“Казка про рибалку та рибку” скорочено на українській мові викладена в цій статті.
“Казка про рибалку та рибку” скорочено
Старий з дружиною живуть у моря. Старий заробляє собі на прожиток риболовлею, і одного разу в його сіті попадається незвичайна золота рибка, здатна говорити людською мовою. Вона обіцяє дати викуп і просить відпустити її в море, але старий відпускає її (рибку), не просячи нагороди. Повернувшись додому, він розповідає дружині про те, що сталося. Вона сварить його і змушує повернутися до моря, покликати рибку і попросити хоча б нове корито. Біля моря старий кличе рибку, яка з’являється і обіцяє виконати його бажання, кажучи: “Не журися, іди собі з Богом”.
Повернувшись додому, він бачить у дружини нове корито. Однак “апетити” старої все зростають – вона змушує чоловіка повертатися до рибку знову і знову, вимагаючи для обох, а потім тільки для себе, все нових і нових незаслужених нагород (отримати нову хату, бути стовповою дворянкою, бути “вільною царицею”, бути “володаркою морською”). Море, до якого приходить старий, поступово змінюється від спокійного до штормового. Ставши дворянкою, стара демонструє зневагу до джерела її успіхів, чоловіка, а, побувавши царицею, і зовсім його виганяє.
Під кінець вона кличе чоловіка назад і вимагає, щоб рибка зробила її “володаркою морською”, причому сама рибка повинна стати їй. Рибка не відповідає на прохання старого, а коли він повертається додому, то бачить стару, позбавлену всього дарованого. Сидить стара біля старого розбитого корита.
Так і з’явилася приказка “залишитися біля розбитого корита” – тобто, погнатися за великим, а залишитися ні з чим.