Вірш “Косивши дядько на узліссі жито…” Євгена Плужника простими, але чіткими і виразними словами показує трагедію нашої визвольної боротьби: українці не змогли відстояти свою державність, оскільки на її захист ішли одиниці, багато лишилося байдужими.
“Косивши дядько на узліссі жито…” Євген Плужник
Косивши дядько на узліссі жито,
Об жовтий череп косу зазубив…
Кого й за віщо тут було убито,
Хто і для кого вік свій загубив,
Йому байдуже…
Тут, на місці бою,
Таке дорідне жито і густе,
А що на гній хтось жертвував собою, –
Пусте…
Косар схиливсь над річчю дорогою –
Косою срібною, що череп пощербив,
І, череп той відкинувши ногою:
Порозкидало вас! – проголосив.
РАНННЯ ОСІНЬ. Київ, в-во “МАСА”, 1927.
Віршам Плужника Притаманний глибокий ліризм, драматизм почуттів, майстерна поетична мова.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша “Косивши дядько на узліссі жито…” Плужника Євгена лишайте інформацію в коментарях.