На відміну від більшості географічних назв, зустрічаються і такі, які навіть прочитати важко, вже не кажучи про те, аби запам’ятати. Пишуться вони зазвичай одним словом, довгим ланцюжком, полягаючою порою з десятків букв, а переводяться цілими фразами. Переважно це назви дрібних географічних об’єктів.
Так, наприклад, в штаті Массачусетс (США) є невелике озеро, назву якого виголосити без зупинка нелегко, адже воно складається з 42 букв, а в англійській транскрипції – ще довше (44 букви). Посудите самі: Чаргоггагоггманчауггагоггчаубунагунгамаугг. У перекладі з місцевої індіанської мови ця абракадабра означає: "Я ловитиму рибу на цій стороні, ти ловитимеш на тій стороні, а посередині ніхто нічого не ловить". Таким чином, в назві озера зафіксована угода між двома індіанськими племенами, які колись жили на його берегах.
У столиці Великобританії Лондоні ви зможете купити щонайдовший в світі залізничний квиток (15 см в довжину і 4 – завширшки) до невеликої станції в Уельсі, яка називається Лланфайрпулгуїгуїллгогерікутрід-робуллаантісиліогогогок (54, а в англійській транскрипції навіть 58 букв). Назва станції для зручності в усній вимові скоротили до Лланфайр. Цікаво, що в 1961 р. якісь фанатичні колекціонери, вочевидь, не задоволені оригінальним квитком з повною назвою станції, прихопили з собою вночі і довгу вивіску, яка прикрашала залізничний вокзал. Що ж до вмісту самої назви, воно перекладається з уельської мови як "церква в низині, порослій білою ліщиною, біля річки з виром поблизу печери Святого Тісиліо". Досить-таки просторове визначення географічного положення. Говорять, що мудровану назву придумав у минулому якийсь винахідливий жартівник, аби прославити свій маленький, нічим не примітне селище, яке з тих пір стало залучати туристів і дало можливість місцевим жителям заробляти гроші.
Ще довша назва пов’язана з одним з селищ Північного острова Нової Зеландії: Тауматавхакатангихангаккоаутоматеатуріпукакапікима-унгахорону купокайвхенуакитанатаху (83 букви!). У перекладі з місцевої маорийского мови воно означає: "Місце, де Таматеа, людина з довгими гомілками, відомий горопожиратель, який рухав горами, підіймався на них і ковтав їх, грав на флейті для своєї коханої".
Та все ж, напевно, щонайдовшою серед названий-гулливеров є назва столиці, розташованої в Південно-східній Азії Республіки Таїланду, – Бангкок. У перекладі воно звучить так: "Місце дикої сливи", повна ж місцева назва налічує цілих 147 (!) букв і означає: "Велике місто ангелів, найвище вмістище божественних скарбів, велика земля, яку не можна завоювати, велике і процвітаюче царство, прекрасна і чудова столиця дев’яти коштовних каменів, місце, де живуть найбільші володарі і розташований великий палац, житло богів, здатних перевтілюватися в духів".
Що і говорити – справжнє східне красномовство! Саме це географічна назва і зареєстровано в "Книзі рекордів Гіннесу", як щонайдовше в світі.
Якщо названия-гулливери – багатобуквені ланцюжки, деякі протилежні ним назви прямо-таки неперевершені по своїй лаконічності. Назвемо їх назвами-ліліпутами.
Наприклад, назва А мають одночасно річки в Нідерландах, Німеччині, містечка на Лофотських островах Норвегії, а також у Франції, Данії і Швеції.
Є і два невеликі містечка з назвою І – один розташований на півночі Франції, а інший на західному побережжі Фінляндії.
Є у Франції і селище Про, правда так він читається, хоча пишеться не одній, а чотирма буквами: Наuх.
Городки Ю розташовані у Франції і Швеції.
Е – таку назву мають містечко в Бельгії і один з портів Бірми.
На Каролінських островах в Тихому океані можна побувати в містечку, яке називається В.
Аналогічну назву носять ліва притока великої ріки Південно-східної Азії Меконга, в Лаоській Республіці і місто в Південній Кореї.