“Енеїда” характеристика героїв з цитатами
“Енеїда” характеристика богів
– Зевс (Зевес або Юпітер) – верховний бог, бог блискавки і грому. Зевс зображений як деспот, п’яниця з вередливим характером.
“Зевес тоді кружав сивуху
І оселедцем заїдав;
Він, сьому випивши восьмуху,
Послідки з кварти виливав”
– Юнона (Гера) – богиня шлюбу, його дружина. Показана як жінка з дуже поганим характером (“зла Юнона, суча дочка”), заздріслива, підступна, любить інтриги.
“Розкудкудакалась, як квочка,-
Енея не любила – страх;
Давно вона уже хотіла,
Його щоб душка полетіла
К чортам і щоб і духне пах”.
– Венера (Афродита) – богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея. Показана як жінка з легковажною поведінкою, шльондра, готова на все заради успіху власного сина Енея.
“Проворна, враг її не взяв”
“Венера молодиця сміла,
Бо все з воєнними жила,
І бите з ними м’Ясо їла,
І по трактирах пунш пила;
Частенько на соломі спала,
В шинелі синій щеголяла…”
“…Підтикавшись десь поли, / Фуруює добре, навісна. / Коли сама з ким не ночує, / То для когось уже свашкує, / Для сього тяжко поспіша”
– Меркурій – бог торгівлі, посланець богів, син Зевса.
“Ввесь ремінцями обв’язавшись, / На голову бриль наложив; / На грудях з бляхою ладунка, / А ззаду з сухарями сумка, / В руках нагайський малахай”.
Плутон “Пекельний, гаспидський коханець, / Іще себе там не нагрів? / Завів братерство з дияволами / І в світі нашими бідами / Не погорює ні на час”.
2) Земні герої:
Еней – троянський цар, син Венери й Анхіза.
“Прямий, як сосна, величавий,
Бувалий, здатний, тертий, жвавий…”
“Він моря так уже боявся, / Що на богів не полагався / І батькові не довіряв”
Суперечливий персонаж, з одного боку, ледачий, “на всеє зле проворний”, занадто любить пиячити, гуляти, з іншого боку, коли йдеться про інтереси троянців, громадський обов’язок, Еней веде себе достойно, навіть героїчно.
Анхіз – цар Трої, батько Енея.
Низ та Евріал – троянські воїни.
В останніх розділах поеми серед Троянців Котляревський виділяє два образи – Низа й Евріала. Ці юнаки приєдналися до троянського війська, щоб допомогти йому воювати проти ворога, і поплатилися життям. Котляревський захоплюється мужністю воїнів і через їхні образи висловлює свої погляди на те, як потрібно любити й обороняти Вітчизну:
“Любов к отчизні де героїть,
Там сила вража не устоїть,
Там грудь сильніша од гармат”.
“Хоть молоді були, та гожі
І кріпкі, храбрі, як харциз.
В них кров текла хоть не троянська,
Якась чужая – бусурманська,
Та в службі – вірні козаки”. (автор про Низа та Евріала).
“Де общеє добро в упадку,
Забудь отця, забудь і матку,
Лети повинность ісправлять”
(слова Евріала про те, що слід передусім дбати про обов’язок перед громадою, а не про особисте життя; Евріал ризикує життям, незважаючи на те, що в нього є старенька мати).
Дідона – цариця Карфагена, коханка Енея.
“Розумна пані і моторна,
Трудяща, дуже працьовита,
Весела, гарна, сановита,
Бідняжка – що була вдова…”
На прикладі Дідони показано, як любовна пристрасть веде досить порядну жінку до божевілля й загибелі:
“Енея так вона любила,
Що аж сама себе спалила,
Послала душу к чорту в ад”.
Латин – цар Латинської землі. Цей персонаж змальований іронічно: надзвичайно скупий, занадто обережний та боягузливий, майже не втручається в реальне управління державними справами, намагається уникнути воєн будь-якою ціною.
“Земелька ся була Латинська,
Завзятий цар в ній був Латин;
Старий скупиндя – скурвисинська,
Дрижав, як Каїн, за алтин”.
Амата – його дружина. Дуже пихата жінка, інтриганка, любить війни та конфлікти.
Лавінія (Лавіся) – їх дочка. Вродлива юна дівчина, у якої багато залицяльників.
“Дочка була зальотна птиця
І ззаду, спереду, кругом,
Червона, свіжа, як кислиця,
І все ходила павичом.
Дородна, росла і красива,
Приступна, добра, не спесива,
Гнучка, юрлива, молода…”
Турн – цар рутульський. Закоханий у Лавінію, дуже гордий та пихатий, впертий та войовничий суперник Енея.
“Не в шутку молодець був жвавий,
Товстий, високий, кучерявий,
Обточений, як огірок;
І війська мав свого чимало,
І грошиків таки бряжчало,
Куди не кинь, був Турн царьок”.
Еванд – цар аркадський, Палант – його син. Це союзники Енея у його війни проти Турна.
Сивілла – жриця бога сонця Феба. Не надто привабливий персонаж з вередливим характером, проте за хабар готова допомогти Енею пробратися до пекла та залагодити його справи.
“Як вийшла бабище старая,
Крива, горбатая, сухая,
ЗаплІснявіла, вся в шрамах;
Сіда, ряба, беззуба, коса,
Розхристана, простоволоса,
І, як в намисті, вся в жовнах”.
Охрім – “Се був пройдисвіт і непевний, / І всім відьмам був родич кревний – / Упир і знахар ворожить. / Умів і трясцю одшептати, / І кров християнську замовляти, / І добре знав греблі гатить”.
Цірцея – “…Люта чарівниця / І дуже злая до людей; / Які лиш не остережуться, / А їй на острів попадуться, / Тих переверне на звірей”.