Характеристика образу Івана Вишенського з поеми Івана Франка наведена в цій статті. Іван Вишенський – реальна історична постать, відомий нам письменник, громадський діяч, який у своїх творах боровся за православну віру, за право української нації на вибір власної віри та мови. Близько сорока років свого життя Іван Вишенський присвятив служінню Богові: він жив у монастирі на горі Афон.
“Іван Вишенський” Франко характеристика образу
Портрет та зовнішність : “Серед них дідусь похилий, змощений, сивобородий, в сіряці на голім тілі…”. Але у цьому старому тілі міститься могутній дух цілеспрямованої особи, “незламної віри людини”.
“Голова його могутня
На худій, жилястій шиї
Гнулася сама вдалину,
Мов на тичці той гарбуз”
Риси характеру Іван Вишенський:
- – цілеспрямований, “незламної віри людина”; – остаточний у прийнятті рішень; – любов і шанобливе ставлення до Бога; – прагнення перебувати на самоті; – любов до рідного краю, народу (патріот); – захисник православної віри; – принциповість, доброта, щирість – здатність на самопожертву.
Серед рис характеру Івана Вишенського – безліч чеснот.
Про його Патріотизм Франко пише так: “Дай мені братів любити і для них життя віддати! Дай мені ще раз поглянуть на свій любий, рідний край!”.
Герой завжди Готовий прийти на допомогу : “Чи не був я їй порадник на непевнім роздоріжжі? Чи не додавав відваги її втомленим борцям?”
Він Мудрий та досвідчений : “Але ти ж велів шукати правди!.. Без твоєї волі думка не пройде на ум”, стійкій у вірі: “Про постійне і величне думай тут, душе моя”, мужній і незламний (“Покажися тут між нами, як старий борець”), аскет (“Камінь тут довкола мене… – се мій дім і мій притулок, подушка і накриття”).
Іван Вишенський приймає страждання як невід’ємну й необхідну частину земного світу, необхідну для досягнення Життя Вічного по смерті. Через це він обирає аскетичне життя, усамітнення в Афонських печерах. Його метою було відстояти православну церкву від католицької експансії.
Існує версія, що усамітнитися в афонській печері реального Івана Вишенського змусило нещасливе кохання – дуже сильне, могутнє почуття. Але це не спустошило душу цього чоловіка, адже вона була сповнена іншим могутнім почуттям – любов’ю до людей та Батьківщини. Саме ці риси і стали визначальними в образі літературного героя поеми.