Байка “Квартет” Івана Крилова висміює вищий орган царської Росії – Державну раду, засновану в 1810 р, що складалася з чотирьох департаментів. Його члени ніяк не могли розміститися по відділах і без кінця пересідали з одного в інший.
Іван Крилов “Квартет” українською
Вигадниця Мартишка,
Осел,
Козел
Та клишоногий Мишка
Затіяли Квартет заграть.
Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали
Й під липу в лузі посідали,
Щоб світ мистецтвом чарувать.
Ударили в смички,- ладу ж дарма шукать!
\”Стій, братця, стій! – кричить їм Мавпа,- постривайте!
Хіба заграєм так? Інакше посідайте.
Ти з басом, Мишечко, сідай проти альта,
Я, прима, сяду проти втори;
Тоді вже піде музика не та:
У танець підуть ліс і гори!\”
Знов сіли, почали Квартет;
А діло все не йде вперед.
\”Стривайте ж, я знайшов секрет,-
Кричить Осел,- усе в нас піде ладом,
Як поряд сядем\”.
Послухали Осла, поважно сіли в ряд;
А все-таки Квартет не йде на лад.
Ще гірше, ніж раніш, пішли між ними чвари
І свари,
Кому і як сідать.
Припало Солов’ю якраз там пролітать,
До нього всі вдались, як до свого спасіння:
\”Будь ласка,- мовили,- таж наберись терпіння,
Допоможи Квартет улаштувать,
І ноти й інструмент зуміли ми дістать,
Скажи лиш, як сідать!\”
\”Щоб буть музи? кою, потрібне тут уміння
Та трохи тонших би ушей,-
Їм одмовляє Соловей,-
Тож, як сідати – сварки марні,
Бо з вас музики незугарні\”.
Перекладач: Ф. Скляр
Іван Крилов “Квартет” російською
Проказница-Мартышка,
Осел,
Козел
Да косолапый Мишка
Затеяли сыграть Квартет.
Достали нот, баса, альта, две скрипки
И сели на лужок под липки, –
Пленять своим искусством свет.
Ударили в смычки, дерут, а толку нет.
“Стой, братцы, стой! – кричит Мартышка. –
Погодите!
Как музыке идти? Ведь вы не так сидите.
Ты с басом, Мишенька, садись напротив альта,
Я, прима, сяду против вторы;
Тогда пойдет уж музыка не та:
У нас запляшут лес и горы!”
Расселись, начали Квартет;
Он все-таки на лад нейдет.
“Постойте ж, я сыскал секрет! –
Кричит Осел, – мы, верно, уж поладим,
Коль рядом сядем”.
Послушались Осла: уселись чинно в ряд;
А все-таки Квартет нейдет на лад.
Вот пуще прежнего пошли у них разборы
И споры,
Кому и как сидеть.
Случилось Соловью на шум их прилететь.
Тут с просьбой все к нему, чтоб их решить
сомненье.
“Пожалуй, – говорят, – возьми на час терпенье,
Чтобы Квартет в порядок наш привесть:
И ноты есть у нас, и инструменты есть;
Скажи лишь, как нам сесть!” –
“Чтоб музыкантом быть, так надобно уменье
И уши ваших понежней, –
Им отвечает Соловей, –
А вы, друзья, как ни садитесь,
Всё в музыканты не годитесь”.