Основні етапи колективізації в Україні
1929-1930 рр. – час прискореної колективізації, що перетворився по суті на комунікацію; у колгоспи забирали все: реманент, велику рогату худобу, коней, птицю; ситуація ускладнювалася надмірними зусиллями місцевої влади, що викликало антирадянські виступи селян, село поринуло у вир самознищення. У 1928-1929рр. в Україні було знищено до 50% поголів’я худоби. 1930р.- маневр сталінського керівництва з перекладенням відповідальності на місцеві партійні й радянські органи. Цей етап супроводжувався масовим виходом із колгоспів. 1931-1933 Рр. – новий етап суцільної колективізації, прискорення її темпів, закінчення в основном колективізації в Україні.
Важливим елементом колективізації було так зване “розкуркулення”, а фактично розселянювання села. За роки колективізації було експропрійовано близько 200 тис. селянських господарств, із них 860тис. виселили на північ Сибіру.
Одним із найжорстокіших злочинів сталінізму проти українського народу був голодомор 1932-1933 років, причиною якого стали:
– Необхідність знищення українського селянства як свідомої національної верстви;
– Непомірні для селян хлібозаготівлі;
– Конфіскація владою продовольчих запасів;
– Надмірний хлібний експорт.