Конотопська відьма – сатирично-реалістична повість Григорія Квітки-Основ’яненка, написана в 1833, а опублікована в 1837 році у другій книзі “Малоросійських оповідань” письменника. Історія створення “Конотопська відьма” описана в цій статті.
“Конотопська відьма” історія написання
Про джерела повісті письменник висловився так: “Усе це засноване на розповіді старожилів”
Джерела для написання “Конотопська відьма”
– Реальна дійсність життя українського народу, історична епоха кінця ХVІІІ ст.
– Автор точно і детально описує життя в Конотопі, стосунки між людьми, правдиво змальовує психологічні мотиви їх учинків.
– Широко використано приказки, народні повір’я, перекази, яскраво зображено побут, змальовано реалістичні картини селянського життя.
– Зв’язок з творчістю М. Гоголя.
– Розправа над відьмами – дійсна подія, яка свідчить про неймовірну темряву, забобонність і дикість деяких представників дворянства.
Поміщиця одного повіту, щоб позбутися посухи, викликати дощ, звеліла топити в ставку старих жінок, маючи надію виявити відьму (вона не тоне), яка нібито “вкрала дощ”. У такому разі керувалися переконанням, що вода як елемент, освячений актом Божого хрещення, не приймає до себе нечистого, грішного.
У “Конотопській відьмі” Г. Квітка-Основ’яненко за допомогою гумору, іронії, сатири розкриває внутрішні причини падіння Української козацької держави, зокрема моральне падіння козацької старшини. Субстанціональна сутність цих причин зводиться ось до чого: розпилися, розледачіли, здеморалізувалися, втратили козацьку честь і службово-громадянську відповідальність за свою козацько-лицарську справу, громадянське чуття потреби давати відсіч ворогові, перестали дбати про свою національну державу.