Category: Енциклопедія

  • Цікаві факти про скатів

    Цікаві факти про скатів морських, електричних ви дізнаєтеся в цій статті.

    Цікаві факти про скатів

    Скати є близькими родичами акул. Як і акули, вони не мають кісток. Вони складаються з хряща (з того ж матеріалу, з чого утворений наш ніс і вуха).

    У Португалії, крила скатів вважаються делікатесом.

    Давньогрецькі люди використовували отруту ската як анестетик.

    На хвості у скатів є отруйний шип (саме в ньому міститься отрута).

    Скати бувають від декількох сантиметрів до 6-7 м у довжину. Найбільші скати можуть мати вагу близько 3 тонн.

    Електричний скат здатний паралізувати свою жертву з електричним розрядом від 60 до 230 вольт.

    У світі існує близько 60 видів скатів.

    Очі ската розташовані у верхній частині голови, а ротовий отвір – внизу, тому скат не бачить, що відправляє в пащу під час трапези.

    У Кореї, скатів їдять сирими (страва з ними називається “хон’охве чхомучхім”).

    Шкіра скатів довговічна, вона застосовується для виготовлення гаманців, ременів, сумок, портфелів. Рукоятка японського меча “катан” обтягається шкірою ската.

    Скати мешкають і в океанах і морях (і в морській воді і прісній).

    Скати живуть 15 – 25 років.

    Скати можуть розмножуватися живонародженням або відкладаючи яйцеві капсули, в так званий “русалочий гаманець”. Ці капсули можуть бути вельми хитромудрої форми і являють собою оболонку, всередині якої розміщується запліднене яйце.

    Ви можете додавати цікавинка про скатів, цікаві відомості про скатів через форму коментарів.

  • Внутрішня будова ссавців

    Щоб дізнатися Яка внутрішня будова ссавців, Розглянемо яка Внутрішня будова собаки.

    Внутрішня будова ссавців

    М’язова система ссавців

    М’язова система ссавців представлена поперечно-смугастою (скелетні м’язи) та гладенькою (внутрішні органи) м’язовою тканиною. Лише ссавцям властива Діафрагма – м’язова перегородка, що відділяє грудну порожнину від черевної. Добре розвинена підшкірна мускулатура.

    Травна система ссавців

    Травний тракт ссавців включає ротову порожнину, стравохід, шлунок і кишечник.

    Травна система ссавців Починається з передротової порожнини, відокремленої за допомогою ясен та зубів від ротової. Передротова порожнина та м’ясисті губи, за допомогою яких схоплюється й утримується їжа, є лише у ссавців.

    В ротовій порожнині міститься Язик, прикріплений до її дна. На його поверхні знаходяться смакові сосочки.

    Зуби ссавців сидять в альвеолах. Вони деференційовані на різці, ікла, передкутні, справжньокутні.

    У ротову порожнину відкриваються потоки слинних залоз. Слина відіграє певну роль у змочуванні й перетравлюванні корму.

    По стравоходу їжа потрапляє в Шлунок, який розміщується в черевному відділі за діафрагмою. Шлункові залози виділяють травні соки, що перетравлюють їжу.

    Кишковий тракт ссавців складається з трьох відділів: тонкої, товстої і прямої кишок. На межі між тонкою й товстою кишками розташована сліпа кишка. У деяких рослиноїдних ссавців процеси бродіння відбуваються в основному не в шлунку, а в сліпій кишці (наприклад, у гризунів і зайцеподібних). Як правило, у рослиноїдних видів кишечник відносно більш довгий, ніж у всеїдних або хижих видів. До травних залоз ссавців належать слинні залози, залози шлунка й кишечнику, печінка (має жовчний міхур) і підшлункова залоза.

    У тонкому кишечнику їжа остаточно перетравлюється і поживні речовини всмоктуються у кров і лімфу. Неперетравлені рештки їжі виводяться через анальний отвір. Лише у деяких ссавців (першозвірів) кишечник відкривається у клоаку.

    Видільна система ссавців

    Видільна система ссавців представлена невеликими Тазовими нирками, які забезпечують процес виведення з організму кінцевих продуктів обміну речовин, Сечоводами й сечовим міхуром.

    Нирки ссавців складаються із зовнішнього коркового шару і внутрішнього мозкового шару. Основним кінцевим продуктом білкового обміну в ссавців є сечовина (у рептилій і птахів кінцевий продукт білкового обміну – сечова кислота).

    Дихальна система ссавців

    Дихальна система ссавців представлена дихальними шляхами і легенями.

    Дихальні шляхи, якими повітря надходить до легень, починаються носовою порожниною, куди ведуть парні ніздрі, і включають носоглотку, гортань (де розташовані голосові зв’язки), трахею та парні бронхи.

    Бронхи заходять у губчасті легені і розгалужуються на дрібні бронхіоли.

    Бронхіоли утворюють альвеолярні ходи, які закінчуються дрібними міхурцями – альвеолами, стінки яких обплутані капілярами. Завдяки великій кількості альвеол значно збільшується поверхня легень, через яку відбувається газообмін.

    У процесі дихання значну роль відіграють Діафрагма та Міжреберна мускулатура, за участю яких змінюється об’єм грудної клітки, внаслідок чого здійснюються вдих та видих.

    Кровоносна система ссавців

    Кровоносна система ссавців характеризується прогресивним рисами – Серце ссавців чотирикамерне; права (венозна) і ліва (артеріальна) половини серця повністю ізольовані; дуга аорти, по якій текла мішана кров, редуована.

    Кров рухається двома колами крово­обігу : великим і малим.

    Ліва дуга аорти відходить від лівого шлуночка і несе кров по Великому колу кровообігу. Артерії забезпечують тканини тіла киснем і поживними речовинами.

    Мале коло кровообігу забезпечує газообмін у легенях.

    Нервова система ссавців

    Центральна нервова система ссавців складається з тих самих частин, що й нервова система плазунів, але півкулі переднього мозку розвинені значно більше. Мозочок також розвинений сильніше, ніж у рептилій. У більшості ссавців кора півкуль утворює звивини, що збільшують поверхню мозку.

    Органи чуттів ссавців

    У ссавців добре розвинені різні органи чуттів, особливо зору, слуху, нюху, а також дотику, смаку та рівноваги.

    Органи зору ссавців мають низку особливостей. Очі від висихання й забруднення в більшості ссавців оберігають два повіки й мигальна перетинка. Форма рогівки опукла, а кришталика – лінзоподібна. Акомодація ока досягається з допомогою зміни форми кришталика.

    Орган слуху ссавців складається із зовнішнього, середнього та внутрішнього вух, у середньому вусі – три слухові кісточки (стремінце, коваделко і молоточок). У деяких видів виявлено здатність до звукової локації (ехолокації).

    Органи дотику ссавців представлені в основному добре розвиненим волоссям. Спеціалізоване дотикальне волосся називаються вібрисами.

    Органи нюху ссавців розвинені дуже сильно. У носовій порожнині є велика кількість раковин. У тварин із кращим нюхом кількість раковин більша, а їхня форма складніша.

    Органи смаку ссавців Розміщаються у вигляді сосочків на поверхні язика.

    Статева система ссавців

    Статева система самців Представлена Сім’янниками та їх Придатками. Від придатка відходить Парний сім’япровід, який перед впаданням у сечостатевий канал розширюється, утворюючи сім’яні міхури. Наявна парна пердміхурова залоза, протоки якої впадають у Сечостатевий міхур.

    Статева система самок Представлена Яєчниками та Яйцепроводами, що відкриваються передніми кінцями у порожнину тіла. Верхній відділ яйцепроводу – Фаллопієва труба, яка переходить в Матку (нижній відділ яйцепроводів).

  • Терміни: Українські землі в другій половині 16 ст

    Терміни і поняття: Українські землі в другій половині 16 ст

    Берестейська унія – союз православної церкви з католицькою під зверхністю Папи Римського, укладений на Берестейському соборі 1596, внаслідок якого утворилася УГКЦ. Була викликана необхідністю виправити наслідки церк. розколу між Римом і Константинополем, який відбувся 1054. Важливим фактором, що спонукав до укладення унії, була необхідність протистояти дальшій латинізації та полонізації укр. еліти, а також добитися зрівняння в правах укр. духовенства з латинським. Ініціаторами унії були укр. ієрархи, двоє з яких (Іпатій Потій і Кирило Терлецький) вели переговори 1595 у Римі. Для офіційного проголошення унії було скликано церк. собору Бересті 16-20.10.1596. Однак собор розколовся на дві частини – православну і унійиу. Згідно з умовами Б. у. укр. церква зберігала сх. обряд, церковнослов’янську літургійну мову, вживання старого (юліанського) календаря. нижче духовенство і надалі зберігало право одружуватися. Одночасно визнавалася зверхність Папи Римського як першоїєрарха і прийняті догми католицької церкви. Православне духовенство, що визнало унію, було урівняне в правах з католицьким, звільнялося від сплати податків. Шляхта іа міщани одержали право займати посади у держ. і міських урядах. З восьми єпархій Київської митрополії унію прийняли шість на чолі з митрополитом Михайлом Рогозою. Перемишльська та Львівська єпархії прийняли її відповідно 1692 і 1700.

    Братства – реліг. та культурно-просвітницькі о-ції укр. міщан, які виникли при церк. парафіях у XV-XVII ст. Спочатку мали релігійно-благодійницьким характер. У XVI ст. набули вел. гром.-політ. і нац.-культ, значення. Найдавнішим і найвідомішпм було Львівське б., засноване бл. 1453, яке 1586 заснувало першу школу, а також б. у багатьох ін, містах України. Вел. роль у нац.-культ. житті України відіграло Київське б., засноване 1615 при Богоявленському монастирі й школа при ньому на чолі з Иовом Борецьким. До числа його членів, крім київських міщан і укр. шляхти вступило і Запорізьке військо на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. 1632 Київську братську школу було об’єднано з Лаврською школою і створено Києво-Могилянську колегію. Братства підтримували нечисленні укр. магнати, до них входили провідні культ, діячі свого часу. На поч. XVIII ст. б. занепали і перетворилися на винятково ц. о-ції, які дбали про збереження церков і відправу богослужінь.

    Військовий довбиш (кошовий довбиш, политаврник) – у Запорізькій Січі (ХVІ-ХVІІІ ст.) військ, службовець. що відав військ, литаврами, за допомогою яких скликав запорожців на загальні козацькі ради. Здійснював інші важливі функції, зокрема поліційні – роздягав засудженого і приковував до ганебного стовпа на січовому майдані, збирав на користь війська мито (перевізне) при переправах через ріки у межах Вольностей війська Запорізького.

    Військовий осавул – виборна службова особа, яка обіймала одну з найважливіших військ.-адмін. посад на Січі XVI-XVІІІ ст. У мирний час стежив за дотриманням порядку на Запорізькій Січі, а у воєнний час – у таборі. В. о. відав заготівлею провіанту на випадок війни, розподілом платні, захистом інтересів запорожців у прикордонній зоні, очолював козацьку розвідку, у судових справах виконував роль слідчого. Знаком влади в. о. була дерев’яна палиця з потовщеннями на кінцях, скріплена срібними кільцями.

    Військови Й писар (кошовий писар) – виборна службова особа, що відала всією канцелярією на Січі XVI-XVIII ст. Відав дипломатичним листуванням, вів рахунки прибутків і витрат, мав значний вплив на внутр. і зовн. політику Війська Запорізького. Знаком посади писаря була довга чорнильнпця-каламар, а також гусине перо, застромлене за праве вухо. Останнім писарем Січі був І. Глоба.

    Військовий пушкар (кошовий пушкар) – військ, службова особа, яка відала всією артилерією і артилерійськими боєприпасами у Запорізькій Січі XVI-XVIII ст. Виконував одночасно функції наглядача січової в’язниці.

    Військовий суддя (кошовий суддя) – службова особа, яка відала судовими справами у Січі XVI-XVIII ст. У своїх рішеннях керувався нормами укр. звичаєвого права і традиціями судової практики Київської держави. Вироки затверджував кошовий отаман, а смертні – рада. Зовн. знаком влади була срібна печатка. В. с. будучи найближчим помічником кошового, часто призначався наказним отаманом. Останнім суддею Запорізької Січі був П. Головатий.

    Волость – назва в іст. джерелах пд. р-нів Київського та Брацлавського воєводств, які межували із землями Запорізької Січі.

    Галас – вид козацького бою, коли запорізьке військо змішувалося з ворожим.

    Галера (від іт. “галера”) – старовинний дерев’яний вел. весловий військовий корабель. Важка праця веслярів на галерах стала синонімом каторги, каторжних робіт

    Городові козаки – частина укр. козацтва, яка на відміну від низового запорізького козацтва проживала не на Січі, а на волостях, або на городах, тобто на землях, що були під владою місцевої адміністрації Вел. князівства Литовського. Виникли у першій половині XVI ст., одержували від уряду платню. 1572 значну частину г. к. взято на держ. службу і внесено до реєстру.

    Гравюра (від фр. “вирізати, висікати”) – вид мистецтва графіки, що полягає в ручній обробці дощок чи металевих пластин і друкування з них відбитків.

    Графіка (від гр. “лишу, малюю”) – вид образотворчого мистецтва, осн. зображальним засобом якого є однотонний малюнок, виконаний переважно на папері олівцем, пером, пензлем, вугіллям, або друковані худ. зображення, відтиснені на папері формою (гравюра); назва окремого худ. твору.

    Гуляй-город – спеціальний пристрій з дерев’яних щитів на колесах або полозах з отворами (амбразурами) для рушниць і гармат. Використовувався для штурму фортець.

    Греко-католицька церква – Укр. католицька церква, утворена на Берестейському церк. соборі 1596 внаслідок відмови Київської митрополії від ієрархічного верховенства Константинопольського Патріарха і переходу під протекторат Папи Римського. Первісна назва церкви – уніатська, з 1774 – г.-к. ц. Особивість віровчення УГ’КЦ полягає у поєднанні католицької і православної догматики при збереженні укр. обрядової практики.

    Дискримінація (від лат. “розрізняю”) – обмеження або позбавлення прав певної категорії громадян, о-цій, держав за расовою, нац.. чи держ. належністю, майновим станом, політ., реліг. переконаннями тощо.

    Єзуїти (від лат. “Ісус”) – члени найбільш впливового католицького чернечого ордену. У середині XVI сг. поширили свій вплив і на Україну. Активні діячі Контрреформації. Були створені єзуїтські школи у Львові (1608), Луцьку (1609), Кипи (1690) та ін.. містах. 1661 єзуїтська колегія ” Львові була реформована на ун-г. переносно – підступні, підлі, лицемірні люди.

    Запорізька Січ (від укр. “засіка, січ – невеликі укріплені поселення” і “пороги вел. камені на Дніпрі”) – військ.-політ. о-ція укр. козацтва. Виникла внаслідок стихійної колонізації земель Середнього і Нижнього Подніпров’я у середині XVI ст. До цього часу історія Січі легендарна. Є достовірні іст. відомості про Січ на о. Мала Хортиця (1552, 1555, 1556 рр.). У широкому розумінні – всі землі, які перебували в управлінні та володінні козаків (Вольності Війська Запорізького). У вузькому – центр, поселення з адмін. управлінням Січі (Кіш). Січ була фортецею, посередині якої вел. майдан, у центрі – церква св. Покрови, півколом розміщалися курені, а також будинки старшини й адмін.-госп. приміщення. Курені мали назву від місцевості, звідки були родом засновники куренів: Корсунський, Полтавський, Уманський тощо. Донині у Краснодарському краї РФ (куди переселилася частина запорожців наприкінці XVIII сг.) багато станиць мають назви колишніх запорізьких куренів. Під впливом різних обставин Січ змінювала місце, що визначало її назви: Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Кам’янська, Олешківська, Нова Покровська (Підпільпенська), а після знищення царськими військами – Задунайська Січ. Вся територія Січі поділялася на вісім паланок, тобто володіння козаків охоплювали землі сучасної Запорізької та Дніпропетровської обл., частково – Донецької, Кіровоградської, Луганської, Одеської, Миколаївської, Херсонської обл. Гол. джерелами поповнення козацтва були уходники, військ, служилі люди, згодом – утікачі від гноблення, селяни, міщани. Січ стала оплотом соціального захисту для пригноблених, школою держ. управління для нац. еліти, військ, перешкодою для турецько-татарської агресії. За своїм характером ЗС була військ.-дем. республікою, мала всі ознаки державності, територію, військо, уряд, символіку, скарбницю. Найвищий орган влади на Січі – козацька рада. Гол. посадова особа – гетьман (після 1648 – кошовий отаман). Найважливішим об’єднувальним чинником на Січі була православна віра. Там існував культ фізичного розвитку людини. Постійна небезпека була причиною заборони появи на Січі жінок. Родини козаків проживали у межах запорізьких вольностей або у віддалених містах і слободах. На ЗС ніколи не існувало кріпацтва, використовувалася лише вільнонаймана праця. Одне з гол. завдань Січі – б-ба з турецько-татарською агресією. Особливо вел. значення для розвитку ЗС мало гетьманування П. Сагайдачного, який перетворив козаків у дисципліноване військо, яке здобуло міжнародний авторитет і славу. Запорожці відіграли вел. роль під час нац.-визв. повстань 20-30-х рр. XVII ст. Після 1648 центр державотворчих процесів перемістився у Гетьманщину. 5(16).06.1775 остання ЗС була зруйнована рос. військами, козацьку старшину відправлено на заслання. Частина запорожців утворила Задунайську Січ.

    Каторга (від гр. “галера”) – особливий вид покарання. Вперше застосовано за середньовіччя, коли засуджених до каторги відправляли веслярами на судна – галери (катерги або кадирги). Через нелюдські страждання, яких зазнавали невільники на турецьких галерах-каторгах, в укр. мові цей термін означає тяжке ув’язнення, виснажливу працю.

    Кіш Запорізької Січі (від тюркського “головне помешкання старшого чабана; військ, табір, гол. осідок війська під час походу”) – 1) збірна назва для означення всього військ, т-ва запорізьких козаків; 2) центр, орган управління на Запорізькій Січі; 3) козацький військ, табір, у якому перебувала військ, старшина, що управляла всіма справами Війська Запорізького.

    Клейноди (від нім. “коштовність”) – дорогоцінні військ. знаки, регалії чи атрибути укр. козацтва, що використовувалися у XVI-XIX ст. Уперше були надані Запорізькому Військові польським королем Стефаном Ба-торієм 1576. Серед них були хоругва, булава, бунчук і печатка з гербом, на якому зображено козака з самопалом. Згодом до к. зараховували також перначі, литаври, палиці тощо. Найвищою ознакою влади була булава, яку носили гетьмани та кошові отамани. Після ліквідації козацтва к. були перевезені у Петербург і Москву, де зберігаються і досі, оскільки конкретних домовленостей про повернення їх в Україну не було досягнуто.

    Козацька рада – орган козацького самоуправління, що існував на Запорізькій Січі, у реєстровому козацькому війську та в Гетьманщині у ХVІ-ХVІІІ ст. Була найвищим законодавчим, адмін. і судовим органом Запорізької Січі. Збиралася у визначені дні, у XVIII ст. – 1 січня, другий або третій день Великодня і І жовтня. Крім того, у будь-який день на вимогу козацького т-ва. Протягом нац.-визв. війни укр. народу під проводом Б. Хмельницького к. р. вважалася найвищим законодавчим органом Укр. гетьманської держави. Однак, внаслідок зміцнення влади гетьмана, значення ради постійно зменшувалося. У XVIII ст. в Гетьманщині к. р. набула лише характеру урочистої церемонії обрання гетьманом кандидата, призначеного царським урядом.

    Косинського повстання – перше вел. нац.-визв. повстання проти польського панування в Україні 1591-1593 під проводом К. Косинського. Почалося в грудні 1591 виступом загону запорожців на чолі з гетьманом К. Косинським. Поступово рух охопив майже всю Правобережну Україну. У битві під П’яткою (тепер село Чуднівського р-ну Житомирської обл.) 23.01(2.02).1593 повстанці зазнали поразки й відступили на Запоріжжя. У травні цього ж року К. Косинський загинув під Черкасами.

    Кошовий отаман – виборна службова особа на Запорізькій Січі (ХVІ-ХVІІІ ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військ., адмін. та судову владу. Очолював Кіш Запорізької Січі. До середини XVII ст. кошовий часто називася гетьманом. Під час воєнних походів влада отамана була фактично необмеженою, але в мирний час найважливіші питання він виносив на розгляд ради старшин і військ, ради. К. о. мав чітко визначені обов’язки. Зовн. ознакою влади була булава. Обирався на козацькій раді терміном на один рік, лише у виняткових випадках переобираная. Декілька разів к. о. ставали видатні укр. військові діячі К. Гордієннко, М. Калнишевський (був останнім отаманом Запорізької Січі), І, Малашевич, І. Сірко.

    Кріпосне право – система правових норм, що встановлювали залежність селянина віл феодала і його право на селянина-кріпака як на неповну власність. Закріпачення селян відбувалося поступово разом із зростанням вел. землеволодіння. Першими кріпаками у Київській держані були холопи. Процес посилився із загарбанням укр. земель Польщею і Литвою. До кінця XVI от. в Україні було мокріплчепо близько 20% селянства. 1543 всякі переходи селян від одного поміщика до іншого були заборонені. “Устава на волоки” 1557 посилила закріпачення селян, збільшила держ. податки, зобов’язала селян 2-3 дні на тиждень працювати на землі феодалів. Остаточно укр. селянство було закріпачене артикулом короля Генріха Палу а 1573 і Литовським статутом 1588.

    Курінь – 1)у ХVІ-ХVІІІ ст. військ.-адмін. одиниця Запорізької Січі, що складалася з кількасот козаків. Нова Січ поділялася на 38 к. Кожен з них мав своє господарство і назву, найчастіше за назвою місцевості, з якої походили козаки цього куреня. Очолював к. курінний отаман; 2) в адмін.-терит. системі Гетьманщини – складова частина сотні. Кожен курінь складався з 10-40 козаків.

    Литовські статути – кодекси середньовічного права Вел. князівства Литовського, що діяли на захоплених ним укр. землях у XVI – першій половині XIX ст. Було видано три статути: 1529 (“Старий”), 1566 (“Волинський”) і 1588 (“Новий”). Норми Л. с. спрямовані на захист приватної власності (особливо земельної), закріплювали станові привілеї землевласників, визначали правові підстави феод, експлуатації селянства. Найрозробленішим був останній статут, у якому значною мірою зберігались осн. засади давньоруського права. Він оформив створення єдиного стану кріпосних селян шляхом злиття закріпачеиих слуг з ін. розрядами залежних селян, юридично запровадив кріпосне право на Брацлавщині та Придніпров’ї.

    Львівське братство (Успенське ставропігійне братство у Львові) – нац.-реліг. гром. о-ція православних, а згодом – греко-католицьких укр. міщан Львова. Утворене 1585-1586. Статут братства установлював за ним право зверхності над ін. братствами та контроль над духівництвом. Незабаром воно домоглося права ставропігії. Статут Л. б. став зразком для ряду ін. православних братств. Активну участь у гром. житті братства брали брати С. і Л. Зизанії, И. Борецький, П. Беринда, К. Ставровецький та ін. видатні діячі к-ри та освіти. Підтримував Л. б. К. Острозький і деякі ін. православні магнати. Воно виступало проти Берестейської унії, на захист політ, прав укр. православних міщан. Йому належала друкарня, коштом братства утримувалася школа. Л. б. спорудило визначну пам’ятку архітектури – Успенську церкву. На поч. XVIII ст. братство занепадає, 1708 приймає унію. Ліквідоване 1788,

    Люблінська унія – угода від 28.06.1569 про об’єднання Польщі та Вел. князівства Литовського в єдину федеративну державу – Річ Посполиту. Укладена на спільному польсько-литовському сеймі. Тиск шляхти, невдачі Литви у Лівонській війні та прагнення отримати військ, допомогу з боку Польщі примусили литовських магнатів піти на підписання Л, у., яку 1.07.1569 затвердили окремо депутати польського і литовського сеймів. Унія завершила процес об’єднання двох держав, що розпочався укладенням Кревської унії. На чолі об’єднаної держави стояв монарх, що титулувався королем Польським і Вел. князем Литовським. Його мали обирати на спільному польсько-литовському сеймі. Запроваджувалася єдина грошова одиниця. Вел. князівство Литовське мало окремі закони, військо, суд, уряд і адміністрацію. Укр. землі увійшли до складу Польщі й були поділені на Берестейське (у складі Литви), Брацлавське, Волинське і Київське воєводства (раніше були створені Белзьке, Підляське, Подільське і Руське воєводства). Укладення Л. у. привело до значного посилення соціального, нац. і реліг. гніту в Україні й викликало піднесення укр. нац.-визв. руху.

    Наливайка повстання – нац.-визв. повстання проти польських загарбників під проводом С. Наливайка 1594-1596. У жовтні 1594 виступ охопив Брацлавщину, Київщину, Волинь. 1595. повсталі рушили на Волинь і Білорусь. 23.03(2.04). 1596 під Білою Церквою (тепер Київська обл.) об’єдналися повстанські загони С. Наливайка, Г. Лободи, М. Шаули. Польський уряд кинув проти повсталих військо під командуванням С. Жолкевського, яке оточило українців на р. Солониці під Лубнами (нині Полтавська обл.). Повсталі запідозрили у зраді Г. Лободу і вбили його. Частина старшини 28.05(7.06). 1596 підступно схопила С. Наливайка та М. Шаулу і видала їх польським військам. Під час переговорів поляки несподівано напали на козацький табір і перебили кілька тисяч повстанців, їхніх жінок і дітей. Тільки невеликий загін на чолі з К. Кремпським зумів вирватися і відступити на Запоріжжя. С. Наливайка і ще шістьох керівників повстання стратили у Варшаві І 1.04.1597.

    Острозька академія (Острозька школа) – вища школа, заснована 1576-1580 в Острозі (тепер Рівненська обл.) на кошти князя В.-К. Острозького. У школі викладалися церковнослов’янська, грецька, латинська мови та ряд ін. предметів. Першим ректором був Г. Смотрицький, а викладачами видатні укр. й зарубіжні вчені. Школа була зразком для ін. навчальних закладів України. В Острозі навчався П. Сагайдачний, М. Смотрицький та ін. Школа припинила існування 1640.

    Острозька Біблія – перше повне видання Біблії староукраїнською мовою, надруковане 1581 в Острозі І. Федоровичем (Федоровим). У книзі, крім того, вміщено передмову князя В.-К. Острозького та вірші Г. Смотрицького, в яких оспівується видавець. Всього О. Б. має 1256 сторінок і є досконалим зразком друкарської справи XVI ст. в Україні.

    Поресопницьке Євангеліє – найвідоміший переклад святого Письма укр. мовою XVI ст., коли почалося використання живої мови народу в богослужінні. Праця над перекладом тривала 1556-1561 у волинському містечку Пересопниці (тепер село Рівненської обл.). Перекладачем був архімандрит псресопницького монастиря Григорій, списав переклад син протопопа із Сянока (тепер у Польщі) Михайло Василевич. На П. Є. приймають присягу Президенти України.

    Полемічна література (від гр. “військ, майстерність” І від лаг. “написане, рукопис”) – літ. твори кінця XVI – поч. XVII ст., у яких розгорнулася суперечка щодо ідеї об’єднання церков. Дотепер збереглося бл. 200 пам’яток п. л. представників різних таборів. Активними учасниками дискусії були І. Вишенський, Г. Смотрицький, І. Потій та пі.

    Рада січової старшини – напівофіційний орган на Запорізькій Січі, до якого входили військ, старшини, козаки, які раніше займали ці посади, та курінні отамани. Скликалася для обговорення важливих питань політ., військ, й адмін. характеру. У період існування Нової Січі рада могла обирати старшину без участі рядового козацтва або узгоджувала попередньо кандидатури для обрання на Генеральній козацькій раді.

    Реєстрове козацтво (реєстровці) – частина укр. козаків, узятих урядом Речі Посполитої на військ, службу в другій половині XVI ст. і внесений в особливий список – реєстр. У червні 1572 за наказом польського короля Сигізмунда II Августа з козаків (300 осіб) було сформоване наймане військо для охорони пд.-сх. кордонів. Першим старшим (згодом – гетьманом) король призначив Я. Бадовського. 1578 король Стефан Баторій збільшив реєстр до 600 козаків, надав їм власну військ., адмін. та судову юрисдикцію, право на землеволодіння, торгівлю і промисли, звільнив від податків, забезпечив держплатнею, передав у володіння Трахтемирів. Реєстрове військо одержало кілька гармат, військ, клейноди. У 1620-1630-х рр. реєстровців уже було 3-8 тис. осіб. Вони відіграли значну роль у б-бі з нападами татар. Під час повстань реєстровці часто переходили на бік повсталих. 1648 більшість з них приєдналися до армії Б. Хмельницького. У Гетьманщині р. к. поступово почали називатися городовими козаками, а з 1735 р. – виборними козаками.

    Реформація (від лат. “перетворення, поліпшення”) – сусп.-політ. та ідеологічний рух XVI ст. у багатьох країнах Європи, що набрав форми б-би проти католицької церкви. Внаслідок Р. виник протестантизм, який проголосив свою незалежність від Папи Римського. Зачепив і Річ Посполиту, а, отже, й укр. землі.

    Солоницький бій – вирішальний бій під час козацько-селянського повстання під проводом С. Наливайка, який відбувся в урочищі Солониця поблизу Лубен (тепер Полтавська обл.) 16-28.05.1596. Польсько-литовська армія на чолі з С. Жолкєвським наздогнала війська повстанців, яких очолювали С. Наливайко, Г. Лобода і М. Шаула, неподалік Лубен, що змусило їх побудувати укріплений табір. У ньому було бл. 10 тис. осіб, але боєздатних не більше трьох тисяч. Військо С. Жолкєвського нараховувало понад 5 тис. вояків, допоміжні загони й артилерію. Облога табору тривала майже два тижні. Серед повстанців загострилися суперечності, зокрема між реєстровими і нереєстровими козаками, у сутичці між ними було вбито одного з керівників повстання Г. Лободу. Уночі проти 28.05.1596 частина реєстровців по-зрадницьки схопила С. Наливайка, М. Шаулу та ін. керівників повстання і видала С. Жолкєвському. Під час переговорів польське військо за його наказом підступно напало на табір і вирізало кілька тисяч повстанців, у т. ч. жінок і дітей. Тільки невелика частина козаків на чолі із К. Кремпським прорвала оточення і відступила на Запоріжжя.

    Ставропігія (від гр. “встановлення хреста”) – форма управління в православній церкві, що передбачала церковно-правовий імунітет від місцевої церк. ієрархії та безпосередню залежність від патріаршої влади. В Україні найзначніші церкви і монастирі мали такий статус (Львівська Успенська церква і братство при ній, Києво-Печерська лавра, Київська Богоявленська церква і братство при ній, Манявський скит, Межигірський Спасо-Преображенський монастир та ін., але фактично керівництво с. здійснювалося не Константинопольським патріархом, а Київським митрополитом.

    Стани – вел. групи людей, які користуються однаковими спадковими правами та обов’язками.

    Стародруки – книги, видані з середини XVI ст. до початку XIX ст. Попередниками с. були палеотипи.

    Старшина – військ., адмін. керівний склад Запорізької Січі, реєстрового козацтва, Гетьманщини, а також Слобідської України. Виникла разом з козацтвом. У деякі часи досягала 150 осіб. До ЇЇ складу входили: кошовий отаман, військ, судця, військ, осавул, військ, писар, курінні отамани, військ, служителі, похідні та паланкові начальники. На чолі реєстрових козаків стояв гетьман. Першим гетьманом реєстрового війська вважається шляхтич Я. Бадовський. До реєстрової козацької с. належали також суддя, писар, обозний, осавули, полковники та сотники. Під час нац.-визв. війни укр. народу під проводом Б. Хмельницького козацька с. стала виконувати функції апарту держ. влади, поділялася на генеральну, полкову і сотенну с. Найвищий рівень держ. адміністрації посідала генеральна с. – генеральний суддя, генеральний обозний, генеральний писар, два генеральні осавули та ін. Права козацької с. у Моск. державі систематично обмежувалися. 1765 вона була скасована на Слобідській Україні, 1775 – на Запорізькій Січі, 1785 – у Гетьманщині. Деяка частина с. була зрівняна у правах з рос. дворянством.

    Табір – характерна особливість козацької тактики ведення бою, вид бойового порядку козацького війська у ХVІ-ХVІІ ст. Він був укріпленням з розставлених у ряд один за одним обозних возів по обидва боки від козацького війська. Такий спосіб наступу й оборони був відомий ще з княжих часів. Сучасники називали козацький т. “рухомою фортецею”. При зближенні з противником вози розміщали чотирикутником і скріплювали ланцюгами. Т. можна було швидко розібрати і пересунути на інше місце. 1628 під захистом т. запорожці зуміли пройти Крим від Перекопу до Бахчисарая з незначними втратами. Піхотинці йшли між возами у середині прямокутника. Передню і задню лінії прикривала кіннота. Особливого поширення набув цей прийом під час нац.-визв. повстань під проводом С. Наливайка, П. Павлюка та під час війни під керівництвом Б. Хмельницького. Наприкінці XVII ст. із розвитком артилерії т. як тактичний бойовий порядок втратив своє значення.

    Товариш – титул рядового козака, повноправного члена січового г-ва. У XVIII ст. за військ, заслуги гетьман присвоював титул “військ, т. (дорівнював сотникові). Військ, т. виконували персональні доручення гетьмана іі мапи право брати участь у раді старшини. Існували також титули бунчукових і значкових т.

    Томаківська Січ – одне з перших укріплень запорізьких козаків на дніпровському о. Томаківка (побл. сучасного Марганця Дніпропетровської обл., затоплений водами Каховського водосховища). Існувала з середини XVI ст. (точної дати будівництва Січі немає, можливо 1564) до 1593. До періоду існування Т. С. належить поява терміна “Кіш”. Після нападу на Січ кримських татар 1593 і зруйнування укріплень (скористалися походом козаків проти польської шляхти) запорожці збудували Базавлуцьку Січ.

    Українська шляхта (від давньонімецького “рід, порода”) – у ХІУ-ХУІІІ ст. привілейований феод, стан у Польщі та Литві, а також на загарбаних ними укр. і білоруських землях; укр. родова знать, яка посідала верхівку соціальної піраміди, а також середнє та дрібне лицарство.

    Українське козацтво (від тюркського “вільна озброєна людина, схильна до завоювання”) – збірна назва козаків в Україні та порубіжних країнах. 1) Військ.-пром. стан, що проживав на укр. землях у складі Польського королівства і Вел. князівства Литовського (з 1569 – Речі Посполитої) у XV – першій половині XVII ст.; 2) привілейований стан населення, сформований в Україні протягом нац.-визв. війни укр. народу під проводом Б. Хмельницького.

    “Устава на волоки” – правовий документ, затверджений 1.04.1557 польським королем, вел. князем литовським Сигізмундом II Августом про проведення аграрної та фінансово-податкової реформи на території Вел. князівства Литовського. Реформа торкнулася частково України, зокрема Волині. Згідно з документом всі великокнязівські земельні володіння ділилися на однакові ділянки – волоки (прибл. від 17 до 22 гектарів), що стали єдиною одиницею оподаткування. Найкращі орні землі відводилися під фільварки вел, князя, решта розподілялися між селянами. Кожне тяглове селянське господарство отримувало у користування одну волоку. “У. н. в.” збільшувала податки та повинності селян. Усі дорослі члени селянського господарства повинні були відпрацювати два дні на тиждень у фільварку. Вищою посадовою особою на селі ставав війт, якого обирала громада села і затверджував великокнязівський ревізор, який також здійснював контроль за проведенням “волочної поміри”. Вона зруйнувала сільську громаду і пов’язану з нею гром. форму селянського землекористування, замінивши його подвірним; збільшила селянські повинності та посилила закріпачення селян. Запроваджувана трипільна система землеробства значно збільшувала продуктивність праці. У другій половині XVI ст. волочна система була поширена і на приватновласницькі та церк. землі.

    Читайте тему “Українські землі в другій половині 16 ст” , щоб розширити свої знання.

  • Що подарувати дівчинці на 5 років

    П’ять років – перший своєрідний “ювілей” в житті дитини. Дитина вже стає повноцінною самостійною особистістю зі своїм характером, тому над варто задуматися над актуальним подарунком.

    Що подарувати дівчинці на 5 років

    1. Дитячий ноутбук або планшетний комп’ютер

    Інноваційний девайс підійде не тільки для простих ігор, але і для навчальних програм, вивчення мов, музики і заняття творчими процесами;

    2.

    Ці іграшки стануть чудовим подарунком для будь-якої дівчинки, адже набори Пет Шоп дозволять колекціонувати та грати з друзями чудовими звірятами. Набори Пет Шоп можна колекціонувати та створити ціле місто Littlest Pet Shop.

    3. Мініатюрне електронне фортепіано

    Підійде в подарунок маленьким принцесам, котрі виявляють інтерес до музичних інструментів і володіють хорошим природним слухом;

    4. Дитяча кухня

    Напевно, в своєрідну кухню грала будь-яка маленька дівчинка в будь-якому поколінні. Сучасний прогрес дозволяє дитині відчути себе справжнім кулінаром або приблизною господинею завдяки арсеналу іграшкової кухонного начиння, що володіє вражаючою схожістю зі справжнім, “дорослим” посудом;

    5. Коляска для ляльки

    Якщо дитині подобається грати великими ляльками, для них стане в нагоді красива коляска.

    6. Ляльки “Братц” або “Монстр Хай”

    Діти 80-х і 90-х мріяли про імпортну Барбі. Нині велика кількість іграшок і відсутність дефіциту витіснили цю моду, і на зміну білявим красуням прийшли модниці “Братц” і готичні “Монстр Хай”, про які тепер мріє мало не кожна дівчинка;

    7. Настільний інтерактивний мольберт

    Якщо іменинниця любить творчість і проявляє інтерес до малювання, щоб уникнути забруднення меблів можна подарувати дитині художнє пристосування у вигляді інтерактивного мольберта;

    8. Велосипед

    Такий транспорт ніколи не завадить дитині на прогулянці. Головне – дотримання правил безпеки і пильне спостереження батьків;

    9. Подарунок-враження

    Чудовим сюрпризом стане подарунковий сертифікат. Ви можете оплатити заняття з верхової їзди, купити квиток в експериментаріум, подарувати плавання з дельфінами, організувати похід в зоопарк чи день в парку розваг з кращими друзями.

    10. Набір для творчості

    Зараз існує велика кількість наборів з допомогою яких можна створити власні прикраси, приготувати мило, зробити своїми руками рамку для фото чи скриньку для прикрас. Набір для творчості краще вибирати враховуючи інтереси іменниниці.

  • Цікаві факти про пінгвінів

    Чи знаєте ви щось цікаве про пінгвінів? Цікава інформація про пінгвінів, про імператорського пінгвіна зібрана в цій статті.

    Цікаві факти про пінгвінів

    1. У світі налічується 20 видів пінгвінів.

    2. Пінгвіни часто ковзають на животі по льоду і снігу, це їх спосіб розваг.

    3. Найбільшим пінгвіном є – Імператорський пінгвін. Важить він близько 46 кг, зріст – 120 см.

    4. Найменшим пінгвіном є – малий пінгвін. Вага: 1-2,5 кг, зріст: 30-45 см.

    5. Пінгвіни не мають зубів. Замість цього вони використовують свій дзьоб, щоб захопити і утримувати здобич.

    6. Пінгвіни можуть Ковтати гальку і каміння. Вчені вважають, що камені можуть допомогти подрібнити і переварити їжу. Камені можуть також додати зайву вагу, щоб допомогти пінгвіну пірнати глибше.

    7. На Північному полюсі пінгвінів не має.

    9. У кожного пінгвіна особливий виражений заклик, який дозволяє знайти своїх товаришів і пташенят навіть у самих великих групах.

    10. Пінгвіни можуть залишатися під водою протягом 10-15 хвилин.

    11. Великі пінгвіни, як правило, живуть в холодних регіонах. Невеликі пінгвіни зазвичай знаходяться в більш помірних і тропічних кліматичних умовах.

    12. Пінгвіни можуть пити солону воду.

    13. Більшість пінгвінів знаходяться в Південній Африці, Новій Зеландії, Чилі, Антарктиді, Аргентині та Австралії.

    14. Маленькі пінгвінчикі народжуються абсолютно голими. Пір’я з’являється протягом декількох тижнів.

    15. У сім’ях пінгвінів панує “матріархат”. Самка відкладає яйця і залишає їх висиджувати дбайливому самцеві. Самка шукає їжу, що б прогодувати своє сімейство. Коли пташенята з’являються на світ, то у батька-пінгвіна в стравоході з’являється, щось типу молока, яким він і годує маленьке потомство.

    Цікавинки про пінгвінів, цікаві відомості про пінгвінів ви можете розширити через форму коментарів.

  • У яких продуктах харчування міститься кремній?

    Кремній – один з найважливіших елементів нашого організму. Кремній має велике значення в процесі росту і формуванні кісток, хрящової і сполучної тканини.

    Добова потреба в кремнії: 20-50 мг.

    У яких продуктах харчування міститься кремній?

    Насамперед необхідно розуміти, що продукти харчування містять кремній – це натуральні продукти, а не перероблені, які продаються на полицях магазинів в яскравих пачках. У кожній категорії вказані продукти в яких міститься кремній у найбільшій кількості.

    Джерела кремнію:

    1 . Крупи: Звертайте увагу на вівсяну крупу, просо і нешліфований рис, пшеницю (незбиране зерно), пшеничні висівки, зародки пшениці, ячмінь, висівки, пророщені насіння злаків.

    2 . Зелень. Селера, петрушка, ревінь, шпинат, зелений лук, майоран, салат – латук – прекрасні джерела кремнію. Зелень можна додавати в салати, гарячі страви, використовувати в якості закуски.

    3 . Овочі теж є джерелом цієї корисної речовини, наприклад, редис, огірки, буряк, капуста, ріпа, морква, помідори, кукурудза, цибуля, томати зрілі, гарбуз.

    4 . Білкові продукти – м’ясо, морська риба, а також кисломолочні продукти теж містять кремній.

    5 . Фрукти і сухофрукти: абрикоси, банани, вишня, родзинки, інжир ( сушений), суниця садова і лісова, слива, фініки, яблука.

    З екзотичних продуктів можна виділити кокос. Крім того, не випускайте з виду бобові, насіння гарбуза і соняшника.

    Знання того, в яких продуктах міститься кремній і які продукти багаті кремнієм – дозволяє уникнути проблем зі здоров’ям, що виникають у старості. Достатня кількість кремнію в організмі – це міцні нерви, хороша пам’ять, відмінний зір, нормальний обмін речовин, здорові шкіра, волосся і нігті.

  • Які рослини є лікарськими?

    Які рослини називають лікарськими, якщо Ви не знаєте які саме, то в даній статті Ви знайдете безліч корисної інформації

    Я Кі рослини є лікарськими?

    Лікарські рослини – це цілющі рослини, які використовуються в медицині для лікування організму.

    Ще з давніх-давен наші предки мали уявлення про цілющі властивості рослин. В Київській Русі назви цих рослин почали записувати в письмена та формували певні травники. У XVIII столітті в Лубнах були створені перші “аптекарські огороди”, на яких спеціально вирощували лікувальні рослини.

    Найпопулярніші лікарські рослини:

      кропива, шипшина, калина, ромашка, ехінацея, часник, чистотіл, цикорій, кріп та ін.

    Як збирати лікарські рослини:

      Кореневища та корені збирають ранньою весною або восени; Шишки хвойних збирають перед появою нових зелених шишок; Листя збирати потрібно тільки в суху погоду, після обіду; Квіти треба зривати тільки з квітконіжкою; Трави Збирають тільки після того як опаде роса, ні в якому разі не можна виривати з кореневою системою; Насіння Збирають тоді, коли вони вже повністю дозріли; ягоди краще збирати на ранок, або під вечір.

    Слід зазначити, що лікарські рослини – не є панацеєю, і завжди перед вживанням треба проконсультуватися з лікарем, або з людиною, яка знається на цьому.

    Сподіваємось, що інформація даної статті допомогла Вам дізнатися більше про лікарські рослини.

  • Різниться між Was та Were

    Часи в англійській мові стають справжньою перешкодою для багатьох, які прагнуть його освоїти. Інше утруднення – використання різних форм дієслова в залежності від особи і числа підмета. Таким прикладом є дієслово be : навіть зрозумівши, в яких випадках використовується was / were, не всі усвідомлюють, коли використовується перший варіант, коли – другий?

    Was / were – друга форма неправильного дієслова be, що відноситься до минулого часу. Конструкція ” there was / where ” перекладається як “було” , ” малося “. Цей дієслово пов’язує частини мови (наприклад, два іменників, іменник і займенник або прикметник ) у тих пропозиціях, де немає смислового дієслова.

    Як запам’ятати, коли вживати яку форму? З займенниками / іменниками в однині – was (I / he / she / it ) , у множині – were ( you / we / they ) . Зверніть увагу, що після you, яке в англійській використовується і для “ти” , і для ” Ви” , необхідно писати were. Де нас багато ( ми, вони ) , – там і слово довший ( були – were ) , де одна людина (я, він…) – там коротше (був – was ) .

    Однак, треба пам’ятати конструкцію If I were, яка зустрічається в умовних пропозиціях теперішнього часу і яка вимагає наявності were після займенника I. Приклад : ” If I were you, I would definitely press a like button below this post “. Не плутайте з схожими конструкціями, які містять ” I was ” , бо не є умовами. Наприклад: ” Sorry if I was rude with you on the phone yesterday “.

    Таким чином, різниця між was і were полягає в наступному:

    Was – для головного слова в однині, Were – у множині (але пам’ятаємо про виключення з цього правила ” If I were ” в умовних реченнях)

  • Цікаві факти про Тараса Шевченка

    Тарас Григорович Шевченко – український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч, фольклорист, етнограф.

    Цікаві факти із життя Тараса Шевченка є і в біографії, а цікаві перекази очевидців про деякі випадки та ситуації в житті Шевченка також є пізнавальними, оскільки їх не зустрінеш в біографії, про них в школі не розповідають.

    Цікаві факти про Тараса Шевченка

    Дата народження – Ср 09 Березня 1814 р.
    Знак зодіаку – РИБИ
    Дата смерті – Нд 10 Березня 1861 р.
    На момент смерті було – 47 р.

    Тарас Шевченко Народився в сім’ї кріпосного селянина 9 березня 1814 року (в сімї було 5 дітей). Дитинство Шевченка пройшло в його рідному селі Моринці Київської губернії. Тарас дуже рано осиротів і сповна відчув на собі всю гіркоту кріпосного життя.

    Освіту Шевченко отримав у сільського дяка. У 1828 році він почав служити у поміщика Енгельгардта. В цей час юнак почав проявляти непогані здібності до малювання, тому пан зробив з нього свого особистого живописця і навіть відправив Тараса на навчання до художника В. Ширяєва.

    У 1836 році відбулося знайомство Тараса Шевченка з такими видатними людьми того часу, як Брюллов, Григорович, Жуковський. Вони задалися метою звільнити юного художника від кріпацтва.

    У 1838 році Брюллов написав портрет Жуковського і продав його за 2500 рублів. За ці гроші і був викуплений Шевченко. Здобувши свободу, Тарас Григорович вступив до Академії мистецтв.

    У 1840 році вийшов його перший збірник віршів “Кобзар”.

    У 1846 році Тарас Шевченко став членом таємного політичного товариства, за що в 1847 році був засланий в Орську фортецю. Його амністували після смерті Миколи I.

    10 березня 1861 року Шевченко помер. Вклад Тараса Шевченка в розвиток української літератури і мови вважається одним з найбільш цінних за всю історію України.

    Українському поетові Тарасу Шевченко встановлено близько 1200 пам’ятників по всьому світу. Більшість із них знаходиться на західній Україні.

    Кохання Тараса Шевченка

    Першим коханням молодого Шевченка була Оксана, його ровесниця. Родичі та знайомі закоханих були впевнені, що молоді одружаться, щойно досягнуть старшого віку. Але надії були марними – Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусив поїхати до Вільна. Розлука була несподівана і довга. Усе своє життя Шевченко згадував ту дівчину, яку колись кохав.

    Наступною жінкою, яку він кохав, була польська швачка Дзюня Гусіковська.

    У 1843 році Шевченко їде в Україну і там зустрів Ганну Закревську, якій згодом присвятив вірш “Г. З.”.

    Наступними жінками, що займали місце в серці поета, були Варвара Рєпніна, сільська дівчина Глафіра та Агата Рускова, 16-річна актриса Катерина Піунова, яка, напевно, просто не наважилася пов’язати своє життя з модним, але скандально відомим художником, майже на тридцять років старшим від неї. Останнім коханням поета була 19-річна дівчина Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками, але вона не захотіла залишити столичного життя й переїхати в Україну, щоб жити в селі. Покинула поета й вийшла заміж за перукаря Яковлева. І лише 1904 року, після смерті свого пиячка-чоловіка, Лукерія Яковлева-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка.

    Перекази про Тараса Шевченка

    Тарас Шевченко цікаві факти біографії маловідомі, існують навіть, народні перекази, котрі не претендують та 100% достовірність. Ось декотрі із них.

    ЗОВНІШНІСТЬ ШЕВЧЕНКА

    Ось як описували сучасники зовнішність 29-літнього Шевченка: молодий, здоровий, середнього зросту, широкоплечий, міцно збудований. Його кругле виголене обличчя було прикрашене бакенбардами, волосся вистрижене по-козацькому, але зачесане назад. Він був темний блондин, з його лиця пробивалася відвага, в темно-сірих невеличких очах світилися розум та енергія. Голос у нього був м’який, в ході й рухах – зосередження. При першій зустрічі із ним у ньому не примічалося нічого привабливого, навпаки, він здавався холоднуватим, сухим, хоч і простим, приступним. До людей ставився спершу недовірливо і перед першим-ліпшим не відкривав своєї душі, особливо бував замкнутий супроти тих, хто добивався викликати в нього одвертість та щирість. Зате коли пізнавав чоловіка й відкривав у нім бодай одну гарну рисочку, прив’язувався до нього, а як знаходив у тій людині взаємність, віддавався йому цілим серцем. Примітними рисами характеру були доброта, м’якість, навіть делікатність, що суперечило його суворій
    масці, незвичайна простота, природність, безкорисливість, навіть саможертовність. На кривду й несправедливість його серце запалювалося гнівом і вибухало, немов вулкан, – тоді він міг бути й несамовитим. З бідними ділився останнім.

    ЧЕРВОНА КІМНАТА

    Коли молодий Шевченко познайомився з К. Брюлловим, захват його був невимовний, адже Брюллов похвалив його малюнки. Приятель Шевченка І. Сошенко згадує, що в житті не бачив він веселішої і щасливішої людини, ніж Тарас упродовж кількох днів.
    – Невже Брюллов завжди такий добрий, такий ласкавий?- питав він кількаразово в Сошенка.
    – Завжди, – відповідав той.
    – А ця червона кімната його улюблена?
    – Улюблена.
    – Все червоне! Кімната червона, диван червоний, завіси край вікна червоні, халат червоний і малюнок червоний! Все червоне! Чи побачу я ще колись його так близько?!
    І Тарас заплакав. Ця червона кімната лишилася поетові пам’ятна до кінця днів його. Багато чого він забув, але останніми його словами були “червона кімната” і “Карл Петрович”.

    ЧОМ ТИ ДІЛА НЕ РОБИШ?

    Пишучи поему “Катерина”, Т. Шевченко питав у І. Сошенка:
    – А послухай, Соха, чи воно так до ладу буде?
    – Та одчепись ти, кажу, зі своїми віршами! – гримає на нього Сошенко. – Чом ти діла не робиш?
    Під “ділом” Шевченків приятель-художник розумів живопис, малярство. Згодом, коли до Шевченка прийшла слава великого поета, Сошенко виправдовувався:
    – А хто ж його знав, що з нього зробиться такий великий поет? – і доповнював: – А все-таки я стою на своєму: що, якби він покинув вірші, був би ще більшим живописцем, ніж поетом.

    НЕЩАСЛИВЕ КОХАННЯ

    1843 року Шевченко покохав Теодосію, доньку кирилівського попа Григорія Кошиця, того самого, в якого хлопцем наймитував. Дівчина відповіла на почуття поета, і вони хотіли одружитися, але не було на те батьківської волі. Старі Кошиці хотіли якимись хитрощами розлучити закоханих. У вересні, коли Шевченко гостював у Кирилівці, жінка Прокопа Демченка повила дитину. Мати Теодосії умовила Демченків кликати за хрещених Тодосю й Тараса, маючи на думці, що її дочка не знає, що кумі й кумові в ті часи не можна було за звичаєм та законом одружуватися. Одначе дівчина здогадалася, до чого йдеться, взяла дитину Демченків, пішла з нею до іншого попа й охрестила її з іншим кумом. Після того Кошиці вже просто не дали благословення молодим і відмовили Шевченку. Поет змушений був відступитися. Цікаво, що сама Теодосія так і не відцуралася свого кохання. Вона відмовилася виходити заміж, збожеволіла і вмерла 1884 року.

    ХОРОШИЙ ПАН

    Якось Шевченко, ще в перший побит свій на Україні, навідав поміщика Скоропадського. Поміщик вихвалявся перед поетом, як добре живуть у нього кріпаки. Діло було перед обідом.
    – Я їм, – каже, – те, я їм і друге. Живуть вони в мене, як у Бога за пазухою.
    Тут один з лакеїв зробив якусь шкоду. Поміщик стрибнув з-за столу і побіг у лакейську. Прибіг і лясь-лясь лакея по лиці, а дверей і не зачинив за собою. Шевченко скипів, схопився з місця, взявся за стола і так його тріпонув, що все з нього посипалося додолу. Прибіг господар. Поет зиркнув на нього, роздер шапку і кинув половину Скоропадському.
    – Хороший пан, нічого сказати. Добре людей шануєш! – та з тим і пішов.
    Відтоді він у Скоропадського не бував.

    НОВИЙ ЖУПАН

    Шевченко, перебуваючи в 1845-1846 роках у Переяславі, жив, як відомо, у свого приятеля М. Козачковського. Він часто бував задуманий, недбалий до себе, часом нікого не помічав довкола. Нового одягу шити не любив, ходив у старому.
    Довідавшись, коли Шевченко мав отримати гроші від Київської Археографічної комісії, де служив, Козачковський за тиждень до того покликав кравця і, поки поет спав, дав йому зняти мірку із його старої одежі. Коли Шевченко одержав гроші, кравець приніс нового жупана. Шевченка це дуже здивувало.
    – Як? Який жупан?
    – Ви ж, панотчику, замовляли жупан на сьогодні, й мірку знімав із вас.
    – Що за біс? Нічого не згадаю! І торгувався?
    – Аякже.
    Шевченко віддав гроші і заспокоївся.

    ПІЗНАЄШ

    Раз до Козачковського прийшов кріпак і сильно жалівся, що у нього украдено пару волів. Козачковський поспівчував кріпакові і одіслав його. Цю розмову почув Шевченко, вийшов услід за селянином і, розпитавши його, дав, щоб ніхто не бачив, 50 карбованців.
    – В позику! – сказав поет. – Оддаси колись, як розбагатієш!
    – Як же я оддам вам, коли я вас не знаю? – відказав здивований селянин.
    – Все одно! Пізнаєш! – відповів поет.

    ПОСПІШАЮЧИ НА ВЕСІЛЛЯ

    Коли Шевченка заарештували, на ньому був фрак, сам він був чисто виголений, наче зібрався до когось з візитом. Губернатор Фундуклей, який був добре знайомий з Шевченком, здивувався, побачивши, що той при такому параді:
    – Чого це ви, Тарасе Григоровичу, так прибралися?- спитав він.
    – Та бачте, – відповів Шевченко, – я поспішав до Костомарова на вінчання. Він запросив мене боярином, так я ото, заки у Бро-варах мені перепрягли коней, поголився і причепурився, щоб з воза просто до молодого.
    – Еге! – відповів Фундуклей. – Коли так, дак куди судженого, туди й боярина.

    БІСОВА МУЗА

    Під час слідства в справі Кирило-Мефодіївського товариства Шевченко завжди був бадьорий, веселий і спокійний. Перед допитом якийсь офіцер-жандарм мовив до нього:
    – Господь милостивий, Тарасе Григоровичу! Ви виправдаєтесь, і отоді-то залунає ваша муза.
    – Та який же чорт усіх нас сюди заніс, коли не оця бісова муза! – відповів поет (98).

    ЛІПШЕ БУЛО Б НЕ РОДИТИСЯ

    Як відомо, Шевченку цар заборонив у солдатах “писати й малювати”. От як виконували царську волю ретельні прислужники. До Шевченка приставили солдата – “дядька”. В казармі він очей не зводив зі свого підопічного, а коли Шевченко виходив із казарми чи на муштру, чи просто подихати свіжим повітрям, “дядько” трусив його, шукаючи, щоб не було в нього ні в кишені, ні за пазухою, ні в чоботях паперу й олівця. Це саме чинив з Шевченком командир роти Потапов (в Новопетровському укріпленні). Він вивертав у Шевченка кишені, катував його муштрою, чіпляючись до поета і знущаючись із нього, і хоч як той страждав од цього, послабу не було. Це доводило Шевченка до розпуки:
    – Ліпше було б, – казав він, – мені не родитися або швидше вмерти.

    МИСЛИВСЬКА ПРИГОДА

    Коли Шевченко був на засланні в Раїмській фортеці, з ним трапилася мисливська пригода.
    Загалом поет полюванням не захоплювався, – не любив ходити з рушницею. Але якось четверо солдат убили здоровенного кабана, витягли сяк-так з очерету і покинули на березі, щоб другого дня приїхати за ним возом. Коли ж приїхали, виявили, що половину кабана було з’їдено. З ініціативи Шевченка вирішили встановити рушниці на підпорках і відвели від кабана до курків шнурки.
    Вранці побачили, що всі рушниці вистрілили, м’ясо лежало ціле, а довкола були калюжі крові й криваві сліди, які вели в степ. Пішли по слідах і за версту знайшли мертвого тигра: в ньому було шість куль. Шкура звіра від хвоста мала чотири аршини – був то справдешній велетень. Іншого тигра, якого замалював Шевченко, вбили учасники Аральської експедиції в 1848 році.

    ОТАК БИ Й ЗОСТАТИСЯ

    Коли Шевченко плавав з Бутаковим по Аральському морі, він помітив, що в тому морі є рухливі острови, які постали з перегнилих рослин. Раз якось плив Тарас на невеличкому човні з п’ятьма матросами. Пристали вони до берега і пішли погуляти. Тарас ліг собі в траву і віддався спогляданню неба. Матроси забули про нього й попливли. Коли ж оглянулися, аж поета немає. Почалися розшуки.
    – А я лежу собі, – згадував поет, – та й мовчу, бо думка була в мене така, щоб зовсім там зостатися, але ж бісові матроси знайшли мене.

    ПОМИЛИВСЯ

    1848 року після тримісячної плавби по Аральському морі експедиція А. Бутакова повернулася в гирло Сирдар’ї, і тут мали провести зиму. Поблизу форту, на острові Косаралі (там гарнізоном стояли уральські козаки), вийшли вони на берег. Уральці, побачивши Шевченка з широкою, як лопата, бородою і в цивільному, подумали, що то, певне, засланий розкольницький піп. Донесли одразу про те своєму командиру, а той попросив Шевченка відійти в очерети і… раптом упав перед ним на коліна:
    – Благословіть, батюшко! Ми, – каже, – усе знаємо!
    Шевченко зміркував гумор ситуації і обдарував осавула найсправжнісіньким розкольницьким благословенням.
    Урадуваний осавул поцілував Шевченка в руку, а ввечері справив прибулим таку гостину, що їм і не снилося.

    ВЕРБОВА ПАЛИЦЯ

    Коли Т. Шевченка в жовтні 1850 року переводили в Новопетровськ, поет знайшов на вулиці в Гур’єві вербову ломаку: вона служила йому палицею в дорозі. Прибувши у форт, Шевченко застромив палицю в землю на солдатському городі, і з неї виросло перше дерево в Новопетровську. Пізніше, при підтримці коменданта фортеці Ускова, вибрав він місце для саду (верст за дві од форту), зробив план, розмітив, де які дерева садити, і восени 1853 року на тому місці закипіла робота. Дерева виписали з Астрахані і з Гур’єва, перевезли також, за порадою Шевченка, і великі шовковиці з Ханга-Баби. В саду збудували для родини коменданта літній дімець і альтанку. Біля альтанки спорудили землянку, яка стала місцем творчого натхнення самого Шевченка.
    Форт Новопетровський було скасовано 1857 року і перейменовано в Олександрівське. Сад став міським і звався весь час садом Шевченка, а землянка – дімцем Шевченка.

    ПОДАРУНОК ПЕРЕД ЗВІЛЬНЕННЯМ

    І перед самим звільненням із заслання Шевченкові не давали пільги по службі. Влітку 1857 року прибув якийсь татарин із Астрахані й пустив чутку, що має туди приїхати великий князь Константин. Командир роти, де служив Шевченко, на випадок, коли заверне великий князь у Новопетровське, призначив караул, куди вписали і Шевченка. Почалася знову скажена муштра. Вийшов командир роти в усій своїй, як згадує поет, “ослячій величі” й потріпав Шевченка по плечу:
    – А що, брате, визволення? Ні, ми ще зробимо з тебе видатного фрунтовика, а тоді з Богом.
    І зараз же звелів єфрейторові щодня по чотири години муштрувати Шевченка з рушницею. На щастя, комендант фортеці, довідавшись про такі заходи надміру ретельного солдафона, зробив йому догану.

    ВЕЛИКА РАДІСТЬ

    Відомо, що до звільнення Т. Шевченка із заслання прислужилася родина віце-президента Академії художеств у Петербурзі Ф. Толстого. Особливо гаряче турбувалася про це графиня Анастасія Іванівна. Не дивно, що коли Толсті дізналися про Шевченкове визволення, радість їхня була безмежна: з цієї нагоди розбудили дітей, зібралися всією родиною в залі, прийшов дехто з гостей, всі радісно цілувалися і ділилися новиною.

    В КИЄВІ, НА ПРІОРЦІ

    Шевченко дуже любив дітей. Живучи в 1859 році в Києві на Пріорці, поет дуже здружився з дітворою. Діти бігли за ним і кричали:
    – Дядьку, розкажіть нам ще одну казочку!
    По обіді поет ішов у сад, лягав під яблунею і кликав до себе дітей. Вони лазили по ньому, пустували.
    – Кого люблять діти, – казав про себе поет, – той не зовсім ще поганий чоловік.
    Якось наймичка Оришка, перучи одяг, знайшла гроші, про які Шевченко забув, і він на ці гроші влаштував для сусідських дітей “бенкет”. Пішов на базар, накупив силу іграшок та ласощів, ледве доніс. Двір посипали свіжою травою, дітвора раділа, гралася, качалася по траві, поет теж радів. По обіді перекупка привезла цілий візок яблук, груш, пряників, бубликів. З двору “бенкет” перейшов на вигін. Посходилися дорослі й говорили:
    – Оцей старий, певне, божевільний! Шевченко бігав разом з дітьми, повчав їх, сміявся, змагавсь із хлопцями.

    ВОЛЯ РОДИЧАМ Т. ШЕВЧЕНКА

    В лютневій книжці журналу “Народное чтение” за 1860 рік, що виходив у Петербурзі, було надруковано коротеньку автобіографію Т. Шевченка. В тій автобіографії поет між іншим написав: “Моє минуле тим більш жахливе, що мої рідні брати й сестри й досі ще кріпаки. Так, вони й досі ще кріпаки!”
    Ці слова вплинули на тогочасну суспільність. І. Тургенєв, член “Общества для пособия литераторам и ученым”, взявся зробити подання про визволення Шевченків із кріпацтва. Комітет на засіданні 21 березня порадив удатися до поміщика Флоровського і прохати, щоб він звільнив Шевченкових родичів на пошанування літературних заслуг Т. Шевченка і взагалі літератури. Поміщик, одержавши листа комітету, вирішив догодити і суспільній опінії, і собі. Він згодився відпустити Шевченків, але без землі.
    Спершу родичі Шевченка, за порадою самого поета, не хотіли такого звільнення, але згодом, 10 липня 1860 року склали угоду з поміщиком і одержали вольну. Аж у 1863 році, в зв’язку з польським повстанням, видано було указ про перевірку уставних грамот. Перевіряти Кирилівку прибув майбутній редактор “Киевской старины” Лашкевич. Ось тоді й наділили Шевченків полем і городом.

    СВЯТИЙ ВОГОНЬ

    Шевченко, коли сперечався, запалювався, доходячи до пафосу. В запальності його, однак, не було ні злоби, ні пихи – тільки святий вогонь відчуття правди й справедливості. Коли ж бачив, що супротивник набирається пихи, поет дозволяв собі різко його осмикнути. В суперечках він висловлювався гостро, аж співбесідники побоювалися за нього. Особливо несамовитий ставав поет, коли заходила мова про кріпацтво – це була його глибока й болюща рана. Якось у гостях в Я. Полонського згадав поет своє дитинство і те, що родичі його і досі кріпаки. Від таких споминів аж заплакав, аж зубами заскреготав і, нарешті, так ударив кулаком об стіл, що чашки з чаєм попадали на підлогу.

    ШЕВЧЕНКО В ОПИСІ ТУРГЕНЄВА

    Ось як малює Шевченка в останні роки життя російський письменник І. Тургенєв: широкоплечий, присадкуватий, кремезний, це був козак зі слідами солдатської муштри. Голова в нього була гостроверха, майже зовсім лиса, чоло високе, зморшкувате, очі невеликі, сірі, ніс широкий, губи покриті широкими густими вусами. Погляд був здебільшого суворий, недовірливий, іноді світився ніжною ласкою разом з гарною, доброю усмішкою. Постать – вайлувата. Руки спокійні. Хода поважна. Голос трохи хрипкий. Взимку одягавсь у високу смушкову шапку й кожух.

    КОЛИ Ж БУДЕ?

    В неділю 19 лютого 1861 року за старим стилем до важкохворого Т. Шевченка зайшов його знайомий інженер Ф. Черненко. Вся Росія сподівалася, що в той день буде оголошено маніфест про скасування кріпацтва. Шевченко очікував цієї події особливо напружено. Як тільки Черненко зайшов до поета, той замість звичайного привітання запитав:
    – Що? Є? Є воля? Є маніфест? – і, глянувши у вічі Черненкові, зітхнув важко й мовив: – Так нема? Нема? Коли ж буде? – тоді затулив обличчя руками і, впавши на ліжко, заплакав.
    Черненко почав заспокоювати його: є певна звістка, що цар у той день таки підписав маніфеста, але оголошувати його до посту заборонив, щоб народ зустрів свою волю не по шинках, а по церквах.
    Тарас гірко всміхнувся і відпустив з цього приводу круте слівце.

    Понад 30 років праправнук Шевченка Микола Лисенко працював над дослідженням “коріння Шевченкового роду”. У його поданні генеалогічна схема Шевченкового роду містить понад 1300 осіб, відомих і безвісних, які мешкають в Україні, Росії, Прибалтиці, Австралії, США, Франції і зокрема у Кирилівці, Моринцях, Звенигородці. Тепер ви знаєте цікаві факти з життя Тараса Шевченка, деякі взяті з біографії, а деякі засновані на переказах очевидців та друзів поета.

  • Цікаві факти про Шанхай

    Чи знаєте ви щось цікаве про Шанхай? Цікава інформація про Шанхай для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

    Цікаві факти про Шанхай

    Найбільше місто в Китаї – це Шанхай.

    Шанхай – найбільший морський порт у світі.

    Місто Шанхай засноване в 751 році.

    Шанхай має кілька інших назв таких як: “Шеньчжень”, “Східний Париж”, “Перлина Сходу”, “Королева Сходу”.

    Шанхайська вежа є найвищою будівлею в Китаї (висота: 632 метра). У світі, Шанхайська вежа посідає 3 – е місце, поступаючись баштам “Небесне дерево Токіо” і будівлі “Бурдж Халіфа”.

    Максимально зафіксована температура в Шанхаї : +41 ° С і мінімальна : -10 ° С.

    Під час другої світової війни, Шанхай був притулком для європейців.

    У Шанхаї більше хмарочосів, ніж у Гонконгу.

    Шанхай і Гонконг є конкуруючими (між собою) фінансовими центрами Китаю (у Шанхаї більш потужна виробнича і технологічна база і сильні зв’язки з урядом, в Гонконгу багатий досвід у сфері банківських послуг і більш сильна правова система).

    Шанхайська фондова біржа і Шанхайська біржа золота є найбільшими в Китаї.

    У Шанхаї є Будівля в стилі “відкривачки ” (побудована в 2008 році). Цією будівлею є – Шанхайський всесвітній фінансовий центр. Неофіційна назва цієї будівлі – Відкривачка.

    Більшість висотних будівель Шанхаю є – житловими будинками.

    Шанхайська тролейбусна система є найстарішою в світі.

    Перша в світі комерційна залізнична лінія на магнітній підвісці була побудована в Шанхаї в 2004 році. Рекорд швидкості поїзда – 430 км/год. 30 км потяг долає за 7 хвилин і 21 секунд.

    Міст через затоку Ханчжоувань – найдовший морський міст в світі. Цей міст з’єднує Шанхай з промисловою зоною Нінбо. Довжина мосту – 35 673 метрів.

    Цікавинки про Шанхай, цікаві відомості про Шанхай ви можете додавати через форму коментарів.