Category: Енциклопедія

  • Як чистити зуби щіткою?

    Кожна людина щоденно чистить зуби, але часом виникає питання “чи я правильно чищу зуби і якщо ні, то як варто іх чистити”. В данній статті надаємо практичні поради з чищення зубів звичайною зубною щіткою.

    Як чистити зуби звичайною щіткою

    Навчання правильному чищенню зубів за допомогою зубної щітки – це перший крок для підтримки здоров’я зубів і ясен. Крім того, це допомагає звести до мінімуму ризик руйнування зубів і ясен – основних причин втрати зубів.
    Перед чищенням зубів: Хоча існує кілька методів чищення зубів звичайною щіткою, завжди запитуйте свого стоматолога про рекомендації щодо правильної чищенні зубів і дотримуйтесь їх вказівками. Щоб почати використовувати фторвмісні зубні пасти з щіткою з м’якою щетиною, не забудьте міняти щітку кожні три місяці.
    Дві хвилини два рази на день: д Ля належного чищення зубів чистіть їх як мінімум 2 хвилини, використовуючи рекомендовану техніку чищення зубів, яка включає в себе 30 секунд на чищення кожного сегмента Вашого рота ( верхній правий, верхній лівий, нижній правий і нижній лівий) , двічі на день – вранці і ввечері. Звичайні щітки не мають таймера, тому Вам може знадобитися засікати час чищення на звичайних годинах, щоб переконатися, що Ви чистите зуби досить довго.

    Техніка чищення зубів звичайною щіткою

    Те, як ви тримаєте щітку, залежить від того, яку частину порожнини рота Ви чистите в даний момент.
    Крок 1: Почніть з зовнішньої поверхні зубів і чистіть їх під кутом в 45 градусів за допомогою коротких рухів проти лінії ясен. Переконайтеся, що Ви дістаєте до задніх зубів.
    Крок 2: Продовжіть на жувальних поверхнях. Тримайте щітку рівно і чистіть рухом назад-вперед уздовж поверхні зубів.
    Крок 3: Як тільки Ви приступили до внутрішньої поверхні передніх зубів, нахиліть щітку вертикально і ніжними рухами вгору – вниз чистіть поверхню.
    Крок 4: Переконайтеся, що чистите обережно уздовж лінії ясен.
    Крок 5: Чистіть язик, щоб видалити частки їжі і допомогти усунути бактерії і освіжити дихання.

  • “Дамоклів меч” фразеологізм

    “Дамоклів меч” значення фразеологізму та історія його походження розкриті в цій статті.

    “Дамоклів меч” фразеологізм

    “Дамоклів меч” – прихована пастка.

    У переносному сенсі – постійна небезпека, що загрожує при позірному добробуті або давно забуте значення, що скоро станеться лихо.

    “Дамоклів меч” походження

    За давньогрецьким переказом сіракузький тиран Діонісій I (правив у 5 столітті до нашої ери) запропонував на один день зайняти свій престол Дамоклу – фавориту, оскільки Дамокл вважав свого покровителя найщасливішою людиною у світі, яка має все: владу, багатство, повагу.

    Відповідно, Діонісій дав йому також скуштувати свого “щастя”. Однак під час бенкету Дамокл раптово помітив над своєю головою гострий меч, підвішений на кінській волосині. Так Діонісій дав зрозуміти Дамоклу, що благополуччя – примарне.

    “Дамоклів меч” приклади (речення)

    Я думаю, під дамокловим мечем краще, ніж під павутиною, бо там людина себе величніше почуває (Леся Українка, V, 1956, 122);

    Шахрайство Станіслава швидко розкривається, дамоклів меч нависає над ним (Літературна Україна, 5.VI 1962, 2).

    І я спокійно заснув, захропів так, наче жодного обо­в’язку не висіло наді мною ні у вигляді дамоклового меча, ні у вигляді дитячої колонії (Микитенко, Вибрані твори, т. II, 1957, стор. 55).

    Тепер ви знаєте що означає вислів “Дамоклів меч” та знаєте історію його появи.

  • ЗМІ як засіб формування громадської думки

    ЗМІ та політика. ЗМІ як засіб формування громадської думки

    ЗМІ відіграють у політичному житті суспільства істотну роль, безпосередньо стосуючись його життєдіяльності і виконуючи репродуктивну (відображають політику через радіо, телебачення і пресу) і продуктивну (творить) функції, тому вони тією ж мірою, що і творці політики, несуть відповідальність за те, що відбувається в суспільстві.

    Об’єднання націй у сильні централізовані держави часто виявлялося можливим завдяки появі преси, яка створила новий вид соціальної спільноти – публіку окремо взятої газети. Члени цієї агрегації розділені відстанями, але об’єднані споживаною інформацією. Преса прискорила і поставила на “потік” вироблення єдиних символів і значень у національному масштабі. Сьогодні ЗМІ не тільки безупинно відтворюють цей процес, але й виводять його на глобальний рівень. Хоча мас-медіа покликані вирішувати певні завдання в політичній системі та суспільстві, у реальному житті вони досить самостійні, мають цілі, які часто різняться від потреб суспільства і використовують для їх досягнення різні методи.

    Політичний вплив ЗМІ здійснюють через вплив на розум і почуття людини.

    У демократичних державах явно переважає раціональна модель масових комунікацій, розрахована на переконання людей за допомогою інформування та аргументації, побудованою згідно із законами логіки. Ця модель відповідає сформованому там типу менталітету і політичної культури людей. Вона пропонує змагальність різних ЗМІ в боротьбі за увагу і довіру аудиторії. У цих державах законом заборонено використання ЗМІ для розпалювання расової, національної, класової та релігійної ненависті і ворожнечі, проте в них різні політичні сили для пропаганди своїх ідей і цінностей широко застосовують методи переважно емоційного впливу, що особливо яскраво проявляється в періоди виборчих кампаній і нерідко може затьмарити раціональні доводи та аргументи. Цим широко користуються тоталітарні, авторитарні і особливо етнократичні режими, насичуючи свою політичну пропаганду емоційним змістом. Тут ЗМІ широко використовують методи психологічного навіювання, засновані на страху і вірі, для розпалювання фанатизму, недовіри або ненависті до політичних опонентів, осіб інших національностей і всіх неугодних.

    Незважаючи на важливість емоційного впливу, все ж таки головний вплив на політику ЗМІ здійснюють через інформаційний процес. Основними етапами цього процесу є одержання, відбір, препарування, коментування відомостей. Від того, яку інформацію, в якій формі і з якими коментарями отримують суб’єкти політики, багато в чому залежать їх подальші дії. Вони не тільки відбирають відомості, які поставляють інформаційні агентства, але і самі видобувають і оформляють їх, а також виступають їх коментаторами і поширювачами. Потік інформації в сучасному світі настільки різноманітний і суперечливий, що самостійно розібратися в ньому не в змозі ні окрема людина, ні навіть група фахівців. Тому відбір найбільш важливої інформації та її подання у доступній масової аудиторії формі і коментування – важливе завдання всієї системи ЗМІ. Інформованість громадян, у тому числі політиків, прямо залежить від того, як, з якими цілями і за якими критеріями відбирається інформація, наскільки глибоко вона відображає реальні факти після її препарування та редукції, здійснених газетами, радіо, телебаченням, а також від способу і форм подання інформації.

    Роль ЗМІ в політиці не можна оцінювати однозначно. Вони являють собою складний багатогранний інститут, що складається з безлічі органів і елементів, які забезпечують інформування населення про те, що відбувається в кожній конкретній країні і в усьому світі.

    У сучасний період розвитку українського суспільства успішне вирішення політичних, економічних і соціальних завдань все дедалі залежить від дії такого суб’єктивного чинника, як соціальна активність особистості. Важливу роль у формуванні цієї активності, а також громадської думки грають засоби масової інформації. Про зростаючу роль преси, радіо і телебачення в суспільному житті країни свідчать їхній бурхливий ріст, поширеність і доступність масової інформації. Друковане й усне слово, телевізійне зображення здатні в найкоротші терміни досягти найбільш віддалених районів, проникнути в будь-яку соціальну середу.

    Засоби масової інформації – потужна сила впливу на свідомість людей, засіб оперативного донесення інформації в різні куточки світу, найбільш ефективний засіб впливу на емоції людини, здатний переконувати реципієнта щонайкраще. Особливо чітко це виявляється у відношенні електронних ЗМІ. У міру розширення технічних можливостей їх роль зростає. А за емоційним впливом на почуття і свідомість людей вони утримують поки пальму першості і збирають найбільшу аудиторію. У засобах масової інформації, а особливо на телебаченні питання про підвищення ефективності виступів тісно пов’язані з рівнем організації творчого процесу, форм і засобів соціально-політичного виховання журналістського, художнього і технічного персоналу. Перш за все це відбір проблем, розв’язання яких може підтримати і підказати аудиторія.

    На сьогодні значно зріс вплив засобів масової інформації на особистість. Панівне становище серед засобів масової інформації зараз займає телебачення. Якщо наприкінці 70-х – на початку 80-х років телевізор вважався розкішшю, то сьогодні телебачення міцно увійшло в побут практично кожної сім’ї. Поступово телебачення витісняє газети і журнали, серйозно конкурує з радіо. Конкуренція з пресою пояснюється появою на телебаченні нових технологій.

  • Різниця між ЗМК та ЗМІ

    Різниця між ЗМК та ЗМІ

    Іноді буває складно розшифрувати, що означає та чи інша абревіатура. Що вже говорити про те, аби відрізняти одну абревіатуру від іншої. Скорочення “ЗМК” та “ЗМІ” ми зустрічаємо доволі часто, але ми впевнені, що мало хто намагався зрозуміти яка різниця між ЗМК і ЗМІ.

    Відмінності між ЗМК та ЗМІ

      Термін “засоби масової комунікації” не ідентичний терміну “засоби масової інформації””. До останніх відносять пресу, радіомовлення й телебачення. Поняття ЗМК – набагато ширше. Це не тільки технічні засоби – кінодокументалістика, телебачення, радіомовлення, преса, інтернет-сайти, мережі, відео, а й природні ЗМК – різні знаки, ритуали, обряди, збори та ін ЗМК мають особливий комунікативний наголос, який відсутній у ЗМІ. ЗМІ ж мають на меті лише інформування пасивної авдиторії з боку держави Система ЗМІ – це лише складова комплексу ЗМК

    Що таке ЗМК

    Засоби масової комунікації – процес поширення інформації (знань, духовних цінностей, моральних і правових норм тощо) з допомогою технічних засобів на чисельно великі, розосереджені аудиторії.
    Умови функціонування масової комунікації: масова аудиторія (вона анонімна, просторово розосереджена, але ділиться на групи за інтересами тощо); соціальна значущість інформації;;наявність технічних засобів, що забезпечують регулярність, швидкість, тиражованість інформації, передачу її на відстань, зберігання і багатоканальність (в сучасну епоху усіма відзначається перевага візуального каналу).
    Масова комунікація як процес спілкування з великою кількістю людей здійснюється через природні та технічні засоби масової комунікації.
    Приклади усних форм масової комунікації: лекція, проповідь, мітинг, нарада, збори. Приклади масової комунікації за допомогою технічних засобів: листівка, газета, журнал, теле-, радіопередача, комп’ютерна газета, документальний кінофільм, книга.
    Масова комунікація з’являється з виникненням людського суспільства. З давніх часів до наших днів комунікаційний процес здійснюється через втілення інформації в системах знаків, що її закодовують, зашифровують і передають у часі та просторі.

    Що таке ЗМІ

    Засоби масової інформації – це організаційно-технічні комплекси, що дозволяють здійснювати швидку передачу, масове тиражування великих обсягів словесної, образної та музичної інформації. Це розгалужена мережа установ, що займаються збором, обробкою, поширенням інформації. У цю мережу входять телерадіопрограми, газети, журнали, інформаційні агенства, кінодокументалістика. Сучасні ЗМІ с установами, створеними для відкритої публічної передачі за допомогою спеціального технічного інструментарію різноманітних відомостей будь-яким особам.

    Отже, ми з’ясували Відмінності між ЗМК та ЗМІ. Сподіваємось, що відтепер ви будете краще оперувати цими схожими в написанні, але різними за значеннями абревіатурами.

  • Цікаві факти про лаву

    Чи знаєте ви щось цікаве про лаву? Цікава інформація про лаву для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

    Цікаві факти про лаву

    Температура лави коливається від 500 до 1200 °С.

    При охолодженні лави утворюються різні види гірських порід.

    Слово лава походить від латинського “лабес” означає “падіння”.

    Не всі лави однакові. Лави відрізняються температурою, кольором, складом і ще багатьма властивостями.

    Карбонатна лава – сама рідка і холодна лава, яка розтікається як вода (її температура: 510-600 °С). Складається вона наполовину з карбонатів натрію і калію. Колір карбонатної лави – чорний або коричневий, після охолодження стає світліше і в підсумку стає білим. Вона легко розчиняється у воді. Карбонатная лава зустрічається тільки на вулкані Олдоіньо – ленгала в Танзанії.

    Кремнієва лава зустрічається в області Тихоокеанського кільця. Вона до такої міри в’язка що застигає ще до закінчення виверження, тим самим вона може закупорити вулкан. Закупорення здатне викликати потужний вибух вулкана. Температура лави: 800-900 °С. За день така лава долає кілька метрів. Кремнієва лава складається з 53-62% діоксиду кремнію (якщо співвідношення перевищує 65%, вона ставати повільною і вузькою). Колір лави: темно-червоний. Застигла лава може утворити вулканічне скло (утворюється таке скло при швидкому охолодженні лави).

    Базальтова лава – найпоширеніша лава (складається з діоксиду кремнію і оксидів алюмінію та інших металів). На відміну від попередніх лав, базальтова лава тече швидко ( зі швидкістю 2 м/с). Її температура: 1200-1300 °С. Колір гарячої базальтової лави жовто-червоний або жовтий.

    Китайське місто Калапана було зруйноване в результаті виверження вулкана Кілауеа в 1990 році (також гавайські міста Koae і Капоно були знищені лавою в 1960 році). Дані міста зараз занедбані.

    Сан-Себастьяно – аль – Везувіо ( муніципалітет в Італії ) був зруйнований в 1944 році після останнього виверження Везувію (пізніше був відновлений).

    Цікавинки про лаву, цікаві відомості про лаву ви можете додавати через форму коментарів.

  • Відомі українські географи

    Відомі географи України зробили вагомий внесок в розвиток науки, вивчення нашої території. Їхні наукові праці залишили великий відбиток у сфері географії. Тому сьогодні визначимо хто ж є видатні географи України.

    ВІДОМІ УКРАЇНСЬКІ ГЕОГРАФИ

    1. Дмитрук Олександр

    Дмитрук Олександр Юрійович (1965 року) – український ландшафтознавець, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік Академії наук вищої освіти України.
    Фахівець в галузі урболандшафтознавства, рекреаційного природокористування, екотуризму, географічної освіти. Розробив та реалізував на практиці оригінальні методики великомасштабного ландшафтознавчого дослідження міста Києва, регіонального урбанізаційно-ландшафтознавчого дослідження території України. Обгрунтував класифікацію ландшафтно-урбанізаційних систем України. Створив власну схему ландшафтно-урбанізаційного районування України. Вивчає конструктивно-географічні основи урбанізаційного та рекреаційно-туристського природокористування. Автор понад 170 наукових праць.

    2. Володимир Кубійович

    Володимир Михайлович Кубійович (1900-1985) – український історик, географ, енциклопедист, видавець, громадсько-політичний діяч, організатор видання та головний редактор Енциклопедії українознавства та фундаментальної праці “Географія українських і сумежних земель”.
    Займався вивченням українських етнічних земель у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії. З 1931 року – дійсний член Наукового Товариства ім. Шевченка, голова його географічної секції. Як видатний географ брав участь у міжнародних наукових конгресах у Празі (1932), Варшаві (1934) і Болгарії (1936), де виступав з доповідями. У своїх дослідженнях польсько-українських окраїн Кубійович послідовно обстоював українські геополітичні інтереси.

    3. Олександр Маринич

    Олександр Мефодійович Маринич (1920-2008) – географ-геоморфолог, дослідник природи України, член-кореспондент НАН України, доктор географічних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
    У 1948 році (під науковим керівництвом академіка В. Г. Бондарчука) захистив кандидатську дисертацію “Геоморфологія Подільського Придністров’я”. У 1949 році створив кафедру геоморфології в Київському університеті. У 1956–1971 роках Олександр Мефодійович – завідувач кафедри фізичної географії, декан географічного факультету, у 1968–1971 роках – проректор з навчальної роботи Київського університету.

    4. Юрій Полянський

    Юрій Іванович Полянський (1892-1975) – український геолог, географ і археолог. Старшина УГА, перший крайовий комендант УВО.
    Протягом 1920–1930 учитель географії Академічної гімназії у Львові, викладач таємного українського університету. З 1931 по 1939 викладач антропології Львівської богословської академії.
    У 1941 – голова тимчасового правління Львова, бургомістр. З 1958 по 1967 професор університету в Буенос-Айресі.

    5. Михайло Йосипович Рутинський

    Михайло Йосипович Рутинський (1976, Городок Хмельницької області) – український географ. Кандидат географічних наук. Доцент кафедри туризму Львівського національного університету імені Івана Франка. Лауреат видавництва “Смолоскип” заохочувальної премії за роман “Сини Бористена” 1999 року.
    Наукові інтереси:
    ? теорія і методологія рекреаційної географії та курортології;
    ? географія туризму України;
    ? проблематика розвитку туристичного комплексу західного регіону України;
    ? курортний менеджмент;
    ? туристичне крає – і країнознавство.

    6. Олег Шаблій

    Олег Іванович Шаблій (1935) – український географ, доктор географічних наук, професор кафедри економічної і соціальної географії ЛНУ ім. І. Франка.
    Ним опубліковано понад 350 наукових розвідок у вітчизняних та зарубіжних виданнях, що охоплюють такі теми і проблеми:
    1) загальні проблеми суспільної географії (СГ), теорії районування і суспільно-географічного комплексування;
    2) дослідження конкретних міжгалузевих комплексів і систем Західного регіону;
    3) районування території України і окремих її регіонів;
    4) історія географії загалом та української зокрема тощо

    7. Каленик Геренчук

    Каленик Іванович Геренчук (1904-1984) – український фізико-географ, геоморфолог, ландшафтознавець. Доктор географічних наук (1958), професор (1960).
    Каленик Геренчук – один із засновників структурної геоморфології. Основні його праці присвячено:
    ? питанням розвитку рельєфу,
    ? проблемам ландшафтознавства,
    ? проблемам фізико-географічного районування території України,
    ? природоохоронним проблемам,
    ? загальним і регіональним питанням фізичної географії, геоморфології.
    Автор підручника та кількох навчальних посібників для студентів вищих навчальних закладів і вчителів. Співавтор (редактор) восьми монографій, присвячених природі західних областей України. Очолював Львівський відділ Географічного товариства УРСР. Почесний член Географічного товариства СРСР (від 1970 року).

    8. Леонід Григорович Руденко

    Леонід Григорович Руденко (1941) – український географ, дійсний член НАН України (2009).
    Доктор географічних наук (1984), член-кореспондент НАН України (1992), професор (2001), заслужений діяч науки і техніки України (2003), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1993) і премії ім. В. І. Вернадського НАН України (2003), академік НАН України (2009).
    Є відомим українським географом, у сфері наукових інтересів якого теорія то методика географічної картографії, зокрема атласного картографування, економічної та соціальної географії, раціональне і регіональне природокористування, охорона та моніторинг природного середовища, географічне обгрунтування збалансованого розвитку України та її регіонів.

    Також вагомий внесок у розвитку географії зробили такі вчені, як: В. Хільчевський, О. Заставецька, В. Шишацький, Л. Булава, П. Тутковський та ін.

  • Соціальна група та її типи

    Соціальна група та її типи

    Соціальна група – це сукупність людей, що мають загальні соціальні ознаки і виконують громадсько необхідну функцію у спільній структурі суспільного розподілу праці та діяльності.

    Класифікація соціальних груп

      За Чисельністю : великі (етнічні, релігійні); малі (до 30 осіб). За характером взаємин : первинні (сім’я, клас, студентська група); вторинні (трудовий колектив). За Способом організації та регулювання взаємодії : формальні (юридично оформлені); неформальні.

    Умовні групи – довільні об’єднання людей за будьякою спільною ознакою.

    Реальні групи – такі об’єднання людей, у яких має місце єдність діяльності, умов, обставин, ознак і в яких люди усвідомлюють свою належність до цієї групи.

    Ознаки:

    Пол. Дохід. Національність. Вік. Спорідненість і шлюб. Професія. Місце проживання.

    За типом ідентифікації соціальні групи поділяють:

    А) групи членства;

    Б) референтні групи (індивід може не входити до такої групи, але він звіряє свій статус і поведінку з цим еталоном);

    В) аутгрупи (групи, які індивід вважає чужими).

    Квазігрупа – слабко організоване, нестійке, короткочасне об’єднання людей випадкового складу (натовп, публіка в театрі).

    Статусні групи – виникають на основі соціальної нерівності і відіграють важливу роль під час визначення соціального стану, статусу особистості.

    Номінальні групи – їх виділяють для статистичного обліку населення:

    А) пасажири приміських потягів, автобусів;
    б) перебувають на обліку в міліції;
    в) бездітні, багатодітні, малодітні;
    г) які мають постійну або тимчасову прописку.

    Агрегатні групи – сукупності людей, виділені на основі поведінкових ознак (аудиторія, публіка). “Агрегат” – випадкове скупчення людей.

  • Типи тканин рослин і тварин

    Типи тканин рослин і тварин

    Тканина – це сукупність клітин, не обов’язково ідентичних, але спільного походження, що разом виконують спільну функцію. Найкращий розвиток тканин притаманний тришаровим тваринам і наземним рослинам. Головною перевагою таких тканин є їх спеціалізація для виконання певних функцій. Це допомагає організмам більш ефективно виживати в складних умовах.

    Тип тканинОсновні функції
    Типи тканин рослин
    МеристематичніЗабезпечують ріст
    ПокривніЗахищають від зовнішніх впливів і забезпечують водою й мінеральними речовинами
    ОсновніВиконують функції фотосинтезу, опори й запасання резервних речовин
    ПровідніЗабезпечують зв’язок між різними тканинами й органами рослини
    Типи тканин тварин
    СполучнаСтворюють опорні структури організму, резерви потрібних речовин і виконують захисні та транспортні функції
    НервоваВиконують функції управління і координації роботи тканин і органів, а також забезпечують узаємодію з іншими організмами
    М’язоваЗабезпечують рухову активність тіла та його окремих частин і органів
    ЕпітеліальнаВиконує покривні й секреторні функції
  • Надряд Пінгвіни

    Надряд Пінгвіни об’єднує 18 видів прибережних птахів, поширених у південній півкулі (і пов’язаних з холодними океанічними течіями. В цій статті розглянемо Особливості будови пінгвінів.

    Надряд Пінгвіни

    Пінгвіни – це птахи, які від природи просто не здатні літати, проте напрочуд вдало пристосовані до активного плавання й пірнання у воді.

    Пінгвіни є досить відособленою групою птахів, що має давнє походження. В даний час в ряді налічують 6 родів і 16 видів, утворюючих одну родину. Відомо 36 викопних видів. Найстародавніші залишки пінгвінів знайдені в Новій Зеландії.

    Форма тіла пінгвінів обтічна, що ідеально для пересування у воді. Мускулатура і пристрій кісток дозволяє їм під водою працювати крилами майже як гвинтами. Гребні рухи виробляються потужними грудними м’язами, які кріпляться до розвиненого кіля грудини.

    Тіло пінгвінів щільно вкрите лускоподібним оперенням. Пір’яний покрив пінгвінів дуже густий і щільний, він перешкоджає проникненню води до тіла. Збереженню тепла сприяють, також відкладення жиру у поверхневому шарі шкіри.

    Махові та рульові пера в крилах недорозвинені. Літати не можуть. Під час линяння пера випадають внаслідок виштовхування їх новими.

    Передні кінцівки пінгвінів перетворилися в ласти, у воді вони виконують функцію двигуна, ноги ж слугують кермом.

    Пінгвіни живляться дрібною рибою, головоногими молюсками, ракоподібними.

    Розмноження пінгвінів відбувається на суші переважно в колоніях. У насиджуванні беруть участь обидва батьки.

    Особливості пристосування до життя у воді пінгвінів: – крила перетворилися на ласти; – задні кінцівки відсунуті далеко назад; – всі чотири пальці спрямовані вперед і з’єднані плавальною перетинкою; – грудина має невисокий кіль, тому птахи добре плавають і пірнають.

    Поширення пінгвінів: мешкають лише в Південній півкулі. Їх можна зустріти в Антарктиді, на південних краях Австралії, в Африці і в Південній Америці.

    Представники Надряду Пінгвіни : пінгвін імпереторсткий, пінгвін королівський, пінгвін Аделі.

    Найбільшим з сучасних представників є Імператорський пінгвін (зріст – 110-120 см, вага до 46 кг), найдрібніші – представники виду Eudyptula minor – малий пінгвін (зріст 30-40 см, вага 1-2,5 кг).

  • Як вибирати рибу в магазині?

    Щоб правильно вибрати рибу в магазині вам знадобиться:

      обережність уважність мінімальні знання про шкоду ГМО

    Як вибирати рибу в магазині: інструкція

    .1
    Звичайно, краще купувати тільки свіжу, живу рибу. Якщо риба нежива, то варто звернути увагу на її очі. Якщо вони ясні, злегка опуклі і прозорі, то це свіжа риба, якщо каламутні або запалі, висохлі, то таку рибу брати не можна.
    .2
    Купуючи свіжу або охолоджену рибу, треба звернути увагу на її черевце: вздуте, щільне черевце – ознака наявності солітера! Як виглядає солітер в рибі? При натисканні із зусиллям на черевце солітер ( стрічковий черв’як ) може сам вийти назовні. В іншому випадку, можна вдома розпороти її черевце. Солітер виглядає як акуратно згорнута, щільно стиснута, тонка, біла смужка довжиною до 3 метрів. Якщо це так, то треба взяти рибу з солітером, чек і повернутися назад в магазин.
    .3
    Сьомгу, форель, крім райдужної, пангасіус не рекомендується купувати дорослим, а вже тим більше давати дітям ні в якому вигляді: ця риба вся культивована і напхана фосфатами, гормонами росту, біостимуляторами, що явно не піде на користь здоров’ю. Теж стосується і філе: недобросовісні виробники та продавці обробляють його теж фосфатами та препаратами, що усувають тухлий запах. І тому дуже важливо знати, як вибирати рибу, щоб не завдати шкоди своєму здоров’ю.
    .4
    Є ще кілька способів, які дозволяють відповісти на запитання: Як визначити свіжість риби? По-перше, після натискання тушка повинна повернути свою вихідну форму. По-друге, зябра у свіжої риби повинні бути червоного кольору, а у представників сімейства лососевих – коричневого. По-третє, тушка не повинна бути тьмяною, виключаючи оселедець, але й не іскритися від світла на прилавку – значить рибу обробили поліфосфатами. По-четверте, якщо риба без голови – велика ймовірність, що вона протухнула, адже, як відомо, риба гниє з голови! По-п’яте, свіжа морська риба не повинна пахнути не тільки гниллю, а й мати який-небудь інший запах, крім запаху моря.
    .5
    На що ще треба звернути увагу, щоб знати, як правильно вибирати рибу? У магазинах іноді для додання їй товарного вигляду, додають. . . формальдегід. Це сильна отрута! Використовують його, в основному, в розсолі з оселедцем. Крім того, кістки і шкіра у свіжої риби відокремлюються насилу.
    .6
    Крім солітера в рибі, особливо в прісноводної, можуть бути й інші паразити. Як виглядають глисти в рибі? Зазвичай вони білого кольору, тонкі, згорнуті в колечко або витягнуті в лінію. Визначити їх дуже важко, але вірний спосіб не купити їх – це брати тільки свіжоморожену рибу. Так як при низьких температурах вони, як і черв’яки, гинуть. Як видно, правила досить прості. Якщо їх дотримуватися хоча б здебільшого, то завжди можна побалувати себе смачною, а головне, свіжою і безпечною рибою!