“Фірман султана” скорочено читати по розділах
“Фірман султана” Володимир Малик скорочено Ви можете прочитати за 30 хвилин, адже це детальний переказ.
Частина 1 “Фірман султана” скорочено
На каторзі
Каторгою, на турецькій, називалось судно, на якому у якості гребців використовували рабів. Раби тут гинули від виснажливої праці чи під час водної битви, коли тонула каторга, іншого виходу залишити каторгу не було. За одним веслом на каторзі “Чорний дракон” гребли козак Арсен Звенигора, поляк Мартин Спихальський та донський козак Роман Воїнов. Наглядачем за гребцями був турецький злодій Абдурахман, який одного разу вдарив Звенигору, так як той почав розмовляти з друзями. Арсен не стримався і вдарив Абдурахмана і той почав бити його. На крик спустився паша Семистаф, якому Арсен збрехав (він гарно знав турецьку мову), що він турецький купець, якого схопили вороги і продали на каторгу, і він в змозі себе викупити з неволі. Паша заступився за Звенигору і відправив гінця за викупом.
Тим часом Арсен запропонував друзям щодня перетирати одну з ланок на кайданах, щоб мати надію на порятунок. Так минуло літо. Одного разу до невільників спустився паша Семистаф і сказав, що Арсен його надурив і він більше не хоче витрачати на нього час. В той же день Абдурахман побив Звенигору прутом з таволги, що вся його спина стала схожа на шмат м’яса. Вночі друзі вирішили перетирати ланцюг не тільки вночі, а й вдень. Цю роботу мав виконувати Роман, так як він найдалі сидів від проходу. Цієї ночі Спихальський і Звенигора дізнались, що Воїнов був розбійником у загоні отамана Разіна і колись спалив маєток свого пана.
Наступного дня “Чорний дракон” потрапив у бурю і його скерували в одну з бухт, щоб перечекати шторм. Під час одного з поштовхів ланцюг на кайданах розірвався. Вночі Спихальський задушив Абдурахнама, а Воїнов допоміг іншим веслярам зняти кайдани. Потім до друзів приєднався ще один козак-весляр Грива, який знав Звенигору раніше, і вони вбили варту на кораблі. Всі невільники пригнули у воду і вплав добрались землі, там вони поділились на малі загони і вирушили шукати порятунку. Тепер до загону Звенигори додався Грива. Так як вони були у Болгарії Звенигора хотів знайти загін болгарського воєводи Младена і Златку, його дочку, в яку він був закоханий.
Одного дня друзі випадково потрапили до рук гайдутинів, які довідавшись, що це українці-втікачі, пообіцяли відвести їх до свого ватажка Драгана, а той уже до Младена.
Мати і син
Високо в горах, подалі від турецьких очей, розмістився зимівник воєводи Младена. Разом з ним були його вірні гайдутини, дружина Анка та донька Златка, яку він навчав останнім часом військової справи. До табору приводять козаків зі Звенигорою, якого почала бити пропасниця, через рани на спині завдані Абдурахманом. Щастю Златки та Арсена немає меж, літній лікар Якуб береться за хворого Арсена. Наступного дня Арсен дізнається, що після поразки до Болгарії повернулися турецькі воєводи Гамід та Сафар-бей. Сафар-бей був сином Младена та Анки на ім’я Ненко, якого у дитинстві викрав разом зі Златкою Гамід і відвіз до себе у Туреччину. З часом Ненко став видатним яничаром, забув своє походження і ім’я, та став начальником яничар Сафар-беєм. Також Арсен дізнається, що під час останнього походу було поранено Сафар-бея і Якуб його вилікував, а також, що Сафай-бей і Гамід посварились. Під час зборів гайдутини вирішують викрасти Гаміда і судити в горах.
Через місяць стає погано Анці і вона просить привести їй сина Ненка. Звенигора, Драган, Якуб і Дундьо вирушають у Слівен, де викрадають Сафар-бея, так як той не захотів з доброї волі їхати з ними.
Відбувається зустріч Младена, Анки, Златки, Ненка і Звенигори. Анка благословляє Звенигору і Златку, розповідає Ненкові про її любов до нього, бере з усіх клятву, що вони ніколи не піднімуть руку один на одного і помирає. Наступного дня Анку поховали на горі і біля її могили довго удвох простояли Младен і Ненко. В той же день Сафар-бей (Ненко) поїхав у Слівен.
Фірман
Гамід дізнається про зникнення Сафар-бея і катує болгарина Станка, котрий допомагав у викрадені Сафар-бея. Станко ні в чому не зізнається і під час його наступного побиття, на порозі з’являється Сафар-бей. Dovidka. diz. ua Він каже, що його ніхто не викрадав, а поїхав він сам по любовних справах. Гамід каже, що отримав фірман від султана, у якому надано план наступу на Україну наступного року. Ці слова почув Станко і сповістив про це загін Младена.
Звенигора, Драган і Златка направляються до Слівена, щоб викрасти фірман і Гаміда. Потрапивши до будинку Гаміда, Златка знаходить фірман і читає його Арсенові. Коли ж Звенигора хоче вбити чи забрати Гаміда з собою, Гамід вмовляє Златку не робити цього, так як він їй був як батько багато років. Раптом до Гаміда приходить Сафар-бей і Арсен вимушений залишити Гаміда живим. Разом з фірманом гайдутини тікають зі Слівена, але Гамід розпочинає за ними погоню. Кінь Златки падає і Звенигора віддає їй фірман і свого коня, а сам біжить у гори. Младен з іншими гайдутинами помічає погоню і вогнем прикриває відступ Златки і Драгана. Яничар зібралось вже біля сотні та їм не вдається вибити гайдутинів, що сховались між скелями. Тим часом воїни Гаміда беруть живим Арсена, ведуть до тимчасового табору, де Гамід вимагає віддати йому фірман. Сафар-бей просить Гаміда не вбивати Арсена, а виміняти на фірман, той погоджується. Вночі Сафар-бей визволяє Звенигору і той тікає до Младена.
В ущелині відбувається рукопашний бій, у якому важко ранять Младена і гайдутини починають дводенний відступ. Так як Гамід продовжує їх переслідувати, Драган пропонує розділитись на два загони: Звенигора з друзями будуть вести поранених, а він з іншими воїнами відведе Гаміда у інший бік. Та Гаміда сповістили про хитрість і він пішов за Звенигорою. Коли їх вже майже наздогнали, в Звенигору поцілили. Та його врятував пояс Сірка, який був набитий золотими та срібними монетами. Звенигора почав розкидати монети по скелі і воїни Гаміда почали їх збирати і припинили погоню. Коли небезпека була вже позаду, загін Звенигори вирішує рушити на Україну, щоб сповістити про скорий напад турків та татар.
Через місяць загін прибув у Канів, де жила дружина та діти Гриви. Та від міста залишились лише згарища, і Гриві сповістили, що його сім’ю разом з іншими жінками і дітьми татари спалили у соборі. Грива, сповнений ненависті, набрав попіл біля собору і повісив собі на шию. Загін рушив далі.
Частина 2 “Фірман султана” скорочено
Сестра
Стеха, сестра Арсена, була молодою і вродливою дівчиною. Одного ранку її викрали двоє невідомих чоловіків. Мита з дідом вчинили переполох і весь хутір почав пошуки Стехи. В цей же день приїздить загін Звенигори і він здогадується, що це діло рук людей Чорнобая, які викрадали дівчат і продавали татарам. Звенигора з друзями і ще з 15 хуторянами вирушають до Чорнобая. Одного з хуторян звали Іваник, він був маленьким чоловічком, якого тримала в кулаці дружина Зінька і який ні разу не нюхав пороху. Але саме він допоміг здогадатися Звенигорі, хто викрав сестру.
З сотником Чорнобаєм у Звенигори були свої рахунки, так як колись Чорнобай наказав його вбити, але його пахолки продали Арсена татарам, і так почалося поневіряння Звенигори світом. Арсен з друзями обманули челядника і зайшли до спальні сотника і розбудили його. Коли ж Звенигора вже хотів убити Чорнобая, той втік через потаємний лаз до своїх пахолків. Після того як челядник зізнався, де ховали викрадену сестру та інших дівчат, Звенигора разом з дівчатами, друзями і хуторянами їдуть додому. Чорнобай висилає за ними погоню, але після деяких втрат серед своїх людей змушений повернутися до свого будинку. Там він вбиває челядника за те, що той виказав дівчат, а потім одного з пахолків, що продав Арсена. Другому на ім’я Тхір наказує пробратися у Січ і вбити там Звенигору, а сам тікає до турків, поки Звенигора не повернувся за ним.
Тим часом, відчуваючи, що Стеха і дівчата в безпеці, Звенигора разом з Гривою, Спихальським та Воїновим ідуть на Січ, щоб передати фірман Івану Сірко.
Несподіване ускладнення
У Січі Звенигора першим зустрів Корнія Метелицю, якого любив як батька і який зробив з нього воїна. На ранок Звинегора пішов до Сірка, а Спихальський тим часом цікаво та смішно розповідав тутешнім козакам про пригоди Звенигори за цей час. Кошовий Сірко отримав від Звенигори фірман і через деякий час придумав план дій по захисту України. Він вирішує направити Звенигору з фірманом спочатку до Чигирина до окольничого Ржевського, щоб сповістити про новий напад на місто-фортецю. Далі Звенигорі потрібно поїхати і віддати фірман українському гетьману Самойловичу і російському воєводі Ромодановському. Сірко посвячує Звенигору у політику і просить переказати, що січові козаки не підуть захищати Чигирин, а будуть робити напади з тилу ворогові.
Звенигора прибуває до Чигирина разом з друзями і, так як не має на місці коменданта, передають фірман генералу Трауерніхт. Генерал був колишнім паном Романа Воїнова, якому Роман спалив маєток. Генерал ув’язнює Воїнова і хоче його замордувати, та на допомогу козакам приходить шотландський генерал Гордон. Dovidka. diz. ua Він ручається за життя Романа і радить їхати до гетьмана Самойловича і випросити в нього свободу для Романа. Друзі знайомляться у Чигирині з земляком Романа Кузьмою Рожковим, який був у загоні генерала Гордона. Рожков і Грива залишаються у місті, а інші їдуть далі.
Звенигора зустрічається з Самойловичем і Ромодановським і передає їм фірман, йому дякують за важливу інформацію і гетьман дарить свою шаблю. Та коли Арсен просить за свого друга і розповідає історію Романа, йому відмовляють. Воєводи просять передати Сіркові наказ: залишатися у Січі, бити ворога зі спини і взяти фортецю Кизи-Кермен.
Запорожці спочатку їдуть до Дубової балки, де стають свідками, як місцеві чоловіки з Іванком вирушають на війну з турками. Звенигора дізнається від сестри, що вона закохана у Романа. Наступного дня козаки їдуть до Чигирина, щоб визволити Романа. Козаки прибувають у місто та починається наступ турків і запорожці змушені їхати на Січ, залишивши Романа, Гриву і Рожкова у Чигирині.
Відповідь запорожців
На Січ прибувають посли турецького султана, серед яких був Гамід. Звенигора навмисне розповідає Гаміду, що Младен живий і скоро повернеться у Болгарію, а потім погрожує зустрітися з ним за межами Січі і поквитатись.
До Сірка спочатку приходить Многогрішний, який був послом від Юрія Хмельницького, і просить запорожців підтримати Юрія у поході на Чигирин. Юрій Хмельницький, як колишній бранець турків та татар, був вимушений йти війною на Чигирин. Сірко відмовляє у проханні, адже він “служить не окремим особам, а Україні”.
Далі Сірко отримує листа від турецького султана, у якому спочатку йдуть всі його титули, а потім прохання здати Січ і не чіпати його військ. Сірко читає листа козакам, всі обурені і змінюють титули султана на образливі. Такі насмішкуваті титули (“всього світу блазень, а нашого бога дурень”, “Великого і Малого Єгипту свинар”, “свиняча морда…”) подобаються кошовому і він просить писаря з цих “титулів” написати відповідь султану.
(*Саме ця відповідь зображена на картині “Запорожці пишуть листа турецькому султану” і надихнула автора на написання цієї книги).
Сірко ділить козаків на три загони і направляє перший під Тягин, другий на Муравський шлях, третій очолює сам і направляється вниз по Дніпру до острова Тавань, де стояла турецько-татарська фортеця Кизи-Кермен.
Спочатку Метелиця з товаришами вбивають турецьких вартових на човні, потім Звенигора з товаришами хитрістю відчиняють ворота фортеці і утримує їх, поки у фортецю вриваються основні сили козаків. Під час бою у фортеці, Тхір намагається застрелити Звенигору, але козак Когут закриває Арсена собою. Тхір швидко вбиває татарку і каже, що то вона цілилась у козаків. Арсен зі Спихальським беруть живим турецького бея і віддають Сіркові. Сірко дякує за роботу, спалює фортецю і наказує повертатись у Січ.
Сірко дізнається, що Дніпром мають прибути турецькі кораблі з припасами для Кара Мустафи, котрий оточив Чигирин. Козаки організовують засідку на турецьку флотилію і відбувається бій: з одного боку сотня турецьких кораблів, з іншого дві сотні козацьких чайок. Під час бою з пістоля важко ранять Спихальського і Арсен обіцяє відвезти того до Якуба у Дубову Балку.
Чигирин
Арсен з невеликим загоном вирушив у Дубову Балку відвезти Спихальського, а потім доставити листа від Сірка та одного з пашів гетьманові. Дорогою їх перестрів турецький роз’їзд, Звенигора відправив декого з козаків разом з Спихальським та пашею уперед, а з іншими прийняв бій. До турків підійшла підмога на чолі з Гамідом і всіх козаків, окрім Арсена, було вбито. Коли Гамід хотів повісити Арсена, випадково знайшли у Звенигори листа, і той сказав, що то для Кара Мустафи від Сірка. Гамід був вимушений не чіпати Звенигору і відвести до Кари Мустафи.
Йшов третій тиждень облоги Чигирина, Україно-російське військо відкинуло турків з татарами від Калинового моста, що дало змогу налагодити зв’язок з містом. Кара Мустафа збирає всіх пашів, щоб вирішити подальший план дій. Деякі рекомендують зняти облогу, але всі розуміють, що цього їм не пробачить султан: забере всі титули і землі і відправить у вигнання. Залишившись сам, Кара Мустафа просить привести до нього ув’язненого сина Ромодановського Андрія. Кара Мустафа просить написати листа батькові, щоб той здав Чигирин і Андрія відпустять, а інакше уб’ють. Та Андрій відмовляється. В цей же час до Кара Мустафи приходить Гамід з Звенигорою, і Звенигора читає листа, в якому написано про руйнування фортеці Кизи-Кермен та перемогу над флотилією. Кара Мустафа лютує, але потім обіцяє Арсенові волю, якщо той перекаже повідомлення батькові Андрія Ромодановського.
Арсен приходить до Ромодановського і гетьмана і розповідає, що Кара Мустафа просить здати йому руїни Чигирина або він зніме з живого Андрія шкіру і наб’є соломою. Гетьман пропонує погодитись, але Ромодановський відмовляється, тим самим приречує сина і потім плаче. Та наступного дня гетьман присилає Ромодановському полоненого – татарського мурзу, який був зятем головнокомандувача татарських військ. Ромоданоскький наказує сповістити татарам, що мурзу чекає така ж доля, як і його сина. Цим він виграє час для Андрія.
Звенигора спішить на порятунок Романа у Чигирин. Там він разом з Гривою і Кузьмою копають таємний лаз і визволяють Романа. Розпочинається наступ турків, і випадково Звенигора разом з друзями стають охоронцями генерала Гордона на час штурму міста. Турецько-татарські військо захоплює Нижнє місто і Гордон з залишками своїх людей змушений відступити і зачинитися у фортеці. Ромодановський наказує Гордону відступати з міста, а фортецю зірвати. Тим часом важко ранять Романа, а Гордон наказує Рожкову і Гриві зірвати фортецю. Грива сам біжить до порохового погребу і зриває фортецю. Люди Гордона переправляються у плав через Тясмин, їх обстрілюють яничари. Звенигора перетягує Романа на другий берег.
На другий день відступу україно-російське військо окопується і приймає бій. Більше трьох діб не припиняються наступи турків, а потім наші пішли у наступ, сіючи паніку серед ворога. Звенигора допоміг у цьому, він забіг у тил ворога і почав кричати по-турецьки, що їх зрадили татари і втекли і тепер їх оточують. Поряд з Арсеном постійно був Рожков і Іванник, який урятував у бою Звенигору від смерті.
Жиємо, брате!
Звенигора повертається у Дубову Балку разом о односельчанами і пораненим Романом. Младен уже здоровий, а Спихальський у постійній пропасниці. Дід Онопрій і Якуб вирізають кулю і Спихальський починає видужувати. Проходить час і приїжджає гонець, який скликає козаків у Січ. Звенигора і Роман вирушають у дорогу.
Побоїще в Січі
Наприкінці грудня за наказом султана кримських хан вирушає на Січ, з ним іде сорокатисячна орда, п’ятнадцять тисяч яничарів і спагіїв. Ворог сподівається, що зимою найменша кількість захисників у Січі. Провідником татар виступає Чорнобай. Він разом яничарами нападає на заставу козаків і вбиває їх, щоб ті не попередили про загрозу. На заставі був також слуга Чорнобая Тхір, який пообіцяв провести таємною стежкою турків у середину Січі.
Вночі, пролізаючи через таємний лаз, Сафар-бей та Гамід зі своїми яничарами почали заповнювати всю Січ. Цієї ночі всі курені були вщент заповнені козаками, які приїхали на переобрання кошового. Серед ночі дід Шевчик прокинувся від жахливого сну і, коли визирнув у вікно, побачив військо турків, яке стояло навколо куренів і чекало наказу. Козаки підняли тривогу і почали з куренів обстріл турків. Турки не могли ні втекти, ні прорватися у курені і падали сотнями. Коли більшість була вбита, козаки вибігли з куренів і почали добивати рештки. Гамід хотів застрелити Сірка та промахнувся. Його спіймав Звенигора і привів до кошового, Сірко дозволив Звенигорі у чесному двобої зустрітись з Гамідом. Арсен вбиває Гаміда, потім бачить Ненка (Сафар-бея) і ховає його. Тим часом Роман помічає Чорнобая і Тхора, він вбиває Тхора, а Чорнобая ув’язнюють, щоб вирішити всією громадою для нього покарання. Наступного дня вирішують прив’язати його до мертвого Гаміда і пустити під лід.
Хан з ордою тікає у степ, а Сірка знову обирають кошовим. Через три дні Звенигора, Роман і Ненко вирушили у Дубову Балку. Ненко простився з ім’ям Сафар-бей і вирішує почати нове життя.
Епілог
Мартин Спихальський одужує і вирушає у Польщу, перед ним поїхали у Болгарію Младен і Ненко. Роман залишається у Дубовій Балці зі Стехою, також з ними залишається Яцько. Арсен залишається на самоті зі Златкою і обіцяє бути біля неї. Раптом він чує стукіт копит гінця і розуміє наскільки щастя коротке… Скоро його знов покличе дорога…