Іван Сірко цікаві факти з життя отамана Запорізької Січі ви дізнаєтеся в цій статті.
Іван Сірко цікаві факти
Життя Івана Сірка оповите легендами, де правда, а де вигадки точно ніхто не визначить
Кажуть, що отаман запорізьких козаків Іван Сірко:
- Не програв жодного бою Підписав знаменитий лист запорожців турецькому султану Брав участь у взятті фортеці Дюнкерк під час Тридцятирічної війни Після смерті отамана козаки перемагали ворогів, виставляючи вперед його відрізану руку У 1812 році руку Івана Сірка три рази обнесли навколо зайнятої французами Москви, і доля війни була вирішена Його називали перевертнем і характерником, а турки – Урус-Шайтаном.
Що тут правда, а що – міф? І ким насправді був Іван Сірко?
Непереможний отаман
Рік і місце народження Івана Дмитровича Сірка невідомі. За деякими даними, він народився в сім’ї шляхтича на Поділлі. За іншими – Сірко родом з козацької слободи Мерефи Слобідської України (нинішньої Харківської області). За переказами, вже народження Івана Сірка було незвичайним – хлопчик народився з зубами, чим налякав всіх присутніх! Батько спробував виправити ситуацію, заявивши, що Іван “зубами буде гризти ворогів” .Але це мало заспокоїло селян. До дитини ставилися з побоюванням, і в якійсь мірі це було виправдано, тому що він з дитинства виявляв незвичайні здібності, які згодом стали просто надприродними.
Іван Сірко, надзвичайно талановитий воїн і видатний політичний діяч свого часу, здійснив близько 50 військових походів, і не зазнав жодної поразки.
Чого варта тільки участь у франко-іспанської Тридцятилітній війні (1618-1648) на боці французів! У 1646 році, згідно з договором з французами, підписаним Богданом Хмельницьким, 2500 козаків через Гданськ морем дісталися французького порту Кале. Вели козаків полковники Сірко та Солтенко. Саме завдяки військовому мистецтву запорожців вдалося взяти неприступну фортецю Дюнкерк, яка перебувала в руках іспанців.
Фортеця мала важливе стратегічне значення – її називали “ключом від Ла-Маншу”. Французи багаторазово намагалися взяти Дюнкерк, але марно. А козаки взяли фортецю за кілька днів і, по суті, вручили французам такий бажаний “ключ”. Воював Сірко і проти турецького султана, здобуваючи численні славні перемоги. Не дарма турки і татари називали Сірка Урус-Шайтаном і семиголовим драконом. Іменем легендарного отамана підписано знаменитий лист турецькому султану Мухаммеду IV – той саме, яке увічнив на своїй картині Ілля Рєпін! Авторитет Івана Сірка в Січі був величезний.
Запорізькі козаки 12 разів обирали його кошовим отаманом – з 1659 року по серпень 1680-го, тобто до самої смерті.
Козаки-характерники
Це цілком реальні, хоча й дивовижні факти. Але про Сірка говорили і зовсім неймовірні речі. Наприклад, що його не брали ні куля, ні меч. Що Сірко – перевертень, який може перетворюватися на вовка! І що був він “великим характерником”. Але хто такі характерники? Так в Запорізькій Січі називали людей, яких сьогодні назвали б магами або екстрасенсами. Вони насправді володіли надприродними здібностями. Казакам-характерникам, які володіли таємними знаннями, приписували різні вміння: знаходити і ховати скарби, заговорювати рани, і, що вже зовсім неймовірно, “мертвих на ноги ставити, і миттю переноситися з одного краю степу в інший!” Вважалося, що характерники здатні обертатися в вовків. У дохристиянські часи бога-громовержця представляли в супроводі двох вовків, або хортів. Іменно про перетворення в хорта йдеться в легендах про отамана Сірка. Недарма слово “сiрко” – один з епітетів вовка. Не випадково і те, що від слова “хорт” походить назва острова Хортиці.
Є легенди, в яких козак-характерник перетворюється на звіра, щоб потрапити в інший світ і повернути до життя вмираючого або щойно померлого товариша. Вважалося, що це можна зробити лише в зовнішності вовка. Говорили, що характерники володіли також мистецтвом гіпнозу. А чим ще можна пояснити розповіді про те, як вони напускали на ворогів “морок”?
В оповіданнях про запорожців часто згадуються випадки, коли козацький загін, зустрівшись з переважаючими силами противника, “ховався”. Для цього козаки швидко встромляли кілки навколо загону козаків, щоб вийшла огорожа.
Характерники вселяли ворогам, що перед ними звичайний гай. І “обмануті” вороги просто проїжджали мимо. Але іноді їм щастило набагато менше: характерники за допомогою магічних заклинань могли змусити ворогів перерізати один одному глотки! Навіть стихії корилися характерникам! Їм були підвладні вогонь, вода, земля і повітря. Кажуть, вони могли розігнати хмари, викликати грозу або, навпаки, заспокоїти розбурхану стихію.
Не дивно, що в народі говорили: “Запорізький козак може обдурити самого чорта”.
Великий характерник
Характерниками вважалися багато козацьких гетьманів, кошові отамани і полковники: Дмитро Байда-Вишневецький, Іван Підкова, Самійло Кішка, Іван Богун, Северин Наливайко, Максим Кривоніс.
Кажуть, одного разу Іван Богун провів вночі військо через польський табір, і жодна собака не загавкала!
Але найзнаменитішим і могутнім характерником був отаман Іван Сірко. “Кошовий Сірко був превеликий чаклун. Недарма його турки прозвали шайтаном… “
Запорожці казали, що рівного Сірку в цілому світі не було. Розповідали, що коли він підставляв руку під удар шаблі, на ній залишався лише синій слід. Сірко вмів наводити на ворогів сон, часто при цьому обертаючись білим хортом.
Але Сірко не тільки перемагав людей, а і нечисту силу. Річку Чортомлик назвали так тому, що в ній Сірко вбив чорта: той тільки майнув ногами, коли Сірко вистрілив у нього з пістоля.
Бурхливим виявилося не тільки земне життя Івана Сірка, а й посмертне. Великий воїн-характерник навіть після смерті продовжував перемагати ворогів! Він заповів козакам після його смерті відрізати його праву руку і ходити з нею в походи.
Козаки виконали заповіт отамана і, зустрічаючись з ворогом, виставляли вперед його руку зі словами: “Душа і рука Сірка з нами!” Козаки вірили: де рука – там і удача. Тому запорожців ще довго боялися і турки, і ляхи. В одному переказі Сірко навіть названий Сірентієм Праворучником. Руку кошового поховали тільки після зруйнування Запорізької Січі…
А на могилі Сірка був напис на хресті: “Хто буде сім років перед Великоднем виносити по три заполи землі на мою могилу, то буде мати таку силу, як я, і знатиме стільки, скільки і я”.
Порятунок Москви
Жива й неймовірна легенда про те, що рука Івана Сірка допомогла перемогти французів у Вітчизняній війні 1812 року. Коли російська армія стояла під Бородіно, козак Михайло Неліпа розповів фельдмаршалу Кутузову про звитяжну праву руку отамана Сірка. Справа в тому, що сім’я Неліпи з покоління в покоління доглядала за останками отамана. І, поміркувавши, Кутузов відправив козаків за рукою Сірка.
Але дід Неліпи, старий хранитель останків запорізького отамана, ні за що не погоджувався віддати руку! Довго просили його козаки і, нарешті, все-таки вмовили. Старий Неліпа видав руку тільки під особисті гарантії фельдмаршала Кутузова.
Руку три рази обнесли навколо зайнятої французами Москви, і… французи пішли з російської столиці. Доля війни була решена. Так Іван Сірко допоміг російської армії перемогти французів. Не вірите? Ця історія здається вам неймовірною? Однак після війни, в 1813 році Кутузов клопотав про поховання останків Івана Сірка. З чого б йому було турбуватися про якогось давно померлого запорізького козака? Клопотання було задоволене, і останки Сірка поховали в 1836 році на околиці села Капулівка Нікопольського району.
Посмертні поневіряння
Могила Івана Сірка постраждала ще в 1709 році під час розорення Чортомлицької Січі. Але місцеві жителі вберегли її, і родини козаків наглядали за могилою отамана з покоління в покоління.
У листопаді 1967 року, коли берег, на якому перебувала могила кошового отамана, підмили хвилі Каховського водосховища, останки отамана перепоховали. Але перед цим за дуже дивних обставин череп отамана вилучили з могили…
Оскільки вдруге Івана Сірка ховали урочисто, при великому скупченні народу, зрадити його землі обезголовленим було неможливо. Вихід знайшли найпростіший – в труну поклали інший череп, виявлений при розкопках того ж кургану.
А череп отамана для виготовлення скульптурного портрета відправили до Москви, у знамениту майстерню антрополога М. Герасимова, з метою проведення антропологічної реконструкції зовнішності Івана Сірка.
Після цього череп Сірко майже чверть століття залишався в Москві. Повернули його лише в 1990 році, перед святкуванням 500-річчя українського козацтва. Але й на цьому поневіряння не закінчилися. Після святкування ювілею череп Івана Сірка потрапив… в сейф начальника місцевого відділу культури, де він пролежав ще сім років, поки його не передали в Дніпропетровський історичний музей.
Влітку 2000 року, після численних звернень істориків, було прийнято рішення про дозахоронення черепа отамана Івана Сірка разом з іншими останками в кургані Баба-могила. І через 320 років після смерті знаменитий отаман нарешті знайшов мир і спокій.