Образ Дем’яна Омеляновича Халявського у повісті “Конотопська відьма” Квітки-Основ’яненка – Змальований самодуром, що зовсім не розбирається у справах, а між тим керує козаками.
“Конотопська відьма” характеристика Халявського
Риси характеру Халявського
- судденко письменний; зневажливий у ставленці до простого люду; поважний до Зубихи ; обмежений, користолюбивий самодур.
Дем’ян Халявський – теж не простий козак, а судденко. У негативному плані зображено Халявського, що став сотником після Забрьохи. Спочатку він видається трохи кращим за Забрьоху: і письменний, і Пістряка Відразу ж розкусив, “та в потилицю і вигнав його з хати, і змінив його з писарства”, але згодом дуже швидко “щось процвиндрив, і його з сотнества змінили”
Новий сотник одружується з Оленою Хорунжівною, але вони не були щасливі, бо здобули його “через чаклування та ворожіння”, прийнявши шлюб “не через божу волю, а через Явдоху”. Адже Халявський і Олена щиро любилися ще до втручання Явдохи, яка використала їх тільки для помсти над сотником і писарем. Здавалось би, одруження їх після всіх пригод теж мало сприйматися закономірним і природним торжеством справедливості. Але причетність “відьми”, нехай і мимовільна, призвела до того, що все “пало прахом”.
Цитатна характеристика Халявського
· “…Та у Чернигові аж п’ять кіп протряс, щоб його не держали та відпустили отелитись… що він, вирвавшись з Чернігова, біг як скажений до свого хутора, біг і ніч, і день, і коня занапастив…”
· “…Воззрів на нього (Пістряка) гордим оком і нечистим серцем, аки на пса смердяща”.
Привілеї, надані Д. Халявським – Зубисі: “…приставив до її раба і даде коня і м’ясника, і далі теля, щоб і дрова рубав, і воду возив, і кота годував. І дана їй власть на усьому лиці земному і чаклувати, і обаяти, і глумитися цілоє врем’я і полвремені”.
· “І пану Халявському з його жінкою не минулося; не пожили до ладу. Зачим кинулися до відьми? Зачим через чаклування та ворожіння покинувши закон святий, собі побралися? Еге! Хоч і прийняли шлюб, та як не через божу волю, а через Явдоху та через її реп’яхи та кісточки сушеної жаби, так воно усе і пало прахом”.