Якщо сприймати географічні назви не по їх різномовному і тому переважно екзотичному звучанню, а по їх сенсу, то можна взнати багато цікавого про той або інший об’єкт, його природних особливостях або про історію його відкриття. Деякі географічні назви як би попереджають мандрівника, застерігають його від необдуманого вчинку.
Давайте ж познайомимося з найбільш відомими з них. Почнемо хоч би з Африки. Далеко в глиб Індійського океану, подібно до величезного хвилелому, виступає півострів Сомалі з мисом Гвардафуй, тобто "Бережися!" Таку назву мис отримав від арабських купців. Свого часу, аби позбавитися від конкуренції європейців в торгівлі з Індією, вони розпустили чутки, що на східному березі півострова Сомалі розташована гора, що складається з магнітної руди. Вона, мов, ураз "витягує" з обшивки корабля, що пропливає мимо, всі цвяхи і залізні частини, і його негайно ж поглинає океанічна пучина. З розвитком торгівельних зв’язків кораблі різних країн благополучно плавали уздовж Африки, і міф про небезпечну гору був повністю спростований. На пам’ять же про людські помилки залишилася лише незвичайна назва мису.
Знайдіть на східному побережжі Африки невелику затоку, яка називається Таджура. У перекладі з арабського цю назву означає "пекельна паща". І дійсно, уявіть собі куточок Аравійського моря з яскраво-синьою водою, яка, здається, ось-ось закипить під розжареними сонячними променями. З самого ранку термометр вже показує тут +30 гр.З в тіні, а вдень від +46 до 50 гр.З. А довкола повна тиша. Здавалося б, назва затоки випадкова, але впродовж одного-двох місяців в році, коли з пустелі дме гарячий і сухий з піском вітер хамсин, заливши, оточений невисокими, позбавленими якій-небудь рослинності горами із згладженими вершинами, і справді нагадує розкриту пащу якогось гігантського звіра.
А поблизу знаходиться протока Баб-ель-Мандебський, в перекладі з арабського "проливши зліз". Своя назва ця вузька горловина між Червоним морем і Індійським океаном, як вважають, отримала в древні часи, коли пануючі тут вітри пасати заважали парусним судам долати протоку.
Пасатам зобов’язано і назва столиці західно-африканської держави Мавританія — Нуакшот, що в перекладі з місцевої берберської мови означає "місце, де свистить вітер".
"Вітряне" походження мають і деякі географічні об’єкти. Так, назва столиці Азербайджану — міста Баку, де налічується до 300 легковажних днів в році, а також головного міста південноафриканської країни Намібія Віндхук означає "удар вітру".
Тельпозіз — "гніздо вітрів" — таке назва однієї з гірських вершин Північного Уралу. А назва міста Оймякон в Якутії, де розташований "полюс холоду" Північної півкулі, в перекладі з якутського означає "скажена холоднеча".
Берег Скелетів. Таку похмуру назву має прибережна частина Наміб — пустини в південно-західній Африці, розташованій між річками Кунене і Помаранчева. Дійсно, негостинні ці простори. Велика, майже позбавлена усілякій рослинності, піщана пустеля. Об її непереборні береги розбивалися багаточисельні кораблі. Одинаків, яким пощастило дістатися до берега, переважно поховали згубні піски. Звідси і назва — Берег Скелетів або Беріг Смерті. Проте зараз ці, скажемо прямо, невеселі назви змінило інше — Берег Алмазів, оскільки тут, в пустинних пісках, виявлені крупні їх родовища. Цей район належить найбільшій діамантовій компанії Опенгеймера і є забороненою зоною.
А тепер перенесемося на північний захід Атлантичного океану в ту частину його акваторії, яка омиває північно-американський півострів Нова Шотландія. Цей район є надзвичайно важким для судноплавства із-за постійних туманів, частих штормів і багаточисельних мілин. Тут, як ви вже знаєте, загинула безліч кораблів. Тому все побережжя півострова пістрявить назвами, що нагадують про трагедії, які відбувалися в різні часи біля цих похмурих берегів.
На детальних географічних картах можна побачити, наприклад, миси Смерті, Страждань, Помилки, Муки, Д’явола, затоки Відчаю, Відданої надії, рифи Смерті, Мертвого моряка та інші. А неподалеку звідси розташований Сейбл — "Острів загиблих кораблів".
Біля берегів Аляски, в Тихому океані, є декілька скелястих островів з вельми виразними назвами на іспанській мові: Альбреоло ("дивися в обоє"), Аларгетто ("відступися"), Кита Суеньо ("не спи"). А на півдні материка Південної Америки в чилійських берегів знаходиться острів Десо-ласион ("горе") і мис Пунто Мальдонато ("той, хто приносить нещастя").
А чи відомо вам, що тривалий час на карті були позначені Острови Диявола? Сталося це в далекому 1502 р., коли іспанський мореплавець Бермудес несподівано відкрив посеред Атлантичного океану групу островів, оточених небезпечними для кораблів рифами і мілинами. Ледве минувши ці місця, він назвав відкритий архіпелаг Островами Диявола. Як не дивно, але саме ці зрадницькі рифи і мілини стали причиною освоєння островів. У 1608 р. тут затонув англійський корабель, який плив до Америки з групою європейських переселенців. Його пасажири стали першими жителями раніше незаселених Островів Д’явола, а капітан Джордж Сомерс — першим губернатором.
До великої радості колоністів, грунт на островах виявився дуже родючим, а океанічний клімат — м’яким і здоровим. Через деякий час острови стали називатися Бермудськими — на честь їх першовідкривача.
А чи знаєте ви, що ще порівняно недавно, приблизно до середини нашого століття, значна смуга Аравійського півострова, прилегла до Персидської затоки, називалася Піратським берегом?
Відвіку тут пролягали важливі торгівельні дороги, що зв’язували Європу і Північну Африку з Індією і Китаєм. Не випадково ж Персидська затока попала на сторінки відомої книги "Тисяча і одна ніч", як море казкового Синдбада-морехода. Не без того, що торгівля тут в ті далекі часи супроводилася піратством з боку місцевих шейхів. Скориставшись слабкістю і розрізненістю дрібних арабських князівств, під приводом боротьби з піратами, Великобританія змусила їх правителів підписати в 1820 р. договір про охорону англійських кораблів, що дав їй необмежені права в цьому районі, оскільки у згоді з піратством він ліквідовував і незалежність всіх цих князівств.
Нині побережжя перейменоване в Договірний берег. Пізніше всі розміщені тут невеликі держави добилися незалежності, об’єднавшись у Федерацію Об’єднаних Арабських Еміратів. Багатющі поклади нафти, відкриті в цьому районі в останні десятиліття, як і раніше залучають сюди крупні держави і, зокрема, Сполучені Штати Америки.
Про небезпеки мореплавання "попереджають" моряків багато географічних назв і на картах побережжя інших материків. Так, на детальній карті Австралії, в її південній частині, ви можете знайти такі, наприклад, назви як Эйвод-бей, тобто "бухта, яку слід уникати", а також Эйкшиш-бей ("неспокійна бухта") і навіть відвертіше — Кейп Катастроф ("Мис Катастроф"), яким закінчується південний берег півострова Ейр.
На східному побережжі північного острова Нова Земля в Карському морі є мис Небезпечний. Назви — Камінь Небезпеки, на південь від острова Сахалін, а також Пастки — невеликі острови в групі Курил, знову ж таки самі говорять про себе.
Але переберемося на сушу. Поглянете на карту Азії: одна з найбільших пустель в її центральній частині називається Такла-Макан, що в перекладі з древньої уйгурского мови означає "увійдеш — не вийдеш". Древні легенди розповідають про людей, які без вісті пропали серед її неозорих пісків, про зруйновані міста і поховані під ними величезні скарби. Навіть добре споряджені експедиції не наважувалися далеко заглиблюватися в центр цього мертвого царства пісків, що розкинулося більш ніж на 1000 км. із заходу на схід і на 500 км. з півночі на південь. Лише в середині нашого століття люди нарешті перемогли велику пустелю.
На заході Афганістану є пустеля Дашті-Марго, що означає "залиш надію". А назва портового міста східно-африканської Республіки Танзанії — Богомайо ("місце, де покинута надія") переносить нас в ганебні часи работоргівлі. Колись сюди звозили рабів зі всього материка для продажу на місцевому найбільшому в Східній Африці ринку. Говорять, що до цих пір тут зберігся стовп з прикріпленими до нього ланцюгами, в яких тримали цих нещасних.
На території Таджикистану є пустеля Яван — "мертве місце", назва якої колись повністю відповідала дійсності, оскільки потужні гірські хребти геть ізолювали долину Яванця від річок, що протікають неподалеку, а отже і від води. Нині по великому тунелю, прокладеному в хребті Каратау, в долину поступає вода повноводної річки Вахш (у перекладі з таджицького "скажена"), з такою швидкістю мчать її води. Река вдихнула життя в "мертве місце", перетворивши долину Яванця на великий район бавовництва і садівництва.
А назва міста Мінгечаур в Азербайджані означає "повертай назад, дороги далі немає". Саме тут річка Кура, на березі якої розташовано місто, виривається на Куро-Араксинськую низовина з вузької ущелини, пропиляної нею в горах Боздаг ("Сірі гори"). Нині долина річки в цьому місці перегороджена потужною греблею — одній з найбільших в Закавказзі гідроелектростанцій, а на місці ущелини утворилося велике водосховище Мінгечаурськоє, водами якого зрошуються значні масиви посушливих родючих земель. А замість минулої дорожньої безвиході пролягли в різні боки зручні дороги.
Мертве море, а фактично невелике озеро, розташоване в Західній, як її називають Передній Азії, назване так за свою надмірну солоність, із-за якої там відсутнє органічне життя. "Мертве озеро" — так в перекладі з місцевої мови мансі називається озеро Самотлор. Дійсно, по зрозумілих тепер причинах, в його водах немає нічого живого. Місцеві жителі колись панічно боялися навіть наближатися до похмурого озера. Проте у наш час з’ясувалося, що Самотлор зберігає величезний клад: під ним розташоване одне з найбільших нафтових родовищ Росії. Нині береги його заселені.
Назва Каліфорнія в Північній Америці в перекладі з іспанського означає "розжарена піч". Саме у штаті Каліфорнію розташована Долина Смерті, позначена майже на всіх картах. Вона є глибокою улоговиною між гірськими хребтами Парамінт на заході і Амаргоса на сході (нагір’я Великого Басейну США). Цей розжарений острів піщаної пустелі знаходиться на 85 м нижче за рівень моря. Влітку температура повітря, насиченого шкідливими випарами, в цій місцевості ніколи не падає нижче +40 гр.З, а часом досягає +57 гр.З, тобто лише не набагато поступається вищій температурі на земній кулі, зафіксованій в Африці. Пісок же тут нагрівається до 85 і навіть до 93 гр.З. З січня до жовтня земля така розжарена, що мухи не літають, а повзають, аби не обпалити крилець, ящірки раз у раз перевертаються на спини, аби остудити обпалені лапки. Дощові краплі випаровуються в повітрі, так і не досягнувши землі. У таку жару людина втрачає літр води в годину, і, якщо немає її поповнення, вмирає.
Долина Смерті — найпосушливіше місце в Північній Америці. Посередині цієї долини розташовано солоне озеро завдовжки понад 10 км. У минулому столітті тут загинула велика група золотошукачів. З тих пір за нею закріпилася її страшна назва.
Настільки ж похмурими є і назви окремих ділянок Долини Смерті: Миш’яковий поділ, Згубний виярок, Трупний каньйон, Ущелина Мертвців, каньйон Відчаю, западина Останній шанс, ущелини Сто бісів, Кинутого фургона, списи Похоронний, Безголових і ін. У 1966 р. французький офіцер Жан-Пьер Маркан за 10 діб здолав майже 200 км. Долини Смерті і був першим, хто живим повернувся з цього пекла сипких пісків.
У Північній Індії є гірська ущелина, яка називається Долиною Семи Смертей. Говорять, що до останнього часу звідти ще не поверталася жодна людина. Що побувала недавно в долині добре оснащена експедиція індійських учених встановила, що там водяться смертельно-отруйні змії, а більшість рослин виділяють сильнодіючі отруйні речовини. Але найнебезпечнішим є місцеве озеро. Виявляється, воно відноситься до "газованих", і час від часу з його надр виділяється чадний газ, який заповнює всю долину.
У Китаї, поблизу Турфанськой западини, розташована так звана Долина Бісів. Тут трапляються незвичайно сильні бурі, під час яких в повітря з оглушливим гуркотом злітають камені, величиною з яйце, здатні знищити все живе. Ураган руйнує все на своїй дорозі. Розповідають, що свою назву ця долина отримала в давнину, коли страшної сили ураган буквально здув і знищив тут великий караван з сріблом. Розлючений китайський імператор наказав за це покарати зловісну долину… батогами. У 1986 р. ураган, який промайнув тут, підняв в повітря 13 учнів і, перенісши їх на відстань 20 км., обережно опустив на піщані бархани, на щастя, здоровими і неушкодженими.
Є на земній кулі і "долини духів". Одна з них розташована на північному заході Сполучених Штатів Америки. Вся її рослинність в рівній мірі отруйна і для людини, і для тварин. Пояснюється це значним родовищем сірки в її надрах.
Місцеве населення Центрального аймака Монголії не раз спостерігало, як під час весняних гроз в одній з долин блискавка весь час ударяла в землю. По легенді, це духи перевіряють чи цілі заховані ними в цій долині величезні скарби. В результаті сучасного геологічного вивчення надр долини, зробленого по цій "підказці", тут відкриті великі родовища міді, молібдену, а також кам’яного вугілля, на базі яких виник молодий промисловий центр країни місто Дархан ("коваль").
Перенесемося до Європи. Тут, центральна найвища частина гірського хребта Піренєї, на кордоні Іспанії і Франції, за свою труднодоступность і суворість називається Маладетта, що в перекладі з іспанського означає "проклін". Відверту назву Проклін носять гори в Північній Албанії.
Не менш виразними є назви таких, наприклад, вершин нашого Уралу, як Ямантау ("погана гора") і Юрма ("не ходи"), а також Ушба ("вертеп відьом") в горах Північного Кавказу.