Гоголь “Портрет” скорочено читати українською Ви можете за 10 хвилин.
“Портрет” Гоголь скорочено
Частина 1 “Портрет” скорочено
З молодим талановитим художником Андрієм Чартковим сталася трагічна історія. Він жив дуже бідно, але одного разу не пошкодував заплатити за вподобану картину на Щукиному дворі останні двадцять копійок. Це був портрет старого в азіатському одязі.
Чарткову здалося, що картина написана відомим майстром, але з якоїсь причини не закінчена. Очі у старого були немов живі.
Вдома художник дізнався: приходив господар і вимагав плату за житло. Чирков тут же пошкодував, що віддав останні гроші за портрет. Чартков занурився в роздуми про свою бідність і життєву несправедливість. У нього немає грошей навіть на свічку, доводиться сидіти в темряві. І тут погляд художника впав на портрет.
“Живі” очі старого дивилися з картини, лякали. Від портрета виходила незрозуміла зловісна сила. Перед сном Чартков знову глянув на портрет. Йому вкотре здалося, що очі старого, освітлені місяцем, пильно дивляться в душу. Художник в страху накинув на портрет простирадло, але це не допомогло. Матерія почала ворушитися, а погляд старого був всюди.
Раптом Чартков побачив, що простирадло лежить на підлозі, а старий вийшов з рами і сів до нього на ліжко. У руці азіата був мішечок з грошима, на ньому напис: “1000 червінців”. Раптово мішечок випав з рук старого і відкотився в бік. Чартков спробував непомітно взяти гроші, але в цю мить прокинувся. У руці він ще довго відчував приємну вагу мішечка з грошима.
Вранці знову прийшов господар квартири. Дізнавшись, що грошей немає, він запропонував Чарткову розплатитися роботами. Господаря зацікавив портрет старого. Розглядаючи його, він випадково зачепив раму, звідки вивалився мішечок з написом “1000 червінців”. Після такого успіху Чартков тут же розплатився з господарем квартири і з’їхав від нього.
Художник довго відганяв нехороші думки про старого і переконував себе в тому, що просто знайшов скарб. Поборовши сильне бажання купити на всі гроші пензлі і фарби, він в той же день зняв шикарну квартиру на Невському. Чартков почав жити по-новому. Став модно одягатися, дав оголошення в газету про послуги художника. Першою прийшла дама і замовила портрет доньки. У поспіху Чартков не встиг добре запам’ятати риси обличчя дочки і тому портрет не вийшов. Замовниці не сподобалася жовтизна обличчя і круги під очима. Тоді Чартков віддав їй свою стару роботу під назвою “Психея”, трохи оновивши картину. Невеликий конфлікт було залагоджено.
Художник почав отримувати замовлення. Він пише багато портретів, задовольняючи бажання багатих людей. Чарткова тепер приймають в кращих аристократичних будинках. Але разом з багатством змінюється і сама молода людина, стає жорстким, цинічним. Про інших майстрів він відгукується різко і зарозуміло. Чартков критикує всіх, не визнає жодного таланту.
Ті, хто раніше знали Чарткова, дивуються таким разючим змінам в ньому. Складно зрозуміти, як за такий короткий час талановитий художник перетворився на скнару. Злість і ненависть відтепер стають вірними супутниками Чарткова.
Одного разу його запросили в Академію мистецтв подивитися полотно старого друга, прислане з Італії. І тоді Чартков зрозумів, як низько впав, які мізерні його картини в порівнянні з роботами інших художників.
Чартков закривається в майстерні і намагається виправити ситуацію. Він занурюється в роботу, але змушений постійно переривати її через елементарні прогалин в знаннях, якими знехтував на початку художньої кар’єри. Майстра переповняють заздрість і злість. Чартков починає скуповувати кращі твори з усього світу, але незабаром помирає від сухот. Кончина художника була жахлива – йому скрізь ввижалися очі старого-азіата. Пізніше з’ясувалося, що всі шедеври, на які Чартков витратив величезні статки, були ним знищені.
Частина 2 “Портрет” скорочено
Незабаром стала відома інша частина історії, яка трапилася з молодим художником Андрієм Чартковим. На аукціоні в Петербурзі серед китайських ваз, картин, старих меблів і інших речей продавався портрет старого-азіата, чиї очі виглядали, як живі. Коли ціна зросла вчетверо, якийсь художник Б. заявив про свої права на картину. На підтвердження він розповів історію, яка сталася з його батьком в Коломиї. Колись там жив лихвар-азіат. Він був величний і страшний, як демон. Його умови здавалися досить вигідними, але коли приходив час платити, по дивним арифметичним підрахунками відсотки виявлялися величезними, виростали в кілька разів.
Страшною була доля тих, хто брав у азіата гроші. Так, молодий і досить успішний вельможа позичив у лихваря, після чого в його характері відбулися негативні зміни. Справа закінчилася повним божевіллям і смертю вельможі. Були також походеньки до молодиці, обранець якої попросив у азіата допомогу. Йому довелося піти на цей крок, щоб батьки нареченої дали добро на їх союз. Однак в характері цієї людини також відбулися згубні зміни. Чоловіка спалювали моторошні ревнощі, він навіть робив замах на життя молодої дружини, а потім зважився на самогубство. І таких історій розповідали дуже багато.
Батько художника Б. розписував храми, але чомусь дуже часто хотів зобразити на полотні дух темряви. Одного разу до нього заглянув страшний сусід-лихвар і попросив написати портрет, та так, щоб виглядав на ньому “як живий”. Художник з радістю взявся за роботу, але чим краще у нього виходила зовнішність старого, тим страшніше і важче ставало на душі. Художник відчував незрозумілий страх, який виходив від портрета.
Майстер не витримав такого напруження і вирішив відмовитися від замовлення. Але старий благав закінчити портрет, говорив, що буде жити в ньому після смерті. Це ще більше налякало художника. Він втік, а лихвар помер на наступний день.
Незабаром художник помітив в собі зміни: він став заздрити і шкодити своїм учням, а в його картинах почали з’являтися очі азіата-лихваря. Тому батько художника Б. вирішив спалити страшний портрет. Але в останній момент це полотно випросив приятель, який подарував картину племіннику. Той незабаром теж позбувся портрета.
Автор злощасної картини почав розуміти, що якимось незбагненним чином лихвар-азіат вселився в портрет. Смерть рідних остаточно переконала в цьому. Художник пішов у монастир, а старшого сина віддав в Академію мистецтв.
Коли батько художника Б. знову взявся за пензель, то цілий рік писав одну роботу – “Різдво Ісуса”, яка була сповнена святості і світла. Він хотів спокутувати провину за фатальний портрет.
Художник Б. закінчив Академію мистецтв і перед подорожжю в Італію заїхав в гості до батька. Той розповів синові страшну історію про лихваря. Він попросив спадкоємця знайти і знищити портрет.
На пошуки смертельного полотна пішло п’ятнадцять років. Художник Б. попросив віддати йому портрет, щоб знищити його назавжди. Люди, вислухавши цю моторошну історію, погодилися.
Коли ж всі повернулись до стіни, де висів портрет, то з жахом побачили, що картина зникла. Може, її просто вкрали. Але хто знає…