Історія створення барометра
Вчені ніколи не залишали спроби навчитися передбачати погоду. Вони хотіли досягти можливості визначати метеопрогнози на найближчий період часу. Першим винахідником, який запропонував ідею створення пристосування, за допомогою якого можна було б здійснити задумане, був Галілей. Однак створити цей прилад – барометр, вдалося лише в 1643 році. І зробили це знамениті учні Галілея – Вінченцо Вівіані і Еванджеліста Торрічеллі.
Саме Торрічеллі зумів довести, що таке явище, як атмосферний тиск існує. Вперше ним була сформована гіпотеза, що повітряний океан, на дні якого живе людина, постійно надає на неї певний тиск. Він запропонував одному своєму учневі Вінченцо Вівіані виміряти його величину, використовуючи запаяну з одного кінця трубку, наповнену ртуттю. Трубку перекинули в посудину, де була ртуть, речовина при цьому залишилося на певній висоті, в трубці над ртуттю, з’явилося порожній простір.
Перший в історії барометр був сконструйований після даного експерименту. Досвід, який провів в 1643 році Торрічеллі, став початком наукової метеорології. Завдяки тому, з якою високою точністю ртутний барометр міг виміряти атмосферний тиск, він швидко знайшов широке застосування в метеорології. Єдиним його недоліком вважається те, що у нього висока ймовірність витікання ртуті.
Відомим англійським вченим Робертом Гуком в 1670 році була створена шкала барометра, низький тиск в якій вказував, що наближається дощ або шторм, а суху і сонячну погоду віщував високий тиск. Цей старовинний предмет і є прообраз сучасного кімнатного барометра.
Історія створення водяного барометра починається з 1657 року завдяки вченому Отто фон Геріке. Прилад представляв собою довгу мідну трубку, нижній кінець якої був занурений у посудину, наповнену водою, а верхній зі скляною трубкою мав спеціальний кран і з’єднувався з повітряним насосом. Після відкачування повітря вода в трубці піднялася до висоти в 19 ліктів, потім винахідник закривав кран, а сам барометр від’єднував від насоса. Отто помітив залежність між станом погоди і висотою води в трубці. У 1660 році йому вдалося передбачити сильну бурю в Магдебурзі за 2:00 до того, як вона почалася, що викликало здивування місцевих жителів.
Ідею створити анероїдний барометр висловив в XVII столітті Готфрід Вільгельм фон Лейбніц – фізик-математик з Німеччини. Але втілити її в життя йому не вдалося. “Анероїд” в перекладі з грецької – “безводний”. Це означає, що в анероїдних барометрі відсутня ртуть. У 1847 р французьким інженером Люсьеном Віді був побудований перший анероїдний барометр. Головною складовою анероїдного барометра є запаяний металевий циліндр, що має гофровану поверхню. З посудини в певному обсязі було викачане повітря, тобто всередині залишалося розріджене повітря.
Циліндр стискався, якщо тиск підвищувався, і, навпаки, розширювався, якщо воно знижувалося. Точність вимірювання атмосферного тиску анероїдним барометром трохи нижче ртутного, але зате він безпечний, і його можна використовувати в побутових умовах.