Ігор Калинець «Дивосвіт»
» Дивосвіт » — це цикл поезій, де ми зустрічаємося ми з вітром і дощем, громом і веселкою, криничкою і димом, які живуть так, як і ми з вами: радіють, пустують, сваряться.
Характеристика циклу поезій І. Калинця «Дивосвіт»
Он дівчинка Дзвінка (дочка письменника) повела стежечку на високу гору, щоб глянути звідти, який він — «всенький світ». А «світ красний — голова крутиться». Бо в ньому і пустотливий легінь-вітер, і хмара з малими хмаренятами на плечах, і криничка та її мудра підземна мати, і камінь, який «серце м’яке має і маленьку дівчинку любить…»
Барвистим, як веселка, глибоким, як криниця, і щедрим, як весняний дощ, стає життя людини серед природи, у злагоді з нею, у мирі, в любові.
Ігор Калинець «Дивосвіт» читати
1. Стежечка
Ходім
зі мною
стежечко
Обережно
не зачепися за камінець
переступи соломку
і під спориш не ховайся
все одно бачу
А там
за городом
ого як ти виросла
Сама біжиш
через струмок перескакуєш
батіжком по пилюці цвяхаєш
за суницею збочуєш
топчеш горох при дорозі
Коли б глянути
стежко
он з тої гори
на всенький світ
Тільки не поспішай
така верчена ти
як дзига
але ж світ красний
голова крутиться
2. Вітер
Знаю того легіня
знаю
Капелюха
когутячим пір’ям
замаїв
Дримбає
попід носом
круглий день
А до діла
пень
Бо
зрідка пахощі
попасе в полонині
Молоденькі хвилі
підстьобне до водопою
То заверне дим
з ватри
просто в очі
Ніби звідти
срібні бджілки
викурює
Хоч би одну зірку
стряс тобі з неба
Зате на Великдень
прикотив сонце
у Космачі
розписане
3. Хмара
То не хмара
а дірява парасоля
сама змокла
ще й мене
до нитки
намочила
Бачив я бачив
як несе вона
На плечах
малі хмарята
Вони мені
ріжки виставляли
міни надимали
А від них
маленькі дощики
Дитячі парасольки
гороб’ячі калабаньки
І веселки в росі
4. Блискавка
Живе собі королева
королева темряви
Кортить їй зазирнути
у дзеркало
а темно
Зблисне
на мить
світлом
Зазирне
Хто на світі найгарніший
Ви ваша темність
відкаже дзеркало
похапцем
Заспокоїться королева
на часину
Сказано писана красуня
5. Грім
Були собі в парі
у чорній хмарі
грім і мара
Мара тільки хмуриться
а грім
кулаком погрюкує
Бідні їхні діточки
понасуплювалися
Викотився грім
із хмари
хряснув дверима
та як гарикне
Пррощавайте
піду пррошаком
по землі
щастя питати
І загримів
по крем’яній дорозі
тільки його й чули
6. Дощик
Випив суховій
увесь нектар із квітки
Заглянула бджілка в гості
нічим почастуватися
А в пана Дощу
ворота дощаті
пане Дощ
пане Дощ
вийдіть-но з хати
Нема батька вдома
а я Дощик
ну то вийди ти
треба квітці помогти
А я ліпше
капусті за комір
Ото сміху буде
7. Калюжа
Вона
як випале пташа
з гнізда
тремтячі крильця
Посеред стежки присіла
на травинку роззирається
на синю квітку
І божу корівку на ній
невже того з хмари не видно
І що їй до того
аби жовте сонечко
не звалилося зі стебельця
Навіть на мене
косо глянуло
чого ж бо в мене
босі ноги
Не бійся
калюжо
оббіжу тебе довкола
разом зі співанкою
Ой встань встань
подоляночко
здожени свого дощика
8. Веселка
Надягла веселка
стрічок стрічок
як у свято
взяла коромисло
і пішла до річки
Дорогою перестрів її
князенко Соняшник
із золотим черевичком
в руці
Поміряла веселка
якраз на ніжку
От вони й побралися
9. Метелик
Мовить метелик
То все не те
я сам був фараоном
Моя мумія
у білім савані
у піраміді вилежувалася
тільки найкраще
царювання
серед квітів
Дань збираєш
біле з ромашки
жовте з чорнобривців
Сам собі пан
і без рабів обходишся
Та й день
довгий-предовгий
до полудня до нашої ери
з полудня вже наша ера
На квітці й перевікуєш
Метелику метелику
хто ж твою піраміду
розвалив
10. Криничка
Сплю глибоко глибоко
А ще глибше
мати моя підземна
Я їй про зорі розповідаю
а вона про коріння дуба
Я їй про хмаринку
а вона студеним молоком
мене поїть
Я їй про метелика
а вона
з водяного царства
русалку приводить
А оце
весняна калина
не хоче забрати з мене
свою подобу
Тільки сонце
п’є та п’є
калинову воду
через золоті соломинки
11. Камінь
Поверталася річка з гір
і думала
що рожеву рибку
несе
А то не рибка
а плескатий камінчик
Розсердилася річка
і жбурнула його
на берег
Який гарний плесканчик
зраділа дівчинка
і в садку його посадила
Рости камінчику великий
я тебе поливатиму
Росте камінчик без коріння
виріс рожевим каменем
Тепер він
як скеля
Та серце м’яке має
І маленьку дівчинку
любить
12. Туман
Устав туман удосвіта
запряг сиві воли
та й почумакував
у Крим по сіль
У степу наздогнало сонце
хоч би якась балочка
ніде сховатися
Пропав туман
і сиві воли
Пере мряка
на кладці
вишиване хустя
та й побивається
Де той туман
забарився
Солі ні крупинки
прісні мої сльози
13. Роса
Розбудилася роса раненько
у росі личко вмила
щоб ще гарнішою бути
Тоді сіла на пелюстці
і давай гойдатися
А сорока
на блискітки ласійка
тут як тут
Що то за коштовний
камінець
Тільки хтіла дзьобнути
а воно на пелюстці
гойдається
Скреготнула зубами
та й подалася далі
А промінь прилетів
взяв росу за рученьку
і злинули обоє
в блакитне поле
14. Павутинка
Надумав кленовий листок
линвоходцем прославитися
павутинку бабиного літа
натягнув між гілками
Зібралося усе листя
на цирк дивуватися
А листок
ступив крок
другий
світ зелений захитався
Упав листок з високості
Погойдалася павутинка
понудьгувала
взяла та й відв’язалася
Лине собі
понад тролейбусні дроти
що до міста прив’язані
і хизується
Хто ще таку линву
бачив
аби сама літала
15. Дим
Втік дим від вогнища
просто у синіх джинсах
розпатланий
та й подався у мандри
Тільки спечену картоплину
прихопив
по дорозі до міста
Сів у трамвай
принюхується
Зітхнула кондуктор
— осінь мені запахла
Залоскотало водієві в носі
повернув трамвай
і гайнув у гай
Я не в той трамвай сів
подумав дим
і через вікно
вистрибнув
16. Ліс
Піє півень
дуже осінню пісню
І гребінець у нього
палахкотить червоно
І руде пір’я летить
за вітром стелиться
Гарний в тебе голос
півнику
а яким іще буде
Приїде коваль
зі срібла викує
Бо той коваль
Морозенко
в нього коники
в колокільцях
Він і річку скує
і на кожну гілочку
по сто дзвоників
навішає
17. Сніг
Ми того ласунчика
на нашу вулицю
не впустим
Поїсть він усе морозиво
а нам що
Е ні
я звідси ні руш
Я ще тут перед першим
сеансом у кіно
встиг
Шию обмотаю
ще й санки притягну
Хто ж ти хлопче раненький
що без тата і без неньки
Чи ти кульбабовий
чи ти лебединий
чи ти цукряний
Е ні
я мамин
Вона в мене найсніжніша
а я в неї першенький
18. Місяць
Старий місяць
червоною корою зашерх
як смерека
У старого місяця
мурашки бігають
під корою
Треба на них дятла
з лісу кликати
А молодий
сам ріжками буцається
мов цапок
Старому місяцеві
мулько
бік відлежав
на хмарині
А молодому
не спиться
біжить хвацько
через усе небо
Десь там зіроньки
защедрували
19. Сонце
~
Поза ворота
яре золото
ярії роси
сонечко босе
колесом колесом
як гагілочка
~
Червінцю червінцю
мені по вінця
я на купала
у воду впало
а у петрівку
в житньому вінку
від серпа втекло
як перепілка
~
На городі за перелазом
соняшник лузало
прийшла пава
листя опало
до багаття звезла
бо сонечко змерзло
гори гори ясно
аби не згасло
~
Купайло купайло
де ти зимувало
вдома сиділо
витинки для інію
мережило
потім бурульку
смоктало
20. Зірка
Заслухалась зірка цвіркуна
вихилилась через віконце
хотіла ружечку кинути
Та й сама впала
Підібрав її лопух
хоч була ніч
думав що світлячок
Сидить на листкові
до неба високо
до землі чужинно
ще й очі
як у Дзвінки
Як ти називаєшся
А вона
а я цвіркуна слухала