Семеро проти Фів — трагедія Есхіла, вперше поставлена в 467 до н. е..
Головні герої
- Етеокл Вісник (вивідач) Антігона Ісмена Вісник Хор фіванських дівчат
Есхіл «Семеро проти Фів» скорочено
Трагедія описує військовий похід сімох воєначальників на Фіви, який розпочався через боротьбу за владу над царством Фів між Етеоклом і Полініком, після смерті їхнього батька, Едіпа. Похід завершується невдачею, місто Фіви вистояло, але під час битви гинуть, убивши один одного, брати Етеокл і Полінік.
У міфічній Греції були два наймогутніші царства: Фіви в Середній Греції й Аргос у Південній Греції. У Фівах був колись цар по ім’ю Лаій. Він одержав пророцтво: «Не народи сина – погубиш царство!» Лаій не послухався й народив сина Едіпа. Він хотів погубити дитину; але Едіп урятувався, виріс на чужій стороні, а потім ненавмисно вбив Лаія, не знаючи, що це його батько, і женився на його вдові, не знаючи, що це його мати. Як це трапилося, і як це відкрилося, і як за це постраждав Едип, нам розповість інший драматург – Софокл. Але найстрашніше – загибель царства – попереду.
В Едіпа від кровозмісного шлюбу із власною матір’ю народилися два сини й дві дочки: Етеокл, Полінік, Антигон і Ємена. Коли Едіп відрікся від влади, сини відвернулися від нього, докоряючи його гріхом. Едіп прокляв їх, пообіцявши їм ділити між собою владу мечем. Так і трапилося. Брати домовилися правити поперемінно, кожний по року. Але після першого ж року Етеокл відмовився піти й вигнав Полініка з Фів. Поліник втік у південне царство – в Аргос. Там він зібрав собі союзників, і вони пішли на Фіви. У вирішальному бої два брати зійшлися й убили один одного: Етеокл ранив Полініка списом, той упав на коліно, Етеокл став над ним, і отут Полінік ударив його знизу мечем. Вороги здригнулися, Фіви були цього разу врятовані. Тільки через покоління на Фіви прийшли походом сини сімох вождів і надовго стерли Фіви з особи землі: пророцтво збулася
Есхіл написав про це трилогію, три трагедії: «Лаій» – про царя-винуватці, «Едіп» – про царя-грішника й «Семеро проти Фів» – про Етеокла, царя-героя, що віддав життя за своє місто. Збереглася тільки остання.
Вона по-старовинному статична, на сцені майже нічого не відбувається; тільки величаво стоїть цар, приходить і йде вісник і жалісно стогне хор.
Етеокл оголошує: ворог підступає, але боги — захист Фивам; нехай же кожен виконає свій обов’язок. Вісник підтверджує: так, сім вождів вже присягнулися на крові перемогти або лягти і метають жереб, кому йти на жодні ворота. Хор фіванських жінок кидається в жаху, чує загибель і молить богів про порятунок. Етеокл вгамовує їх: війна — чоловіча справа, а жіноча справа — сидіти вдома і не бентежити народ своїм страхом.
Знову зявляється вісник: жеребки кинуті, сім вождів йдуть на приступ. Починається центральна, сама знаменита сцена: розподіл воріт. Вісник лякаюче описує кожного з сімох; Етеокл спокійно відповідає і твердо віддає накази.
«У перших воріт — герой Тідей: шолом з гривою, щит з дзвониками, на щиті зоряне небо з місяцем». «Не в гриві сила і не в Колокольцев: як би самого його не наздогнала чорна ніч». І проти аргоського начальника Етеокл посилає фіванського. «У других воріт — гігант Капаней, на щиті його воїн з факелом; загрожує вогнем спалити Фіви, не страшні йому ні люди, ні боги «. «Хто богів не боїться, того боги і покарають; хто далі? «І Етеокл висилає другого вождя.
«У третіх воріт — твій тезка, Етеокл аргосский, на щиті його воїн зі сходами лізе на вежу». «Кину обох — і того, хто зі щитом, і того, хто на щиті». І Етеокл висилає третього вождя.
«У четвертих воріт — силач Гіппомедонт: щит — як жорно, на щиті змій Тифон пашить вогнем і димом», «У нього на щиті Тифон, у нас Зевс з блискавками, переможець Тифона». І Етеокл висилає четвертого вождя.
«У п’ятих воріт — красень Парфенопей, на щиті його чудо-Сфінкс, загадками терзала Фіви». «І на живу Сфінкс знайшовся разгадчік, а мальована нам і поготів нестрашно». І Етеокл висилає п’ятого вождя.
«У шостих воріт — мудрий Амфіарай: він пророк, він знав, що йде на смерть, але його залучили обманом; чистий його щит, і знаків на ньому немає «. «Гірко, коли праведний ділить долю зі злими: але як передбачав він, так і збудеться». І Етеокл висилає шостого вождя.
«У сьомих воріт — сам твій брат Полінік: або сам помре, або тебе вб’є, або вижене з безчестям, як ти його; а на щиті його писана богиня Правди «. «Горе нам від Едіпового прокляття! але не з ним свята Правда, а з Фівами. Сам піду на нього, цар на царя, брат на брата «. — «Не ходи, цар, — благає хор, — братню кров гріх проливати». — «Краще смерть, ніж ганьба», — відповідає Етеокл і йде.
На сцені — тільки хор: жінки у похмурій пісні передчувають біду, поминаючи і пророцтво Лаію: «Царства — впасти!» — І прокляття Едіпа: «Влада — мечем ділити!»; прийшов час розплати. Так і є — входить вісник з звісткою: шість перемог у шести воріт, а перед сьомими попадали обидва брати, убивши один одного, — кінець царського роду фиванскому!
Починається похоронний плач. Вносять носилки з убитими Етеоклом і Полініком, виходять назустріч їх сестри Антігона та Ємена. Сестри заводять голосіння, хор ім вторить. Поминають, що ім’я Етеокла означає «Велеславний», поминають, що ім’я Полініка означає «Многобранний» — по імені та доля. «Убив убитий!» — «Убитий вбив!» — «Наміру зло!» — «Терплячи від зла!» Співають, що було у царства два царі, у сестер два брата, а не стало жодного: так буває, коли меч ділить влада. Протяжним плачем закінчується трагедія.