«Гаї шумлять» аналіз

«Гаї шумлять» аналіз вірша Павла Тичини викладений в цій статті.

«Гаї шумлять» аналіз

Тема : Гармонійне поєднання людських почуттів і краси природи.

Ідея : Заклик до творення добра й краси.

Основна думка — Кожна людина відчуває природний світ своєрідно

Жанр — Пейзажна лірика

Художні засоби «Гаї шумлять»

    Порівняння «купаючи мене, мов ластівку», «ген неба край — як золото», «ріка мов золото-поколото», «ріка, як музика» Епітети (шепіт трав голублячий, «іду зворушений»…) Метафори — «гаї шумлять», «хмарки біжать», «дзвін гуде», «думки пряде», «шепіт трав», «мріє гай», «горить-тремтить ріка»
Ліричний герой сприймає навколишнє середовище як подарунок природи-шум гаїв, хмарки в небі, гудіння звону, коливання достигаючих нив, шепіт трав.
І на завершення-завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски, Ніби розколовся навпіл сонячний диск-одна частинка у небі, а друга-на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення краси й добра.

Вірш перейнятий радісним відчуттям людини, яка вслухається у весняний шум зеленого гаю, усміхається сонцю, квітам, любується чарівними хмарками, що біжать по блакитному небі. Ліричний герой ніби «розмовляє» з природою, звіряє їй свої найпотаємніші, найінтимніші почуття, захоплення яскравими барвами, гармонією вічно рухливої природи. А чи не є це пасивне замилування природою? Нічого спільного з пасивністю тут немає. Природа зображена активно діючою, вона захоплює поета («душі моїй так весело»), збуджує в нього найкращі почуття, викликає спражню музику в душі.

«Гаї шумлять» аналіз