Сюжет комедіï “Мартин Боруля” Іван Карепнко-Карий будує на фактах з життя родини Тобілевичів: батько драматурга, який довгий час служив управителем поміщицьких маєтків, вирішив домогтися визнання свого роду дворянським. Карпенко-Карий використав цей факт, аби висміяти намагання простоï людини вибитись у дворяни, хибно думаючи, що цим можна в чомусь вивищитися над іншими.
Головні герої твору “Мартин Буруля” – цікаві неординарні, є позитивні, є комічні, є романтичні, але всі вони покликані донести до читача головну думку пєси.
Герої “Мартин Буруля”
- Мартин Боруля – багатий шляхтич, чиншовик. Палажка – його жінка. Марися – їхня дочка. Степан – їхній син, канцелярист земського суду. Гервасій Гуляницький – друг Мартина, батько Миколи. Микола – його син, парубок. Націєвський – регістратор з ратуші. Красовський – шляхтич, з яким судиться Боруля. Трандалєв – повірений. Протасій Пеньонжка, Матвій Дульський – чиновники. Омелько, Трохим – наймити Борулі.
Мартин Боруля – головний герой комедіï. Це людина із заможноï верхівки села, не засліплений жадобою збагачення, не позбавлений рис гуманності. Однак це натура, скалічена духовно нездоланним прагненням вийти “на дворянську лінію”. Коли б його спитали, навіщо йому те дворянство, він, певно, не зміг би належно пояснити своє дивне бажання. Мартин – гарний сім’янин, у домі порядок і достаток; i авторитет, i гроші – все це в нього є. Виявляється, герою треба дворянського титулу, який, на думку Мартина, зробить йогопаном.
У своєму домі цей “міщанин-шляхтич” (так назвав свого героя Журдена французький драматург Мольєр) заводить дворянські порядки, сам мучиться через своï химери, але терпить, бо вважає таку “домашню перебудову” шляхом до політично-правового місця в поміщицько-капіталістичній державі, яке мало дворянство.
Мартин велить своïм дітям називати себе не татом, а “папінькою”, а маму “мамінькою”. Він довго вранці вилежується в ліжку, як пан, хоча в нього, трудящоï людини, від довгого лежання з незвички болять боки. Дочку Марисю хоче віддати заміж за “образованого чоловіка”, сина Степана мріє бачити знатним чиновником. Смішно дивитися, як “правила” дворянського побуту суперечать традиційним порядкам сім’ï Мартина, викликають нерозуміння і подив членів родини.
Висміявши таку поведінку свого героя, Карпенко-Карий утвердив здорову народну мораль щодо родинних традицій, ставлення людини до своєï рідноï землі, свого родоводу, прадідівських коренів, праці, народних звичаïв. Головне не титул, а вміння залишатися порядною, високоморальною людиною у всіх життєвих ситуаціях.
Яскравий сатиричний персонаж – повірений Тренделєв. Його спеціалізація – махінації з документами, він уособлює бюрократичне суспільство, морально звиродніле й охоплене корупцією. Письменник постійно мав справу з такими ділками, працюючи чиновником, добре знав їхню психологію, а тому зневажав до глибини душі. Характери в драматичних творах розкриваються через діалоги чи монологи.
Марися – найбільш стійка до змін, бо має міцну моральну основу, вона намагається зберегти своє щастя, їй панське життя, яким марить батько, ні до чого. Справді, Мартин Боруля виховував своїх дітей у дусі здорової народної моралі, про що свідчать Марисині слова: “Перше батько казали, що всякий чоловік на світі живе затим, щоб робить, і що тільки той має право їсти, хто їжу заробляє”.
Повною протилежністю Марисі виступає її брат Степан : він прагне добутися чиновницької посади не стільки шляхом якихось інтелектуальних зусиль, роботою над собою, щоденною старанною працею, скільки обманом, хитрістю – себто так, як у чиновницькому колі було заведено. І батько навчає, як вижити в цій прогни-лій системі: “Ну, тепер з Богом! (Встає). Прощай. (Цілує Степана). Слухай старших, виписуй почерка, завчай бумаги напам’ять… трись, трись меж людьми – і з тебе будуть люде!”
Тепер ви згадали хто герої твору “Мартин Боруля” та їх ролі в пєсі Карпенка-Карого.