Різниця між мовою і мовленням
Часто у спілкуванні ми вживаємо поняття “мова” і “мовлення” як рівнозначні. Але які відмінності між мовленням і мовою і чи є вони такими насправді? Спробуємо розібратися.
Відмінності мови і мовлення
1. Мова – явище загальне, абстрактне; мовлення – конкретне. Загальне (мова) реалізується в конкретному
(мовленні). Конкретність мовлення виявляється в тому, що його можна чути, записати на магнітну стрічку, бачити і прочитати (якщо йдеться про текст). Мову безпосередньо спостерігати неможливо. Саме тому лінгвіст має справу з мовленням (вивчає звучне мовлення або тексти). Завдання лінгвіста “добути” з мовлення мову.
2. Мова – явище відносно стабільне, довговічне, загальноприйняте; мовлення – динамічне (рухливе), випадкове й унікальне. Так, наприклад, сучасна українська літературна мова охоплює період від І. Котляревського до наших днів. її норми (орфоепічні, орфографічні, лексичні та граматичні) є відносно стабільними й загальноприйнятими. У мові немає помилок, у ній усе правильно. У мовленні люди можуть припускатися помилок. Мову можна порівняти з написаною композитором симфонією. Під час виконання симфонії (мовлення) хтось із музикантів помилково може “взяти” не ту ноту. Зрештою, і весь твір по-своєму може бути “прочитаний” і зінтерпретований диригентом. Унікальність мовлення полягає у своєрідному вико-
ристанні мовних засобів, у вживанні оказіональних (випадкових) слів, словоформ, словосполучень тощо.
3. Мова – явище психічне, а мовлення – психофізичне. Мова існує в індивідуальних мозках, у душах, у
психіці людей, які становлять певну мовну спільність. Мовлення, крім психічного, має ще фізичний (фізіологічний) аспект, пов’язаний із його породженням і сприйманням. Особливо помітний цей аспект при звуковій (акустичній і фізіологічній) характеристиці мовлення. Мовлення можна характеризувати за темпом, тембром, тривалістю, гучністю, артикуляційною чіткістю, акцентом тощо.
4. Мовлення – лінійне, мова – нелінійна. Мовлення розгортається в часі. Для того щоб вимовити якусь фразу, потрібен певний часовий проміжок, бо слова вимовляються послідовно одне за одним. А в мові всі звуки, слова, словоформи тощо існують одночасно. На відміну від мовлення, мова має ієрархічну будову.
5. З історичного погляду Мовлення первинне, а мова вторинна. Спершу виникали в мовленні окремі слова, фрази тощо, а згодом із фактів мовлення склалася мова. З погляду сучасності, навпаки, мовлення твориться з фактів мови: для вираження думки мовець відбирає з мови необхідні мовні одиниці й оформляє їх у фразу за наявними в мові граматичними правилами
Що таке мова
Мова – це найважливіший засіб спілкування і пізнання. Це система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Іншими словами, мова – це інвентар (словник) і граматика, які існують у потенції, в можливості.
Що таке мовлення
Мовлення – це форма існування мови, її втілення, реалізація. Під мовленням розуміють використання людиною мовних багатств у життєвих ситуаціях, результат процесу формулювання і передачі думки засобами мови. Мовлення окремого носія мови має особливості вимови, лексики, структури речень. Таким чином, мовлення конкретне й індивідуальне.
Таким чином, ми розібралися у відмінностях двох, на перший погляд, схожих понять: “мова і “мовлення”. Вони не є тотожними, але тісно пов’язані між собою – мова не лише породжує мовлення, але й розвивається під його впливом.