“Гензель і Гретель” брати Грімм скорочено
Колись жив собі дроворуб із двома своїми дітьми – Гензелем і Гретель, а також їхньою мачухою. Тоді в їхньому королівстві якраз був голод і дружина дроворуба запропонувала відвести дітей у ліс і покинути їх там, бо вони самі себе прогодувати не можуть, то як їм годувати дітей? Батько спершу не погоджувався, а потім пристав на пропозицію.
Перший раз батько і мачуха відвели дітей до лісу і залишив їх біля вогнища давши кожному по окрайцю хліба, а сам нібито пішов рубати дрова. Гензель здогадався назбирати біленькі кремінці і кидати їх по дорозі з дому до лісу і по ним діти повернулись у ночі додому. Мачуха знову вмовила батька відвести дітей до лісу і кинути їх там. Та на цей раз на ніч зачинила на замок двері дому і Гензель не встиг побігти та набрати білих кремінців. Батько зі своєю жінкою знову відвів дітей до лісу, розвів вогнище і залишив чекати його, кожному з дітей знову дав по маленькому окрайцю хліба. Гензель ще з попереднього разу залишив собі шматок хліба крихти якого він кидав по дорозі з дому до лісу. Батько сказав, що піде рубати дрова прив’язав до дерева мотузкою колодку і коли вітер гойдав її вона стукалась об стовбури дерев. Діти сподівались повернутись по хлібним крихтам, але птахи всі крихти поїли.
Тож діти стали навманя блукати лісом аж доки на третій день перебування у лісі не пішли за пташкою, що привела їх до хатини стіни якої були з хліба, вікна з чистого цукру, і вся була вкрита пундиками. Діти вирішили поласувати їстівним будиночком. Це почула господарка дому, що спитала хто це руйнує її будиночок? Коли вона вийшла то помітила Гензеля і Гретель і запропонувала зайти до неї – погостювати. Вона нагодувала дітей.
Як виявилось це була відьма, а “у відьом червоні очі, і вони недобачають, зате нюх мають тонкий” говориться у казці. Вона посадила Гензеля у хлівець з гратчатими дверцятами, а Гретель змусила готувати їжу для свого брата, щоб той погладшав, і тільки тоді вона, відьма, з’їсть його. Коли відьма просила Гензеля висунути палець, щоб подивитись чи той потовстішав, хлопчик протягував їй тонку паличку і підсліпувата відьма думала, що то палець хлопчика. Пройшов місяць, а Гензель все не гладшав, як думала собі відьма. Зрештою їй увірвався терпець і вона вирішила будь-що з’їсти хлопчика. Вона наказала Гретель наносити води та розтопити піч. Дівчинка змушена була виконати її наказ, а коли відьма сказала їй подивитись чи досить вже натоплено щоб “саджати хліб” Гретель відповіла, що не знає як це зробити. Відьма розгнівалась і вирішила зробити це сама – коли вона нахилилась до черіні дівчинка штовхнула її туди і закрила дверцята. Після цього брат із сестрою утікли.
У повній версії діти забрали з дому старої відьми коштовності які вона тримала в скринях і з цим побігли звідти. Так вони бігли аж поки не опинились біля річки через яку їх перевезла по черзі на спині качка. Зрештою діти знайшли дорогу додому де їх оплакував їх батько, а мачуха їхня вже померла. З того моменту настав кінець їх бідам