Іван Багряний біографія скорочено Українського поета, прозаїка, публіциста, політичного діяча викладена в цій статті.
Іван Багряний біографія коротко
Іван Багряний (Справжнє ім’я: Лозов’ягін Іван Павлович ) народився 2 жовтня 1906 Р. в м. Охтирці на Полтавщині у родині сільського робітника-муляра.
Навчався у вищій початковій школі, вірші почав писати ще у 2 класі. Навчаючись у школі, був редактором шкільного журналу надія.
З 1920р. навчався у ремісничій профтехшколі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-керамічну.
У 1924р. вступив до Охтирської філії організації «Плуг».
У 1925р. під псевдонімом Полярний надрукував свою першу книжку оповідань «Чорні силуети».
У 1926р. вступив до Київського художнього інституту, який не закінчив через матеріальну скруту.
Тоді під псевдонімом Багряний друкував поезії й оповідання в журналах «Глобус», «Життя й революція», «Червоний шлях» та «Плужанин».
Його прийняли до організації МАРС.
У 1929р. з’явилася збірка поезій «До меж заказаних»
У 1930р. з’являється історичний роман у віршах «Скелька»
16 квітня 1932р. заарештовано за контрреволюційну і націоналістичну діяльність, рік тримали під слідством, потім засудили на 5 років заслання і вивезли на Далекий Схід. У 1937 тікає на Україну.
1938 року повторно арештований та відсидів у Харківській в’язниці УДБ-НКВС на Холодній горі 2 роки і 7 місяців. Про це написав у романі «Сад Гетсиманський»
1940 р. з відбитими легенями й нирками був звільнений під нагляд. Знову оселився в Охтирці, працював декоратором у місцевому театрі, редагував газету «Голос Охтирщини», після початку війни потрапив до народного ополчення, працював в ОУН.
Згідно з німецьким курсом щодо української національної інтелігенції в 1942 р. мав бути розстріляний, але випадково врятувався.
1944 р. І. Багряний розійшовся в поглядах з керівництвом УПА й сам, без родини, емігрував до Словаччини, а згодом до Німеччини, залишивши дружину з дітьми вдома. Публікуються романи «Люба», «Тигролови»
У 1945р. засновує газету «Українські вісті», бере участь у створенні організації МУР (Мистецький український рух), засновує ОДУМ (Об’єднання демократичної української молоді).
У 1946р. кількома мовами за кордоном надруковано його памфлет «Чому я не хочу вертати на «родіну»?»
Знайшов порятунок душі у новій родині, де народилися син Нестор і донька Роксолана.
1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР.
Помер на 57-му році життя 25 серпня 1963р. Похований у місті Новий Ульм
Твори:
— 1925р. збірка оповідань «Чорні силуети»
— 1929р. збірка поезії «До меж заказаних»
— 1930р. історичний роман у віршах «Скелька»
— 1944, 1946р. роман » Тигролови «
— 1950р. роман » Сад Гетсиманський «
— 1953р. роман «Огнене коло»
— 1957р. роман «Буйний вітер»
— 1965р. роман «Людина біжить над прірвою»
— п’єси «Генерал», «Морітурі», «Розгром»
— 1946р. збірка «Золотий бумеранг»
— 1956р. поема «Антон Біда – герой труда»
Також для підготовки до занять ви можете використати Хронологічну таблицю Багряного.