“Енеїда” складена з двох великих частин (12 пісень): перші шість оповідають про пригоди Енея на шляху від Трої до Італії, а наступні шість – про війни троянських прибульців з італійськими племенами. Перша половина “Енеїди” як би відповідає гомерівській “Одіссеї”, а друга – “Іліаді”.
Вергілій за життя не встиг цілком завершити її. Деякі віршовані рядки залишилися незавершеними, події частині епізодів суперечать один одному. Не бажаючи публікувати “Енеїду” в необробленому вигляді, Вергілій перед смертю заповідав спалити її.
Вергілій “Енеїда”, пісня I – короткий зміст
Пісня I “Енеїди” розповідає про переслідування Енея ворожою йому богинею Юноною (вона відповідала в грецькій міфологіі Гері, ненавістніце Геракла) і про морську бурю, яку на прохання Юнони наслав на ескадру троянців бог вітрів Еол. Лише за допомогою владики моря Нептуна від цього урагану рятуються сім кораблів Енея. Вони припливають в африканський Карфаген. Мати і покровителька Енея, богиня Венера, просить Юпітера допомогти Енею добути царство в Італії, і Юпітер погоджується на це. В Карфагені Енея підбадьорює сама Венера, що з’явилася йому у вигляді мисливиці. Бог Меркурій схиляє карфагенян гостинно прийняти Енея. Той приходить до карфагенської цариці Діони, яка дає в честь гостя багатий бенкет. Слава про Дідону йде по всіх навколишніх країнах. Раніше вона жила в фінікійському місті Тирі й була дочкою його царя, Муттон. Вмираючи, Муттон заповідав, щоб Дідона і її брат Пігмаліон спільно панували над Тиром. Але Пігмаліон після смерті батька убив чоловіка Дідони, а їй самій ледве вдалося втекти по морю на захід в супроводі багатьох тірійскіх жителів.
Дідона припливла до Північної Африки, у володіння нумідійського царя Гіарба. На одному з пагорбів вона побачила фортецю. Дідона купила у Гіарба стільки землі, скільки може осягнути волова шкура. Уклавши такий договір, Дідона розрізала шкуру на тонкі ремінці та опоясала ними весь пагорб з вищезгаданої фортецею. Фортецю вона назвала Бірс, що значить – шкура. Навколо фортеці незабаром виник славний Карфаген (по-финикийски – “Нове місто”).
Вергілій “Енеїда”, пісня II – короткий зміст
В пісні II Еней на бенкеті у Дідони розповідає про загибель Трої. Він живописно розповідає про підступність греків, що пішли після довгої та виснажливої війни на знамениту хитрість з дерев’яним конем. Заховані усередині коня ахейскі герої вночі вийшли звідти і напали на сплячих троянців. Еней викладає драматичний епізод, коли троянський жрець Лаокоон, переконав співгромадян не вносити в місто зробленого греками коня, був разом з двома синами задушений величезними зміями, які виповзли з моря.
В момент нападу вийшовших з коня греків Енею явився у сні загиблий Гектор, який сказав, що Трою вже не врятувати і що тим троянцам, які можуть бігти, треба шукати за морем нове пристановище. Під час нічної пожежі Трої Еней героїчно бився з ворогами, на його очах був убитий старий цар Пріам і взята греками в полон знаменита пророчиця Кассандра. Загинула і дружина Енея, Креуса. Під кінець богиня Венера переконала Енея припинити безнадійну сутичку, щоб врятувати залишок троянського народу. Забравши міські пенати, свого сина Асканія, зваливши на плечі старого батька Анхіза, Еней разом з небагатьма троянцями зник з палаючого міста, сховавшись на сусідній горі Іді. За зиму йому і його супутникам вдалося побудувати 50 кораблів.
Вергілій “Енеїда”, пісня III – короткий зміст
В пісні III Еней продовжує розповідь про свої пригоди. Відпливши від Трої, він спочатку пристав до фракійського берега і хотів побудувати нове місто там. Але коли Еней і його супутники стали рубати молоді деревця для прикраси божественних вівтарів, з їх коренів закапала кров. Виявилося, що на цьому місці була могила убитого фракійцями Полідора, сина троянського царя Пріама. Про це сповістив голос Полідора, що пролунав із землі. Еней визнав це поганою ознакою, і його ескадра, покинувши Фракію, попливла далі на південь.
Незабаром троянці прибутку на Делос – священний острів бога Аполлона. Оракул святилища Аполлона повелів Енею плисти в країну, яка була давньою матір’ю всіх троянців, але імені цієї країни не назвав. Троянські біженці спочатку подумали, що це острів Крит, звідки колись переселився в Малу Азію їх предок, Тевкр. Еней і його супутники дісталися до Криту, висадилися на його березі і почали будувати місто Пергам. Але раптом з’явився згубний мор, страшна спека спалила всю рослинність. Боги, які з’явилися Енею сповістили, що троянці помилилися і що їм треба залишити Крит і плисти в Італію: саме звідти вийшов родоначальник їхнього народу, Дардан.
В Іонічному морі флот Енея потрапив у жахливу бурю і насилу пристав до одного з Строфадскіх островів. На ньому паслися без пастухів стада биків і кіз. Троянці вбили кілька тварин і стали смажити їх, але звідусіль раптом злетілися жахливі гарпії – напівдіви, напівптахи, від яких йшов нестерпний сморід. Виявилося, що гарпії загніздилися тут після того, як аргонавти прогнали їх з острова Финея. Гарпії розтерзали всю приготовану людьми Енея їжу. Троянці стали рубати їх мечами. Гарпія Целена, всівшись на скелю, в озлобленні прорекла пророцтво: перед заснування нового міста супутникам Енея доведеться терпіти такий голод, що вони з’їдять навіть власні столи.
Біженці попливли далі. Досягнувши Епіру, вони дізналися, що там царює син їх колишнього царя Пріама, що одружився на Андромахе, вдові свого загиблого брата Гектора. Гелен кілька днів пригощав у себе Енея і його товаришів. Володіючи даром віщуна, він повідомив, що призначена їм нова батьківщина знаходиться на західному березі Італії, біля річки Тібр. Покинувши Епір, флот Енея пристав до східного берега Сицилії, де блукачі побачили осліпленого Одіссеєм циклопа Поліфема. Сліпий гігант почув, як троянці відчалюють від берега, і став видавати жахливий рев. На нього збіглося безліч інших циклопів, однак флот Енея щасливо вислизнув від них. Еней не ризикнув плисти через Сицилійську протоку, по сторонах якої жили жахливі Сцилла і Харибда, яких насилу минув Одіссей. Троянци стали огинати Сицилію з півдня. У західній частині острова помер батько Енея, Анхиз. Перед смертю він спонукав сина вірити в пророцтво про те, що троянським вигнанцям судилося заснувати місто, яке перевершить за могутністю колишню Трою.
Вергілій “Енеїда”, пісня IV – короткий зміст
Пісня IV “Енеїди” присвячена прославленому міфологічного сюжету – роману Дідони і Енея. Цариця Дідона, захоплена подвигами Енея, бажає вийти за нього заміж. Під час спільного полювання Дідона і Еней, сховавшись від грози в гірській печері, з’єднуються там під миготіння блискавок.
Але Енею предречено небожителями велике майбутнє в Італії, і він не може залишитися в Дідони. Сам бог Юпітер посилає Енею у сні Меркурія, щоб спонукати його плисти з Африки на Апенніни. Спроби Дідони утримати коханого в Африці залишаються марними. Коли флот Енея відпливає від берегів Африки, Дідона, проклинаючи його віщує майбутні війни Рима з Карфагеном, кидається в палаюче багаття і простромлює себе мечем, подарованим Енеєм.
Вергілій “Енеїда”, пісня V – короткий зміст
В пісні V Еней знову прибуває в Сицилію, де влаштовує ігри на честь свого померлого батька, Анхиза. Богиня Юнона, не залишаючи своєї ворожості до Енея, вселяє його супутникам-троянцям думку підпалити їх власний флот. Але Юпітер допомагає загасити цю пожежу. Заснувавши в Сицилії місто Сегесте, Еней відпливає до Італії.
Вергілій “Енеїда”, пісня VI – короткий зміст
В пісні VI Вергілій оповідає про прибуття Енея в Італію. В храмі Аполлона в Кумах він отримує від пророчиці-сивіли пораду зійти в підземний світ: померший Анхиз повинен там дати своєму синові важливе пророцтво. Еней спускається в підземний світ, бачить мешкаючих там жахливих потвор, огидного перевізника Харона, присипляє триголового пса Цербера і зустрічається з безліччю тіней померлих героїв. Минувши палац Плутона, Еней і супроводжуюча його Сивіла попадають в Елізій – місце, де розкошують після смерті праведники. Там Еней бачить Анхиза, який показує всіх його майбутніх славних нащадків і дає поради про те, як діяти в прийдешніх війнах з італійськими племенами. Вислухавши мертвого батька, Еней покидає підземний світ.
Друга частина “Енеїди” зображує війни Енея в Італії заради заснування майбутньої римської держави
Вергілій “Енеїда”, пісня VII – короткий зміст
В пісні VII Еней висаджується в гирлі річки Тібру, в області Лациум. Зголоднілі в довгому плаванні троянці, зійшовши на сушу, втамовують голод нарвавшими в лісі плодами. Через брак столів, вони кладуть плоди на сухі хлібні коржі, які потім теж з’їдають. Еней і Асканий помічають, що цим виповнилося пророцтво, дане троянцям гарпіями: вони з’їли власні столи і, значить, досягли нарешті тієї країни, якій судилося стати їх новою батьківщиною. Правильність їх здогадів підтверджують три удари грому – знамення, послане богом Юпітером. Еней наказує своїм супутникам влаштувати біля моря міцний стан.
Лациуме править старий цар Латин. Руки його дочки Лавінії домагаються всі навколишні володарі, особливо вождь сусіднього племені рутулов, Турн. Але Латин отримує від бога Фавна пораду видати дочку за героя, який прийде з далекої країни: нащадкам Лавінії і цьому герою визначено долею панувати над усім світом. Дізнавшись про прибуття троянців, Латин розуміє, що Еней і є бажаний богами наречений його дочки. Старий цар влаштовує заручини Лавінії з Енеєм і дає троянським біженцям землю для поселення.
Але ворожа Енею Юнона насилає лють на колишнього нареченого Лавінії, рутулов Турна, і на її матір Амато (тітку Турна). Син Енея, Асканій, під час полювання вбиває дорогого латинам ручного оленя. Латинська молодь вступає через це в сутичку з Асканієм і троянцями. Амата починає піднімати народ проти чужинців. Цар Латин не може заспокоїти збуджених підданих. На допомогу до ворогів троянців і Енея приходить Турн і його друг – вигнаний зі своєї землі етруська цар Мезенцій. До них примикають ще 14 італійських племен.
Вергілій “Енеїда”, пісня VIII – короткий зміст
Енея сильно турбує численність виступили проти троянців ворогів. В VIII пісні “Енеїди” бог річки Тібру, Тиберін, радить йому укласти союз з ворогом Турна і Мезенцієм – царем Евандро. Цей виходець із грецької області Аркадії володіє поселенням на Палатине, одному з семи пагорбів майбутнього Риму. Еней вступає в союз з Евандро і його сином Паллантом, а потім – по їх намовою – і з Мезенцієм. На прохання богині Венери її чоловік, бог-коваль Вулкан, виготовляє для Енея блискуче озброєння і щит із зображенням картин майбутньої історії Риму.
Вергілій “Енеїда”, пісня IX – короткий зміст
В пісні IX Вергілій описує війну троянців з італійськими ворогами. Дізнавшись про відсутність Енея, Турн нападає на троянський табір. Супутники Енея відбивають атаку. Турн робить спробу спалити пришвартовані за стінами табору троянські кораблі. Але коли він наближається до суден з факелом, Юпітер перетворює кораблі в морських німф. Вони зриваються з канатів, занурюються в море, потім виринають і швидко несуться геть.
Не в силах взяти троянський табір, Турн і рутули оточують його. Вночі два троянських героя, Ніс і Евріал, вирішують сходить на розвідку в стан ворога (своєрідне перекладення розповіді Гомера про нічний похід в троянський табір Диомеда й Одіссея). Ніс та Евріал б’ють чимало сонних рутулов, але під час зворотного шляху вранці натикаються на сильний ворожий загін. Вороги оточують Евріала. Ніс не кидає друга в біді, і обидва вони відважно гинуть, борючись з ворогами.
Оскаженілий Турн в той же день влаштовує лютий напад на стан супутників Енея. Після жорстокого бою Турн особисто вривається в табір противника, вбиває безліч троянців і повертається до своїх, перепливши Тибр з закривавленою зброєю в руках.
Вергілій “Енеїда”, пісня X – короткий зміст
В X пісні “Енеїди” Вергілій зображує повернення Енея з численним етруським військом. Відбувається новий жаркий бій, в якому Турн вбиває сина Евандра, Палланта. Еней переламує хід битви сміливою атакою, його син Асканій підтримує батька вилазкою з табору. Під час бою Еней ледь не вбиває Турна – того рятує лише допомога богині Юнони. Зате від руки Енея гинуть вигнаний етруська цар Мезенцій і його син, Клавз.
Вергілій “Енеїда”, пісня XI – короткий зміст
XI пісня “Енеїди” розповідає про те, як після поховання убитих Еней повів свої війська на ворога двома загонами. Сам він з піхотою пішов з боку гір, піхоту послав по рівнині. Турн влаштував засідку на шляху пішого загону Енея, а проти ворожої кінноти вислав свою союзницю Каміллу, знамениту войовницю-амазонку з племені вольсков. Камілла, змальована Вергілієм з великою художньою жвавістю, хоробро билася з противником, але впала в бою від списа героя Аррунса. Воїни, що були з нею почали тікати. Дізнавшись про це, Турн поспішив їм на допомогу, кинувши засідку, підготовлену ним Енею. Еней на чолі своєї піхоти безперешкодно минув небезпечну ущелину. З настанням ночі обидві армії зміцнилися в окопах.
Вергілій “Енеїда”, пісня XII – короткий зміст
Пісня XII Вергілій присвячена кульмінаційному епізоду “Енеїди” – єдиноборству Енея і Турна. Турн прийняв пропозицію Енея вирішити результат боротьби поєдинком. Було домовлено, що якщо в ньому переможе Турн, то троянці поселяться в області Евандра і більше ніколи не претендуватимуть на землі латинів. Якщо ж верх візьме Еней, то Лавінія вийде за нього заміж, а троянці з латинами утворять одну спільну державу. Її царем залишиться старий Латин, але Еней, який одружиться з його дочкою стане спадкоємцем престолу.
По пошуках богині Юнони вороги Енея порушили цей договір і раптово напали на троянців. Під час цього несподіваного нападу сам Еней був тяжко поранений стрілою, але мати героя, богиня Венера, чудесним чином зцілила його. Після довгих і марних пошуків Турна на поле бою Еней направив свої війська до ворожого місту Лаврентій, збираючись зруйнувати його дощенту в помсту за порушення ворогами договору. Серед жителів Лаврентій почалася страшна паніка. Цариця Амата, вважаючи себе винуватцем нещасної війни і думаючи, що її племінник Турн загинув, повісилася на власній пурпурової мантії. Турн поспішив на виручку Лаврентія, і тепер уже ніщо не могло запобігти його двобою з Енеєм.
Вергілій дає в “Енеїді” докладний і величний опис цього поєдинку. Метнувши один в одного списи, Еней і Турн стали битися мечами. Меч Турна розлетівся від удару по чудесній броні, викуваній для Енея Вулканом, а спис Енея, так глибоко увійшов в маслину, що сам герой не міг витягнути його звідти, поки йому знову не допомогла його мати, Венера. Турн хотів метнути в Енея важкий камінь, але не подужав підняти його. Еней же новим кидком списа пробив щит і панцир Турна і важко поранив його у стегно. Впавши на коліна, Турн просив пощади. Еней уже хотів дати йому її, але в останній момент його погляд упав на плече Турна, де висіла перев’язь убитого Палланта. Захопившись гнівом від спогадів про смерть друга, Еней встромив меч в груди противника.
У продовженні незакінченої Вергілієм “Енеїди” мали зображуватися примирення і об’єднання латинян з троянцями; одруження Енея на дочці царя Латина, Лавінії і народження у них сина Юла, засновника роду Юліїв, який через століття дав засновників римської монархії – Юлія Цезаря і Октавіана Августа (інша версія міфів ототожнювала Юла з колишнім сином Енея, Асканієм). Після перемоги над Турном Еней заснував на Тібрі місто, назвавши його на честь нової дружини Лавінією. 30 років потому син Енея Асканій заснував ще більш знамените місто Альба-Лонгу. Ще через двісті років нащадки Енея і Юла-Асканія – брати Ромул і Рем заклали і вибудували великий Рим