Тарас Шевченко ” Гайдамаки ” аналіз твору – тема, ідея, головні герої, жанр, сюжет і композиція. Аналіз “Гайдамаки” ЗНО наведений у цій статті, також ви можете ознайомитися і Історією написання поеми.
“Гайдамаки” Шевченко аналіз
Тема “Гайдамаки”: зображення Коліївщни – боротьби українського народу проти польської шляхти у 1768 р.- Коліївщини. (Правдиве відтворення злиденного, підневільного становища українців за часів кріпацтва, свавілля і жорстокість польської шляхти, нестримного бунтарства, його спопеляючої ненависті до гнобителів; сили і працьовитості нашого народу, його волелюбності й моральної краси.)
Ідея “Гайдамаки”: заклик до знищення соціального і національного гноб-лення, до єднання слов’янських народів; як найкращого шляху до визволення трудящих мас.
Основна думка: “Нехай житом, пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря – слов’янська земля” – зазначив письменник у передмові до твору.
Жанр: Героїчно-історична романтична ліро-епічна поема.
Головні герої: Ярема Галайда, Оксана – кохана дівчина Яреми, Максим Залізняк, Іван Гонта, гайдамаки, конфедерати, титар (батько Оксани), Лейба (шинкар), Кобзар Волох, ксьондз, підліток-гайдамак, Гонтині діти. Головний герой поеми “Гайдамаки” – Повсталий народ.
Сюжет “Гайдамаки”
У творі виразні дві сюжетні лінії:
– визвольної боротьби (концептуально-історична центральна);
– життя Яреми Галайди (історично-художня).
Концептуально-історична сюжетна лінія охоплює в часовому художньому просторі десь півроку, тоді як Коліївщина тривала насправді якийсь місяць. Подібні відступи від життєвих фактів художньо виправдані. Шевченко писав не історію цього повстання, а поетичний твір і мав цілковите право на домисел. Поет намагався показати широкий розмах і велику силу повстанського руху, його могутній заряд суспільного перетворення.
Композиція “Гайдамаки”
Поема “Гайдамаки” – найбільший за обсягом твір у поетичному доробку Т. Шевченка, складний за будовою. У творі два прологи (лірично-філософський та історичний (літературно-полемічний – “Інтродукція”)), десять розділів, епілог, післямова (“Передмова”) та звертання – гумористичне послання до передплатників. Особливістю композиції твору є значна кількість ліричних відступів, у яких поет дає свою оцінку і стає наче учасником описуваних подій.
Експозиція: перепетійний епізод – збиткування корчмаря Лейби з наймита Яреми.
Зав’язка (зав’язка може відбуватися на початку зображених у творі подій): зіткнення інтересів українського трудового народу та польської шляхти і їхніх прислужників – події, що відбувалися у давні часи.
Кульмінація: розгром України, вбивство й поховання Гонтою власних дітей.
Розв’язка: епілог – страта Гонти, смерть Залізняка на засланні (“на чужому полі”, самоліквідація повстанських об’єднань (“розійшлися, відкіля взялися”).
Особливості назви “Гайдамаки”
Свій твір Т. Шевченко назвав бунтарським іменем гайдамаків – учасників народного антишляхетського спалаху (Коліївщини), що вибухнув у 1768 р. на Правобережній Україні.
Термін “гайдамаччина” (від тур. гайде – гнати, переслідувати) уперше зустрічається в документах 1717 р.
Новаторство Т. Шевченка. Художні особливості твору “Гайдамаки”
Новаторство письменника проявилося у способі використання фольклорних елементів у поемі. Він не наслідує стилістику й розмір фольклорних творів, але використовує в ідейно-тематичній структурі “Гайдамаків” традиційні образи, символи, народні вірування. Поет поєднує в одне найрізноманітніші художні прийоми: епос, лірику і драму, інтимні почуття і громадянські обов’язки, побутове і героїчне.
Віршування і проза сплелись в одну цілісну поему. У композицію твору вплетені пісні й ліричні авторські відступи, саме тому відчувається присутність і гаряче співчуття автора в кожному рядку поеми. Природні картини у “Гайдамаках” також фольклоризовані, вони наче живуть разом із подіями життя народного.
Щедро вживається військова лірика часів козацтва, назви з прикладками (пани-брати, батьку-отамане). Багата поема на тропи: епітети, метафори, гіперболи, символи, одухотворення.
Народність твору “Гайдамаки”
Народність поеми “Гайдамаки” полягає в правдивому відтворенні історичних подій, правильному показі рушійних сил, в оцінці зображеного з погляду трудового люду, у вираженні глибокого співчуття до пригнічених верств суспільства, пошуках шляхів боротьби за їхнє національне й соціальне визволення.
Трактування Шевченком Коліївщини (від колій – той, що коле) як соціально – і національно-визвольного руху поневоленого панською Польщею народу України лягло в основу наукової оцінки цього соціального явища в історіографії пізнішого часу.