Іван Гонта біографія скорочено викладена в цій статті допоможе скласти історичний портрет Івана Гонти.
Іван Гонта коротка біографія на українській мові
Іван Гонта – ватажок народно-визвольного гайдамацького повстання 1768-1769 рр. на Правобережній Україні.
Уманський сотник Іван Гонта увійшов в історію як чільний провідник Коліївщини великого народно-визвольного гайдамацького повстання 1768-1769 рр. на Правобережній Україні.
Народився він у селі Розсішках (тепер Христинівського району Черкаської області) в селянській родині. У 1757 р. козака Гонту обрали сотником. Він мав яскраву індивідуальність, а також помітну зовнішність – був високим, ставним. Був освічений – добре писав по-польськи, а також вільно володів цією мовою. Гонта став довіреною особою польського магната Потоцького. Гонта отримав у пожиттєве володіння рідне село Розсішки (у якому мешкала його родина – дружина, четверо дочок і син), а також сусідню Орадівку. Володіння цими селами давало йому прибуток близько 20 тисяч злотих щорічно.
Конфіденційні стосунки Гонти з Потоцьким, а також неабияка матеріальна вигода від служби у надвірному війську не позбавили уманського сотника власних переконань і не зробили його сліпим виконавцем чужої волі. Гонта пожертвував значні кошти на спорудження православної церкви у рідному селі. До Гонти як до людини, що вболівала за конфесійні інтереси православних зверталися представники православного духовенства навіть з Києва.
У кінці травня 1768 р. до Умані дійшли чутки про наближення повстанських гайдамацьких загонів на чолі з Максимом Залізняком. За наказом губернатора козаки виступили у похід назустріч повстанцям. Остаточне об’єднання загонів Гонти та Залізняка відбулося під стінами Умані. Близько півтори доби тривав запеклий штурм фортеці. 10 червня було зламано опір шляхти, орендарів та лихварів, які шукали захисту від народного гніву за оборонними укріпленнями Умані.
Після здобуття Умані повстанці провели загальну раду, на ній Залізняка було обрано гетьманом, а Гонту уманським полковником. На визволеній території запроваджувався козацький устрій, ліквідовувалася панщина. Царський уряд був наляканий розмахом і соціальною спрямованістю Коліївщини, яка могла перекинутися на українські землі, що перебували під владою Російської імперії, а також ускладнити міжнародне становище країни. Катерина II наказала генералу М. Кречетникову придушити повстання. Кречетников розпорядився провести каральну операцію полковнику Гур’єву. Увійшовши в довір’я і приспавши пильність Залізняка і Гонти, Гур’єв підступно заарештував керівників повстання, а також взяв у полон більшість його учасників. Розпочалися жорстокі розправи над повстанцями. Гонту було видано польській стороні. Після страхітливих середньовічних тортур, які Гонта витримав, не втративши самовладання, мужнього ватажка Коліївщини було страчено. Страта Гонти відбулася у першій половині липня 1768-го року, але не пізніше 13-го. Сучасники розповідали, що і через багато років можна було ще бачити прибиту до шибениці голову керівника гайдамаків, на якій вітер ворушив волосся.
Отже, Іван Гонта керівник українського гайдамацького руху, один з очільників Коліївщини на землях Правобережної України, що входила в ті часи до складу Речі Посполитої. Пам’ять про цього борця проти польсько-шляхетського поневолення України глибоко закарбувалася у народній пам’яті.
Тепер ви знаєте хто такий Іван Гонта та про його внесок в історію країни. Біографія Івана Гонти може бути використана для підготовки повідомлення про цього керівника гайдамацького руху.