“Інститутка” образ Назара з цитатною характеристикою розкритий у цій статті.
“Інститутка” характеристика Назара
Назар – антикріпосницький образ, він рішучий, вольовий, як і Прокіп, здатний на силовий протест проти кріпацтва. Назар – панський візник. В уста цього персонажа авторка вкладає найбільш влучні та дотепні характеристики панів: він дуже влучно порівняв пана-ліберала з квачем, а про інститутку він зневажливо говорить: “Якби таку жінку та мені – я б її у комашню втручив, – нехай би пихкала!”
Назар має веселу, жартівливу вдачу: “Та й зарегоче на всю хату. Такий уже чоловік був той Назар: усе йому жарти. Здається, хоч його на вогні печи, він жартуватиме”. Але за цим гумором відчувається рішучий протест проти кріпацтва. Коли Устина плаче, почувши, що її чоловіка віддають у солдати, Назар каже: “Чого плачеш?, Гірше не буде!.. От чи буде краще, – не знаю”.
Мрія про волю для Назара пов’язана з втечею. Він не боїться, що його можуть спіймати, а лише замислюється над тим, що немає куди тікати: “Од якої втік, таку й здибав. Із дранки та вберешся в переперанку”, бо, як співає він, скрізь “та все пани, та все дуки”. Але він все ж таки тікає з рабства, щоб хоч дихнути вільною людиною.
У його мові і вчинках розкривається волелюбний характер. Назар – великодушна і співчутлива людина: коли він дізнається, що Прокопу важко жити в місті, відвідує його і віддає весь свій невеликий скарб: “Приніс я тобі грошенят крихту, п’ять карбованців. Поживай здорові”. А коли Прокіп зажурився, що нескоро зможе повернути їх, Назар каже на це: “Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші – братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю”. Назар співчуває Прокопу й Устині, бажає їм щастя, бо сам його не має і добре знає, що таке горе.
Втеча кріпаків від своїх панів була широко розповсюдженим явищем. В образі Назара автор показала прагнення всіх поневолених селян визволитися з кріпацтва. Назар, як і Прокіп, відверто виступає проти панів, виявляючи свій протест, бореться за власну волю.