“Іонич” розповідь Антона Чехова, написана в 1898 році. “Іонич” скорочено ви можете прочитати за 5 хвилин.
“Іонич” короткий зміст
У губернському місті С. сім’я Туркіних вважалася такою ж пам’яткою, як бібліотека, театр або клуб. Голова сім’ї Іван Петрович влаштовував аматорські спектаклі. Його дружина Віра Йосипівна писала романи і повісті. Донька Катерина Іванівна, що мала домашнє прізвисько Котик, грала на роялі. Навіть лакей Павлуша володів акторським талантом.
Коли земський лікар Дмитро Іонович Старцев оселився в Дяліже неподалік від С., він був представлений Івану Петровичу і запрошений в гості. Вечір, проведений в будинку Туркіних, пройшов душевно: пили чай, Віра Йосипівна читала вголос свій роман, що починався словами “Мороз міцнішав”, Катерина Іванівна музикувала. Дмитро Іонович покинув Туркіних в хорошому настрої і без всякої втоми пройшов пішки дев`ять верст до дому.
Наступний візит Старцева в гостинний будинок відбувся через багато місяців. Він заїхав обстежити Віру Йосипівну, яка страждає мігренню, і з тих пір став навідуватися до Туркіна при першій можливості. Його по-справжньому захопила Катерина Іванівна; вони довго розмовляли про літературу і мистецтво; тиждень, проведений без Котика, здавався Дмитру Іоновичу вічністю. В один із днів дівчина призначила йому побачення на цвинтарі. Старцев розумів, що це жарт, але все одно опівночі приїхав до пам’ятника Деметті і довго бродив на самоті між могил. Назавтра він зробив Катерині Іванівні пропозицію і отримав відмову: дівчина пояснила, що життя в місті С. для неї нестерпне, вона хоче стати артисткою, присвятити себе мистецтву. Старцев переживав дня три; потім дізнався, що Котик поїхала поступати до московської консерваторії і заспокоївся.
Через чотири роки у Дмитра Іоновича була вже велика практика; тепер не ходив пішки, а їздив на трійці з бубонцями. Одного разу йому принесли лист-запрошення від Туркіних; в їхньому будинку Старцев зустрів Катерину Іванівну. Вона зізналася, що великої піаністки з неї не вийшло, зате Старцев в її очах залишається “кращим з людей”. Все було як раніше: пили чай, Віра Йосипівна читала черговий роман. Цей візит до Туркіна виявився для Дмитра Іоновича останнім; більше вони не зустрічалися.
Через кілька років у роздобрілого, набравшого вагу лікара Старцева з’явилися два будинки і маєток. Він став легко дратуватися, у тому числі на пацієнтів. Вечорами Дмитро Іонович ходив в клуб, вечеряв наодинці, грав у гвинт. У житті Туркіних нічого не змінилося: Іван Петрович був моложавий і дотепний, Віра Йосипівна, як і раніше, писала романи. Постарілу Катерину Іванівну, яка як і раніше музикувала, долали хвороби, і вона разом з матір’ю щорічно їздила лікуватися в Крим.