Біографія Геракліта на українській мові викладена в цій статті.
Геракліт біографія коротко
Геракліт Ефеський — грецький філософ-досократик. Автор відомих виразів: «Усе плине, усе змінюється» та «Не можна двічі ввійти в одну і ту саму ріку» .
Достовірних відомостей про життя Геракліта збереглося небагато. Він народився і жив в малоазійському місті Ефесі, його акме припадає на 69 олімпіаду (504-501 рр. до н. е.), З цього можна приблизно вивести дату його народження (близько 540 р.). За деякими даними, належав до роду басилевсів (царів-жерців з чисто номінальною владою за часів Геракліта), нащадків Андрокл, однак добровільно відмовився від привілеїв, пов’язаних з походженням, на користь свого брата.
Діоген Лаертський повідомляє, що Геракліт, «зненавидівши людей, пішов і став жити в горах годуючи билинами і травами». Він же пише, що до філософа в його добровільному вигнанні з’явився учень Парменіда Меліс і «представив Геракліта Ефесці, які не хотіли його знати».
Біографи підкреслюють, що Геракліт «не був нічиїм слухачем». Він, мабуть, був знайомий з поглядами філософів Милетської школи, Піфагора, Ксенофан. Безпосередніх учнів у нього також, швидше за все, не було, однак його інтелектуальний вплив на наступні покоління античних мислителів значний. З твором Геракліта були знайомі Сократ, Платон І Аристотель, його послідовник Кратил стає героєм однойменного платонівського діалогу.
Похмурі і суперечливі легенди про обставини смерті Геракліта («велів обмазати себе гноєм і, лежачи так, помер», «став здобиччю собак») деякі дослідники інтерпретують як свідчення про те, що філософ був похований по зороастрийськими звичаям. Сліди зороастрийского впливу виявляються і в деяких фрагментах Геракліта.
Імператор Марк Аврелій у своїх мемуарах пише, що Геракліт помер від водянки, а гноєм обмазався як ліками від хвороби.
Геракліт є одним з основоположників діалектики.
Геракліт «Про природу»
Гераклітові належить філософський прозовий твір «Про природу» (не плутати з однойменною працею Анаксімандра). Відомо, що його праця поділялася на три частини: «Про космос» (всесвіт), «Про державу», «Про бога». Виклад думок у цьому творі затемнений стилістично загадковістю, тому ідеї його не цілком чіткі, темні (недарма Геракліта називали «темним»). Проте мова Геракліта, на відміну від Анаксімена, проста й невимушена, багата метафорами і порівняннями, значно міфологізована. Дослідники відзначають, що у Геракліта міфології більше, ніж у мілетських філософів.
У вченні Геракліта основою наук вважається логос. Саме Геракліт вперше вводить у філософську термінологію це поняття, яке у нього означає загальний закон буття, основу світу. Геракліт стверджує: все здійснюється за логосом, який є вічним, загальним і необхідним; вища мета пізнання — пізнання логоса, а разом з тим пізнання вищої єдності світобудови і досягнення вищої мудрості, бо ознака мудрості — здатність погодитися з твердженням логосу, що все єдине. При цьому Геракліт вказує, що пізнання логосу та мудрості дається не всім, хоча всі люди від природи розумні.
Розуміння логосу як об’єктивного закону світобудови, як принципу порядку і міри приводить Геракліта до відкриття субстанційно-генетичного начала всього існуючого у вогні. Вогонь у Геракліта є не тільки те, що лежить в основі всього існуючого, але й те, з чого все виникає. «Все існуюче, — вказує Геракліт, — Завжди було, є і буде вічно живим вогнем, який з часом то спалахує яскравіше, сильніше, то згасає». Логос у Геракліта — це закон Всесвіту. Згідно з цим законом, все абсолютно змінне, у світі нічого не повторюється, все минуще і одноразове — «все тече».
Геракліт — один із перших філософів, хто помітив, що одне й те саме є водночас відмінне і навіть протилежне. Він вказував, що суттєва зміна — це зміна в свою протилежність, що одна протилежність виявляє цінність іншої, а суперечливість зближує протилежності. Гераклітівський вогнелогос притаманний не тільки всій світобудові, а й людині, її душі. Душа має при цьому два аспекти: речово-натуральний і психічно-розумовий. Завдяки тому, що душа вогняна, вона має самозростаючий логос. У соціальній філософії Геракліта закладаються основи демократії. Він підкреслює, що народ у державі вище за все і має ставити закон, він має боротися за нього, як за свій власний дім. Це необхідно робити тому, що всі людські закони живляться від єдиного божественного закону — логосу.