Category: Енциклопедія

Для чого використовують діаграми? Якщо Ви шукаєте відповідь на це запитання, то, прочитавши дану статтю неодмінно її знайдете.

Для чого використовують діаграму?

Діаграма – так називають графічне зображення, яке у вигляді геометричних фігур показує співвідношення між різними величинами, які порівнюють. До найвідоміших видів діаграм відносять графіки та гістограми.

Діаграми використовують для того щоб графічно показати відображення числових даних з певної інформації, числових даних у звітах, на слайдах презентацій, рекламних сторінках тощо.

До складу діаграм входять геометричні об‘єкти, такі як: точки, лінії, фігури різних форм та кольорів.

Діаграми поділяються на плоскі та просторові.

Зіставлення та порівняння певних об‘єктів може бути в різних вимірах, наприклад, за площею фігури, або її висотою тощо.

Існує три типи діаграм:

кругова, точкова, гістограма.

Кругова діаграма – діаграма, яка зображує певний рядок, або стовбець даних, що є в початковій таблиці, у вигляді круга з секторами.

Точкова діаграма – діаграма, що призначена для побудови математичних графіків, які мають 2 осі координат (“х” та “y).

Гістограма (стовпцева діаграма) – діаграма, яка зображує числові дані, вибрані з таблиці, у вигляді стовпчиків.

До елементів діаграми належать об‘єкти, у яких визначені дії переміщення та дії контекстного меню. З допомогою контекстного меню можна легко змалювати рамку, обрати колір та текстуру.

Чи знаєте ви щось цікаве про депресію? Цікава інформація про депресію для дітей і дорослих зібрана в цій статті.

Цікаві факти про депресію

Слово “депресія” походить від латинського “депримом” (означає “тиснути”, “придушити”).

У наш час, депресія найбільш поширений психічний розлад.

Депресія піддається лікуванню.

Кожен десятий у віці старше 40 років (з них дві третини жінки) страждають депресією. Серед осіб старше 65 років, вона зустрічається в 3 рази частіше.

Приблизно 5 % дітей і підлітків у віці 10-16 років страждають депресією.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, депресія – найголовніша причина підліткової непрацездатності та захворюваності.

Депресія була відома і в давні часи. Давньогрецький лікар Гіппократ описував так звану “меланхолію”, яка дуже нагадувала депресію і призначав лікування від неї. Лікування Гіппократа від депресії складався з підбадьорення, прийому тривалих теплих ванн, масажу і вживання мінеральної води з джерел на Криті (острів в Греції). Пізніше було з’ясовано що вода на Криті містить велику кількість іонів магнію, літію і брому, яка дійсно допомагає при депресіях.

Папірус Еберса є одним з найважливіших медичних трактатів стародавнього Єгипту, в ньому міститься короткий опис депресії.

Депресія може бути :

реактивною (виникає через драматичні переживання, наприклад, втрата близької людини або роботи) сезонною (виникає через відсутність яскравого світла, часто спостерігається восени і взимку) ендогенною (виникає без будь-яких ознак, виходить від психіки) соматогенною (виникає як наслідок соматичних захворювань – грип, черепно-мозкова травма, хвороба Альцгеймера або атеросклероз)

Люди страждають гіпотиреозом (недолік гормонів щитовидної залози) схильні до депресії більш, ніж у 7 разів.

Жінки в два рази частіше страждають від депресії, ніж чоловіки.

Після того, як люди досягають середнього віку, вони можуть зіткнутися з підвищеним ризиком депресії через зниження тестостерону.

Авраам Лінкольн ( 16-ий президент США) боровся з депресією протягом всього свого життя. У найглибшу депресію він впав після смерті своєї першої любові – Енн Рутледж.

Люди страждають депресією більше хворіють різними захворюваннями ніж інші люди.

Існує “Великий депресивний розлад” так звана депресія без депресії, не супроводжується пригніченістю, поганим настроєм або тугою.

Приблизно 80 % хворих депресією, не отримують лікування.

Люди, що страждають депресією можуть захворіти агорафобією (боязнь відкритого простору).

І наостанок бажаємо Вам ніколи не хворіти депресією, будьте завжди здорові і життєрадісні :).

Цікавинки про депресію, цікаві відомості про депресію ви можете додавати через форму коментарів.

Цікаві факти про Конституцію України

День Конституції України 28 червня – єдине державне свято, закріплене в самій Конституції.

Процес підготовки Конституції України затягнувся на Шість років – з 1990 по 1996 рік.

Першою вітчизняною конституцією вважається Конституція гетьмана Пилипа Орлика. Тому ми можемо пишатися тим, що ця Конституція, прийнята 5 квітня 1710 року, була однією з перших в Європі та світі. Адже конституцію Сполучених Штатів Америки було схвалено лише 1787 року, конституцію Франції та Польщі – 1791 року, конституцію Російської імперії – 1905 року.

22 серпня 2011 рокі у Києві була презентована перша Мініатюрна Конституція України. Автори ідеї пояснили, що сенс всієї цієї затії – привернути більше уваги суспільства до законодавства. Мініатюрна рукописна книжечка “Конституція України”, розміром 2х3 см, включає 160 рукописних сторінок, літери висотою не більше 1 мм можна читати без окулярів. На її створення пішло близько 2 місяців. За словами автора мініатюри Ігоря Степанова, цей екземпляр перший як в Україні, так і в країнах СНД. Міні-макет книжечки художник передав Музею книги та друкарства.

Засідання Верховної ради щодо прийняття Основного Закону тривало цілу добу. 27 червня 1996 року парламент вирішив розглядати проект на одному засіданні без перерв. У результаті бурхливих дискусій за підсумками безперервної 24-годинної роботи депутатам вдалося узгодити всі положення документа. Голосування проводилося по кожній статті окремо і цілими розділами. Голосування за Конституцію України в цілому відбулося о 9:20 ранку 28 червня 1996 року. Після безсонної ночі нардепам влаштували скромний банкет з цукерками і шампанським.

Міжнародне співтовариство схвалило Конституцію України, назвавши її Однією з найдемократичніших у світі.

Що таке граніт та як видобувають граніт? Відповіді на ці питання Ви дізнаєтеся в цій статті.

Що таке граніт?

Граніт – це дуже міцний натуральний камінь, який формується в надрах нашої землі з гарячої розплавленої магми. Граніт вигладає так, ніби він склеєний з безлічі уламків інших мінералів. Основу цієї породи становлять такі камені як польовий шпат і напівпрозорі кварц і слюда. Колір граніту може бути найрізноманітнішим.

В природі найчастіше зустрічається і використовується в промисловості сіруватий граніт, але цей камінь буває і червоний, і рожевий, і навіть помаранчевий. Насправді, різні кольори граніту залежать від польового шпату, який входить до його складу і передає граніту свій колір. У різних куточках Землі колір каменя відрізняється від інших. Все це завдяки різноманітній суміші порід, що входять до складу граніту.

За своєю будовою граніт – зернисто-кристалічна гірська порода. Такий вид він отримує в процесі формування. А відбувається це на великій глибині. Саме там повільно остигає і твердне магматичний сплав, з якого потім і виходить граніт.

Цей камінь – один з найважливіших і найдавніших на Землі. Більш того, вважається, що крім нашої планети граніт не зустрічається більше ніде. Саме тому геологи називають його візитною карткою Землі. А ще він поширений по всій планеті і відіграє велику роль у формуванні континентів.

Граніт – один з найміцніших матеріалів. Адже його щільність дорівнює 2600 кг/м, а розплавити його можна лише при температурі 1215-1260 °C. Для порівняння, температура полум’я в сірнику дорівнює “всього” 750-850 °C. Саме тому цей матеріал дуже часто використовувався при будівництві. Середньовічні будівельники вважали за краще будувати свої монументальні споруди саме з граніту. Навіть найдавніші усипальниці, знайдені археологами, будували з цього матеріалу. Сьогодні у граніту також багато застосувань, правда, найчастіше ним облицьовують будівлі і сходи, площі і тротуари.

Граніт поширений практично по всьому світу. Так як цей камінь широко використовується при будівництві і обробці приміщень, його видобуток важливий і обширний.

Люди часто користуються послугами залізниці. Хтось пересувається всередині області, тобто на близькі відстані, а хтось подорожує на далекі відстані – з одного міста до іншого або навіть за кордон. У ряді випадків не завжди ясно, що може електричка, а на що розрахований поїзд і квиток на який транспорт краще придбати. З вигляду всі вони пересуваються по рейках і навіть за зовнішнім виглядом дуже схожі. Тим не менш, внутрішній зміст і призначення у них різне.

Різниця між поїздом і електричкою полягає в наступному:

Поїзд їде за рахунок локомотива і йому не потрібна прив’язка до електрики, а електричка використовує моторний вагон і без електрики просто не поїде. Поїзд може спокійно подорожувати з міста в місто і навіть в інші країни, а електричка найчастіше використовується у приміському сполученні, в метро і на монорейках. Поїзд має кілька різновидів вагонів, а електричка в цьому плані набагато скромніше. Потяги зупиняються тільки за власним розкладом у великих населених пунктах, а електричка на кожній станції. У поїзді є титан з окропом, а в електричці в цьому немає необхідності, оскільки подорожі зазвичай не так далекі. У кожному вагоні поїзда по два туалети, а в електричці тільки в одному вагоні на весь склад. У поїзді є провідник – незамінний супутник і помічник у всіх тяготи поїздки, а в електричці тільки контролери і зрідка ходять продавці напоїв і газет.

Визначення потяги та електрички

Поїзд – спочатку назва походить від слова ” поїздка ” і позначало ряд возів, які слідували один за одним. У сучасності це склад з декількох вагонів. У нього є один або кілька локомотивів, які здатні тягнути весь ланцюжок на далекі відстані і з пристойною швидкістю. У кожного такого поїзда є “голова” і ” хвіст” , які відрізняються звуковими або видимими сигналами. Також у них є номери. Однак бувають і просто локомотиви без вагонів, вони теж вважаються поїздами. Для руху використовується електрика або дизпаливо.

Електричка – ще її називають електропоїздом. Якщо розглянути зовні, то це той же склад з декількох вагонів, які з’єднані між собою. Однак тут трохи інше призначення та можливості. Електрички використовуються не тільки у високошвидкісному повідомленні на залізницях, а й у метрополітені або монорельсовому транспорті. На відміну від поїзда, для тяги використовуються моторні вагони, а не локомотиви. Електрички можуть швидко розганятися на коротких перегонах, використовуючи енергію від зовнішньої контактної мережі за рахунок струмоприймачів.

Порівняння потяги та електрички

Технічна сторона питання

Як вже було раніше сказано, у поїзда є локомотив, а електричка має просто головний вагон, який є моторним. Для руху електричка використовує тільки електрика і без нього представляє собою купу заліза, нездатну котитися вперед. Поїзд більш незалежний у цьому плані, він може харчуватися як від електрики, так і використовувати дизпаливо для автономних поїздок.

Електрички часто використовуються в приміському сполученні в межах однієї області, рідше двох, а поїзди здатні перетинати всю країну і навіть виїжджати за її межі.

У поїзді можна займати тільки вагони, а локомотив – ні. Пасажири електричок можуть розміщуватися скрізь, включаючи моторний “головного ” вагон.

Якщо слідувати по одному і тому ж маршруту на електричці і поїзді, то на електричці добиратися довше, тому що вона зупиняється на кожній станції. А ось поїзд може сміливо ігнорувати невеликі зупинки, оскільки у нього власний маршрут, який приймає до уваги лише більш – менш великі населені пункти.

Внутрішня складова

Потяги в цьому плані більш цікаві. Вони можуть складатися з сидячих вагонів, плацкартних, купейних (різного класу) , вагонів – ресторанів. В електричці все набагато скромніше – довгі сидіння на трьох осіб по обидві сторони вагона.

Потяги обладнані титанами, з яких кожна людина може взяти окріп на чай або суп швидкого приготування. Це розумна міра, оскільки часто доводиться їхати цілодобово. Електрички подібного зручності позбавлені. Крім того, в поїзді по два туалети на вагон, а в електричці всього один на весь склад. Іншими словами, електрички менш комфортні, ніж поїзда. Втім, варто зауважити, що зараз стали з’являтися нові швидкісні електропоїзди з підвищеним рівнем комфорту: м’які сидіння, ТВ, бар, титан, біотуалети в кожному вагоні.

В електричках з обслуговуючого персоналу тільки контролери і іноді ходять продавці ( продають напої, чіпси, насіння, газету ) . А у поїздах до ваших послуг провідники, здатні не тільки чай / кава забезпечити, підказати зупинку, викликати лікаря, але й підняти вчасно, щоб ви не проспали свою зупинку. Крім того, у поїздах завжди є черговий слюсар.

Журналістська діяльність здійснюється в професійному середовищі, де багато спеціальностей доповнюють одна одну, задовольняючи потребу соціуму в оперативній, актуальній інформації і глибоких аналітичних матеріалах. Професія журналіста поєднує елементи і форми соціальної діяльності, завдяки яким праця окремої людини набуває суспільну значимість і цінність.

Журналістика неможлива без репортажів, коментарів, оглядів і фотоматеріалів. Їх збір та систематизацію здійснюють журналісти, які спеціалізуються в цих видах діяльності. Вони вирішують основне завдання – підготовку інформаційно – аналітичних текстів, редагування та рецензування матеріалів, призначених для друку. Використовуючи інформаційно-комунікативні засоби і технології, журналіст встановлює зв’язок з джерелом інформації, веде перевірку фактів, наданих для публікації документів, привертає аналітиків і експертів, організовує участь журналістської групи у конференціях і семінарах.

Журналіст – це універсальна професія, яка вимагає від окремого фахівця особистісної установки на загальнозначиму форму діяльності, яка впливає на стан суспільства і формує певний тип суспільної свідомості.

Така форма діяльності реалізується одночасно на декількох рівнях. Оперативною інформацією редакцію забезпечує кореспондент. Це професійний журналіст, який виконує спеціальне завдання або спеціалізується в окремій галузі журналістики в друкованих засобах масової інформації, на радіо чи телебаченні.

Кореспондент може бути штатним або позаштатним співробітником редакції. Він зобов’язаний володіти навичками пошуку інформаційного приводу, володіти технологічними прийомами побудови репортажу, вміти правильно скласти питання інтерв’ю і знати принципи редагування тексту.

Журналіст може бути репортером або військовим кореспондентом, спецкором або телеведучим, фотокореспондентом або політичним аналітиком. Незалежно від більш вузької спеціалізації в його професійні обов’язки входить виконання державних вимог до організації редакторської діяльності, врахування соціальних пріоритетів і особливостей інформаційного простору, в якому йому доводиться працювати.

Таким чином, різниця між журналістом і кореспондентом полягає в наступному:

Відмінність журналіста від кореспондента в більш широкій спеціалізації, що включає, крім збору та підготовки інформації до друку, редагування, аналіз тексту та інші види журналістської діяльності.
Кореспондент спеціалізується в окремій галузі журналістики або виконує спеціальне завдання редакції; журналіст має універсальні навички збору, обробки інформації та повністю володіє технологічними прийомами створення текстового або аудіо – телевізійного матеріалу.
Кореспондент – штатна посада у редакційній структурі ЗМІ ; журналіст – спеціальність, яка дозволяє здійснювати будь-яку діяльність, пов’язану з функціонуванням друкованого або телевізійного інформаційного органу.

Вітамін В1 або як його називають в народі “вітамін оптимізму”.

Вітамін В1 – водорозчинна речовина, він не відкладається в організмі. Тому його запаси повинні заповнюватися щодня. У чому міститься (джерела) вітаміну В1 повинен знати кожен, хто дотримується здорового способу життя.

Вітамін В1 в яких продуктах міститься?

Джерелами вітаміну В1 можуть бути продукти, як рослинного, так і тваринного походження.

Рослинні продукти містять вітамін В1:

Проростки пшениці, насіння соняшнику, фісташки, арахіс, горох, рисові висівки, квасоля, сочевиця, крупи ( необроблений рис, гречка, вівсянка), хліб і продукти з борошна грубого помелу, бобові, волоські горіхи, морква, плоди шипшини, картопля, брюссельська капуста, брокколі, щавель, родзинки, слива, апельсин, чорнослив, лохина, смородина чорна, петрушка, шпинат, м’ята, конюшина, ромашка, кропива, суниця.

Вітамін В1 міститься в продуктах тваринного походження :

Свинина, яловичина, печінка, нирки, мозок, серце, риба, яєчний жовток, молоко.
Назва продуктів написано в порядку спадання за кількістю вітаміну В1 в ньому.
(дані середньостатистичні, зміст може відрізняться в залежності від грунту, де продукт (тварина) зростав)

Кількість вітаміну B1 в продуктах харчування (мкг/100 г)

Дріжджі пивні сухі 10000 – 17000
Дріжджі пекарські сушені 3000
Дріжджі свіжі 700
Крупа вівсяна 200
Крупа гречана 180
Крупа гречана прокаленная 320
арахіс 750
Крупа ячмінна 150
Крупа гречана сира 530
Крупи пшеничні ( 91 %) 450
яйця 150
сир 100
Сухі стручкові овочі 450
помідори 30
Лісові горіхи 450
птах 200
яловичина 70
баранина 360
Свинина 540
Картопля 55
Молоко свіже 55
Молоко в порошку 33
Капуска качай або кольорова, чорна смородина, слива 45
риба 40
яблука 35

Потреба у вітаміні В1

Потреба в тіаміні становить 1,7 – 2,2 мг на день, у разі підвищених навантажень, норма збільшується до 2,5 – 3,5 мг на добу.

Зараз, в магазинах продаються в основному рафіновані продукти, які більш ретельно очищують, тому вітаміну В1 в нашому організмі як правило не вистачає. Особливо відчутні втрати відбуваються в момент приготування їжі. Під час бурхливого кипіння зазвичай втрачається до 20 % вітамінів. Щоб цього уникнути, продукти потрібно варити в каструлі із закритою кришкою на повільному вогні.

Знаючи, в яких продуктах міститься В1, ви зможете скласти збалансований раціон харчування, зміцнити імунітет і зберегти молодість шкіри і організму на довгі роки.

Казеїн – ( casein ) – білок, що міститься в молоці. Казеїн випадає в осад з молока в кислому середовищі або осідає під дією Реннін – основного ферменту, що міститься в сирі і викликає створажіваніс молока. Виходить казеїн порівняно легко і є вкрай корисною білкової добавкою, особливо для лікування хворих з порушеннями харчування.

У яких продуктах міститься казеїн?

Казеїн міститься в молоці і всіх молочних продуктах. А значить і в сирі, маслі, шоколаді, в деякій випічці. Загалом у всіх продуктах де міститься молоко.

Коров’яче молоко відноситься до казеїнових сортів ( козине і овече теж) – воно містить до 75 % казеїну ( природного клею). Організм людини в дитячому віці виділяє сичужний фермент, який розщеплює і допомагає переварити казеїн, який входить також і до складу материнського молока. Але, по-перше, казеїну в ньому в 30 разів менше, ніж у коров’ячому молоці, і сичуга, відповідно, виділяється стільки ж. По-друге, з припиненням росту кісток потреба організму в казеїні відпадає, і вироблення сичужного ферменту поступово припиняється. До закінчення перехідного віку організм багатьох людей втрачає здатність перетравлювати казеїн. Звідси і різноманітні розлади травлення – болі в животі, пронос і метеоризм, часто виникають при питті молока дорослими.

Тепер ви знаєте в яких продуктах міститься казеїн і зможете правильно скласти свій раціон харчування.

Чим гальванічні елементи відрізняються від акумуляторів Ви дізнаєтесь з цієї статті.

Чим гальванічні елементи відрізняються від акумуляторів?

Головна різниця між гальванічним елементом та акумулятором в тому, що перший одноразовий у використанні, а акумулятори через здатність накопичувати енергію циклічно, можна використовувати далеко не один раз.

Акумулятор використовує оборотну електрохімічну реакцію, а гальванічний елемент необоротну (в основному). Якщо акумулятор сконструйований таким чином, щоб була можливість розсіювати значну потужність при його зарядці, то зарядка батареї може призвести до вибуху.

Що таке гальванічний елемент?

Гальванічний елемент – це хімічне джерело електричного струму, яке названо на честь Луїджі Гальвані. Принцип дії гальванічного елемента заснований на тісній взаємодії двох металів через електроліт, який приводить до виникнення в замкнутій ланцюга електричного струму.

Гальванічні елементи являють собою джерела струму, які не здатні відновлювати запас електричної енергії самостійно або взагалі. Наприклад, таким елементом є звичайні батарейки.

Що таке акумулятор?

Акумулятор – це хімічне джерело електричного струму з принципом багаторазової дії. Основна специфіка такого акумулятора полягає в зворотності внутрішніх хімічних процесів, які забезпечує його багаторазове циклічне використання для тривалого накопичення електричної енергії та автономного електроживлення різних електротехнічних пристроїв, а також систем. Електричний акумулятор належить до категорії вторинних хімічних джерел струму.

Кожна мати намагається створити своїй дитині максимально комфортні та безпечні умови. Особливо, якщо це стосується безпеки на дорозі. Тут незамінним помічником для мам стає автокрісло. І якщо раніше наявність його в машині було суто особистою справою, то сьогодні – це обов’язкова умова перевезення дитини в автомобілі. Закон на боці дитини, тільки тяжкий вибір моделі, фірми – виробника і навіть забарвлення все одно ляже на тендітні мамині плечі. Дуже часто в магазинах мамам підросли дітлахів пропонують бустер замість звичного автокрісла. Яка різниця між першим і другим ми і спробуємо розібратися.

Відмінності (різниця) бустера від автокрісла:

Бустер відноситься до категорії автокрісел для самого старшого віку. Автокрісло має додаткові ремені безпеки, в бустері дитина пристебнутий тільки автомобільними ременями. Автокрісло має бічний захист і спинку, бустер являє собою сидіння без додаткових засобів безпеки.

Різновиди автокрісел

Спеціальне автомобільний пристрій для перевезення дітей – автокрісло з’явилося ще в тридцяті роки XX століття, але призначалося скоріше для того, щоб дитина не відволікав батьків від управління автомобілем, ніж берегло від травмування. Зовсім скоро провідні виробники аксесуарів для дітей вдосконалили автокрісло, тепер його основною функцією стало забезпечення максимальної безпеки дитини під час поїздки і захисту від травм під час аварії. Сьогодні існує певний стандарт, якому повинні відповідати автокрісла. За цим стандартом визначено п’ять різновидів автокрісел : автолюлька (0 ) , автокрісло – переноска ( 0 +) , група 1, група 2 і бустер. Це поділ грунтується на вікових особливостях дітей, їх зростанні і вазі. Принципових відмінностей у будові між першими чотирма немає. Правда, люлька більше нагадує коляску, а переноска фіксує дитину в напівлежаче положення, у всіх цих видів автокрісел є одне спільне – дитина надійно закріплений в автокріслі з усіх боків. З бустером все трохи інакше.

Зовнішній вигляд і способи кріплення Бустера та автокрісла

Щоб зрозуміти принципову різницю між автокріслом і бустером, потрібно зрозуміти, що вони собою представляють. Зовні автокрісло нагадує звичайне крісло без ніжок. Воно забезпечене спеціальними ременями безпеки, які фіксують дитину в п’яти точках його тіла, не дозволяючи випасти з крісла навіть при ударі. Існують додаткові ” зручності” , наприклад, підлокітники, що регулюється по висоті спинка, знімний столик для іграшок. Всі ці додаткові аксесуари здатні вплинути на ціну автокрісла, але не на його безпеку. В автомобілі автокрісло кріпиться двома способами: стаціонарними автомобільними ременями безпеки або за допомогою системи Isofix, яка являє собою металеві замки, що кріпляться безпосередньо до сидіння. Але цими пристроями забезпечений не кожен автомобіль.

Якщо автокрісло можна порівняти зі звичайним кріслом, то бустер з табуретом. Тобто у нього відсутня спинка і бічний захист. У деяких моделях бустеров є підлокітники, але частіше немає. Взагалі, використання бустера застосовано, якщо дитина досягла середнього шкільного віку, коли зростання ще не дозволяє користуватися стандартними ременями безпеки, а автокрісло вже мало. Бустер ж піднімає вашої дитини на зручну для пристібання ременями висоту. Хоча, з точки зору безпеки, відсутність бічної захисту, спинки і додаткових ременів все ж небажано.