“Ніс” Гоголь скорочено читати українською Ви можете за 10 хвилин.
“Ніс” Гоголь скорочено
Глава 1 “Ніс” скорочено
Ця історія почалася 25 березня в Петербурзі. Вранці цирульника Івана Яковича розбудив запах свіжого хліба, який спекла його дружина Парасковія Йосипівна. Іван Якович поспішив сісти за стіл і почав різати гарячий хліб. Раптом він виявив всередині буханки людський ніс. Дружина цирульника тут же закотила істерику і звинуватила чоловіка в тому, що це ніс одного з клієнтів Івана Яковича. Мовляв, він відрізав його з необережності під час гоління.
Цирульник уважно вивчає ніс і розуміє, що той належить майору Ковальову, який відвідує цирюльню двічі в тиждень. Іван Якович вражений тим, що трапилося: спочатку він не знає, що робити з таким неприємним сюрпризом, а потім вирішує, що від носа потрібно позбутися.
Він йде на вулицю і робить кілька невдалих спроб викинути орган Ковальова. Цирульник побоюється, що його може хтось побачити з чужим носом. Нарешті йому вдається викинути згорток в Неву. Іван Якович зітхає з полегшенням, але тут його кличе квартальний і питає, що цирульник робив на мосту.
Глава 2 “Ніс” скорочено
Приблизно в цей же час в одній з квартир Петербурга прокидається дрібний чиновник Ковальов, який дуже любить називати себе майором. Ковальов бачить в дзеркало, що його ніс зник, замість нього лише гладке місце. Він в паніці, і перш за все тому, що руйнується грандіозний план: знайти прибуткове місце в держдепартаменті й одружитися на багатій дівчині. Але як це зробити без носа?
Ковальов закриває обличчя хусткою і вибігає на вулицю в пошуку візника. Він збирається їхати на прийом до обер-поліцмейстера. В очікуванні візника відбувається щось дивне: з під’їхавшої карети виходить ніс в мундирі статського радника. Він заходить в під’їзд будинку, незабаром повертається, сідає в карету і їде.
Ковальову вдається наздогнати екіпаж біля Казанського собору. Він заходить всередину і бачить, що його ніс молиться. Майор намагається заговорити зі своїм носом і пояснити, що його місце на обличчі, а не в соборі. Однак ніс так не вважає. Навіть аргумент, що тепер Ковальов не може познайомитися з красивою дівчиною, на ніс не діє. Незабаром він зникає з собору.
У розпачі Ковальов мчить до обер-поліцмейстера, але не застає чиновника будинку. Тоді він вирішує дати оголошення про втечу носа в місцеву газету. Редакція видання знаходиться в маленькій задушливій кімнаті, де дуже багато відвідувачів, які прийшли дати оголошення.
Сивому чоловікові в окулярах Ковальов розповідає про втечу носа, а також про те, що бачив свій зниклий орган, який гарцює в мундирі статського радника.
Сивий пан в окулярах уважно вислуховує майора, але відмовляється давати таке оголошення. Він мотивує своє рішення тим, що газета може втратити репутацію, якщо в ній написати про втечу носа. Приймальник оголошень розповідає Ковальову історію про те, як одна людина заплатила 2 рубля 73 копійки і повідомила в газеті про пропажу пуделя. А потім цей пудель виявився скарбником одного важливого закладу.
Щоб довести правдивість свого оголошення, майор у розпачі прибирає хустку і показує безносе обличчя пану в окулярах. Той переконується, що бачить абсолютно гладке місце, але все одно відмовляється приймати оголошення і пропонує на втіху Ковальову понюхати табачку.
Майор сприймає таку пропозицію як особисту образу і направляється до знайомого приватного пристава. Але і тут Ковальову не щастить. Пристав тільки приліг відпочити після обіду і тому приймає майора досить грубо. Він каже Ковальову, що ніс не можуть відірвати у порядної людини.
Повернувшись додому, Ковальов уважно розглядає себе в дзеркалі, намагаючись знайти причину зникнення носа. Він переконує себе, що в цій історії не обійшлося без чаклунства штаб-офіцерши Подточиної, яка прагнула, щоб Ковальов взяв за дружину її дочку. Майору подобається ця дівчина, але не настільки сильно, щоб одружитися.
Роздуми з приводу пропажі перериває квартальний, який приходить повідомити, що ніс Ковальова затриманий при спробі виїхати до Риги по фальшивому “пашпорту”.
Квартальний віддає Ковальову згорток і скаржиться на дорожнечу життя. Майор, прекрасно розуміючи натяк квартального, дає йому гроші і розгортає ганчірочку. Він страшенно радий, що тримає в руках свій ніс. Однак виникає нова проблема – ніс не бажає повертатися на колишнє місце.
Тоді Ковальов посилає за доктором, який, після огляду, робить висновок, що краще залишити все як є. Він умовляє майора продати заспиртований ніс за велику суму. Ковальов в свою чергу вмовляє доктора хоч якось повернути ніс на колишнє місце. Той не погоджується.
Тоді Ковальов пише лист Подточиній з вимогою вирішити його проблему. Отримавши відповідь, він розуміє, що Подточина тут абсолютно ні при чому.
Через деякий час по Петербургу починають ходити неймовірні чутки: гуляючий ніс бачили на Невському проспекті, в магазині, в саду і т. д. До цих місць сходяться тисячі роззяв в очікуванні видовища. Один заповзятливий спекулянт почав майструвати дерев’яні лавки і за гроші дозволяє ставати на них, щоб було зручно виглядати ніс.
Глава 3 “Ніс” скорочено
Через два тижні після пропажі, а точніше 7 квітня, Ковальов виявляє ніс на колишньому місці. Майор надзвичайно щасливий!
До нього приходить цирульник Іван Якович і дуже обережно голить Ковальова. Він робить це повільно, оскільки не береться руками за ніс.
Майору вже не потрібно ховати обличчя, за день він побував де тільки можна: в кондитерській, в департаменті, у приятеля, а коли зустрів штаб-офіцершу з дочкою, то вів з ними довгу бесіду і зміг навіть понюхати тютюн.
В кінці повісті оповідач натякає, що в цій історії досить багато відмінного. Наприклад, залишається загадкою те, яким чином ніс відокремився від майора Ковальова і в мундирі статського радника розгулював по місту.