Образи богів в поемі “Енеїда” Котляревського (Зевс, Юнона, Венера, Нептун, Еол, Плутон, ін.) розкривають феодально-поміщицьку верхівку з усіма її негативними рисами – хабарництвом, інтриганством, зневажливим ставленням до простих людей. Боги втручаються в Енеєву мандрівку: одні – допомагають йому, інші – перешкоджають. Цитатна характеристика богів “Енеїда” наведена в цій статті.
“Енеїда” образи богів
– Зевс (Зевес або Юпітер) – верховний бог, бог блискавки і грому. Зевс зображений як деспот, п’яниця з вередливим характером.
“Зевес тоді кружав сивуху
І оселедцем заїдав;
Він, сьому випивши восьмуху,
Послідки з кварти виливав”
– Юнона (Гера) – богиня шлюбу, його дружина. Показана як жінка з дуже поганим характером (“зла Юнона, суча дочка”), заздріслива, підступна, любить інтриги.
“Розкудкудакалась, як квочка,-
Енея не любила – страх;
Давно вона уже хотіла,
Його щоб душка полетіла
К чортам і щоб і духне пах”.
– Венера (Афродита) – богиня кохання, побічна дочка Зевса, мати Енея. Показана як жінка з легковажною поведінкою, шльондра, готова на все заради успіху власного сина Енея.
“Проворна, враг її не взяв”
“Венера молодиця сміла,
Бо все з воєнними жила,
І бите з ними м’Ясо їла,
І по трактирах пунш пила;
Частенько на соломі спала,
В шинелі синій щеголяла…”
“…Підтикавшись десь поли, / Фуруює добре, навісна. / Коли сама з ким не ночує, / То для когось уже свашкує, / Для сього тяжко поспіша”
– Еол – бог вітрів, брат Зевса.
– Нептун – бог моря, брат Зевса.
– Вулкан – бог вогню, покровитель ковалів, чоловік Венери.
Меркурій – бог торгівлі, посланець богів, син Зевса.
“Ввесь ремінцями обв’язавшись, / На голову бриль наложив; / На грудях з бляхою ладунка, / А ззаду з сухарями сумка, / В руках нагайський малахай”.
Плутон “Пекельний, гаспидський коханець, / Іще себе там не нагрів? / Завів братерство з дияволами / І в світі нашими бідами / Не погорює ні на час”.
“Енеїда” характеристика богів
На високому Олімпі живуть боги, які оглядають земний світ і вер – шать долі простих людей. Це наймогутнiший з богів – Зевс, Венера, Юнона, бог моря Нептун, бог вітрів Еол, бог вогню і ковальської справи Вулкан. Життя богів проходить у постійних бенкетуваннях, інтригах, сварках. Ворогування між Юноною і Венерою відбивається на долі Енея: Юнона – намагається заподіяти йому смерть, у всьому перешкоджає, а Венера допомагає де тільки можна.
В образах богів автор змальовує чиновне панство, вельмож-феодалів ХVІІІ ст. з їхнім світоглядом і манерами. Численні сцени переконують нас, що боги – продажні чиновники, хабарники, мова їх переповнена лайливими словами, вульгаризмами. Ось мова Зевса, що гримає на богів:
Та цитьте, чортові сороки! –
Юпітер грізно закричав. –
Обом вам обіб’ю я щоки;
Щоб вас, бублейниць, враг побрав!
3анишкніть, уха наставляйте
І слухайте, що я скажу;
Мовчіть! Роти пороззявляйте,
Хто пискне, – морду розміжжу!
За поведінку богів навіть Зевсу соромно:
Чи довго будете казитись
І стид Олімпові робить?
Поступки ваші всі не божі;
Ви на сутяжників похожі
І раді мордувать людей;
А вам, олімпські зубоскалки,
Морчухи, дзиги, фіглярки,
Березової дам припарки,
Що довго буде вам втямки.
Саме такого зображення від Котляревського вимагав бурлескний стиль. Доброзичливий гумор у зображенні богів часто переходить у сатиру – висміюються такі риси їх характеру, як грубість, заздрощі, самодурство, сварливість.
Автор за допомогою мовної характеристики створює характери персонажів, розкриває їх внутрішній світ, звички, манери поведінки.
Юнона “суча дочка”, Венера “плюгава, невірна, пакосна, халява”, Еол – хабарник, Нептун – “іздавна був дряпічка” (хабарник) – таким постає перед читачами “високий Олімп” у зображенні у Котляревського. Енеєві розтлумачують:
Ти знаєш – дурень не бере:
У нас хоть трохи хто тямущий,
Уміє жить по правді сущій,
То той хоть з батька, то здере.