Іван Петрович Крип’якевич (псевдонім — Холмський Іван) (* 25 червня 1886, Львів — † 21 квітня 1967, там само) — історик, автор великої кількості наукових досліджень про українську козацьку державність та Богдана Хмельницького, ряду підручників з історії України.
Іван Крип’якевич біографія коротко
Народився 25 червня 1886 року у Львові у сім’ї священика. В 1904–1909 роках навчався на філософському факультетіЛьвівського університету.
З 1904-1909 pp. навчався на філологічному факультеті Львівського університету. У студентські роки брав активну участь у боротьбі за український університет, займався культурно-освітньою діяльністю.
Уже в гімназійному віці І. Крип’якевич, студіюючи історію, займався й белетристикою. Перші школярські й студентські спроби він ревниво приховував, відчуваючи, що особливо хвалитися нічим; лише вряди-годи з’являлися його дрібні оповідання і п’єси в дитячому журналі «Дзвінок» (1905-1906) без підпису або під криптонімом.
В 1908р. організував «Просвітній кружок», тісно співпрацював з «Просвітою».
У 1912р. визріває потреба перейти на українську історичну тематику, тож «Руське товариство педагогічне» публікує історичне оповідання з часів Хмельниччини «Малі козаки», яке вміщене у цій книзі. Оповідання було зустріте сучасниками із захопленням, про що свідчить рецензія в газеті «Неділя» (1912).
Всі художні твори І. Крип’якевича публікувалися під псевдонімами («Петренко» — це данина батькові Петрові Крип’якевичу, Горишівський — пов’язаний з Горишевом на Холмщині, де дід Івана Крип’якевича, О. Михайло, був парохом).
Крип’якевич вважав своїм життєвим покликанням наукову роботу, він радо брався і за популяризацію історії, усвідомлюючи, що це потрібно для суспільства. «В рекордовому часі, протягом одного місяця, я складав підручник для початкової школи і перших класів середньої школи: «Коротку історію України»».
1939 р. разом зі своїми колишніми читачами І. Крип’якевич перейшов у підпілля, щоб забезпечити вже не шкільне навчання, а таємну самоосвіту.
Він боляче сприймав той факт, що українці порівнянно із сусідніми народами не мають достатньої кількості популярної історичної літератури, тому він є автором чи співавтором так званої «Історичної бібліотеки».
Він добре знав, що саме в наймолодшому віці дитину треба зацікавити історією рідного краю, прищепити їй почуття національної гордості, бо без цього не можливе становлення майбутнього громадянина.
У жовтні 1961 професор Крип’якевич указом Президії ВР УРСР удостоєний почесного звання заслуженого діяча науки УРСР.
Помер 21 квітня 1967 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі. Найважливіші історичні праці присвятив періоду козаччини і Хмельниччини.