” Федько халамидник ” історія написання оповідання Винниченка та аналіз твору наведені в цій статті.
“Федько халамидник” аналіз твору
Тема “Федько халамидник” : показ люблячого, ніжного, відкритого серця дитини (Федько), яке протиставляється жорстокості дорослих, потворному і злочинному суспільству, яке калічить маленькі життя і маленькі душі.
Ідея “Федько халамидник” : возвеличення чесності, незрадливості, почуття власної гідності, винахідливості (Федько) і водночас засудження бешкетливості, схильності до нерозважливих вчинків, показної вихованості, манірності, лицемірства, егоїзму (Толя).
Жанр “Федько халамидник” : соціально-побутове оповідання.
Проблематика “Федько халамидник”
- любов і ненависть; порядність і лицемірство; добро і зло; моральний вибір (між цілісним благородним моральним світом бідняцької дитини і підступною, хитрою, егоїстично-дворушницькою поведінкою малолітнього “панича-негідника”).
Головні герої “Федько халамидник” : Федько, Толя, Стьопка, Льонька, Спірка, Гаврик, Іван (батько Федька), Іваниха.
Композиція “Федько халамидник”
Експозиція: знайомство з Федьком, його розбишацькою поведінкою, характером; взаємостосунки халамидника з іншими хлопцями.
Зав’язка: вирушення хлопців на льодохід.
Кульмінація : сцена, в якій після пригоди на річці, коли Федько врятував хлопчика Толю, батьки тяжко карають ні в чому не винного “халамидника”. Толя хоче перекласти свою провину на Федька – і той ще раз рятує його.
Розв’язка: смерть Федька
Історія написання “Федько-халамидник”
Оповідання В. Винниченка “Федько-халамидник” вперше опубліковано в “Літературно-науковому віснику”. Улюбленець кількох поколінь юних читачів – і то не лише українських, оскільки оповідання перекладалося й на інші мови, – Федько впевнено зайняв місце поруч з Томом Сойєром, Гаврошем, П’ятнадцятирічним капітаном. Перше знайомство читачів з цим відчайдухом відбулося ще 1912 року, коли оповідання про нього з’явилося друком на сторінках київської газети “Рада”. Винни-ченкові тоді було тридцять два роки і мешкав він далеко від України – у Франції. Як літературний персонаж Федько-халамидник має французьку “прописку”.
Оповідання “Федько-халамидник” із багатьох поглядів є твором автобіографічним. Збереглися записані дружиною Винниченка спогади його матері, в яких є деталі, які знаходимо і в оповіданні. Наприклад, згадки про те, як Володимир тримав сусідських дітей “трохи в терорі” (порівняйте із забавами Федька, який вдає із себе Солов’я-Розбійника). Федьків батько – працівник друкарні – у родині Винниченків друкарем був старший брат Володимира… Та й довкілля, змальоване письменником, дуже нагадує Єлисаветград часів його дитинства. Проте найголовніше, мабуть, те, що своєму героєві В. Винниченко віддав чимало власних рис…
За одне з видань оповідання на початку 20-х років авторський гонорар було направлено на користь дитячих притулків.