Іван Багряний хронологічна таблиця життя і творчості (хронологія) відомого українського письменника (Справжнє ім’я: Лозов’ягін Іван Павлович) викладена в цій статті.
Багряний хронологічна таблиця
| 2 жовтня 1906 | Народився в с. Куземині на Сумщині в сім’ї муляра Павла Петровича Лозов’яги. |
| 1912 | Почав навчатися в церковнопарафіяльній школі, потім закінчив в Охтирці вищу початкову школу. У 2 класі почав писати, згодом був редактором шкільного журналу. |
| 1920 | Вступив до технічної школи слюсарного ремесла, потім – до Краснопільської школи художньо-керамічного профілю. |
| 1921 | Оповідання “Етюд” |
| 1922 | Веде активне громадсько-політичне життя, працює то на цукроварні, то в Охтирській міліції, то вчителем малювання в колонії для безпритульних і сиріт |
| 1924 | “Міщаночка” |
| 1925 | Вийшов із комсомолу. Побував на Донбасі, в Криму, на Кубані. Працював у Кам’янці-Подільському ілюстратором у газеті “Червоний кордон”, надрукував у ній свої перші вірші. Іван під псевдонімом І. Полярний видав в Охтирці невеличку збірку “Чорні силуети: П’ять оповідань”. Оповідання “Мадонна”,”Заєць”,”Петро Каменяр” |
| 1926 | Іван вступив до Київського художнього інституту (КХІ), який так і не закінчив. Вступає до опозиційного літературного об’єднання МАРС (“Майстерня революційного слова”), де зближується з самовимогливими митцями слова: Валер’яном Підмогильним, Є. Плужником, Борисом Антоненком-Давидовичем, Григорієм Косинкою, Тодосем Осьмачкою та іншими, яких пізніше було піддано нищівній критиці з боку офіційної радянської критики та всіляко переслідувано. Активно працює і друкується в журналах “Глобус”, “Всесвіт”, “Життя й революція”, “Червоний шлях” та інших. |
| 1927 | Збірка віршів “До меж заказаних”, “З оповідань старого рибалки”. |
| 1928 | “Собачий бенкет”,”Вандея” |
| 1929 | Поема “Ave, Марія” (невдовзі була заборонена цензурою і вилучена з книготоргівлі) |
| 1928-1930 | “Батіг” |
| 1930 | Роман у віршах “Скелька” (проблема несправедливості у відносинах України і Росії) |
| 1931 | Збірка оповідань “Крокви над табором” |
| 16 квітня 1932 | Його заарештували в Харкові й звинуватили “в проведенні контрреволюційної агітації” за допомогою його творів (поема “Ave Maria”, роман “Скелька”, поеми “Тінь”, “Вандея”, “Гутенберг”, соціальна сатира “Батіг”. Багряний пробув 11 місяців у камері одиночного ув’язнення у внутрішній тюрмі ГПУ. |
| 25 жовтня 1932 | Його звільнили з-під варти і на три роки відправили до спецпоселень Далекого Сходу. |
| 1937 | Утеча в Україну та арешт у дорозі, новий термін (3 роки) – тепер уже в таборі БАМТАБу. |
| 16 червня 1938 | Повторно арештований та відсидів у Харківській в’язниці УДБ-НКВС на Холодній горі. Йому пред’являють нове звинувачення – участь чи навіть керівництво у націоналістичній контрреволюційній організації. Автобіографічні подробиці про ці п’ять років тортур письменник використав у романі “Сад Гетсиманський”. |
| 1940 | З відбитими легенями й нирками був звільнений під нагляд. Знову оселився в Охтирці, працював декоратором у місцевому театрі, редагував газету “Голос Охтирщини”, після початку війни потрапив до народного ополчення, працював в ОУН. |
| В роки війни | Під час окупації працює в Охтирці редактором місцевої газети. У Львові налагоджує зв’язок з УПА. За його ініціативою створюється підпільний уряд – Українська Головна Визвольна Рада. |
| 1944 | Роман “Звіролови” (згодом відомий як “Тигролови”). Роман “Люба”,поему “Гуляй-Поле” |
| 1945 | Багряний емігрував до Німеччини. організовує літературне об’єднання МУР – Мистецький український рух. Іван Багряний мешкає у Західній Німеччині, де й розгортає активну політичну діяльність. |
| 1947 | П*єса “Морітурі” |
| 1948 | Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих 17 років – до самої смерті редагував газету “Українські вісті”. Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР. |
| 1950 | “Сад Гетсиманський” |
| 1953 | “Огненне коло” |
| 25 серпня 1963 | Помер Іван Багряний 25 серпня 1963 року. Похований у місті Новий Ульм (Німеччина) |
1965 р. – опубліковано роман “Людина біжить над прірвою”, а в 1992 р. було присуджено Державну премію України ім. Т. Шевченка (посмертно)
Псевдоніми : Полярний, Багряний, Дон Кочерга