“Гуси-лебеді летять” характеристика бабусі з твору М. Стельмаха
“Гуси-лебеді летять” цитатна характеристика бабусі
– “Обличчя в бабусі зараз таке, наче вона молиться. Це тому, що вона дуже любить сад, доглядає і уболіває над ним, кожна в ньому нащепа міцно перев’язана стьожками, видертими із рукавів її сорочок”.
– “…Саме ще йде поглянути на свою втіху-садок. Кожне деревце тут посаджене її руками, й до кожного з них вона мала своє тихе слово. Було так цікаво слухати, коли бабуся, наче з ріднею, розмовляє з деревами, тому я й ув’язуюсь за нею. Але бабуся не полюбляє, щоб хтось прислухався до її розмови з садком. Тому вона зараз тільки підійшла до кількох дерев, поторкала їх руками, щось прошепотіла й незабаром повела мене в хату”.
– “Недовго пережила його й дружина: тяжко засумувавши, вона злягла, а коли почула свою смертну годину, підвелася, сама вибіліла стіни, помастила домівку, принесла з городу прив’ялих чорнобривців, купчаків і паністки, розкидала по хаті і звеліла увечері скликати рідню. При поганенькому, бензином заправленому сліпаку востаннє вечеряла зі своїм родом бабуся….Через день бабуню поховали поруч з дідусем”.
План до характеристики бабусі “Гуси-лебеді летять”
1) Бабуся – проста селянська трудівниця.
2) Зовнішність героїні.
3) Риси характеру: а) добра; б) щира; в) працьовита; г) чуйна; д) богобоязлива.
4) Любов бабусі до саду.
5) Ставлення дідуся до бабусі.
6) Значення бабусі у формуванні Михайлика.
“Народились мої дід та баба ще кріпаками, побралися уже вільними і стали жити на пішаку. А коли селянський поземельний банк почав продавати землю князя Кочубея по сто двадцять п’ять карбованців готівкою, а в розстрочку на сорок дев’ять років – по триста карбованців за десятину, мій дід скріпив купчу на три шнури та й продав за них свою силу й роки. А що ж було робити, коли в хаті як не через рік, то через два скрипіла колиска і народжене життя мало йти в світ не старцем, а сівачем”.
“…Уже й життя минуло їхнє, та й досі мої старі жили, наче молодята: не тільки на людях, а й поміж собою вони увесь вік були делікатні, уважні, привітні.
Уміли шанувати й добрих людей, і мовчазну скотину, і святу працю, і святий хліб, тільки не вміли шанувати свого здоров’я”.