – жовті овочі або фрукти.

Каротин міститься в таких продуктах харчування: морква, томати, гарбуз, солодкий стручковий перець, шпинат, листова капуста, стручкова квасоля, зелений горошок, солодка картопля, ягоди і фрукти жовтого кольору.

У яких продуктах міститься каротин?

Ось список продуктів харчування містять каротин, мг/100 г:

Ананас – 35 мг
Кедровий горіх – 17 мг
Сік морквяний – 9,3 мг
Шипшина – 6,7 мг
Морква 6,6 мг
Шпинат 4,9 мг
Манго 2,9 мг
Цибуля зелена – 2 мг
Диня 2,0 мг
Салат – 1,75 мг
Брокколі 1,5 мг
Персик 0,5 мг